Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №752/13545/21 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 752/13545/21

провадження № 22-ц/824/976/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

при секретарі Черняк Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області, про участь у вихованні дитини одного із батьків, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сіваченка Володимира Васильовича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року в складі судді Мазура Ю. Ю.,

установив:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про участь одного із батьків у вихованні дитини.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі не перебували, фактичних шлюбних відносин не підтримують. З осені 2019 року сторони проживають окремо. Під час спільного проживання у них народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З народження дитина проживала у будинку, який належить позивачу на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_1 . Він постійно піклується про добробут родини, забезпечуючи її матеріальне утримання, відпочинок, бере активну участь у вихованні дитини. Дитина спілкується з ОСОБА_2 лише в телефонному режимі за власним бажанням, перешкод у спілкуванні з матір`ю дитині не чинить.

Просив встановити ОСОБА_2 наступний порядок та спосіб спілкування з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

зобов`язати ОСОБА_2 не чинити дій щодо здійснення особистого контакту з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближення до дитини на відстань не меншу за 500 метрів, розшукування дитини самостійно або через третіх осіб, розповсюдження інформації, що стосується особистого життя дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у будь-який спосіб, у тому числі через засоби масової інформації та мережу Інтернет;

рекомендувати ОСОБА_2 добровільно пройти Типову програму для кривдників, затверджену Наказом Міністерства соціальної політики № 1434 від 01 жовтня 2018 року, та отримати позитивний письмовий висновок про повне проходження даної програми;

отримати письмовий висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Гатненської сільської ради про можливість здійснення особистого контакту з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наявного висновку про проходження Типової програми для кривдників, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики № 1434 від 01 жовтня 2018 року;

за наявності позитивного висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Гатненської сільської ради про можливість здійснення особистого контакту з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без факторів психологічної травматизації для дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозволити здійснювати особистий контакт з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спосіб вказаний у висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Гатненської сільської ради з урахуванням бажання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо здійснення такого контакту;

заборонити ОСОБА_2 здійснювати особистий контакт з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі наявності висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Гатненської сільської ради про неможливість здійснення або продовження особистого контакту з дитиною.

У липні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини.

Позов обґрунтований тим, що після припинення відносин з ОСОБА_1 , вона разом із дочкою переїхали проживати із с. Гатне до її квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана квартира належить їй на праві особистої приватної власності. У вказаній квартирі для дитини була облаштована кімната, створені умови для гармонійного відпочинку та навчання.

03 липня 2020 року, на прохання ОСОБА_1 , вона передала тимчасово дочку на короткострокові канікули до батька за його місцем проживання у с. Гатне Київської області. З ОСОБА_1 була домовленість, що дочка буде повернута матері через два тижня. Однак ОСОБА_1 дитину не повернув, вчиняє дії щодо недопущення матері до дитини, останні півроку їй не відомо де і з ким проживає неповнолітня ОСОБА_3 . Документи дитини із школи № 269 у м. Києві було одноосібно забрано відповідачем у 2020 році, що унеможливило надалі отримання дитиною якісної освіти. Наразі дитина перебуває в повній соціальній ізоляції внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 , оскільки він самовільно змінивши місце проживання, здійснює психологічний тиск на неї та свідомо негативно налаштовує її проти матері.

Просила:

зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

встановити ОСОБА_2 способи участі у вихованні та спілкуванні із дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши їй наступний графік спілкування, виховання та проведення часу з донькою: кожного ІІ та ІV тижня місяця з 9:00 год. понеділка до 9:00 год. наступного понеділка - дочка проводить час з матір`ю, в тому числі за її місцем проживання, без присутності батька; під час літніх канікул, щороку у парні роки з 9:00 год. першого червня до 20:00 год. шістнадцятого липня дитина проводить з матір`ю за її місцем проживання, у непарні роки - з 9:00 год. сімнадцятого липня до 20:00 год. тридцять першого серпня дитина проводить з матір`ю за її місцем проживання; під час перебування дитини з батьком матір має право на необмежене спілкування з дочкою особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого способу зв`язку враховуючи час навчання та відпочинку дитини.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлено ОСОБА_2 , способи участі у вихованні та спілкуванні із дочкою ОСОБА_3 , встановивши їй наступний графік спілкування, виховання та проведення часу з донькою: кожного ІІ та ІV тижня місяця з 9:00 год понеділка до 9:00 год наступного понеділка - донька проводить час з матір`ю, в тому числі за її місцем проживання, без присутності батька; під час літніх канікул, щороку у парні роки з 9:00 год першого червня до 20:00 год шістнадцятого липня дитина проводить з матір`ю за її місцем проживання, у непарні роки з 9:00 год сімнадцятого липня до 20:00 год тридцять першого серпня дитина проводить з матір`ю за її місцем проживання.

Під час перебування дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 , матір ОСОБА_2 має право на необмежене спілкування з дочкою особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого способу зв`язку враховуючи час навчання та відпочинку дитини.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

19.07.2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Сіваченко В. В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року в частині задоволення зустрічного позову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Посилається на те, що судом першої інстанції було проведено судовий розгляд та ухвалено судове рішення при першій неявці позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом, рішення суду є необґрунтованим та не містить мотивувальної частини.

Судом першої інстанції не була врахована думка дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя, що призвело до неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Суд першої інстанції не звернув уваги, що малолітня ОСОБА_4 з дня народження проживає в будинку АДРЕСА_1 .

Між сторонами у 2019 році виник конфлікт в особистих стосунках, внаслідок якого сторони припинили спільне проживання.

З кінця грудня 2019 року по 27 червня 2020 року дитина проживала з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 .

27 червня 2020 року дитина повернулася до батька та проживає з ним до теперішнього часу. Батько дбає про її безпеку, в кроковій доступності у приватній власності батька є бетонне сховище, в яке можна швидко спуститись у разі небезпеки. Мати проживає на 6-му поверсі, в будинку відбувають постійні відключення світла, не функціонують ліфти. У будні дні мати постійно на роботі, що означає, що дитина перебуватиме сама в квартирі, до якої не звикла і в якій перебувати не хоче.

Судом не враховано, що дитина потребує постійного доступу до освітньої платформи онлайн, консультацій з вчителями та звичного розпорядку дня, що неможливо без стабільного інтернет-з`єднання, програмного забезпечення та відповідних налаштувань комп`ютера, який знаходиться за місцем проживання батька. Під час регулярних вимкнень світла в м. Києві дитина не отримуватиме не лише освіту та звичайний для неї рівень комфорту у помешканні, але й регулярного гарячого харчування, яке забезпечує дитині батько, власник будинку з газопостачанням.

Зазначає, що з позивачем за зустрічним позовом мешкає її племінниця, в комунікації з якою дитина пережила психотравмуючий досвід, який полягав в тому, що 25.09.2021 ОСОБА_2 організувала пікет біля будинку, де проживає дитина. Племінниця разом з останньою вигукували образи на адресу батька та бабусі дитини в мікрофон із застосуванням підсилюючої апаратури, ламали ногами ворота садиби, про що дитина пам`ятає до цього часу.

Судом першої інстанції не враховано та не досліджено графік дитини, який включає відвідування гуртків, за які сплачує батько, оскільки мати не бере ніякої участі у фінансуванні потреб дитини, не сплачує аліменти. Дитина має кота, до якого дуже прив`язана. Відсутність поруч хатнього улюбленця є додатковим фактором стресу для дитини.

Судом першої інстанції неправильно застосовано статтю 159 СК України до спірних правовідносин, визначено спосіб участі матері у вихованні дитини, який не передбачений частиною другою цієї статті, і при цьому не встановив факту, що батько дитини чинить перешкоди матері у спілкуванні з дитиною та у її вихованні.

Підкреслює, що між сторонами дійсно існує конфлікт щодо способу і порядку участі матері у вихованні дитини, який обумовлений тривалою відсутністю матері в житті дитини та відсутністю реального бажання брати участь у вихованні дитини. При цьому батько не створює жодних перешкод дитині у спілкуванні з матір`ю, яка втратила емоційний зв`язок з дитиною внаслідок тих чи інших поведінкових реакцій, які відбувались між мамою та донькою. В зв`язку з чим побачення можливі лише за участі батька для того щоб зберегти внутрішній спокій та ментальне здоров`я дитини наскільки це можливо в ситуації, яка склалася. За таких обставин позовні вимоги про усунення перешкод у спілкуванні матері та дитини слід відхилити за недоведеністю.

Звертає увагу, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 досягла 14 років та з цього часу наділена правом самостійно вирішувати з ким із батьків проживати.

Оскаржуване судове рішення не містить будь-якої інформації щодо висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання спору про участь у вихованні дитини, не надана будь-яка оцінка позиції органу опіки та піклування щодо розв`язання даного спору, повністю проігноровані базові принципи, закладені законодавцем в статті 19 СК України.

Зазначає, що вказаний висновок був зроблений на підставі проведеного засідання комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Гатненської сільської ради , яке відбулось 20.09.2022 року. Судом не отримано від органу опіки та піклування висновку щодо розв`язання спору стосовно зустрічного позову.

З моменту переїзду дитини до батька, дитина послідовно висловлювала бажання жити з батьком, що підтверджується численними заявами та поясненнями дитини до поліції, органу опіки та піклування, психологів, державного виконавця. Небажання бачитись та спілкуватись з матір`ю дитина пояснює психологічно травмуючим досвідом, який був отриманий під час проживання з матір`ю у 2019-2020 роках: мати її била, ображала, вживала нецензурні слова, тягала за коси, залишала вдома без належного догляду, не приділяла їй належної уваги. В розумінні дитини, батько є для неї авторитетом, опорою, соціальним оточенням. Дії, направлені на те, щоб скривдити батька, розцінювались дитиною як власна образа, призвели до втрати будь-якого психоемоційного зв`язку між матір`ю та дитиною, формування почуття страху у дитини при можливих зустрічах з матір`ю або при можливому спілкуванні.

Єдиним виходом із ситуації могло б бути налагодження психоемоційного контакту матері з дитиною без залучення державного примусу та державних органів. Зараз дитина максимально вороже налаштована до матері, наголошує на тому, що ситуація, коли мама її називає «мауглі» під час засідання в органі опіки та піклування у справі №759/14917/20, а також постійно знецінює її досягнення у навчальному закладі, її думку та спосіб життя є неприйнятною.

Фактичне визначення місця проживання дитини з матір`ю може призвести до протестних реакцій з боку дитини, наслідки яких важно передбачити. Примусове переселення дитини не тільки завдасть непоправної шкоди її ментальному здоров`ю, але й існує велика вірогідність, що відносини між мамою і дочкою будуть втрачені назавжди, адже такі ситуації мають вирішуватись не шляхом державного примусу, а шляхом налагодження діалогу шляхом комунікації. Проведення зустрічей матері з дитиною без присутності батька може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, оскільки між ними відсутній сталий психологічний зв`язок, дитина не сприймає позивача за зустрічним позовом, як мати. Для налагодження довірливих відносин між ними необхідний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив`язаності дочки до матері.

31 жовтня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Волков А. В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зазначає, що донька з самого народження і до липня 2020 року проживала разом з матір`ю, коли відповідач без її згоди самочинно змінив місце проживання дитини.

Судом враховано: вчинення батьком дитини протиправних дій щодо одноосібної зміни навчального закладу у м. Києві та влаштування дитини у сумнівний заклад дистанційної освіти, де дитина не комунікує з однокласниками, а оцінки по всім предметам постійно проставляються у вигляді 12 балів, а також незабезпечення батьком медичного обслуговування доньки, яке їй необхідне та профілактичних оглядів лікарями; повну ізоляцію батьком дитини від матері, соціуму та друзів з попередньої школи; ненадання дитині можливості отримати психологічну допомогу; наявність перешкод у матері щодо контакту з донькою, що підтверджується численними актами невиконання ОСОБА_1 заходів забезпечення позову в справі №759/14917/20; уникнення ОСОБА_1 відкритої співпраці та комунікації з уповноваженими органами з прав дитини.

Заявником не надано доказів, які б давали підстави суду обмежити матір дитини у вихованні своєї дочки, так само як і не спростовано загальноприйнятний принцип рівності батьків щодо участі у вихованні дитини.

Щодо посилання скаржника на неправильне застосування ст. 159 СК України в частині визначення матері способів участі у вихованні дитини, то скаржником невірно трактуються положення вказаної статті, оскільки даною статтею не обмежується принцип рівності батьків у реалізації права на виховання, так само як і час проведення матері зі своєю дитиною.

Зазначає, що думка дитини була вислухана онлайн на засіданні Комісії з прав дитини органу опіки та піклування Гатненської сільської ради 25 січня 2024 року, за результатом якого було складено висновок від 25.01.2025 №2/7. У вказаному висновку Комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Гатненської сільської ради рекомендує ізолювати від батьків дитину та провести додаткові зустрічі дитини з психологом для визначення її психоемоційного стану.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 30 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року в частині зустрічного позову скасовано, справу направлено в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання щодо усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини необхідно щоб дитина була заслухана. У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції не дослідив наявні у справі докази щодо думки дитини, не дав оцінки заяві ОСОБА_1 про врахування думки дитини при вирішенні спору, оскільки на час подання позовної заяви дитині виповнилося десять років і її думка повинна була бути врахована, та не проаналізував чи рішення суду першої інстанції враховує інтереси дитини.

Матеріали справи містять висновок виконавчого комітету Гатненської сільської ради щодо розв`язання спору про участь у вихованні дитини від 22 вересня 2022 року № 8/6, яким рекомендовано батьку ОСОБА_1 дотримуватися постанови Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року у справі № 759/14917/20 щодо можливості спілкування матері з дитиною кожної суботи з 12:00 год до 14:00 год у приміщенні органу опіки та піклування виконавчого комітету Гатненської сільської ради в присутності психолога або працівника органу опіки та піклування.

Також у матеріалах справи наявний висновок виконавчого комітету Гатненської сільської ради щодо розв`язання спору про визначення місця проживання дитини від 25 січня 2024 року № 2/7, яким рекомендовано ізолювати від батьків дитину та провести додаткові зустрічі дитини з психологом для визначення психоемоційного стану ОСОБА_3 .

Проте оцінки належності та допустимості таких доказів рішення судів першої та апеляційної інстанцій не містять, посилань на зазначені висновки органу опіки та піклування у мотивувальній частині рішень судів немає.

Суду апеляційної інстанції необхідно було перевірити вимоги ОСОБА_2 , чи не зводяться вони до фактичного визначення місця проживання дитини з матір`ю протягом значної частини часу, та чи буде це в межах предмета спору про визначення способів участі у вихованні дитини. Чи не суперечитиме це у цій справі суті правовідносин, які врегульовуються статтею 159 СК України (див. схожі висновки у постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19).

Окрім того, результати психологічної експертизи (висновки фахівців ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) свідчать про наявність тісної психологічної прив`язаності дитини до батька та вказують на потенційне психологічне травмування дитини у разі реалізації заявленого графіка спілкування з матір`ю, оскільки відповідно до висновку ОСОБА_5 . ОСОБА_3 постраждала від психотравматичних чинників, які вона пов`язує зі своєю матір`ю, а поведінка матері є проявом психологічного та фізичного насильства, недбалого ставлення до життєво важливих потреб дитини, які забезпечують відчуття безпеки і повноцінний, здоровий особистісний розвиток.

Враховуючи викладене, суди мають оцінити не лише юридичну допустимість позовних вимог у межах статті 159 СК України, а й психоемоційний стан дитини, її прив`язаність до батька та наявні ризики для психічного здоров`я у разі задоволення зустрічного позову, оскільки такий графік спілкування та виховання може бути травматичним для психологічного стану дитини.

З огляду на принцип забезпечення найкращих інтересів дитини (стаття 7 Конвенції про права дитини, стаття 3 СК України), встановлення графіка спілкування в запропонованому позивачем обсязі не є можливим.

Отже, справу необхідно переглянути з урахуванням потреб дитини у стабільному емоційному середовищі, дослідити висновки органу опіки та піклування, як це передбачено частиною третьою статті 19 СК України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Шнайдер С. В. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

ОСОБА_1 зазначив, що на даний час дитина досягла 15-річного віку, є неповнолітньою особою, має сформовану власну позицію та усвідомлене ставлення до спілкування з матір`ю. Дитина не бажає спілкуватись з матір`ю, що обумовлено попередніми подіями, пов`язаними із викраденням дитини матір`ю в грудні 2024 року, внаслідок яких дитина була змушена тікати від матері та викрадачів взимку у нічний час. Дитина заперечує будь-які спроби насильницького відібрання всупереч її волі. Вважає, що застосування сили до дитини з боку матері, а також всіх інших заходів, які відбувались 14 грудня 2024 року, є нічим іншим як вчиненням фізичного та психологічного насильства над дитиною, яке не може бути виправданим за жодних обставин, незважаючи на будь-які конфлікти або непорозуміння між дорослими батьками дитини. Такі дії по відношенню до дитини є неприпустимими і можуть мати надзвичайно шкідливі наслідки для дитини. Зазначені обставини об`єктивно впливають на психоемоційний стан дитини та виключають можливість встановлення будь-яких форм примусового спілкування. Батько не має правових та фактичних можливостей примушувати 15-річну дитину до спілкування, якого вона не бажає. Виконання будь-якого рішення суду у цій частині буде залежати виключно від волевиявлення дитини. Дитина не є стороною виконавчого провадження та не може бути об`єктом примусового впливу. У зв`язку з цим відмова дитини від спілкування не може вважатися перешкоджанням з боку батька. Покладення на батька обов`язку «забезпечувати» або «організовувати» спілкування означатиме покладення відповідальності за дії третьої особи, що є юридично неможливим.

Звернув увагу, що ОСОБА_3 навчається у 9-му класі та має щільний графік навчання, визначену послідовність, форму і темп засвоєння освітніх компонентів освітньої програми. Як батько дитини, що піклується про її найкращі інтереси, оплачує згідно з договором таку форму навчання, яка передбачає поурочне, відповідно до 5-ти денного розкладу занять, опанування освітньої програми та навчального плану, відповідно до вимог державних стандартів загальної середньої освіти. Неврахування інтересів дитини може призвести до незасвоєння шкільної програми та порушать її право здобувати освіту, позбавлять доступу до освітніх компонентів (предметів вивчення, дисциплін, індивідуальних завдань, контрольних заходів тощо), спланованих і організованих для досягнення визначених результатів навчання.

У найближчі роки дитина готується до вступу до закладу вищої освіти та потребує стабільного навчального процесу, додаткових занять з основних предметів, підготовки до іспитів.

Крім того, дитина відвідує додаткові заняття (освітні та розвиваючі активності), що формує щільний індивідуальний графік. Втручання у цей графік шляхом примусового встановлення часу для спілкування суперечитиме інтересам дитини.

Крім того, у вихідні дні дитина реалізує своє право на сімейне спілкування з близькими родичами, зокрема з бабусею, що є сталим елементом її соціального та емоційного розвитку.

Фактичний щотижневий розклад дитини формується з урахуванням навчального навантаження, індивідуальних занять та потреб у відпочинку, є щільним та частково змінним, що об`єктивно виключає можливість встановлення будь-якого фіксованого графіка спілкування, який не враховує поточні обставини життя дитини. Встановлення судом фіксованого графіка побачень у таких умовах неминуче призведе до втручання у навчальний процес дитини, порушення її звичного способу життя, а також створення ситуації, за якої виконання такого рішення буде залежати не від волі дитини, а від примусу до неї через батька, що суперечить правовій природі відносин участі у вихованні.

Також зазначає, що він здійснює повне матеріальне утримання дитини, забезпечує її житлом, харчуванням, навчанням, додатковим розвитком, технічними засобами для здобуття освіти, а також організовує її щоденний розпорядок та побут.

Встановлення судом такого способу участі у вихованні, який передбачає покладення на батька обов`язку організовувати або забезпечувати спілкування дитини з матір`ю, неминуче призведе до втручання у його приватне життя, порушення його права на відпочинок, особистий час, а також створення додаткового навантаження, несумісного з його обов`язком забезпечувати дитину матеріально. Покладення на батька обов`язків щодо забезпечення або організації спілкування фактично призведе до непропорційного втручання у його права та законні інтереси, що суперечить принципам справедливості, розумності та балансу інтересів сторін.

Щодо безпекової ситуації зазначає, що на момент розгляду справи на території України триває воєнний стан, що супроводжується регулярними ракетними ударами та атаками БПЛА, у тому числі у місті Києві та Київській області. Внаслідок цього періодично відбуваються аварійні та стабілізаційні відключення електроенергії, що особливо часто мають місце в осінньо-зимовий період та безпосередньо впливають на можливість забезпечення базових побутових умов, безпеки та належного догляду за дитиною.

Дитина постійно проживає разом з батьком у житлі, яке адаптоване до умов воєнного стану, зокрема щодо доступу до укриття, стабільного інтернет-зв`язку, умов для дистанційного навчання та базового побутового забезпечення навіть у разі перебоїв з електропостачанням. Разом з тим, житлові умови матері об`єктивно залежать від електропостачання (електричне забезпечення побутових потреб, відсутність газопостачання, ліфт тощо), що в умовах тривалих відключень електроенергії може ускладнювати забезпечення належних умов перебування дитини, включаючи можливість приготування їжі, підтримання температурного режиму та оперативного реагування під час повітряних тривог.

Визначення судом можливості проведення дитиною тривалого часу з матір`ю, зокрема під час канікул або у вигляді ночівель, є недопустимим з огляду на відсутність відчуття безпеки у дитини та її чітко сформовану позицію щодо небажання такого спілкування. Наразі дитина оскаржує дії державного виконавця, пов`язані з примусовим виконанням рішення суду про відібрання дитини, що призводить до занадто психотравмуючої ситуації для дитини, поглиблюється відсутністю емоційного зв`язку між матір`ю і дитиною. Фактична поведінка дитини, у тому числі відмова від примусового переміщення під час виконавчих дій, підтверджує наявність стійкого небажання перебувати з матір`ю поза межами звичного середовища проживання. За таких умов передача дитини матері на тривалий час , у тому числі під час канікул або визначення ночівель, означатиме примусове втручання у її особисте життя та ігнорування її волі.

