Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №580/5899/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року справа № 580/5899/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій, скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивачка) подала позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі – ГУ ПФУ в Черкаській області, відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області, щодо не виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10 (десяти) місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- скасувати рішення № 232950009196 про відмову від 22.04.2025 року, видане відділом перерахунку пенсій № 4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного Управління ПФ України в Дніпропетровській області та зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню 10 (десяти) місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням періоду роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.08.1989 по 30.10.2014 рік на посаді гастроентеролога, який дає право на отримання пенсії за вислугу років.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що має право на отримання грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з призначенням пенсії за віком та наявністю необхідного спеціального стажу, що давав право на отримання пенсії за вислугу років, проте відповідачі протиправно відмовили у нарахуванні і виплаті такої допомоги.

Ухвалою від 30 травня 2025 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

18.06.2025 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, у якому представниця відповідача-2 просила у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що Головне управління є самостійною юридичною особою та не несе відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність інших територіальних органів Пенсійного фонду, а тому не є належним відповідачем у даній справі. Публічно-правовий спір між Головним управлінням та позивачем відсутній.

Відзив на позов від відповідача-1 до суду не надходив.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

15.04.2025 позивачка звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої п. 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка не підлягає оподаткуванню.

Рішенням від 22.04.2025 № 232950009196 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило у перерахунку пенсії, зазначивши, що на момент звернення стаж за вислугу років складає 9 років 7 місяців 29 днів. З огляду на вищевказане, права на виплату грошової допомоги згідно до пункту 7-1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відсутнє. Для виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій необхідно надати довідку про періоди роботи з 08.08.1988 до 31.10.2014 з уточненням всіх перейменувань підприємства та обов`язково вказати форму власності.

Дії та рішення відповідачів про відмову у нарахуванні та виплаті допомоги позивачка вважає протиправними, а тому звернулась в суд з цим позовом.,

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як передбачено п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою Кабінету Міністрів Україні 23.11.2011 № 1191 (далі – Порядок № 1191).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Згідно з п. 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» – «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Зазначений підхід до застосування п. 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» неодноразово висвітлено у постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 234/13835/17, від 20 лютого 2019 року у справі № 462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі № 466/5637/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 450/3061/16-а, від 22 лютого 2024 року у справі № 260/323/20.

Суд встановив, що відмова відповідача-1 у нарахуванні позивачці спірної грошової допомоги зумовлена не зарахуванням до пільгового стажу періоду роботи з 08.08.1988 до 31.10.2014, у зв`язку із відсутністю довідки про уточнення всіх перейменувань підприємства та зазначенням форми власності.

Під час надання оцінки вказаним підставам для відмови, суд зазначає таке.

Суд встановив, що відповідно до відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 17 серпня 1988 року, позивачка з 08.08.1988 зарахована лікарем-інтерном для проходження річної інтернатури із терапії. З 29.07.1989 розрахована у зв`язку із завершенням інтернатури;

З 01.08.1989 прийнята у центральну міську лікарню № 3 лікарем гастроентерологом. Згідно запису № 4: 25.01.1999 перейменувати ЦМЛ № 3 м. Донецьк у Центральну-міську клінічну лікарню № 3 м. Донецька; 30.10.2014 звільнена за ст.38 КЗпП України за власним бажанням, у зв`язку із зміною місця проживання.

Аналіз встановлених обставин вказує на те, що трудова книжка позивачки містить запис про перейменування закладу охорони здоров`я, у якому працювала позивачка у спірний період, у зв`язку із чим рішення відповідача є необґрунтованим.

У свою чергу, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Комунальний лікувально-профілактичний заклад Центральна-міська клінічна лікарня № 3 (83017, Донецька обл., місто Донецьк, вул. Овнатаняна, буд. 16, код ЄДРПОУ 01990134) має організаційно-правову форму – комунальна організація (установа, заклад), засновником якої є Донецька міська рада.

Отже, позивачка працювала у спірний період у комунальному закладі охорони здоров`я на посаді, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Суд врахував, що вимога відповідача-1 про надання позивачкою довідки про уточнення всіх перейменувань підприємства та зазначенням форми власності в умовах воєнного стану та відсутності обігу поштової кореспонденції із тимчасово окупованими територіями, за умови наявності відомостей про організаційно-правову форму закладу охорони здоров`я у відкритому доступі, вказує на необґрунтоване втручання органу державної влади у реалізації права позивачки на отримання спірної грошової допомоги.

Суд врахував, що відповідач-1 підтверджує наявність стажу позивачки за вислугу років у обсязі 9 років 7 місяців 29 днів, а відомості трудової книжки позивачки підтверджують роботу позивачки у період з 03.11.2014 у комунальному закладі охорони здоров`я.

З урахуванням вказаного та зважаючи на висновки суду у цьому рішенні про те, що у періоди з 08.08.1988 до 29.07.1989 та з 01.08.1989 до 30.10.2014 позивачка працювала у комунальному закладі охорони здоров`я на посаді, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд констатує наявність у позивачки умови для призначення спірної грошової допомоги – робота в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» – «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» протягом 30 років.

Суд також врахував, що станом на 16.08.2024 (дата досягнення позивачкою 60 річного віку) позивачка працювала у Комунальному некомерційному підприємстві «СМІЛЯНСЬКА БАГАТОПРОФІЛЬНА ЛІКАРНЯ ІМ. СОФІЇ БОБРИНСЬКОЇ» Смілянської міської ради (код ЄДРПОУ 02005409), що підтверджується наявним у матеріалах справи наказом від 01.08.2023 № 99-к ос. Відомості про отримання позивачкою пенсії до 16.08.2024 у матеріалах справи відсутні.

З урахуванням зазначеного суд доходить висновку про наявність у позивачки усіх обов`язкових умов, які надають їй право на отримання спірної грошової допомоги.

Тому суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів спірного рішення відповідача-1, у зв`язку із чим його належить визнати протиправним та скасувати.

Під час обрання способу відновлення порушеного права позивачки суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи викладене, для належного захисту порушеного права позивачки суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (як орган, який прийняв протиправне рішення) нарахувати та виплатити позивачці грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 (десяти) місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.04.2025 № 232950009196 про відмову у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п. 7-1 «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 (десяти) місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );

2) відповідач-1 – Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 13486010);

3) відповідач-2 – Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 08.09.2026.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК