Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №381/3639/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/9948/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа №381/3639/25

11 червня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Рейнарт І.М.

при секретарі - Колесник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» - Негрич Світлани Юріївни нарішення Макарівського районного суду Київської області від 20 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Сініциної О.С., у справіза позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування,-

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування.

Позовні вимоги обгрунтовувало тим, що 28 грудня 2023 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» та ОСОБА_1 був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс 218639056), яким було застраховано цивільну відповідальність володільця забезпеченого транспортного засобу «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

За участю забезпеченого транспортного засобу «ВАЗ», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням відповідача та транспортного засобу «Fiat», номерний знак НОМЕР_2 10 липня 2024 року сталася дорожньо-транспортна пригода.

Макарівський районний суд Київської області постановою у справі № 370/2273/24 визнав винним у спричиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 .

Оскільки між власником транспортного засобу «Fiat» д.н.з. НОМЕР_2 та ПрАТ СК «ПЗУ» був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, то 19 липня 2024 року ПрАТ СК «ПЗУ» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 143 118 грн.

24 грудня 2024 року ПрАТ СК «ПЗУ»звернулось до ПАТ НАСК «Оранта»з приводу виплати страхового відшкодування.

ПАТ НАСК «Оранта» на вимогу ПрАТ СК «ПЗУ» відповідно до акта №БН-0000157, страхового акта № ОЦВ-Р-24-33-12777/1 від 03 квітня 2025 року, розрахунку страхового відшкодування та платіжної інструкції №19673 від 04 квітня 2025 року здійснила виплату страхового відшкодування на користь останнього за пошкоджений транспортний засіб «Fiat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі 121 239,30 грн.

Посилаючись на те, що ПрАТ СК «ПЗУ»виплатив відшкодування за пошкодження автомобіля, а тому має право на стягнення з відповідача страхового відшкодування, у порядку статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якою, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху, позивач Публічнеакціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»просило судстягнути з ОСОБА_1 на його користь грошові кошти у розмірі 121 239,30 грн та судові витрати із сплати судового збору у розмірі 3 028 грн.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 20 березня 2026 року відмовлено у задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Не погоджуючись з такимрішенням суду першої інстанції, представник позивача Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» - Негрич Світлана Юріївна подала апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Макарівського районного суду Київської області від 20 березня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з`ясував усіх обставин, на які сторона позивача посилалась в обгрунтування своїх вимог.

Зазначає, що в постанові Макарівського районного суду Київської області у справі № 370/2273/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не йде мова про «кріплення вантажу», а чітко вказано, що відповідач не перевірив «кріплення», а відтак, суд першої інстанції фактично підмінив поняття та дійшов невірного висновку про те, що ДТП сталася в результаті незакріпленого відповідачем вантажу, що суперечить матеріалам справи.

При цьому, водії учасники дорожньо-транспортної пригоди не суперечачи один одному та чітко вказали, що причіп злетів із кріплення (крюка) та виїхав на смугу зустрічного руху по якій рухався автомобіль «Fiat» д.н.з. НОМЕР_2 і саме це стало причиною ДТП.

На причіпи теж поширюються єдині вимоги до конструкції та технічного стану колісних транспортних засобів, що експлуатуються, затверджені Постановою КМУ №1166 від 22.12.2010 року.

Отже, саме не забезпечення водієм ОСОБА_1 (відповідачем у справі) технічної справності кріплення зчіпного механізму причепа, який, є колісним транспортним засобом, і призвело до порушення підпункту «а» пункту 2.3. ПДР України, який визначає, що саме перед виїздом водій має перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу. Порушення вказаних вимог ПДР відповідачем призвело до пошкодження т.з. Fiat Doblo днз НОМЕР_2 , що рухався у зустрічному напрямку.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Петрик Віталій Віталійович просить суд визнати поважними причини пропуску строку для подання відзиву на апеляційну скаргу ПАТ «НАСК «ОРАНТА»та поновити пропущений строк на подання відзиву на апеляційну скаргу у справі № 381/3639/25 посилаючись на те, що копію апеляційної скарги відповідач отримав 26 травня 2026 року та ухвалою суду учасникам справи встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргупротягом 5 днів з моменту отримання копії ухвали та апеляційної скарги. Однак, у встановлений судом строк представник відповідача - адвокат Петрик В.В. перебував на лікарняному у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю у період з 01 травня 2026 року по 30 червня 2026 року, що унеможливлювало належне виконання ним своїх професійних обов`язків, у тому числі, щодо підготовки правової позиції, складання та подання відзиву на апеляційну скаргу, із долученням витягу з електронного реєстру листків непрацездатності та виписки із медичної картки хворого № 4200931.

Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства (частина перша та друга статті 121 ЦПК України).

Аналіз клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Петрик Віталія Віталійовича про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу та долучені до нього докази свідчить про наявність підстав для продовження процесуального строку на подання відзиву. Тому суд, на підставі статті 127 ЦПК України, продовжує його, з постановлення протокольної ухвали від 11 червня 2026 року.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Петрик Віталій Віталійович просить суд апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» залишити без задоволення, а рішення Макарівського районного суду Київської області від 20 березня 2026 року у справі № 381/3639/25 залишити без змін. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 15 000 грн.

Відзив обґрунтований тим, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім доказам у справі та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для застосування підпункту «г» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV, а отже, про безпідставність позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги дослівно повторюють правову позицію позивача, яка вже отримала вичерпну правову оцінку. Будь-яких нових доказів, які спростовували б висновки суду або підтверджували технічну несправність транспортного засобу, позивачемне не надано. За змістом статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги; апеляційна скарга таких доводів, що спростовують висновки суду першої інстанції, не містить.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача Публічного акціонерного товариства « Національна акціонерна компанія «Оранта» Негрич Світлана Юріївна повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила скаргу задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Петрик Віталій Віталійович в судове засідання апеляційного суду не з?явились, про день та час розгляду справи судом апеляційної інстанції повідомлялись у встановленому законом порядку, а тому суд вважає можливим розгляд справи у їх відсутнсті.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

ПостановоюМакарівського районного суду Київської області від 19 серпня 2024 року встановлено, що 10 липня 2024 року, о 13 год 05 хв., водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21114», номерний знак НОМЕР_1 з причепом ПФ 01 Фермер, номерний знак НОМЕР_3 , в селі Грузьке на перехресті вулиць Брусилівська та Шевченка не перевірив правильність розміщення вантажу на причепі та кріплення, допустив його відчеплення, в результаті чого причіп здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, зіткнувшись з транспортним засобом - автомобілем «Fiat Doblo», номерний знак НОМЕР_4 , що рухався у зустрічному напрямку, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, завдавши матеріальні збитки, чим порушив підпункт «а» пункту 2.3. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно із підпунктом «а» пункту 2.3 правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом, зокрема, перевірити і забезпечити правильність розміщення та кріплення вантажу.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені постановою Макарівського районного суду Київської області від 19 серпня 2024 року у справі № 370/2273/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення не підлягають доказуванню при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «НАСК «ОРАНТА» та ОСОБА_1 27 грудня 2023 року було укладено Поліс № 218639056 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого забезпеченою є цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «ВАЗ» 21114, номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 ТОВ «Євромікс» ІІ «Euromix» LTD є власником транспортного засобу «Fiat Doblo Cargo Lungo», номерний знак НОМЕР_4 .

Транспортний засіб «Fiat Doblo Cargo Lungo» номерний знак НОМЕР_4 застрахований власником у ПрАТ СК «ПЗУ Україна», що підтверджується договором добровільного страхування наземних транспортних засобів від 19 грудня 2023 року серія АМ № 994265508.20253 та додатками до Договору страхування № 1 та № 2 від 19 грудня 2023 року.

Згідно із актом огляду транспортного засобу «Fiat Doblo», номерний знак НОМЕР_4 , від 12 липня 2024 року, спеціалістом ПрАТ СК «ПЗУ Україна» було встановлено характер пошкодження транспортного засобу внаслідок ДТП 10 липня 2024 року.

На підставі огляду автомобіля складений рахунок фактура № РІ-0000434 від 16 липня 2024 року, згідно якого загальна вартість ремонту транспортного засобу «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_4 , складає 143 118,00 грн.

До ПАТ «НАСК «Оранта» 24 грудня 2024 року звернулося ПрАТ СК «ПЗУ Україна» (яке здійснило виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу «Fiat Doblo Cargo Lungo», реєстраційний номер НОМЕР_4 ), із вимогою в порядку суброгації № 55552/44492/1 на суму 143 118,00 грн.

04 квітня 2025 року ПАТ «НАСК «Оранта» сплатило на користь ПрАТ СК «ПЗУ Україна» страхове відшкодування у розмірі 121 239,30 грн, що підтверджується страховим актом № ОЦВ-Р-24-33-12777/1 від 03 квітня 2025 року, рахунком страхового відшкодування та платіжною інструкцією № 19673 від 04 квітня 2025 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, суд першої інстанції вказав на те, що у постанові від 19 серпня 2024 року суд визнав ОСОБА_1 винним за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення підпункту «а» пункту 2.3. у частині не дотримання ним зобов`язання перед виїздом перевірити і забезпечити правильність розміщення та кріплення вантажу, а не як твердить представник позивача, незабезпечення технічної справності технічного засобу, тож суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на натупне.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення Макарівського районного суду Київської області від 20 березня 2026 року не відповідає.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина 2 статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина 5 статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини 2 статті 1167 ЦК України).

Як вказано у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі №234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП за участі транспортних засобів сторін, що мала місце 10 липня 2024 року об 13 год 05 хв в селі Грузьке на перехресті вулиць Брусилівська та Шевченка встановлена чинною постановою постанови Макарівського районного суду Київської області від 19 серпня 2024 року та в порядку ч. 6 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо-і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно із частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною першою статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (п. 69 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України дозволяється використання виключно забезпечених транспортних засобів.

Статтею 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», визначено, що страховим випадком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб.

Відповідно ст. 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18.

Частиною 6 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що якщо дорожньо-транспортна пригода сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з`єднанні (у складі одного транспортного составу або під час буксирування із застосуванням жорсткого зчеплення чи з частковим навантаженням буксированого транспортного засобу на платформу або на спеціальний опорний пристрій), а також якщо транспортний засіб, що буксирувався, від`єднався від транспортного засобу - тягача та продовжив рух, страхова виплата здійснюється страховиком, який уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо транспортного засобу - тягача, а якщо такий транспортний засіб є незабезпеченим - МТСБУ.

Відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо дорожньо-транспортна пригода визнана у встановленому законодавством порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, правил дорожнього руху та технічної експлуатації.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Чинною постановою Макарівського районного суду Київської області від 19 серпня 2024 року встановлено що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21114», номерний знак НОМЕР_1 з причепом ПФ 01 Фермер, номерний знак НОМЕР_3 , не перевірив правильність розміщення вантажу на причепі та кріплення, допустив його відчеплення, в результаті чого 10 липня 2024 року, об 13 год 05 хв., в селі Грузьке на перехресті вулиць Брусилівська та Шевченка причіп здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, зіткнувшись з транспортним засобом автомобілем «Fiat Doblo», номерний знак НОМЕР_4 , що рухався у зустрічному напрямку, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, завдавши матеріальні збитки, чим порушив підпункт «а» пункту 2.3. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно із підпунктом «а» пункту 2.3 Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом, зокрема, перевірити і забезпечити правильність розміщення та кріплення вантажу.

ПрАТ СК «ПЗУ» відшкодувало власнику пошкодженого транспортного засобу «Fiat Doblo Cargo Lungo», реєстраційний номер НОМЕР_4 , УА ТОВ «Євромікс» ІІ «Euromix» LTD шкоду, завдану ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 10 липня 2024 року об 13 год 05 хв в селі Грузьке на перехресті вулиць Брусилівська та Шевченка, у розмірі 143 118 грн.

Оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача, як володільця транспортного засобу, була застрахована за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів в ПАТ «НАСК «ОРАНТА», страховиком відповідача було перераховано ПрАТ СК «ПЗУ»компенсацію виплаченого потерпідому страхового відшкодуванння в розмірі 121 239,30 грн.

Таким чином, у страховика після виплати страхового відшкодування виникло право регресу до ОСОБА_1 як водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає що,розглядаючи вказаний позов, суд першої інстанції належним чином не визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» - Негрич Світлани Юріївни підлягає задоволенню, рішення Макарівського районного суду Київської області від 20 березня 2026 року скасуванню з ухваленням нового судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» страхового відшкодування у розмірі 121 239,30 грн.

Згідно з ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу представника позивача Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» - Негрич Світлани Юріївни задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано повністю та ухвалено новк судове рішення про задоволення позовних вимог, то колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 7570,00 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 1166, 1167, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 7, 18, 34, 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 4, 13, 76, 81, 82, 89, 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника позивача Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» - Негрич Світлани Юріївни задовольнити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 20 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (адреса місцезнаходження: вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д, місто Київ, 02081, код ЄДРПОУ 00034186) страхове відшкодування у розмірі 121 239,30 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (адреса місцезнаходження: вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д, місто Київ, 02081, код ЄДРПОУ 00034186) судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 7570,00 грн

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий : Судді: