Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №372/4520/21 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 372/4520/21 Головуючий у 1 інстанції: Сташків Т.Г.

Провадження № 22-ц/824/13427/2026 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Кафідової О.В., Оніщука М.І.,

секретар Тіткова І.Ю.,

розглянувши апеляційні скарги адвоката Суркова Антона Вікторовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , адвоката Музичко Руслани Василівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 травня 2026 року, ухвалене в м. Обухів в складі судді Сташків Т.Г., в справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2021 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності. Зазначали, що ОСОБА_3 з 27.06.1996 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час перебування у шлюбі у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 04.07.2001 року було придбано земельну ділянку площею 0,2011 га, кадастровий номер 3223185101:01:015:0029, цільове призначення - для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку, що розташована на території АДРЕСА_1 . Право власності на зазначену земельну ділянку було оформлено на ОСОБА_4 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії І-КВ 084275, виданого 20.11.2001 року Красненською сільською радою Обухівського району Київської області. Згодом їм стало відомо, що земельна ділянка в листопаді 2018 року без їх відома була оформлена на племінницю ОСОБА_4 - ОСОБА_1 , яка успадкувала її після смерті свого батька ОСОБА_5 , який був рідним братом ОСОБА_4 23.11.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. на ім`я ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом № 4087. Оскільки вказана земельна ділянка була придбана ОСОБА_4 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 , вона була є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Відповідно, 1/2 частина земельної ділянки належить на праві власності ОСОБА_3 . Оформленням права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 було порушено право ОСОБА_3 на 1/2 частину земельної ділянки. Крім того, ОСОБА_2 на час смерті батька був його утриманцем та в силу ст. ст. 531, 535 ЦК УРСР 1963 року мав право на обов`язкову частку у спадщині батька нарівні зі спадкоємцями тієї черги, які були закликані до спадщини. У будь-якому випадку його частка склала 2/3 від належної йому частки за законом, оскільки спадщина відкрилась на 1/2 частину земельної ділянки, а 1/2 частину на праві спільної сумісної власності подружжя належить дружині померлого, то обов`язкова частка у спадщині неповнолітнього сина складає 2/6 частини земельної ділянки (або 2/3 від 1/2). На час отримання відповідачкою ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку 23.11.2018 року ОСОБА_6 виповнилось лише 17 років. ОСОБА_2 не мав можливості вчинити юридично значимі дії для прийняття спадщини, що є підставою для продовження йому строку на прийняття спадщини.

Позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 просили:

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 23.11.2018 року, серія та номер 4087, видане ОСОБА_1 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., на земельну ділянку площею 0,2011 га, кадастровий номер 3223185101:01:015:0029, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована на території АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2011 га, кадастровий номер 3223185101:01:015:0029, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована на території АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/6 частини земельної ділянки площею 0,2011 га, кадастровий номер 3223185101:01:015:0029, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована на території АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14 травня 2026 року позов ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності задоволено частково.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 23 листопада 2018 року, серія та номер 4087, видане ОСОБА_1 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., на земельну ділянку площею 0,2011 га, кадастровий номер 3223185101:01:015:0029, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована на території АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2011 га, кадастровий номер 3223185101:01:015:0029, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована на території АДРЕСА_1 (надалі Земельна ділянка).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору в розмірі 3248,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 подали апеляційні скарги.

Представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 листопада 2018 року, серія та номер 4087, видане ОСОБА_1 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. на земельну ділянку площею 0,2011 га, кадастровий номер 3223185101:01:015:0029, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована на території АДРЕСА_1 та в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину вказаної земельної ділянки, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог повністю. Посилається на порушення норм матеріального і процесуального права. Вважає помилковим висновок суду про набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,2011 га, кадастровий номер 3223185101:01:015:0029, що розташована на території АДРЕСА_1 , лише в силу того, що вона була придбана ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу за час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу та факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету, не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. ОСОБА_3 не було надано доказів на підтвердження придбання земельної ділянки за рахунок спільних коштів або джерела походження коштів. Звертає увагу на те, що ОСОБА_3 з 11.01.1996р. і по теперішній час була зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_2 . Померлий ОСОБА_4 у 2001 році, був зареєстрований та проживав у квартирі АДРЕСА_3 . Києві, що свідчить про відсутність ознак ведення спільного господарства та спільного побуту подружжям у 2001 році. Позивачка ОСОБА_3 не надала ані копії договору, ані доказів сплати за земельну ділянку. Крім того, у справі № 757/28019/21-ц, яка розглядалася Печерським районним судом міста Києва, було встановлено, що позивачі не прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 та не набули правових підстав на фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна, а саме, земельною ділянкою. Суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 листопада 2018 року, видане ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2011 га, кадастровий номер 3223185101:01:015:0029, що розташована на території АДРЕСА_1 , та визнання за нею права власності на 1/2 частину вказаної земельної ділянки.

Представник ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_2 в задоволенні позовної вимоги про визнання за ним права власності на 2/6 частини земельної ділянки площею 0,2011 га., кадастровий номер 3223185101:01:015:0029, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована на території АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Просить ухвалити в цій частині нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи. Суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що позивач ОСОБА_2 на момент смерті батька був його утриманцем та в силу ст. 531 та 535 ЦК УРСР мав право на обов`язкову частку у спадщині батька нарівні зі спадкоємцями тієї черги, які були закликані до спадщини. Оскільки 1/2 земельної ділянки належала дружині померлого, обов`язкова частка у спадщині ОСОБА_2 складала 2/6 частини земельної ділянки. Суд проігнорував той факт, що на момент смерті батька ОСОБА_2 не досяг навіть віку одного року і не міг вчинити жодних дій для прийняття спадщини. Вважає помилковим висновок суду, що мати ОСОБА_3 зверталася до суду для продовження строку прийняття спадщини виключно в своїх інтересах, жодних посилань, що вона діяла в інтересах сина в заяві немає.

Представник ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 . Просив залишити її без задоволення.

В апеляційній інстанції представники сторін підтримали апеляційні скарги та просять їх задовольнити.

Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 27.06.1996 року ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_7 ) і ОСОБА_4 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Старокиївського району міста Києва (а.с. 13 т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 народився син ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Старокиївського районного управління юстиції у м.Києві (а.с. 14 т. 1).

На підставі договору купівлі-продажу № 2835 від 04.07.2001 року ОСОБА_4 придбав земельну ділянку площею 0,2011 га, що розташована на АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3223185101:01:015:0029, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії І-КВ № 084275, виданим Красненською сільською Радою народних депутатів 20.11.2001 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 400 та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 16-23 т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим відділом реєстрації смерті у м. Києві відділу державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві (а.с. 15 т. 1).

Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке видане 23.11.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., ОСОБА_1 успадкувала після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , земельну ділянку площею 0,2011 га, що розташована на АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3223185101:01:015:0029, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), Державний акт на право приватної власності на землю серії І-КВ № 084275, виданий Красненською сільською Радою народних депутатів 20.11.2001 року на підставі договору купівлі-продажу № 2835 від 04.07.2001 року, Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 400, що належала ОСОБА_4 , рідному брату спадкодавця, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якого був рідний брат ОСОБА_5 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав (а.с. 24 т. 1).

З спадкової справи № 8/2018 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 вбачається, що із заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_5 звернулися ОСОБА_8 - дружина та ОСОБА_1 - дочка.

До спадщини увійшли, зокрема: квартира АДРЕСА_3 та земельна ділянка площею 0,2011 га, що розташована на АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3223185101:01:015:0029, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), включаючи частку у цьому майні, яка належала ОСОБА_4 , яку успадкував ОСОБА_5 , який фактично вступив в управління та володіння зазначеним майном, але не оформив своїх спадкових прав.

23.11.2018 року ОСОБА_8 і ОСОБА_1 подали до приватного нотаріуса Верповської О.В. заяву за № 60 щодо посвідчення договору про поділ спадкового майна ОСОБА_5 .

23.11.2018 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений договір про поділ спадкового майна, за умовами якого сторони визначили, що після його укладання до ОСОБА_8 у спадщину переходить, зокрема, квартира АДРЕСА_3 , а до ОСОБА_1 - земельна ділянка площею 0,2011 га, що розташована на АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3223185101:01:015:0029 (а.с. 105-250 т. 2, а.с. 1-192 т. 3).

17.01.2008 року ОСОБА_3 від свого імені та як законний представник свого малолітнього сина ОСОБА_2 подала до Восьмої київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, яка була зареєстрована за № 39 (а.с. 191, 192, т. 2).

Державний нотаріус Восьмої київської державної нотаріальної контори Чернієнко В.Ю. повідомила ОСОБА_3 , зокрема, про те, що оскільки вона та її малолітній син ОСОБА_2 пропустили строк для прийняття спадщини ОСОБА_4 , то їй необхідно звернутися до суду для визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

У травні 2021 року ОСОБА_3 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, у якому просили встановити юридичний факт прийняття ОСОБА_3 1/2 частини спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити юридичний факт прийняття ОСОБА_2 1/2 частини спадщини, що відкрилась після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 23.11.2018 року, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального Верповською О. В., в частині права власності ОСОБА_8 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 ; визнати недійсним укладений 10.10.2019 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_9 договір купівлі-продажу , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального Загоруйко А.Ю., серія та номер: 6319; витребувати у ОСОБА_9 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , по 1/4 частині цієї квартири кожному; визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 89-100, т. 1).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01.05.2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07.02.2024 року та постановою Верховного Суду від 18.09.2024 року, у справі № 757/28019/21 у задоволенні позову ОСОБА_3 і ОСОБА_2 відмовлено(а.с. 109-121, 209-217 т. 1).

В даній справі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 порушили перед судом питання про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.11.2018 року, серія та номер 4087, видане ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2011 га, кадастровий номер 3223185101:01:015:0029, що розташована на території АДРЕСА_1 ; визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину вказаної земельної ділянки яка була набута разом із спадкодавцем у спільну сумісну власність; визнання за ОСОБА_2 право власності на 2/6 частини вказаної земельної ділянки в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 23 листопада 2018 року, серія та номер 4087, видане ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2011 га, кадастровий номер 3223185101:01:015:0029, що розташована на території АДРЕСА_1 ; а також визнав за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину вказаної земельної ділянки. У задоволенні іншої частини позовних вимог суд першої інстанції відмовив.

Колегія судді не вбачає підставі для скасування рішення суду першої інстанції.

Як встановлено судом, право власності на земельну ділянку площею 0,2011 га, кадастровий номер 3223185101:01:015:0029, що розташована на території АДРЕСА_1 було набуте ОСОБА_4 під час перебування у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 2835 від 04.07.2001 року.

Відповідно до ст. 22 КпШС України, яка діяла на момент укладення вказаного договору, майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Статтею 23 КпШС України було визначено, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші.

Тобто, за правилами КпШС України, який діяв на час набуття ОСОБА_4 права на спірну земельну ділянку, набуття майна за час шлюбу створювало презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує допоки не спростована. При цьому законодавець на той час не пов`язував виникнення спільної сумісної власності на придбане під час шлюбу майно з тим, за чиї саме кошти воно придбавалося. Частиною 1 ст. 28 КпШС України було передбачено, що у разі поділу майна, яке є спільною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Отже, земельна ділянка площею 0,2011 га, кадастровий номер 3223185101:01:015:0029, що розташована на території АДРЕСА_1 , була набута ОСОБА_4 і ОСОБА_3 у спільну сумісну власність. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про законність і обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 листопада 2018 року, серія та номер 4087, видане ОСОБА_1 на всю земельну ділянку площею 0,2011 га, кадастровий номер 3223185101:01:015:0029, що розташована на території АДРЕСА_1 , а визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину вказаної земельної ділянки.

Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 не недоведеність ОСОБА_3 придбання вказаної земельної ділянки за спільні кошти та під час ведення спільного господарства, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях, які підлягають застосуванні у вирішенні спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи представника ОСОБА_1 , що на час придбання спірної земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були зареєстровані за різними адресами, оскільки такі доводи не виключають виникнення спільної сумісної власності на підставі положень КЗпШС.

Суд апеляційної інстанції погоджується також з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності.

На час відкриття спадщини після ОСОБА_4 питання щодо спадкування його майна були врегульовані ЦК УРСР.

Статтею 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Відповідно до ст. 527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Статтею 535 ЦК УРСР визначено, що неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка). При визначенні розміру обов`язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Згідно з ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Встановлений ст.549 строк для прийняття спадщиниможе бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину (ч. 1 ст. 550 ЦК УРСР).

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання права власності, ОСОБА_2 посилався на те, що на час смерті батька він був малолітнім і не мав можливості вчинити юридично значимі дії для прийняття спадщини. Крім того, він був утриманцем свого батька та в силу ст. ст. 531, 535 ЦК УРСР 1963 року мав право на обов`язкову частку у спадщині.

Разом з тим, ЦК УРСР не передбачав автоматичного прийняття спадщини неповнолітньою особою. Відповідно до змісту ст. 535 ЦК УРСР правом на обов`язкову частку у спадщині можуть бути наділені неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого виключно у разі спадкування за заповітом.

Крім того судом встановлено, що у травні 2021 року ОСОБА_3 і ОСОБА_2 зверталися до суду з позовом про встановлення юридичного факт прийняття ОСОБА_3 1/2 частини спадщини, що відкрилась після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також юридичного факту прийняття ОСОБА_2 1/2 частини спадщини, що відкрилась після смерті батька ОСОБА_4 . Просили визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 23.11.2018 року в частині права власності ОСОБА_8 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 10.10.2019 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_9 ; витребувати у ОСОБА_9 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , по 1/4 частині цієї квартири кожному; визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_4 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 .

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01.05.2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07.02.2024 року та постановою Верховного Суду від 18.09.2024 року, у справі № 757/28019/21 у задоволенні позову ОСОБА_3 і ОСОБА_2 відмовлено.

При вирішенні вказаної цивільної справи суди виходили з того, що станом на час відкриття спадщини ОСОБА_3 , яка діяла від свого імені та від імені малолітньої дитини, після смерті ОСОБА_4 в установлені законом строки до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не зверталася; належних і допустимих доказів вчинення дій, що свідчать про прийняття позивачами спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачі не надали. Встановлено, що у 2007 році ОСОБА_3 у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина зверталася до суду з позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, який було повернуто у зв`язку з невиконанням нею вимог про усунення недоліків.

Суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 , надавши належну оцінку визначеним у позовній заяві доводам.

Доводи апеляційних скарг представника ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 не спростовують висновків суду першої інстанції. Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 травня 2026 року без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги адвоката Суркова Антона Вікторовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , адвоката Музичко Руслани Василівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 травня 2026 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Кафідова О.В.

Оніщук М.І.