Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №752/14894/23 — Київський апеляційний суд

справа № 759/16989/24

головуючий у суді І інстанції Журибеда О.М.

провадження № 22-ц/824/671/2026

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Євроінс Україна» - адвоката Пилипця Антона Юрійовича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 січня 2025 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування шкоди, завданої здоров`ю потерпілої, -

в с т а н о в и в :

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом про відшкодування шкоди, завданої здоров`ю потерпілої.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 28 березня 2023 року приблизно о 09 год. 15 хв. в м. Одеса водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Toyota Corola» номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Болгарській, навпроти будинку №31, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1 , яка переходила проїжджу частину вул. Болгарської. Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої променевої кістки, з якими потерпіла була доставлена до КНП «МКЛ 1» ОМР.

Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП ОСОБА_2 була застрахована на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР3420944, укладеного ОСОБА_2 з ПрАТ «СК «Євроінс Україна».

Відповідно до умов страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 повідомив страховика про настання ДТП.

18 травня 2023 року ОСОБА_1 у рамках кримінального провадження № 12023162470000454 від 28 березня 2023 року за домовленістю сторін отримала від ОСОБА_2 2 000 доларів США, що в еквіваленті становить 75 000 грн, в якості компенсації, про що була видана розписка.

25 травня 2023 року позивач звернулася до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» із заявою про відшкодування шкоди, що була заподіяна життю та здоров`ю потерпілої особи, в яких повідомила страховика про деталі ДТП, що мало місце 28 березня 2023 року, а також розрахунок попередніх фактичних витрат на лікування з належним підтвердженням таких витрат.

06 червня 2023 року позивач отримала лист ПрАТ «СК «Євроінс Україна» про відмову у задоволенні заяви про виплату страхового відшкодування.

Згідно з наданих консультативних висновків спеціалістів (лікарів травматолога та невропатолога) ОСОБА_1 з 28 березня 2023 року по 28 червня 2023 року є непрацездатною, зокрема 91 день. Тому до відшкодування підлягають 20 320 грн 30 коп. (мінімальний розмір страхового відшкодування за 91 день непрацездатності позивача).

На дату подання позовної заяви прострочення становить 54 дні, тому позивач просив стягнути з відповідача також пеню у розмірі 1 503 грн 14 коп.

За таких підстав, позивач просив стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 20 320 грн 30 коп. страхового відшкодування за кожен день лікування та 1 503 грн 14 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 січня 2025 року задоволено позов ОСОБА_1 ..

Стягнуто з ПрАТ СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 20 320 грн 30 коп. страхового відшкодування та 1 503 грн 14 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Стягнуто з ПрАТ СК «Євроінс Україна» в дохід держави 1 211 грн 20 коп. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 20 320 грн 30 коп., суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відшкодування шкоди потерпілій (позивачу) в рамках кримінального провадження за домовленістю сторін, не звільняє страховика від обов`язку сплатити страховику виплату матеріальної шкоди, завданої здоров`ю позивача.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов`язання у розмірі 1503 грн 14 коп., суд першої інстанції виходив з того, що повідомлення ПрАТ «СК «Євроінс Україна» про настання страхової пригоди було подано 25 травня 2023 року. Таким чином, на дату подання позовної заяви прострочення становить 54 дні. Тому суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов`язань на момент подання позовної заяви у розмірі 1 503 грн 14 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ПрАТ СК «Євроінс Україна» - адвокат Пилипець А.Ю. подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 січня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що у розписці від 18 травня 2023 року зазначено, що позивач отримала від ОСОБА_2 , 2 000 доларів США в якості відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП. Жодних претензій позивач до ОСОБА_2 немає.

В ухвалі Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 521/11250/23 від 23 травня 2023 року зазначено: «Потерпіла ОСОБА_1 не заперечувала проти задоволення клопотання обвинуваченого, підтвердила відшкодування їй обвинуваченим спричиненої в результаті кримінального правопорушення шкоди в обумовленому розмірі і відсутність у них будь-яких претензій до ОСОБА_2 ».

У зв`язку з наведеним, представник відповідача наголошував на тому, що ОСОБА_2 (винною особою) було у повному обсязі відшкодовано шкоду (реально завдані збитки), завдану позивачу внаслідок ДТП.

Апелянт посилався на положення статті 988 ЦК України, відповідно до якого страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Тому вважає, що відповідачем правомірно прийнято вмотивоване рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки розпискою та ухвалою про звільнення від кримінальної відповідальності доводиться, що ОСОБА_2 було повністю відшкодовано завдану шкоду позивачу.

Крім того, зазначав, що виплата страхового відшкодування, що буде перевищувати реальні збитки - суперечить інституту та меті страхування, так як страхування направлено на відновлення майнового стану особи, яке було до настання страхового випадку, а не передбачати можливість збагачення особи, внаслідок страхового випадку та отримання виплати страхового відшкодування, яке в сукупності перевищує розмір реальних збитків.

Представник відповідача звернув увагу суду також на те, що усі документи, які подаються позивачем в обґрунтування ціни позову, датуються до моменту отримання коштів від ОСОБА_3 , тобто моментом, коли тривало досудове розслідування, а дата цих документів охоплюється датою примирення сторін у межах кримінальної справи.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані також тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виплати страхового відшкодування є безпідставними, оскільки у страховика відсутнє прострочення виплати страхового відшкодування, з огляду на те, що відповідачем у строк, передбачений Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», реалізуючи свої дискретні повноваження, та було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про розгляд справи в апеляційному суді, що підтверджується поштовим зворотнім повідомленням.

Водночас позивач не скористалась своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, у встановлений апеляційним судом строк.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України.

За змістом частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі по тексту - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (статті 3, 5 Закону № 1961-IV).

Відповідно до статті 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого (статті 9, 22-31, 35, 36 Закону № 1961-IV).

Встановлено, що 28 березня 2023 року приблизно о 09 год. 15 хв. в м. Одеса водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Toyota Corola» номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Болгарській, навпроти будинку №31, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1 , яка переходила проїжджу частину вул. Болгарської. Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої променевої кістки, з якими потерпіла була доставлена до КНП «МКЛ 1» ОМР (а.с. 20).

Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП ОСОБА_2 була застрахована на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР3420944, укладеного ОСОБА_2 з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» (а.с. 17).

Відповідно до умов страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 повідомив страховика про настання ДТП.

25 травня 2023 року позивач звернулася до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» із заявою про відшкодування шкоди, що була заподіяна життю та здоров`ю потерпілої особи, в яких повідомила страховика про деталі ДТП, що мало місце 28 березня 2023 року, а також розрахунок попередніх фактичних витрат на лікування з належним підтвердженням таких витрат (а.с. 69).

06 червня 2023 року ОСОБА_1 отримала лист ПрАТ «СК «Євроінс Україна» про відмову у задоволенні заяви про виплату страхового відшкодування, посилаючись на те, що матеріальні збитки було повністю відшкодовані винною у ДТП особою - ОСОБА_2 (а.с. 70-71).

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним. Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов`язанні ним є страховик).

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина 1 статті 12 ЦК України).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеса від 23 травня 2023 року ОСОБА_2 , обвинуваченого за частиною 1 статті 286 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статті 46 КК України у зв`язку з примиренням з потерпілою, а кримінальне провадження щодо нього закрите на підставі п. 1 частини 2 статті 284 КПК України (справа № 521/11250/23) (а.с. 116-119).

Відповідно до ухвали Малиновського районного суду м. Одеса від 23 травня 2023 року обвинувачений примирився з потерпілою, відшкодував спричинену шкоду за домовленістю з потерпілою, яка не має до нього жодних претензій і не бажає притягувати його до кримінальної відповідальності, просила звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі статті 46 КК України, що підтверджується її поясненнями, наданими в судовому засіданні (а.с. 117).

18 травня 2023 року ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження №12023162470000454 від 28 березня 2023 року за домовленістю сторін отримала від ОСОБА_2 2 000 доларів США, що в еквіваленті становить 75 000 грн, в якості компенсації, про що була видана розписка (а.с. 68, 99). Також в у вказаній розписці, що претензій до ОСОБА_2 матеріального та морального характеру потерпіла не має.

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої постановлено ухвалу суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиційні факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, у процесуальній формі, а тому немає необхідності встановлювати їх знову. Такі правила спрямовані на додержання процесуальної економії в новому процесі. У випадку встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі, не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їх повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Відповідно до положень статті 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;

6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;

7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

З урахуванням викладеного, перевіривши матеріали справи та наявні в неї докази, суд апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції про те, що відшкодування шкоди потерпілій особі (позивачу) в рамках кримінального провадження за домовленістю сторін не звільняє страховика від обов`язку сплатити страховику виплату матеріальної шкоди, завданої здоров`ю позивача - помилковими, оскільки враховуючи встановлений при розгляді кримінальної справи факт відшкодування у повному обсязі завданої потерпілій у ДТП ОСОБА_1 шкоди ОСОБА_2 як винною особою, відсутні правові підстави для покладення обов`язку відшкодування шкоди на страхову компанію, з якою винна особа уклала договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Вище наведена правова позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 381/394/17-ц.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог до відповідача щодо відшкодування завданої шкоди, тому позовна вимога про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов`язання на момент подання позовної заяви (яка є похідною вимогою) задоволенню не підлягає.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Таким чином, ухвалене судом першої інстанції рішення, у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Щодо судових витрат

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з апеляційною скаргою відповідач сплатив судовий збір за її подання у розмірі 1 816 грн 80 коп.

Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», а суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог, такі судові витрати на користь відповідача необхідно компенсувати за рахунок держави. Тому з держави на користь ПрАТ «СК «Євроінс Україна» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 816 грн 80 коп.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Євроінс Україна» - адвоката Пилипця Антона Юрійовича задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування шкоди, завданої здоров`ю потерпілої - відмовити.

Компенсувати за рахунок держави Приватному акціонерному товариству Страхова компанія «Євроінс Україна» (код ЄДРПОУ 22868348, адреса: 03150, місто Київ, вул. Велика Васильківська, 102) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1816 грн 80 коп. в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська