Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №753/15995/24 — Київський апеляційний суд

справа № 753/15995/24 головуючий у суді І інстанції Комаревцева Л.В.

провадження № 22-ц/824/14848/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Комаревцевої Л.В., у м. Києві, повний текст рішення виготовлено 08 жовтня 2024 року, у справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району міста Києва» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» звернулося до суду з позовом в якому просило суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за період з 01 травня 2015 року по 31 травня 2024 року у розмірі 44 372,00 грн., інфляційне збільшення боргу у розмірі 11 448,70 грн., 3 % річних в сумі 3 314,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі є споживачами послуг та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а позивач надає для зазначеного будинку послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій. Відповідачі з 01 травня 2015 по 31 травня 2024 року не вносили плату за утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 44 372,00 грн. Відповідачі як боржники, що прострочили виконання грошового зобов`язання, на підставі положень статті 625 ЦК України зобов`язані також сплатити зазначену суму боргу з урахуванням інфляційної складової та трьох процентів річних.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 жовтня 2024 року позов КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до неї через неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для прави, які суд визнав встановленими та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволені позову до ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач вказує, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на початок періоду нарахування заборгованості (01.05.2015) була малолітньою дитиною - їй виповнилося лише 11 років, а повноліття (18 років) вона досягла лише ІНФОРМАЦІЯ_5. Із заявленого періоду заборгованості (01.05.2015 -31.05.2024 року, тобто 9 років 1 місяць) протягом майже 7 років ОСОБА_1 була малолітньою або неповнолітньою особою, яка не мала і не могла мати самостійного джерела доходу, не набувала самостійно договірних зобов`язань та не могла нести самостійну майнову відповідальність за зобов`язаннями щодо оплати житлово-комунальних послуг. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні послався на статтю 322 Цивільного кодексу України (обов`язок власника утримувати належне йому майно), на статтю 68 Житлового кодексу УРСР (обов`язок наймача вносити квартирну плату) та на положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги», які покладають обов`язок оплати на споживача. Разом з тим, суд першої інстанції жодним чином не встановив і не зазначив у рішенні, у якому статусі власника, співвласника, наймача чи члена сім`ї власника/наймача перебувала ОСОБА_1 щодо квартири, за яку нарахована заборгованість, і чи виникав у неї взагалі самостійний обов`язок з оплати послуг, зокрема в період її неповноліття. Сам по собі факт реєстрації особи за певною адресою не є передбаченою законом підставою для покладення на неї обов`язку з оплати житлово-комунальних послуг нарівні з власником або наймачем майна, а тим більше для покладення такого обов`язку на малолітню дитину. Крім того, ОСОБА_1 з квітня 2022 року фактично не проживала і не проживає за адресою нарахування заборгованості, а перебуває за межами України. Відповідно до виписки з Естонського регістру народонаселення (Eesti rahvastikuregister), виданої 13.04.2022 Paide Linnavalitsus за № 147-2022/288, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Києва, громадянка України, вже станом на зазначену дату, тобто до досягнення нею повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), перебувала на території Естонської Республіки. Це підтверджується також відомостями про трудову діяльність скаржниці на території Естонії за трудовими договорами: в Ess.O.Ess OU (27.05.2022 11.11.2022), AMBER MUSEUM OU (23.11.2022-31.01.2024 та 06.06.2024-09.06.2024), MAXWHITE OU (01.12.2022-25.12.2022) та Olybet Studios OU (26.06.2024-12.01.2025). Крім того, копії сторінок закордонного паспорта ОСОБА_1 містять відмітки про перетин державного кордону України, зокрема через пункт пропуску «Ужгород», в`їзд/виїзд до Республіки Польща, Федеративної Республіки Німеччина та Королівства Нідерландів (аеропорт Схіпгол, м. Амстердам) у 2022-2024 роках, а також відомості про робочу візу категорії W-1 (Worker), видану Урядом Канади 04.05.2023 строком до 04.11.2031, з відміткою про в`їзд до Канади 29.03.2024 року. Наведені докази в сукупності підтверджують, що протягом усього спірного періоду нарахування заборгованості, як до, так і після досягнення повноліття, ОСОБА_1 фактично не мешкала у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , не користувалася житлово-комунальними послугами за вказаною адресою і не могла бути споживачем послуг, за оплату яких з неї стягнуто заборгованість. Це є додатковим і самостійним доказом безпідставності покладення на ОСОБА_1 обов`язку з оплати спірних нарахувань. Суд першої інстанції стягнув заборгованість солідарно з усіх відповідачів, не навівши жодної правової норми, яка б безпосередньо встановлювала солідарну відповідальність зареєстрованих у квартирі осіб за оплату послуг з утримання будинку.

У відзиві на апеляційну скаргу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування, через що скарга не може бути задоволена, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що відповідно до Розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації № 33 від 30.01.2015 «Про закріплення за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва за Керуючою компанією на праві господарського відання було закріплено об`єкти комунальної власності територіальної громади міста Києва, що перебувають у сфері управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, зокрема і передано будинок АДРЕСА_2 , де мешкають відповідачі.

Позивач забезпечує надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території за зазначеною адресою.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , відтак є споживачами житлово-комунальних послуг.

За період з 01 травня 2015 року по 31 травня 2024 року заборгованість по квартирі АДРЕСА_3 перед Керуючою компанією за оплату послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій становить 44 372,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості по послугам з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не спростували розмір заборгованості та не надали суду доказів щодо неналежного надання послуг позивачем, а також відсутності заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг.

Апеляційний суд не може погодитися в повній мірі із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регламентуються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач має право: одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (п. 1); без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості (п. 2); на усунення протягом строку, встановленого договорами про надання житлово-комунальних послуг або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг (п. 4); на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості (п. 5); складати та підписувати акти-претензії у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їхніх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт (п. 9).

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений у пункті 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У відповідності до змісту частини третьої статті 6, частини першої статті 630 ЦК України, статей 19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», умови типового договору, що набули юридично обов`язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов`язковими для сторін договору.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з утримання будинку (експлуатаційних послуг), надання яких забезпечує КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва».

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідачі не оплачували послуги з утримання будинку, у зв`язку з чим за період з 01 травня 2015 року по 31 травня 2024 року, наявна заборгованість в розмірі 44 372,00 грн.

Також судом встановлено, що нарахування за послуги з утримання будинку та прибудинкової території позивачем проводиться з урахуванням тарифів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 0601 червня 2011 року № 869.

В матеріалах справи наявна копія Переліку послуг та їх вартості, що надає КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», Структури, періодичності та строків надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженої Розпорядженням Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації.

ОСОБА_1 не надала доказів того, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» не надавало або надавало неналежним чином послуги з утримання будинку, а також на підтвердження того, що вона зверталася до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» із заявами щодо здійснення перерахунку розміру нарахувань.

В оцінці аргументів відповідача про те, що між сторонами не було укладено договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, колегія суддів враховує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відсутність відповідного договору між споживачем житлово-комунальних послуг та їх виконавцем не є підставою для відмови у стягненні заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, оскільки згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов`язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачем.

Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 щодо обов`язковості сплати комунальних послуг незалежно від наявності договору.

Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами у справі факт наявності та розміру заборгованості, будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості чи контррозрахунку суми заборгованості відповідачем також не надано, хоча це є її процесуальним обов`язком.

Щодо доводів апеляційної скарги, щодо кола споживачів комунальних послуг, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Частиною 1 статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Дані норми закону регулюють відносини, що виникають при пасивній солідарності (множинності осіб на стороні боржника).

Згідно частини 4 вищевказаної статті, виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Отже, після виконання солідарного зобов`язання незалежно від того, виконане воно всіма боржниками або одним із них, воно повністю припиняється. Натомість виникає нове зобов`язання між боржником, який виконав зобов`язання, й іншими боржниками, яке визначено положеннями ст. 544 ЦК України.

Аналіз наведених положень закону вказує на те, що позивач має право вимагати виконання обов`язку щодо сплати житлово-комунальних послуг як від власника квартири, так і від будь-якої іншої особи, яка зареєстрована або проживає у житлі власника, адже така особа на рівні з власником користується усіма житлово-комунальними послугами.

Аналогічний за змістом правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 19 серпня 2020 року у справі № 703/2200/15-ц.

Оскільки відповідач зареєстрована у вищезазначеній квартирі, вона має нести солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Доводи відповідача, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що відповідач не є власниками даної квартири, а лише є одними з зареєстрованих осіб, не проживають в ній, апеляційний суд відхиляє з огляду на наступне.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідно до положень пункту 6 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції на час виникнення спірних правовідносин, споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

У пункті 29 Правил зазначено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).

Відповідності до пп. 11 п. 37 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. № 690, споживач має право на не оплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови документального підтвердження відповідно до умов договору.

Отже, для припинення нарахування позивачем вартості послуги, відповідач повинена була звернутися з даним питання до позивача у відповідності до вимог зазначених правил.

Матеріали справи не містять доказів, що відповідач зверталась до позивача з заявами та відповідними доказами та просила у зв`язку з її не проживанням в квартирі припинити нарахування плати за житлово- комунальні послуги.

Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо солідарного стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 .

Так, згідно з Єдиного державного демографічного реєстру від 19 серпня 2024 року (ас. 19), вбачається, відповідач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з ч.1 ст. 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Відповідно до ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість; здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду (ст. 31 ЦК України).

Крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку). Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників (ч.1, 2 ст. 32 ЦК України).

Згідно зі ст. 33 ЦК України неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник. Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі, відповідно до статті 1179 цього Кодексу.

Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття) (ст. 34 ЦК України).

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Оскільки ОСОБА_1 на час утворення заборгованості у період з травня 2015 року ІНФОРМАЦІЯ_5 була неповнолітньою, перебувала на утриманні батьків, вона не мала обов`язку нести відповідальність за зобов`язаннями останніх з оплати житлово-комунальних послуг.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з травня 2015 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 не підлягають до задоволення.

Інші доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру правовідносин.

Як вбачається з апеляційної скарги, остання не містить доводів в частині не обґрунтованого стягнення інфляційних витрат та 3 % річних.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 апеляційної скарги не подавали і судове рішення не оскаржують.

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, висновки суду першої інстанції частково не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті вимог позивача.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі позовної заяви КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» сплатило судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідачів, а саме у розмірі 1 009,33 грн. з кожної, при цьому оскільки до відповідача ОСОБА_1 позовні вимоги задоволені на 22,97 % то з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 231,84 грн. (1009,33*22,97).

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 , сплатила судовий збір у розмірі 3 633,60 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на її користь з позивача пропорційно до задоволеної частини вимог апеляційної скарги (77,03%), а саме у розмірі 2 798,96 грн. (3633,60*77,03%).

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе стягнути КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» на користь ОСОБА_1 різницю між сумою судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та сумою, яку позивач має компенсувати відповідачу. Така різниця становить 2 567,12 грн. (2 798,96-231,84).

На підставі викладеного, керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району міста Києва» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району міста Києва», місце знаходження: м. Київ, Харківське шосе, 148-А, ідентифікаційний код 39604270 заборгованість за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за період з 01 травня 2015 року по 01 травня 2022 року в розмірі 32 736,54 (тридцять дві тисячі сімсот тридцять шість) гривень 54 копійки, 3 % річних у розмірі 80,44 (вісімдесят) гривень 44 копійки та інфляційні витрати у розмірі 978,70 (дев`ятсот сімдесят вісім) гривень 70 копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району міста Києва», місце знаходження: м. Київ, Харківське шосе, 148-А, ідентифікаційний код 39604270 заборгованість за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за період 01 травня 2022 року по 30 квітня 2024 року в розмірі 11 635,46 (одинадцять тисяч шістсот тридцять п`ять) гривень 46 копійок, 3 % річних у розмірі 428,64 (чотириста двадцять вісім) гривень 64 копійки та інфляційні витрати у розмірі 1 525,09 (одна тисяча п`ятсот двадцять п`ять) гривень 09 копійок.

В іншій частині позовних вимог до ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району міста Києва», місце знаходження: м. Київ, Харківське шосе, 148-А, ідентифікаційний код 39604270 судовий збір у розмірі 1 009,33 (одна тисяча дев`ять) гривень 33 копійки з кожної.

Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району міста Києва», місце знаходження: м. Київ, Харківське шосе, 148-А, ідентифікаційний код 39604270 на користь ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 судовий збір у розмірі 2 567,12 (дві тисячі п`ятсот шістдесят сім) гривень 12 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді Фінагеєв В.О.

Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.