Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №752/13424/23 — Київський апеляційний суд

справа № 752/13424/23

головуючий у суді І інстанції Колдіна О.О.

провадження № 22-ц/824/358/2026

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мневця Олександра Миколайовича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 вересня 2023 року

у справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, -

в с т а н о в и в :

У липні 2023 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» звернулося до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період із 01 травня 2015 року по 01 червня 2023 року у загальному розмірі 33 995 грн 23 коп, з яких: 26 531 грн 33 коп. - сума основного боргу; 1 922 грн 23 коп. - 3 % річних від простроченої суми; 5 541 грн 67 коп. - інфляційні втрати.

Позов обґрунтовано тим, що позивач з 01 травня 2015 року надає послуги з утримання будинків та прибудинкових територій у будинку АДРЕСА_1 .

Відповідачі зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 , власником особового рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) є ОСОБА_2 . Відповідачі є споживачами послуг, які надає позивач. Вказаний будинок знаходиться на балансі та обслуговуванні у позивача. Відповідачами не було укладено Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з КК «ЦКС», тому на підставі статті 633 ЦК України уніфікований публічний договір, що зобов`язує відповідачів сплачувати за надані ПУБСПТ.

Позивач вказує, що відповідачі користуються наданими послугами, проте плату за надані послуги не сплачують, у зв`язку з чим виникла заборгованість з оплати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період із 01 травня 2015 року по 01 червня 2023 року у загальному розмірі 33 995 грн 23 коп, з яких: 26 531 грн 33 коп. - сума основного боргу; 1 922 грн 23 коп. - 3 % річних від простроченої суми; 5 541 грн 67 коп. - інфляційні втрати.

Відповідачі зазначену заборгованість у добровільному порядку не сплачують, у зв`язку з чим позивач просить стягнути вказану заборгованість у примусовому порядку.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 29 вересня 2023 року задоволено позов КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва».

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період із 01 травня 2015 року по 01 червня 2023 року у загальному розмірі 33 995 грн 23 коп., з яких: 26 531 грн 33 коп. - сума основного боргу; 1 922 грн 23 коп. - 3 % річних від простроченої суми; 5 541 грн 67 коп. - інфляційні втрати.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» судовий збір у сумі 2 684 грн в рівних частинах з кожного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 , є споживачами житлово-комунальних послуг, які надає КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва», тому з відповідачів підлягає стягненню заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Мневець О.М. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 вересня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції направляв відповідачам ухвалу про відкриття провадження у справі з копіями позовної заяви та повідомленням про дату та час розгляду справи рекомендованими поштовими відправленнями, які були повернуто до суду у зв`язку з відсутністю адресатів за вказаною адресою.

Вказує, що адреса на яку відправлені рекомендовані листи на ім`я відповідачів: АДРЕСА_3 , що не відповідає фактичному місцю проживання та реєстрації відповідачів, зазначеному в т.ч. у позовній заяві позивачем: АДРЕСА_4 , що безумовно підтверджує той факт, що відповідачі не сповіщались судом першої інстанції про дату, час і місце засідання суду, а також не отримували копії позовної заяви з додатками до неї, а зазначена підстава має наслідки скасування ухваленого у справі рішення по підставам пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України.

Також судом першої інстанції ухвалене рішення за недоведеністю позивачем розміру боргу відповідачів, оскільки на підтвердження заявленої до стягнення суми боргу надано лише розрахунок заборгованості, а нараховані до сплати щомісячні суми не містять показників, з яких складається сума зазначеної послуги, тарифи, що діяли на час нарахування, що виключає визнання такого розрахунку належним та допустимим доказом, оскільки згідно з положеннями статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»: за долученим до матеріалів справи розрахунком не можливо встанови коли, на підставі яких рішень органу виконавчої влади та у яких розмірах змінювався такий тариф.

За таких обставин суд першої інстанції не мав можливості перевірити достовірність та правильність розрахунку суми боргу, а тому й не перевірив наданий позивачем розрахунок боргу відповідачів.

Які саме роботи (послуги), витрати, які включено до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території позивачем - не відомо, оскільки такі відомості не надано до суду першої інстанції, що свідчить про те, що позивачем не обґрунтовано заявлену до стягнення суму боргу відповідачів.

Зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення у справі не враховано положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-ІХ відповідно до Прикінцевих та перехідних положень якого на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та протягом 30 днів з дня його відміни, заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг (підпункт 4) пункту 3 Прикінцевих положень діяв до його виключення на підставі Закону № 1071-IX від 04 грудня 2020 року).

Також постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів № 1405 від 29 грудня 2023 року, оприлюдненої на сайті уряду, наразі такий мораторій зберігається лише для територій, де ведуться бойові дії згідно з переліком Мінінтеграції.

Зазначені обставини не досліджувались судом першої інстанції, який стягнув з відповідачів інфляційні витрати та 3% річних у заявленій позивачем сумі.

Також відповідачем заявлено до суду апеляційної інстанції вимогу про застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску позивачем строків позовної давності, оскільки подати таку заяву до суду першої інстанції вони не мали можливості внаслідок неповідомлення їх про розгляд справи Голосіївським районним судом міста Києва.

Вказує, що позивач звернувся до суду з указаним позовом 04 липня 2023 року, а заявлений до стягнення період нарахованого позивачем боргу - з 01 травня 2015 року, тому строк позовної давності необхідно обчислювати з 12 березня 2017 року.

Від КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення суду без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що розпорядження Київської міської державної адміністрації від 06 червня 2017 року № 668 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради», яке затверджувало тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх структуру , в тому числі і по будинку АДРЕСА_5 , втратило чинність згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25 липня 2019 року № 1317.

Однак, загальний розмір витрат на послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, згідно якого нараховувалась плата за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по будинку АДРЕСА_5 , залишалась, за весь час виникнення заборгованості, на рівні тарифів, що були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 06 червня 2017 року № 668.

Позивач веде побудинковий облік доходів та витрат і у випадку вартості фактично наданих послуг, що є меншою, ніж нараховано мешканцям, здійснює перерахунок по кожному особовому рахунку.

Структура витрат нараховується відповідно до квадратури кожної окремої квартири.

Також у цій структурі витрат визначено повний і вичерпний перелік послуг, які надаються Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (структура витрат у додатку до відзиву на апеляційну скаргу).

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» звільняє боржників саме від сплати неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги на вказаний вище період. У той же час, платежі компенсаційного характеру, встановлені статтею 625 ЦК України - інфляційні, а також 3% річних від простроченої суми, не є неустойкою, та звільнення від таких заходів відповідальності законом не передбачено.

З урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення та відміни в Україні карантину з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року у межах позовної давності знаходиться період з червня 2018 року по вересень 2024 року.

Також позивачем в апеляційній скарзі заявлене клопотання про долучення до матеріалів справи витрати та структуру витрат на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» для здійснення розрахунків із споживачами по вул. Велика Васильківська,132 у місті Києві.

Згідно з частиною 8 статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи, у цьому випадку на відповідача.

Пунктом 6 частини 2 статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційний скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз змісту пункту 6 частини 2 статті 356, частин 1-3 статті 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі подання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивач, заявляючи клопотання про долучення указаних доказів, не обґрунтував та не надав доказів неможливості подання таких до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, у зв`язку з чим апеляційним судом такі не приймаються та підлягають залишенню без розгляду, як подані після закінчення процесуальних строків.

За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, ця справа є справою незначної складності, а тому справа розглядається судом апеляційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дійшла таких висновків.

У апеляційній скарзі наведено доводи про те, що відповідач ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання у суді першої інстанції.

Надаючи оцінку указаним доводам, апеляційний суд враховує таке.

Частиною 1 статті 8 ЦПК України визначено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина 2 статті 211 ЦПК України).

Відповідно до частини 6, 7 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

У ЦПК України законодавець встановив повноваження суду апеляційної інстанції скасовувати рішення суду першої інстанції із підстави неналежного повідомлення у суді першої інстанції особи, яка подала апеляційну скаргу.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини 3 статті 376 ЦПК України).

Тлумачення частини 1 статті 8, частини 2 статті 211, пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що:

обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу;

невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства;

розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 05 липня 2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 11-12).

Копія указаної ухвали та копія позовної заяви з додатками направлялися судом першої інстанції ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на адресу: АДРЕСА_6 , та повернулася з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 15-19).

Однак у позовній заяві зазначено та апелянтом в апеляційній скарзі не заперечується, що відповідачі зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_4 .

Тобто судом першої інстанції відправлялася поштова кореспонденція відповідачам на помилкову адресу.

29 вересня 2023 року Голосіївський районний суд міста Києва ухвалив рішення.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, докази про належне повідомлення відповідачів про дату, час і місце судового засідання відсутні.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 вересня 2023 рокуоскаржується лише відповідачем ОСОБА_1 та матеріали справи не містять доказів того, що він уповноважений діяти від імені інших відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , оскаржуване рішення підлягає скасуванню відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Відповідно до частин 1,2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За правилом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 частина 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

У постанові Верховного суду від 18 травня 2020 року у справі №176/456/17 та у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 зазначено правовий висновок про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно з довідкою Комунального концерну «Центр комунального сервісу» Департаменту Житлово-комунальної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) квартира АДРЕСА_2 :

власником особового рахунку є ОСОБА_2 ;

у квартирі за даними ПАК значаться три особи (а.с. 8).

Відповідно до розрахунку заборгованості за адресою: АДРЕСА_7 , за період з травня 2015 року по травень 2023 року за спожиті житлово-комунальні послуги, за особовим рахунком НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), становить 33 995 грн 23 коп, з яких: 26 531 грн 33 коп. - сума основного боргу; 1 922 грн 23 коп. - 3 % річних від простроченої суми; 5 541 грн 67 коп. - інфляційні втрати (а.с. 9).

Апелянтом не спростовано розрахунок заборгованості наданий позивачем та власний розрахунок не надано.

Також відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за надані послуги у розмірі більшому ніж це зазначено позивачем у розрахунках заборгованості.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування 06 березня 2022 року та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Однак відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у новій редакції.

Основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, інфляційних нарахувань, процентів річних стосується виключно територій, де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.

З розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем з урахуванням указаних норм законодавства не здійснювалося нарахування 3% річних та інфляційних втрат, починаючи з лютого 2022 року.

Вирішуючи питання про можливість задоволення заяви ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності, яку він подав до суду апеляційної інстанції, але не подав до місцевого суду, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц виклала висновок щодо застосування частини 3 статті 267 ЦК України:

«72. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

73. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.

74. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції».

Оскільки апеляційний судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи судом першої інстанції, не брав участі у такому розгляді, наявні підстави для вирішення такої заяви апеляційним судом.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі №212/10834/21 було зроблено наступний висновок, що з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.

Згідно з частин 2, 3 статті 263 ЦК України у разі виникнення обставин для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

З метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19 Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 був введений карантин (дата набрання чинності 12 березня 2020 року), дія якого неодноразово продовжувалась відповідними постановами КМ України до 30 червня 2023 року.

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21 зазначено, що у п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» з 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин, який продовжений до 03 серпня 2021 року. Тобто строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені на час карантину, а тому слідує, що на момент звернення позивача з цим позовом, строк позовної давності не закінчився.

Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19).

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності, зокрема, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, який з-поміж іншого передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються загальні і спеціальні строки позовної давності встановлені, статтями 257-259 ЦК України.

Так, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 3450-ІХ від 08 листопада 2023 року) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У зв`язку з військовою агресією проти України указом Президента від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України запроваджено правовий режим воєнного стану з 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалась відповідними указами Президента України.

Отже, керуючись пунктами 12,19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки карантин почався на території України від 12 березня 2020 року, а воєнний стан - від 24 лютого 2022 року, можна зробити висновок про те, що загальна позовна давність була продовжена 12 березня 2020 року на період дії карантину, та призупинила свій перебіг з 24 лютого 2022 року на період дії воєнного стану.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території борг нараховується з 01 травня 2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що з позовом КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» звернулося до суду 04 липня 2023 року, разом з тим у спірний період на всій території України було запроваджено карантин, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину, а також враховуючи введення на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено та який діє й на час розгляду справи, а перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 01 травня 2015 року по12 березня 2017 року.

Також апеляційний суд враховує, що відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України сплив позовної давності застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, а таку заяву подано лише відповідачем ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для застосування судом наслідків спливу позовної давності з власної ініціативи відносно позовних вимог, заявлених до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якими такі заяви не подані.

Враховуючи викладене, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 вересня 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову з урахуванням застосування наслідків пропуску строку позовної давності відносно позовних вимог до ОСОБА_1 .

Щодо судових витрат.

Відповідно до частин 1,2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 984 грн.

При подачі апеляційної скарги відповідач сплатив судовий збір у розмірі 4 026 грн.

Враховуючи, що позов у частині вимог до ОСОБА_1 задоволено частково (враховуючи розмір задоволених позовних вимог: 9 829 грн 51 коп. * 100/ 11 331 грн 74 коп. (1/3 частини вимог) = 86,74 %), а тому з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судові витрати на сплату 1/3 частини (оскільки судові витрати стягуються у дольовому порядку) судового збору за подання позовної заяви пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 862 грн 77 коп. (2 984 грн /3=994 грн 66 коп.* 86,74 % : 100% = 862 грн 77 коп.).

З ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір по 994 грн 66 коп. з кожного (2 984 грн /3=994 грн 66 коп.).

З позивача на користь відповідача підлягає до стягнення судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено - у розмірі 1 265 грн 37 коп. (13,26 % х 4 026 грн : 100% = 533 грн 84 коп.).

Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи викладене, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає до стягнення різниця судових витрат у розмірі 328 грн 92 коп.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мневця Олександра Миколайовича задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 вересня 2023 року скасувати з ухваленням нового судового рішення.

Задовольнити частково позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з березня 2017 року по 01 червня 2023 року в загальному розмірі 9 829 грн 51 коп., з яких: 7 527 грн 17 коп. - сума основного боргу; 606 грн 23 коп. - 3 % річних від простроченої суми; 1 696 грн 11 коп. - інфляційні втрати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період із 01 травня 2015 року по 01 червня 2023 року в загальному розмірі 11 331 грн 73 коп., з яких: 8 843 грн 77 коп. - сума основного боргу; 640 грн 74 коп. - 3 % річних від простроченої суми; 1 847 грн 22 коп. - інфляційні втрати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період із 01 травня 2015 року по 01 червня 2023 року в загальному розмірі 11 331 грн 73 коп., з яких: 8 843 грн 77 коп. - сума основного боргу; 640 грн 74 коп. - 3 % річних від простроченої суми; 1 847 грн 22 коп. - інфляційні втрати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» судовий збір у розмірі 328 грн 92 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» судовий збір у розмірі 994 грн 66 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» судовий збір у розмірі 994 грн 66 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська