Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №289/1790/26 — Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1790/26

Номер провадження 3/289/633/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026 м. Радомишль

Суддя Радомишльського районного суду Житомирської області Сіренко Н.С., розглянувши матеріали, що надійшли з ВП №2 (м. Радомишль) Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця ЗСУ, РНОКПП відсутній в матеріалах справи,

за ч. 5 ст. 126 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №705312 від 28.06.2026 ОСОБА_1 28.06.2026 о 15:40, в с. Веприн, вул. Стадіонна, 31 керуючи транспортним засобом ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , не мав при собі посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, порушення вчинено повторно протягом року постанова серії ЕНА 7369782 від 14.06.2026, чим порушив п. 2.1. а) ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи в Радомишльському районному суді Житомирської області був повідомлений належним чином шляхом отримання sms-повідомлення, що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 11). Причини своєї неявки ОСОБА_1 не повідомив, а тому, відповідно до ст. 268 КУпАП, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності останнього.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

У відповідності до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з`ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх та незаперечних доказах.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07.10.1988 зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути та тлумачитись на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення правопорушень, передбачених частинами другою-четвертою цієї статті, тобто за повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, а також керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Згідно з п. 9 Розділу ІІ. Документування адміністративних правопорушень Інструкції № 1376 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).

У протоколі про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП зазначено, що останній не мав при собі посвідчення водія на право керування ТЗ, що містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

При цьому в матеріалах справи наявна довідка начальника ВП №2 ЖРУП №2 ГУНП в Житомирській області в якій йдеться про те, що ОСОБА_1 не отримував та не (має) посвідчення водія на право керування транспортними засобами.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що органом поліції неправильно визначено юридичну кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП. При цьому фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, містять ознаки, характерні для адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

За змістом статей 279, 280 КУпАП вбачається, що справа про адміністративне правопорушення має розглядатися в межах обставин, зазначених у протоколі про інкриміноване адміністративне правопорушення.

Разом з тим, суд позбавлений можливості самостійно змінювати кваліфікацію правопорушення, оскільки такі дії здійснює орган (посадова особа), уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Окрім того суд звертає увагу, що згідно ч. 2 ст. 256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи, що потребує належного до цього ставлення.

Водночас, як встановлено судом, вказаний протокол про адміністративне правопорушення, всупереч ст. 256 КУпАП, не містить підпису особи, яка його склала та підпису особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку притягнення особи до відповідальності має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при складанні протоколу про вчинення адміністративного правопорушення зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Складення протоколу про адміністративне правопорушення, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і є одними із головних джерел доказів, без дотримання вимог ст. 256 КУпАП унеможливлює прийняття судом рішення у цій справі. Зважаючи на викладене, суддя доходить висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складено з істотним порушенням встановленого порядку, а тому є недопустимим доказом.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а згідно положень ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, досліджені у справі докази не підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 9, 126, 247, 266, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Радомишльський районний суд Житомирської області протягом 10 днів з моменту її винесення.

Суддя Наталія СІРЕНКО

Постанова набирає законної сили ______________ 202__