Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №278/5120/25 — Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/5120/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Буткевича М.І., розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом, поданим представником позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів,

в с т а н о в и в:

Представник позивачки звернулася до суду з позовом, в якому просить збільшити розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі 13 000,00 грн, тобто по 6 500,00 грн на кожну дитину щомісячно до досягнення кожним з них повноліття.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач - ОСОБА_1 та відповідач - ОСОБА_3 являються батьками неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2015 року, справа № 278/3352/15-ц, було вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі 1 000,00 грн, тобто по 500,00 грн на кожну дитину, до досягнення дітьми повноліття.

Проте, наразі витрати на утримання дітей суттєво зросли, враховуючи нинішній рівень цін та збільшення потреб дітей, у порівнянні з витратами станом на 2015 рік.

Батько дітей самостійно не виявляє ініціативи в утриманні дітей, має значну заборгованість по сплаті аліментів.

Позивачка вважає, що збільшення розміру аліментів у твердій грошовій сумі з 1 000,00 грн до 13 000,00 грн, тобто по 6 500,00 грн на кожну дитину щомісячно до досягнення кожної з них повноліття, буде справедливим та достатнім для їх утримання.

21.10.2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с. 14).

30.10.2025 року через систему «Електронний суд» представником відповідача до суду було скеровано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти задоволення позову у повному обсязі, у зв`язку з необізнаністю про існування рішення про стягнення аліментів, а тим більше заборгованості по їх сплаті.

12.11.2025 року через систему «Електронний суд» представником позивачки подано відповідь на відзив, у якому остання просить не приймати до уваги відзив, оскільки він не відповідає вимогам ст. 178 ЦПК України, а позов задовольнити у повному обсязі.

02.04.2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивачки ОСОБА_2 просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_6 , просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки матеріальне становища відповідача не доведене.

Заслухавши думки учасників, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 4).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 5).

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21.12.2015 року вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі 1 000,00 грн, тобто по 500,00 грн на кожну дитину, до досягнення дітьми повноліття, відповідно до якого видано виконавчий лист (а.с. 9).

На примусовому виконанні державного виконавця Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Коцюруби Я.Ю. перебувало виконавче провадження № 60238250, про що останнім 04.10.2019 року було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с. 30).

З розрахунку заборгованості за сплати аліментів вбачається, що станом на 14.10.2025 року ОСОБА_3 має сукупний розмір заборгованості у сумі 108 642,15 грн (а.с. 31-33).

Нормами законодавства вказані правовідносини врегульовано наступним чином.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Розмір аліментів на утримання дитини, визначений судовим рішенням, не вважається незмінним, про що, зокрема, вказував і Верховний Суд у постанові від 16 червня 2021 року в справі № 643/11949/10.

Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Разом із тим стаття 182 СК України визначає обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Так, згідно із частиною першою цієї статті, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами законодавства України, якими врегульовані вказані правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення позову виходячи з наступного.

Суд констатує, що розмір аліментів, який присуджений до стягнення з відповідача в сумі 1 000,00 грн (по 500,00 грн на кожну дитину) щомісячно, є вочевидь недостатнім для забезпечення належного утримання дітей підліткового віку, враховуючи реальну вартість продуктів харчування, одягу, коштів для забезпечення побутових потреб, а у разі необхідності - лікування.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2024 року в розмірі 3 512,00 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обов`язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов`язання батьків, яке виникає з моменту народження дітей і зберігається до досягнення ними повноліття. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідач є батьком дітей та на рівні з матір`ю зобов`язаний утримувати їх до досягнення повноліття. За своїм змістом аліменти - це грошові кошти на утримання дитини, які необхідні для забезпечення належного рівня її розвитку, виховання, забезпечення одягом, продуктами харчування тощо.

Разом з цим, суд враховує ту обставину, що діти проживають з матір`ю, а тому весь тягар по їх щоденному утриманню та забезпеченню лежить саме на позивачці.

При вирішенні спору суд бере до уваги, що з віком потреби дітей зростають, що, в свою чергу, має наслідком постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживають діти, на їх утримання, забезпечення освіти, гармонійного розвитку дітей, що є загальнозрозумілим та не потребує додаткового доказування.

Суд враховує, що після ухвалення попереднього рішення суду 21.12.2015 року про стягнення аліментів суттєво змінились обставини, які підлягають врахуванню під час вирішення питання щодо стягнення аліментів на утримання дітей, зокрема, відбулось значне зростання споживчих цін, збільшились потреби дітей для забезпечення їх розвитку, відтак розмір аліментів, який на даний час сплачує відповідач, вочевидь не відповідає вимогам щодо забезпечення ним належного рівня утримання синів.

Встановивши фактичні обставини справи, виходячи виключно з пріоритетності інтересів спільних дітей сторін, суд вважає, що існують передбачені ст. 192 Сімейного кодексу України, ст. 273 ЦПК України підстави для задоволення позову частково та збільшення розміру аліментів, які стягуються з відповідача на утримання дітей, з 1 000,00 грн до 7 024,00 грн, тобто по 3 512,00 грн щомісяця на кожну дитину до досягнення кожної з них повноліття.

Разом з цим, суд вважає за належне роз`яснити позивачу, що відповідно до ч. 2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до закону, а також роз`яснити сторонам, що відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Оскільки позивач при поданні позову був звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача у дохід держави підлягають стягненню судовий збір у сумі 1331,20 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовну заяву, подану представником позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі 7 024,00 грн, тобто по 3 512,00 грн. на кожну дитину щомісячно до досягнення кожним з них повноліття.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Рішення в частині стягнення суми платежів за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя М.І.Буткевич