Вважає можливим визначення участі матері у вихованні дитини у такій формі: спілкування матері з дитиною виключно за попередньою добровільною згодою дитини, у зручний для дитини час, без будь-якого примусу та без встановлення фіксованого графіка. При цьому: будь-які зустрічі не покладають на батька обов`язку організовувати або забезпечувати такі зустрічі; виключається можливість передачі дитини матері, перебування з нею без присутності батька, а також будь-яких ночівель чи тривалого перебування; відсутності підстави для встановлення фіксованого графіка побачень.

Визначити, що спілкування має здійснюватися виключно за попередньою добровільною згодою дитини, з урахуванням її віку, рівня розвитку, зайнятості та психоемоційного стану. Відсутність згоди дитини на спілкування у конкретний час та дату виключає обов`язок будь-якої сторони забезпечувати таке спілкування та не може вважатися порушенням рішення суду.

Враховуючи, що спілкування з батьком є правом дитини, а не її обов`язком, судове рішення не може покладати на батька обов`язок примушувати дитину до спілкування або нести відповідальність за реалізацію дитиною свого права на відмову від такого спілкування. Встановлення судом графіка спілкування, виконання якого залежить від дій неповнолітньої дитини, фактично створює ситуацію юридичної невизначеності, за якої відповідальність покладається на особу, яка не може впливати на виконання такого рішення.

ОСОБА_2 та її представник - адвокат Волков А. В. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

ОСОБА_2 суду пояснила, що відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 759/14917/20, залишеної без змін постановою Верховного Суду від 28 травня 2025 року, визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 , та постановлено відібрати у ОСОБА_1 дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернути її матері ОСОБА_2 .

Звертає увагу, що ОСОБА_1 , діючи недобросовісно та умисно ухилячись від рішення Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року в частині відібрання дитини та передачі матері, всілякими способами, у тому числі своєю поведінкою та зловживанням процесуальними правами під різними приводами проявляв явну неповагу до судового рішення, не передавав та повністю ізолював дитину. ОСОБА_1 , з метою затягування видачі виконавчого листа, подав численну кількість заяв процесуального характеру до судів апеляційної та касаційної інстанції, які в результаті були залишені судами без задоволення.

Попри спротив ОСОБА_1 , на початку лютого 2025 року, їй вдалося отримати виконавчий лист щодо відібрання у ОСОБА_1 дитини, який перебуває на примусовому виконанні, виконавче провадження № 77085850 від 05.02.2025 року.

На сьогоднішній день судове рішення та вимоги державного виконавця щодо передачі їй дитини ОСОБА_1 не виконані через ухилення боржником від його виконання.

Повідомила, що 03.03.2025 вона звернулась до Київського міського центру дитини щодо організації та проведення зустрічі з психологом за участі її та доньки з метою визначення психоемоційного стану дитини та налагодження емоційного контакту. Надала усі засоби зв`язку з ОСОБА_1 , натомість усі спроби з ним зв`язатися виявилися марними.

В заяві від 07.05.2026 ОСОБА_2 , з урахуванням позиції суду касаційної інстанції щодо недоцільності визначення рівної (50/50) участі у вихованні кожного із батьків, уточнила графік участі матері у вихованні дитини, який, на її переконання, відповідає найкращим інтересам дитини, забезпечує стабільність її проживання, водночас гарантує регулярне спілкування з матір`ю.

Просила суд зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у спілкуванні матері ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 та встановити матері наступний графік спілкування, виховання та проведення часу з донькою:

кожного 1-го та 3-го тижня місяця з 19:00 год. п`ятниці до 19:00 год. неділі донька проводить час з матір`ю, в тому числі за місцем проживання матері, без присутності батька;

під час зимових канікул щороку у парні роки донька проводить час з матір`ю, у тому числі за місцем проживання матері, без присутності батька, з 9:00 год. 30 грудня по 9:00 год. 03 січня, у непарні роки - з 9:00 год. 05 січня по 9:00 год. 09 січня;

під час літніх канікул щороку у парні роки донька проводить час з матір`ю, у тому числі за місцем проживання матері, без присутності батька, з 9:00 год. 15 червня по 9:00 год. 15 липня, у непарні роки - з 9:00 год. 15 липня по 9:00 год. 15 серпня.

Вважає, що запропонований графік забезпечує стабільне основне місце проживання дитини, не порушує навчальний процес та режим дня, тим паче, що дитина навчається дистанційно та індивідуально планує свій графік навчання, сприяє збереженню емоційного зв`язку дитини з матір`ю та відповідає принципу найкращих інтересів дитини.

11.05.2026 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» до своєї пропозиції щодо вирішення питання в даній справі, яка б враховувала обставини, що мають істотне значення для правильного і справедливого вирішення справи, надав письмові пояснення ОСОБА_3 , в яких вона зазначила, що не хоче спілкуватися з матір`ю і не підтримує встановлення будь-якого графіку чи обов`язкових зустрічей. У неї був негативний досвід спілкування з матір`ю. Під час однієї із зустрічей вона опинилася в ситуації, яка була для неї страшною, і їй довелося самій у нічний час тікати з місця, куди її проти волі привезла матір із спільниками. Після цього вона відчуває страх і тривогу, коли мова йде про зустрічі з матір`ю. Її стосунки з матір`ю вже тривалий час залишаються складними. Між ними є постійний конфлікт, який не вирішується, і через це їй ще важче навіть думати про будь-яке спілкування. Вона не відчуває себе поруч із матір`ю у безпеці та спокійно. Вона хоче, щоб суд зрозумів: якщо її змушувати до спілкування, це не допоможе налагодити відносини, а зробить тільки гірше. Вона також оскаржує дії державного виконавця, які пов`язані з примусовими спробами її переміщення та виконанням рішень, з якими вона не погоджується. Просить суд врахувати, що поки тривають такі процеси, будь-які рішення, які можуть призвести до примусу або конфліктів, тільки погіршать її ситуацію. Окремо хоче пояснити, що її батько не може змусити її спілкуватися з матір`ю без тиску на неї. Вона не хоче, щоб на неї тиснули. Вона не хоче спілкуватися з матір`ю і це її рішення.

29.05.2026 ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» подала заяву, в якій зазначила, що триває завершення навчального року та закінчення нею 9 класу. Вона має значне навантаження, пов`язане із завершенням навчання та підготовкою до подальшого навчання. Через постійні повітряні тривоги та нічні обстріли вона перебуває у виснаженому стані. Участь у судовому засіданні в таких умовах потребує належної психологічної підготовки та можливості надати свої пояснення в спокійних і безпечних умовах без додаткового стресу та психологічного тиску. Звертає увагу, що вона не почувається у безпеці при перебуванні в одному процесуальному просторі зі своєю матір`ю. 14 грудня 2024 року мати організувала її насильницьке викрадення, після чого її утримували проти її волі. У подальшому вона була змушена пізно ввечері взимку тікати від матері та осіб, які діяли разом з нею. Після цього вона відчуває страх , сильний психологічний дискомфорт та небажання бачити матір, оскільки боїться повторення агресивних або насильницьких дій та висловів щодо неї. Її матір протягом тривалого часу судиться з нею у справах щодо аліментів та оскаржує судові рішення, якими були захищені її права у виконавчих провадженнях. Через це вона постійно перебуває у стані психологічного напруження та вимушена брати участь у процесах, які безпосередньо стосуються її життя та безпеки.

25.06.2026 ОСОБА_1 надав письмові пояснення, зазначивши, що в постанові Київського апеляційного суду від 04 червня 2026 року в справі за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця суд вказав, що доводи ОСОБА_2 про те, що всі заяви та скарги від імені ОСОБА_3 начебто подаються її батьком , не підтверджуються належними та допустимими доказами. Також суд зазначив, що ОСОБА_3 брала участь у судовому засіданні апеляційної інстанції, чітко та аргументовано висловила власну позицію. Таким чином, твердження про відсутність у дитини власної думки вже були предметом судового дослідження та не знайшли свого підтвердження. Протягом багатьох років розгляду різних судових спорів ОСОБА_2 систематично ставить під сумнів право дитини самостійно висловлювати власну думку. Разом з тим на сьогодні ОСОБА_3 досягла 15-річного віку, неодноразово особисто зверталася до судів для захисту своїх прав та брала участь у судових засіданнях, де безпосередньо висловлювала власну позицію. Сам факт незгоди ОСОБА_2 з позицією дитини не може свідчити про відсутність у дитини власної волі чи самостійності суджень. За таких обставин припущення ОСОБА_2 щодо мотивів поведінки дитини або суб`єктивні міркування проблемної матері про добропорядного батька не можуть вважатися належними доказами та не повинні підміняти собою безпосереднє сприйняття судом пояснень самої дитини.

В судовому засіданні ОСОБА_3 по суті підтвердила вищевикладені пояснення, пояснивши, що вона ображена на маму, яка її викрадала та погано до неї ставиться, ні за яких умов вона не бажає з нею спілкуватися, це її право, а не обов`язок.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині зустрічного позову ОСОБА_2 в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що під час спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась дочка ОСОБА_3 .

У свідоцтві про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 батьками зазначено: мати - ОСОБА_2 , батько - ОСОБА_1 .

У 2019 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинили спільне проживання без реєстрації шлюбу. Сторони проживають окремо, дитина проживає з батьком ОСОБА_1 .

18.08.2020 ОСОБА_1 подав заяву на ім`я директора СШ І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням французької мови № 269 м. Києва щодо надання документів його дочки ОСОБА_3 у зв`язку з переходом до іншої школи.

Згідно з довідкою закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ТОВ «Центр дистанційної освіти «Джерело Плюс» № 594 від 16 жовтня 2020 року, виданої ОСОБА_3 в тому, що вона навчається в 4-му класі ЗЗСО І-ІІІ Ступенів «Центр дистанційної освіти «Джерело Плюс».

Згідно відповіді ТОВ «Центр дистанційної освіти «Джерело плюс» від 01.10.2021 на звернення ОСОБА_2 , ТОВ «Центр дистанційної освіти «Джерело плюс» є закладом освіти який здійснює дистанційне високотехнологічне навчання на авторській навчальній платформі. Під дистанційним навчанням розуміється індивідуалізований процес набуття знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчального процесу у спеціалізованому середовищі, яке функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційниїх технологій. ОСОБА_3 навчається в 5 класі ТОВ «Центр дистанційної освіти «Джерело плюс».

Відповідно до характеристики ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наданої ТОВ «Центр дистанційної освіти «Джерело Плюс» 16 жовтня 2020 року вказано, що ОСОБА_4 за період навчання зарекомендувала себе як активна, працелюбна, уважна учениця. Володіє учбовим матеріалом на високому рівні. Має добру, розвинену пам`ять, швидко запам`ятовує навчальний матеріал і легко його відтворює. Батько приділяє їй належну й всебічну увагу вихованню дочки.

У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю, відібрання дитини та повернення її матері.

У листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року, в частині визначення місця спілкування, побачення та спільного проведення часу ОСОБА_2 з малолітньою дочкою ОСОБА_3 зміненою постановою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року ( справа №759/14917/20), в порядку вжиття заходів забезпечення позову зобов`язано ОСОБА_1 надати ОСОБА_2 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи з12:00 год. до 14:00 год. у загальнодоступних місцях відпочинку та дозвілля в присутності психолога або працівника органу опіки та піклування.

06.12.2020 ОСОБА_2 звернулась до керівника Чабанівського ВП Києво-Святошинського ВП ГУНП Київської області з заявою про вчинення злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України. Зазначила, що ОСОБА_1 не повернув їй дитину, яка за загальною домовленістю гостювала у нього кілька тижнів, заздалегідь спланувавши план неповернення дитини, без її погодження забрав документи зі школи №269 м. Києва, де вона навчалася протягом трьох років. Наразі дитина навчається у дистанційному центрі «Джерело» на домашній формі навчання, на що вона згоди на давала.

06.12.2020 у ОСОБА_2 інспектором СРПП Києво-Святошинського відділу поліції Київської області відібрано пояснення, згідно яких ОСОБА_1 викрав у неї малолітню доньку ОСОБА_3 , утримує її з 09.08.2020, відчужує від неї, залякує. З 01.12.2020 дитина зовсім перестає виходити на зв`язок, батько також заблокував всі телефони дитини, неодноразово погрожував тим, що вона ніколи не побачить дитини.

18.12.2020 Міськім центром дитини надано відповідь на звернення ОСОБА_2 від 16.11.2020 про проведення психологічної роботи з малолітньою ОСОБА_3 з метою вивчення психологічного стану дитини, її особистісних характеристик, дитячо-батьківських відносин, прив`язаності дитини до батьків, можливості маніпуляції дитячою свідомістю зі сторони батька та його родини, налаштування дитини проти матері. Повідомлено, що 03.12.2020 психолог Центру в телефонному режимі спілкувалась з ОСОБА_1 з метою надання інформації про її звернення та запрошення до роботи до Центру. В ході телефонної розмови ОСОБА_1 розмовляв досить різко та зухвало, в результаті кинув слухавку, на повторний дзвінок не відповів. 16.12.2020 на вайбер Центру від ОСОБА_1 надійшло повідомлення наступного змісту: «Дитина наразі не хоче. Примушувати щось роботи проти її бажання було б неправильно. Коли погодиться, тоді домовимось».

Згідно відповіді Служби у справах дітей та сім`ї Гатненської сільської ради від 17.06.2022 №02-11/688 щодо звернення ОСОБА_2 стосовно негайного вилучення дитини ОСОБА_4 у батька у зв`язку із загрозою її життя та здоров`я, під час виїзду за адресою: АДРЕСА_1 , двері не відчинили та в дім не пустили. На багаторазові телефонні дзвінки не відповідали, дитини разом з батьком не бачили. Членами комісії були взяті свідчення сусідів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які зазначають, що батько дитини ОСОБА_1 , дитина ОСОБА_3 та бабуся ОСОБА_9 знаходяться вдома, але ні з ким не спілкуються і нікому двері не відчиняють.

Відповідно до висновку фахівця завідувача лабораторії практичної психології навчально-наукового інституту міжнародних відносин і соціальних наук ПАТ «Вищий навчальний заклад» МАУП, доцента кафедри психології Навчально-наукового інституту міжнародних відносин і соціальних наук ПАТ «Вищий навчальний заклад» МАУП, практичного психолога КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» Федосової Л. О. за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наданого на звернення її батька ОСОБА_1 від 03 жовтня 2020 року, ОСОБА_3 постраждала від психотравматичних чинників, які вона пов`язує зі своєю матір`ю. Поведінка матері є проявом психологічного та фізичного насильства, недбалого ставлення до життєво важливих потреб дитини, які забезпечують відчуття безпеки і повноцінний, здоровий особистісний розвиток. ОСОБА_3 має тісну, надійну прив`язаність та позитивну прихильність до батька, який є її опорним об`єктом і якого вона чітко пов`язує з відчуттям захищеності та безпеки.

Згідно з експертним дослідженням-рецензією ФОП ОСОБА_10 від 10 лютого 2022 року, «експертний висновок», виконаний ОСОБА_5 , 03 жовтня 2020 року, складений з великою кількістю порушень та не відповідає положенню нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності та методик проведення судових експертиз, Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.

Згідно висновку фахівця-психолога ФОП ОСОБА_10 від 19.11.2020, для запобігання подальшого перевиснаження нервової системи та відновлення нормативного психоемоційного розвитку рекомендовано перебування дитини в стабільному, емоційно сприятливому та підтримуючому середовищі. Таке середовище цілком забезпечує для ОСОБА_11 її мати, ОСОБА_12 .

Відповідно до висновку кандидата психологічних наук, в.о. завідуючої лабораторії консультативної психології та психотерапії Інституту психології імені Г. С. Костюка Я. М. Омельченко, за результатом психологічної діагностики малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного 21 грудня 2020 року, результати бесіди показали, що ОСОБА_11 перебувала у травматичних життєвих обставинах, потерпала від впливу надвірних стресових чинників, які спричиняла матір дитини і які містять ознаки психологічного та фізичного насильства, недбалого ставлення до фізичних та психоемоційних потреб дитини - психологічне насильство: перешкоджання побачення дитини з батьком, маніпулювання правом вільно спілкуватися з обома батьками , брутальне ставлення до батька у присутності дитини, погрожування дитині матір`ю самогубством, демонстрація суїцидальної поведінки у присутності дитини, раптові появи матері у присутності поліції; недбале піклування, що становить загрозу психоемоційному та фізичному благополуччю дитини (залишення малолітньої дитини наодинці у громадських місцях, що посилюється фактором тривалості в невизначеності для дитини; залишання малолітньої дитини наодинці вдома, що посилюється фактом відсутності контролю та наявності страху у дитини; відвідування малолітньою дитиною магазинів, пересування ліфтом без супроводу дорослих); фізичне насильство щодо дитини (вдаряння рушником, примус їсти). Дитина має порушений зв`язок з матір`ю, у неї сформоване відчуження, страх та бажання уникати контактів з нею. Відновлення довіри, безпечної , надійної прив`язаності дитини до спорідненої особи, з якою втрачено зв`язок, потребує тривалого психологічного супроводу та належної допомоги фахівців. Важливо дотримуватись принципу поступовості у поновленні втраченого зв`язку дитини та матері, орієнтуючись на бажання та стан дитини. Загальними рекомендаціями є розробка програми адаптації на першому етапі з дистанційним спілкуванням (наприклад, по телефону), далі, за наявності позитивного прогресу у встановленні зв`язку, можливі зустрічі на нейтральній території під контролем кваліфікованих фахівців (психолог) та обов`язково у присутності опорного об`єкту (батька). В наступному, за наявності позитивного висновку психолога про можливість спілкування без наявності опорного об`єкту для дитини - у присутності фахівців і, зрештою, після встановлення безпечного, надійного, позитивного контакту та спілкування дитини з матір`ю -наодинці з нею. На всіх етапах встановлення контакту важливо орієнтуватися на факт відсутності її бажання/небажання йти на контакт, спілкуватися з матір`ю. У разі невиконання рекомендацій, існує загроза психологічного травмування дитини та розвитку у неї несприятливих психологічних наслідків, як-то: деформація прив`язаності, невмотивована агресія, психосоматичні порушення, аутична поведінка, розвиток суїцидальних нахилів, інше.

Згідно з експертним дослідженням-рецензією ФОП ОСОБА_10 від 16 травня 2022 року, «висновок фахівця», виконаний ОСОБА_6 21.12.2021, містить велику кількість організаційних, методичних та фахових порушень та не відповідає положенню нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності та методик проведення судових експертиз, Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затв. Наказом МЮ України від 08.10.19098 №53/5 , у ред. Наказу від 26.12.2012 №1950/5а.

17 червня 2022 року служба у справах дітей та сім`ї Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області листом № 02-11/688 на звернення ОСОБА_2 щодо негайного вилучення дитини ОСОБА_3 у батька у зв`язку з загрозою її життю та здоров`ю, повідомила, що не вдалось поспілкуватися з батьком ОСОБА_1 та з дитиною ОСОБА_3 щоб належним чином оцінити рівень безпеки загрози життю та здоров`ю. Зі свого боку, служба надіслала лист до начальника відділення поліції № 2 Фастівського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області з проханням вжити заходи згідно чинного законодавства.

22 січня 2022 року, 29 січня 2022 року та 12 лютого 2022 року складено акти, зокрема за підписом представника Гатненської сільської ради, щодо ненадання матері на побачення дитини згідно з постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року.

Відповідно до акта державного виконавця Фастівського ВДВС у Фастівському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Майданюк І. А. від 12 лютого 2022 року при примусовому виконанні виконавчого документа - постанови, ухваленої 09 грудня 2021 року Київським апеляційним судом про зобов`язання ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою дочкою ОСОБА_3 у присутності психолога служби у справах захисту дітей та сім`ї ОСОБА_13 головного державного виконавця Скрід Ю. М. встановлено, що ОСОБА_1 не з`явився в приміщення органу опіки та піклування Гатненської сільської ради та не надав можливість спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 згідно з постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року у справі № 759/14917/20.

Матеріали справи містять висновок виконавчого комітету Гатненської сільської ради щодо розв`язання спору про участь у вихованні дитини від 22 вересня 2022 року № 8/6, яким рекомендовано батьку ОСОБА_1 дотримуватися постанови Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року у справі № 759/14917/20 щодо можливості спілкування матері з дитиною кожної суботи з 12:00 год до 14:00 год у приміщенні органу опіки та піклування виконавчого комітету Гатненської сільської ради в присутності психолога або працівника органу опіки та піклування.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працює в ТОВ «Рейл Лоджистікс» на посаді заступника відділу казначейства з 20 серпня 2018 року до сьогодні, що підтверджується характеристикою з місця роботи вих. № 695 від 13 серпня 2020 року. Також зазначено, що ОСОБА_2 має дві вищі освіти за спеціальностями: магістр з банківської справи, перекладач англійської та німецької мов. ОСОБА_2 володіє великим досвідом роботи та практичними навичками по своїй спеціальності, успішно справляється зі своїми обов`язками, здатна вирішувати складні ситуації, які складаються в процесі виконання трудових обов`язків. З колегами знаходиться в дружніх відносинах. Доброзичлива, стримана в будь-якій ситуації готова до мирного вирішення конфлікту.

Згідно з актом обстеження умов проживання, проведеного головним спеціалістом служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 26 травня 2021 року, проведено обстеження умов проживання: АДРЕСА_2 , зазначено, що в квартирі зроблено сучасний ремонт, чисто та охайно, наявна побутова техніка та меблі, створено належні умови для ведення домашнього господарства. Для малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виділено окрему кімнату. В кімнаті наявне спальне місце, шафа для речей, стіл для занять дитини, наявні дитячі речі відповідно до статі та віку дитини.

Відповідно до характеристики т.в.о. Генерального директора АТ «Укртрансгаз» Пузік Д. М. працює на посаді провідного фахівця управління (служби) керування ризиками з 21 лютого 2019 року. Має вищу освіту та понад 15 років досвіду в банківській системі в сфері управління ризиками. Працюючи в АТ «Укртрансгаз» виконує функції ризик-координатора під час взаємодії із структурними підрозділами НАК «Нафтогаз України» в рамках процесу управління ризиками. Зазначено, що відповідально ставиться до виконання батьківських обов`язків. Залучає дочку до участі у конкурсах дитячої творчості, організованих для дітей співробітників товариства.

Згідно з довідкою про доходи ОСОБА_1 від 12 жовтня 2020 року № 9-253-132, сума доходу з 01 березня 2019 року до 30 вересня 2020 року становить 1 184 881,56 грн.

ОСОБА_1 на обліку лікаря психіатра не перебуває, не судимий, що підтверджується відповідними довідками, які наявні в матеріалах справи.

Ухвалюючи рішення про зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність тієї обставини, що батько ОСОБА_1 , з яким проживає дитини, чинить перешкоди матері дитини ОСОБА_2 , яка проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні.

Визначаючи ОСОБА_2 способи участі у вихованні та спілкуванні із дочкою ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що в першу чергу мають бути захищені права дитини та сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан, зокрема наявність перешкод матері у доступі до дочки та намагання її брати участь у повноцінному вихованні дитини, ураховуючи висновки органу опіки та піклування, які є достатньо обґрунтованими та не суперечать інтересам дитини, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Колегія суддів не може повністю погодитись з рішенням суду першої інстанції в частині зустрічного позову щодо визначення способу участі матері у спілкуванні та вихованні неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з огляду на таке.

У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року

№ 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до пунктів 1-3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 18 Конвенції про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

У рішенні від 07 грудня 2006 року в справі «Хант проти України», заява № 31111/04, ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ від 07 серпня 1996 року в справі «Johansen v. Norway»).

Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Відповідно до статті 8 Закону № 2402-III кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону № 2402-III).

У абзацах першому, другому статті 15 Закону № 2402-III зазначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Тобто у дитини є право, а не обов`язок на підтримання регулярних особистих стосунків і прямих контактів з тим з батьків, який проживає оремо.

У разі, коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом (абзаци третій, четвертий статті 15 Закону № 2402-III).

У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з частинами першою-третьою статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У частині першій та другій статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами .

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 травня 2019 року в справі № 357/17852/15-ц (провадження № 14-199цс19) виснувала, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитись на шкоду інтересам дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини.

Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи (постанови Верховного Суду від 07 серпня 2024 року в справі № 742/3278/23 (провадження № 61-7675св24), від 08 травня 2024 року в справі № 638/1269/23 (провадження № 61-15097св23).

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків, та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунками між батьками, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати всю сукупність обставин конкретної справи.

Такі висновки узгоджуються з постановами Верховного Суду від 13 червня 2024 року в справі № 675/1124/22 (провадження № 61-1049св24), від 29 травня 2024 року в справі № 686/15230/23 (провадження № 61-3812св24) та інших.

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18 (провадження № 61-16928св20) наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.

Відповідно до положень статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Належна увага повинна приділятись поглядам та думці дитини у відповідності з її віком і зрілістю. Право бути почутою є правом дитини, а не обов`язком. Водночас думка дитини не завжди може відповідати її найкращим інтересам.

У справі «Ген та інші проти України» (рішення ЄСПЛ від 10 червня 2021 року, заяви № 41596/19, 42767/19, пункт 66) суд зазначив, що право дитини висловлювати власні погляди не потрібно тлумачити як таке, що фактично надає дітям беззастережне право вето без розгляду будь-яких інших факторів і здійснення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів; крім того такі інтереси, як правило, передбачають підтримку зв`язків дитини із сім`єю.

Таким чином, для правильного застосування зазначених норм права при вирішенні питання щодо усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини необхідно щоб дитина була заслухана.

Судом першої інстанції не було заслухано думку дитини при вирішенні питань, що стосувалися її особисто, думка якої згідно її віку і зрілості повинна була бути врахована.

В суді апеляційної інстанції була заслухана думка неповнолітньої ОСОБА_3 щодо питання участі матері у її вихованні та спілкуванні.

Не зважаючи на те, що участь дитини в судовому засіданні була забезпечена її батьком лише в режимі відеоконференцзв`язку за його безпосередньої участі та за відсутності можливості з`ясувати позицію дитини в умовах, що виключають сторонній вплив, колегія суддів дійшла висновку про необхідність приділити думці дитини належну увагу.

Так, ОСОБА_3 , враховуючи її вік - 15 років, та рівень розвитку, досить чітко та в категоричній формі підтвердила свою послідовну позицію, викладену в її письмових заявах, про своє небажання спілкуватися з матір`ю ні за яких умов, оскільки, за твердженням останньої, мати її ображала, викрадала та погано до неї ставилась.

Відповідно до ч. 5 та 6 статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2022 року витребувано від органу опіки та піклування виконавчого комітету Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області висновок щодо розв`язання спору, у відповідності до вимог статті 19 СК України.

На виконання вказаної ухвали суду 23.01.2023 Служба у справах дітей та сім`ї Гатненської сільської ради надала висновок щодо розв`язання спору про участь у вихованні дитини від 22 вересня 2022 року № 8/6, яким рекомендовано батьку ОСОБА_1 дотримуватися постанови Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року у справі № 759/14917/20 щодо можливості спілкування матері з дитиною кожної суботи з 12:00 год до 14:00 год у приміщенні органу опіки та піклування виконавчого комітету Гатненської сільської ради в присутності психолога або працівника органу опіки та піклування.

Також у матеріалах справи наявний висновок виконавчого комітету Гатненської сільської ради щодо розв`язання спору про визначення місця проживання дитини від 25 січня 2024 року № 2/7, яким рекомендовано ізолювати від батьків дитину та провести додаткові зустрічі дитини з психологом для визначення психоемоційного стану ОСОБА_3 .

Суд першої інстанції не надав оцінки вказаним висновкам, посилань на зазначені висновки органу опіки та піклування у мотивувальній частині рішення немає.

З огляду на те, що вказані висновки були надані у зв`язку з розглядом іншої справи та без врахування зустрічного позову ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, судом апеляційної інстанції було витребувано висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини ОСОБА_3 , а також на підставі інших документів, які стосуються даної справи.

Відповідно до висновку Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Гатненської сільської ради щодо розв`язання спору про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у її вихованні від 28 квітня 2026 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Гатненської сільської ради від 30.04.2026 №5/15, неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тривалий час (понад 6 років) проживає разом із батьком - ОСОБА_1 . Спілкування з матір`ю протягом зазначеного періоду є обмеженим або відсутнім. На засідання комісії з питань захисту прав дитини, яке було призначене на 27.04.2026, ОСОБА_2 з`явилася та виклала свою позицію щодо необхідності відновлення спілкування з донькою. ОСОБА_1 на засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, однак направив письмове звернення з проханням врахувати думку дитини, а також надав документи, у тому числі висновки фахівців. Також до Служби у справах дітей та сім`ї Гатненської сільської ради надійшла письмова заява від імені дитини, у якій висловлено небажання спілкуватися з матір`ю. Разом з тим, під час здійснення заходів щодо з`ясування позиції дитини встановлено, що спілкування з нею відбувається виключно у присутності батька. Забезпечити спілкування з дитиною без його присутності, у тому числі за участю фахівця (психолога), не виявилось можливим. Під час таких контактів дитина демонструє стійко негативне ставлення до обговорення питання спілкування з матір`ю та до осіб, залучених до розгляду справи, що ускладнює об`єктивне з`ясування її позиції. За таких обставин орган опіки та піклування позбавлений можливості встановити позицію дитини в умовах, що виключають сторонній вплив, у зв`язку з чим не може однозначно підтвердити, що висловлена нею думка є повністю самостійною та сформованою незалежно. Крім того, документи, надані батьком, у тому числі висновки фахівців, не можуть бути оцінені органом опіки та піклування як беззаперечно об`єктивні, з огляду на їх подання однією зі сторін спору та відсутність можливості їх перевірки. Орган опіки та піклування взяв до уваги, що у взаємини між батьками є тривалий час конфліктними, конструктивна комунікація між ними відсутня. Дитина проживає в умовах обмеженого соціального середовища, що може впливати на формування її ставлення до одного з батьків. Орган опіки та піклування звертає увагу, що у ситуації тривалого проживання дитини з одним із батьків за відсутності контакту з іншим та наявності конфлікту між батьками існує ризик формування однобічного сприйняття сімейних відносин. Надані матеріали свідчать про наявність тривалого конфлікту між батьками та відсутність повноцінного спілкування дитини з матір`ю. Позиція дитини щодо небажання спілкування з матір`ю підлягає врахуванню, однак за встановлених обставин не може бути оцінена як така, що сформована повністю самостійно та без можливого стороннього впливу. Орган опіки та піклування не має можливості надати вичерпні та об`єктивні рекомендації щодо визначення способу участі матері у вихованні дитини у зв`язку з неявкою батька на засідання комісії; відсутністю можливості безпосереднього спілкування з дитиною без присутності батька, обмеженістю та односторонністю наданої інформації. Разом з тим, орган опіки та піклування зазначає, що для повноцінного та гармонійного розвитку дитини важливим є збереження її зв`язку з обома батьками, за умови дотримання її найкращих інтересів та недопущення психологічного тиску. Тривалий конфлікт між батьками та відсутність взаємодії між ними можуть негативно впливати на емоційний стан дитини та її ставлення до кожного з батьків. Доцільним є вжиття сторонами заходів, спрямованих на зниження рівня конфлікту та налагодження комунікації між батьками, що може створити передумови для поступового відновлення контакту дитини з матір`ю без примусу. Матір дитини, ОСОБА_2 , у своїй заяві зазначила наступний графік спілкування з донькою: кожний перший та третій тиждень місяця з 19:00 год п`ятниці по 19:00 год неділі за місцем проживання матері. Остаточне вирішення спору щодо усунення перешкод у спілкуванні та визначення способу участі матері у вихованні дитини залишити на розсуд суду з урахуванням всіх обставин справи.

Вказаний висновок не містить рекомендацій щодо способу участі матері у вихованні дитини, а тому останній підлягає врахуванню судом в сукупності з наданими суду доказами, позицією та думкою дитини.

Відповідно до частини другої статті 159 СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував на важливості правильного розмежування між визначенням місця проживання дитини та способами участі одного з батьків у її вихованні. Визначення місця проживання дитини у межах позову про встановлення способів участі у вихованні є неприпустимим та суперечить нормам сімейного законодавства.

Перевіривши вимоги ОСОБА_2 щодо способу її участі у вихованні дитини, апеляційний суд дійшов висновку, що вони фактично зводяться до визначення місця проживання дитини з матір`ю протягом значної частини часу, що в межах предмета спору про визначення способів участі у вихованні дитини суперечитиме суті правовідносин, які врегульовуються статтею 159 СК України.

Окрім того, результати психологічної експертизи (висновки фахівців ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) свідчать про наявність тісної психологічної прив`язаності дитини до батька та вказують на потенційне психологічне травмування дитини у разі реалізації заявленого графіка спілкування з матір`ю, оскільки відповідно до висновку ОСОБА_5 . ОСОБА_3 постраждала від психотравматичних чинників, які вона пов`язує зі своєю матір`ю.

З урахуванням психоемоційного стану дитини та її прив`язаності до батька, задоволення зустрічного позову в обраний ОСОБА_2 спосіб може бути травматичним для психологічного стану дитини.

Відновлення довіри, безпечної, надійної прив`язаності дитини до матері, з якою втрачено зв`язок, потребує тривалого психологічного супроводу та належної допомоги фахівців.

З огляду на відсутність доказів отримання батьками дитини консультативної допомоги спеціалістів з метою відновлення довірливих стосунків з матір`ю та налагодження комунікації між батьками, враховуючи міцну емоційну прихильність дитини до батька, з метою збереження зв`язку дитини з обома батьками та мінімізації впливу травмуючої ситуації на розвиток дитини, яка тривалий час проживає окремо від матері, колегія суддів вважає, що поступове налагодження позитивного спілкування матері з донькою, зняття психологічного напруження у доньки можливе за умов їх короткочасних зустрічей до налагодження та встановлення довірливих взаємовідносин.

Виходячи з найкращих інтересів дитини, враховуючи думку останньої та встановлені по справі обставини, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни ухваленого по справі рішення та визначення наступного способу участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : кожної першої та третьої суботи кожного місяця з 12:00 год. до 16:00 год., без присутності батька, в загальнодоступних місцях відпочинку та дозвілля, погоджених матір`ю і донькою, а також безперешкодне спілкування засобами телефонного, поштового, електронного та іншого способу зв`язку кожного дня у період з 19:00 год. до 20:00 год.

Жодних належних доказів, які б унеможливлювали право матері на спілкування із неповнолітньою дитиною, чи обставин, які б обумовлювали її побачення з дитиною присутністю інших осіб, судом не встановлено.

При цьому суд враховує, що постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року місце проживання дитини було визначено саме з матір`ю.

Керуючись почуттям любові до дитини, діючи миром, а не протистоянням, батько дитини повинен сприяти матері відновити її місце в житті дитини, яке вона займала та має право займати надалі.

У випадку налагодження довірливих стосунків матері з дитиною, ОСОБА_2 не позбавлена можливості вирішувати питання про більш тривалий та стабільний графік зустрічей з дитиною, який буде враховувати їх спільні інтереси.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недоведеності тієї обставини, що ОСОБА_1 не створює жодних перешкод дитині у спілкуванні з матір`ю, а тому позовні вимоги про усунення перешкод у спілкуванні матері та дитини слід відхилити за недоведеністю.

Так, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 березня 2024 року (справа № 759/14917/20) визначено місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 разом з батьком - ОСОБА_1 за місцем його фактичного проживання: АДРЕСА_1 .

Постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 28 травня 2025 року, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 березня 2024 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким визначено місце проживання ОСОБА_4 разом з матір`ю ОСОБА_2 . Відібрано у ОСОБА_1 дитину ОСОБА_4 та повернуто її матері ОСОБА_2 .

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 самочинно та без згоди ОСОБА_2 змінив місце проживання спільної малолітньої дитини способом її викрадення, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування положень частини першої статті 162 СК України, а саме відібрання дитини та повернення її за попереднім місцем проживання.

Відповідно до ч.5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим, відповідає зібраним по справі доказам в їх сукупності та дійсним обставинам справи, а тому підлягає залишенню без змін.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не є предметом апеляційного перегляду.

Керуючись ст. 353, 367, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сіваченка Володимира Васильовича задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року в частині зустрічного позову ОСОБА_2 щодо визначення способу її участі у спілкуванні та вихованні неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити.

Визначити наступний спосіб участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

кожної першої та третьої суботи кожного місяця з 12:00 год. до 16:00 год., без присутності батька, в загальнодоступних місцях відпочинку та дозвілля, погоджених матір`ю і донькою;

безперешкодне спілкування засобами телефонного, поштового, електронного та іншого способу зв`язку кожного дня у період з 19:00 год. до 20:00 год.

В решті рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року в частині зустрічного позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07.09.2026.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук