Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №580/5156/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року справа № 580/5156/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін у адміністративну справу за позовом Підприємства об`єднання громадян Маньківський спортивно-технічний клуб товариства сприяння обороні України до Черкаського обласного центру зайнятості про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося Підприємство об`єднання громадян Маньківський спортивно-технічний клуб товариства сприяння обороні України (далі - позивач) з позовом до Черкаського обласного центру зайнятості (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ директора Черкаського обласного центру зайнятості від 10.04.2026 №2350260410;

- зобов`язати Черкаський обласний центр зайнятості повторно розглянути заяву ПОГ Маньківського СТК ТСОУ та виплатити компенсацію фактичних витрат відповідно до постанови КМУ від 22 серпня 2023 р. № 893 «Деякі питання надання компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць/місць провадження господарської діяльності/незалежної професійної діяльності для осіб з інвалідністю».

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у березні 2026 року ПОГ Маньківського СТК ТСОУ здійснено облаштування робочого місця для особи з інвалідністю відповідними предметами та матеріалами на суму 83 720,00 грн, тому позивачем було подано до відповідача заяву про виплату компенсацію фактичних витрат відповідно до постанови КМУ №893, однак оскаржуваним наказом відповідач відмовив у такій виплаті з підстав того, шо придбані товари є звичайними речами та не містять ознак адаптивності чи особливостей пристосування для особи з інвалідністю, з урахуванням її індивідуальних потреб. Позивач вважає, що всі придбані нами товари, відповідають Переліку, зазначеному в додатку 1 до Порядку надання компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць/місць провадження господарської діяльності/ незалежної професійної діяльності для осіб з інвалідністю

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, надавши до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач всупереч вимогам вказаного Порядку надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, який затверджений Постановою КМУ № 553 від 02.06.2023, інформацію до служби зайнятості за місцем свого знаходження (реєстрації) про виникнення в нього потреби в підборі працівників з числа осіб з інвалідністю не подавав. Також вказано, що у відповідності до наданого до заяви про надання компенсації за облаштування робочого місця особи з інвалідністю договорів ПОГ Маньківського СТК ТСОУ для облаштування робочого місця головного бухгалтера ОСОБА_1 (особи з інвалідністю) було придбано на загальну суму 83720,00 грн наступне обладнання: Крісло офісне; Стіл офісний; Шафу офісну; Полицю; Ноутбук АASUS Vivobook 17; БФП Epson Eko Tank L3200; Пристрій безперебійного живлення njoy KEEN 1000VA. Однак на думку відповідача, вищевказане обладнання є звичайним та використовується в повсякденному житті людей та на відповідних робочих місцях працівниками незалежно від того чи належать вони до категорії осіб з інвалідністю, оскільки вказане обладнання не містить жодних ознак адаптивності чи особливостей пристосування для особи з інвалідністю з урахуванням її індивідуальних потреб. Наголошено, що відповідно до наказу позивача про призначення на посаду головного бухгалтера ОСОБА_1 (особи з інвалідністю) було припинено трудові відносини з попереднім головним бухгалтером ОСОБА_2 , а пунктом 3 вказаного наказу для прийому-передачі справ, бухгалтерської документації та матеріальних засобів було створено відповідну комісію. З огляду на вище викладені обставини та зміст наказу позивача № 2 від 29.01.2026, робоче місце головного бухгалтера позивача, до дня працевлаштування на нього особи з інвалідністю, вже було обладнане базовими матеріально-технічними засобами, так як без такого обладнання попередній головний бухгалтер був би позбавлений можливості виконувати покладені на нього посадові обов`язки та належним чином організувати робочий процес. За таких обставин, відповідач вважає, що позивач не облаштував робоче місце під потреби особи з інвалідністю шляхом його адаптації та розумного пристосування робочого місця для особи з інвалідністю саме з урахуванням індивідуальних функціональних можливостей такої особи, зумовлених інвалідністю, а лише оновив робоче місце головного бухгалтера, що не пов`язано з індивідуальними потребами працівника, який належить до категорії осіб з інвалідністю.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої вона вважає, що доводи відповідача є необґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що наказом Підприємства об`єднання громадян Маньківський спортивно-технічний клуб товариства сприяння обороні України №2 від 29.01.2026 прийнято на посаду головного бухгалтера з 02.02.2026 з посадовим окладом згідно штатного розписку - ОСОБА_1 , яка згідно довідки до акту огляду МСЕК Серії 12ААБ № 773823 є особою з інвалідністю 2 групи, причина інвалідності зазначена як «загальне захворювання».

30.03.2026 позивачем подано до Маньківського управління Уманської філії Черкаського обласного центру зайнятості заяву про надання компенсації фактичних витрат за облаштування робочого місця/місця провадження господарської діяльності для особи з інвалідністю за облаштування робочого місця працевлаштованої особи з інвалідністю ОСОБА_3 (головного бухгалтера).

До заяви про надання компенсації позивачем було додано: копію Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 773823 Серія 12ААБ; індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю ОСОБА_1 № 4 503 від 13.08.2020; договір купівлі-продажу від 10.03.2026 №3 з додатком; накладні; платіжну інструкцію від 10.03.2026 №375; договір купівлі-продажу від 16.03.2026 №4 з додатком; рахунок-фактуру від 16.03.2026 №Р021-03112; видаткову накладну від 16.03.2026 №Р021-67237.

Листом Маньківського управління Уманської філії Черкаського обласного центру зайнятості від 13.04.2026 №15.6.1-09/7 повідомлено позивача про те, що відповідно до наказу директора Черкаського обласного центру зайнятості від 10.04.2026 №2350260410 прийнято рішення про відмову ПОГ Маньківському СТК ТСОУ у компенсації фактичних витрат за облаштування робочого місця працевлаштованої особи з інвалідністю, відповідно до п. 10, п.8 Порядку надання роботодавцям компенсації фактичних витрат ОСОБА_1 (РНОКПН НОМЕР_1 ).

15.04.2026 позивачем подано до відповідача заяву №12, в якій він просив дотриматись виконання Постанови КМУ №893 від 22.08.2023 та надати обґрунтовані причини відмови із зазначенням конкретних підпунктів п.8 Порядку надання роботодавцям компенсації фактичних витрат.

Листом Черкаського обласного центру зайнятості від 22.04.2026 повідомлено позивача про те, що наказом Черкаського ОЦЗ від 10.04.2026 №2350260410 прийнято рішення про відмову ПОГ Маньківському СТК ТСОУ у наданні компенсації фактичних витрат на облаштування робочого місця працевлаштованої особи з інвалідністю ОСОБА_1 , відповідно до пп. 10) п.8 Порядку, а саме «невідповідності заявника вимогам Порядку». Придбані товари є звичайними та використовуються на робочих місцях працівників, незалежно від того чи належать вони до категорії осіб з інвалідністю та не містять жодних ознак адаптивності чи особливостей пристосування для особи з інвалідністю, з урахуванням її індивідуальних потреб. Облаштування робочого місця для особи з інвалідністю придбаними товарами не с комплексом заходів та засобів, вжитих заявником для адаптації та розумного пристосування робочого місця для особи з інвалідністю з урахуванням індивідуальних функціональних можливостей такої особи, зумовлених інвалідністю. 3 урахуванням зазначеного, прийнято рішення про відмову у надані компенсації.

Позивач не погоджуючись із наказом відповідача про відмову у наданні компенсації фактичних витрат на облаштування робочого місця працевлаштованої особи з інвалідністю, звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою від 22.08.2023 № 893 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок надання компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць/місць провадження господарської діяльності/ незалежної професійної діяльності для осіб з інвалідністю, який визначає умови, механізм, розміри та строки виплати роботодавцям, фізичним особам - підприємцям, які є особами з інвалідністю, особам, які провадять незалежну професійну діяльність і є особами з інвалідністю (далі - заявник), компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць/місць провадження господарської діяльності/незалежної професійної діяльності (далі - діяльність) для осіб з інвалідністю (далі Порядок № 893, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку компенсація фактичних витрат за облаштування робочого місця/місця провадження діяльності (далі - компенсація) - відшкодування заявнику фактичних витрат за облаштування робочого місця/місця провадження діяльності для особи з інвалідністю в розмірі не вище граничного розміру компенсації, встановленого цим Порядком;

облаштування робочого місця/місця провадження діяльності для особи з інвалідністю - комплекс заходів та засобів, вжитих заявником для адаптації та розумного пристосування робочого місця/місця провадження діяльності для особи з інвалідністю з урахуванням індивідуальних функціональних можливостей такої особи, зумовлених інвалідністю.

Пунктом 3 Порядку № 893 визначає, що компенсація надається заявникам, які з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2025 р. № 273 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 р. № 893» виконали одну з таких умов, зокрема, облаштували робоче місце для особи з інвалідністю I або II групи, яка є застрахованою особою (далі - особа з інвалідністю), яку працевлаштовано.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 893 джерелами фінансування компенсації є кошти Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд) та інші джерела, не заборонені законодавством. Фінансування компенсації здійснюється в межах коштів, передбачених на такі цілі в бюджеті Фонду. Компенсація надається з урахуванням положень Закону України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання». Сума компенсації та допомоги за будь-якими іншими напрямами державної підтримки та/або допомоги (незалежно від її видів та джерел) сукупно не може перевищувати суму незначної державної допомоги, визначену Законом України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання». Заявник, який має намір отримати компенсацію, надає центру зайнятості відомості про сукупний розмір незначної державної допомоги, отриманої ним протягом останніх трьох років, її форму та мету.

Згідно з п. 5 Порядку № 893 компенсація надається регіональним центром зайнятості заявнику за облаштування робочого місця/місця провадження діяльності для особи з інвалідністю. Компенсація надається за придбаний (придбані) заявником допоміжний засіб (допоміжні засоби) для облаштування робочого місця/місця провадження діяльності для особи з інвалідністю, перелік яких визначено в додатку 1.

Пункт 6 Порядку № 893 визначає, що компенсація виплачується в розмірі фактичних витрат заявника за облаштування робочого місця/місця провадження діяльності для особи з інвалідністю, але не вище граничного розміру компенсації, встановленого абзацом другим цього пункту. Граничний розмір компенсації не може перевищувати 15 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день прийняття рішення про надання компенсації, для осіб з інвалідністю I групи, 10 розмірів мінімальної заробітної плати - для осіб з інвалідністю II групи.

Згідно з п. 7 Порядку № 893 компенсація надається регіональним центром зайнятості за зверненням заявника. Для отримання компенсації заявник подає центру зайнятості за місцем провадження його діяльності заяву про надання компенсації фактичних витрат за облаштування робочого місця/місця провадження діяльності для особи з інвалідністю (далі - заява) за формою згідно з додатком 2 (для роботодавців) або заяву про надання компенсації фактичних витрат за облаштування місця провадження діяльності для особи з інвалідністю за формою згідно з додатком 3 (для фізичних осіб - підприємців, які є особами з інвалідністю, та осіб з інвалідністю, які провадять незалежну професійну діяльність) та документи/інформацію, передбачені цим пунктом та/або зазначені в заяві, які подаються та обробляються з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». Заява подається заявником протягом 180 календарних днів з дати, зокрема, працевлаштування/виходу на роботу особи з інвалідністю.

До заяви заявник додає:

роботодавець - засвідчену ним копію наказу (розпорядження) про прийняття на роботу або примірник трудового договору (не подається в разі наявності відомостей про трудову діяльність в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування); засвідчену копію наказу (розпорядження) про вихід на роботу працівника у зв`язку із звільненням з військової служби у запас/відставку на збережене місце роботи, посаду відповідно до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України та/або якого переведено за його згодою на іншу посаду в цього роботодавця (подається роботодавцем у разі облаштування робочого місця для працівника з числа осіб з інвалідністю, який вийшов на роботу у зв`язку із звільненням з військової служби у запас/відставку на збережене місце роботи, посаду відповідно до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України та/або якого переведено за його згодою на іншу посаду в цього роботодавця);

засвідчену заявником копію документа, що підтверджує придбання ним допоміжного засобу (допоміжних засобів) для облаштування робочого місця/місця провадження діяльності для особи з інвалідністю (договір, рахунок-фактура (рахунок, квитанція, накладна тощо);

відомості про діяльність, а також про всю незначну державну допомогу, отриману заявником протягом останніх трьох років, її форму та мету.

Підстави для відмови у наданні компенсації визначені у пункті 8 Порядку № 893.

Підпунктом 10 пункту 8 Порядку № 893, який слугував підставою для спірного наказу, передбачено, що компенсація не надається з підстав подання заявником недостовірної інформації, зазначеної в заяві, та/або недостовірних документів, передбачених пунктом 7 цього Порядку, та/або підтвердження факту невідповідності заявника або особи з інвалідністю вимогам цього Порядку.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 893 рішення про надання або відмову в наданні компенсації приймається регіональним центром зайнятості відповідно до пункту 8 цього Порядку протягом 10 робочих днів з дня подання документів, передбачених пунктом 7 цього Порядку.

Рішення про надання або відмову в наданні компенсації оформляється наказом регіонального центру зайнятості.

У разі подання неповного пакета документів, передбачених пунктом 7 цього Порядку, центр зайнятості у строки, передбачені абзацом першим цього пункту, повідомляє про це заявнику. Після доповнення або доопрацювання таких документів заявник має право повторно звернутися до центру зайнятості протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення центру зайнятості.

У разі повторного подання заявником документів, передбачених пунктом 7 цього Порядку, після їх доповнення або доопрацювання рішення про надання або відмову в наданні компенсації приймається регіональним центром зайнятості протягом п`яти робочих днів з дня повторного подання заявником документів відповідно до вимог цього Порядку.

Регіональний центр зайнятості протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про надання/відмову в наданні компенсації надсилає заявникові на зазначену в заяві адресу електронної пошти або (за наявності технічної можливості) засобами офіційного веб-сайту Державного центру зайнятості, або за допомогою мобільного додатка Державної служби зайнятості відповідну інформацію, зокрема з обґрунтуванням причин відмови.

У разі подання заяви засобами Порталу Дія регіональний центр зайнятості протягом трьох робочих днів повідомляє заявникові засобами Порталу Дія про рішення щодо надання/відмови в наданні компенсації із зазначенням підстав відмови.

З наведений правових норм слідує, що відповідно до Порядку № 893, слід розмежовувати підстави для відмови у виплаті та процедурну невідповідність пакету документів. Так, підстави для категоричної відмови (п. 8): компенсація не надається у разі виявлення недостовірної інформації (свідоме викривлення фактів), надання підроблених документів або встановленої невідповідності заявника критеріям програми (наприклад, перевищення лімітів чи відсутність статусу).

Натомість, процедура доопрацювання (п. 10 Порядку № 893) передбачає, що якщо подані документи є правдивими, але їх перелік є неповним або вони містять технічні помилки, центр зайнятості зобов`язаний не відмовляти, а повернути їх заявнику для усунення недоліків. У разі виявлення неповного пакета документів заявник має 5 робочих днів на їх доповнення після отримання повідомлення від центру зайнятості, що зберігає за ним право на отримання компенсації.

Матеріалами справи підтверджено, що 30.03.2026 позивачем подано до Маньківського управління Уманської філії Черкаського обласного центру зайнятості заяву про надання компенсації фактичних витрат за облаштування робочого місця/місця провадження господарської діяльності для особи з інвалідністю за облаштування робочого місця працевлаштованої особи з інвалідністю ОСОБА_3 (головного бухгалтера). До заяви про надання компенсації позивачем було додано: копію Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 773823 Серія 12ААБ; індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю ОСОБА_1 № 4 503 від 13.08.2020; договір купівлі-продажу від 10.03.2026 №3 з додатком; накладні; платіжну інструкцію від 10.03.2026 №375; договір купівлі-продажу від 16.03.2026 №4 з додатком; рахунок-фактуру від 16.03.2026 №Р021-03112; видаткову накладну від 16.03.2026 №Р021-67237.

Листом Маньківського управління Уманської філії Черкаського обласного центру зайнятості від 13.04.2026 №15.6.1-09/7 повідомлено позивача про те, що відповідно до наказу директора Черкаського обласного центру зайнятості від 10.04.2026 №2350260410 прийнято рішення про відмову ПОГ Маньківському СТК ТСОУ у компенсації фактичних витрат за облаштування робочого місця працевлаштованої особи з інвалідністю, відповідно до п. 10, п.8 Порядку надання роботодавцям компенсації фактичних витрат ОСОБА_1 (РНОКПН НОМЕР_1 ).

Крім того, листом Черкаського обласного центру зайнятості від 22.04.2026 повідомлено позивача про те, що наказом Черкаського ОЦЗ від 10.04.2026 №2350260410 прийнято рішення про відмову ПОГ Маньківському СТК ТСОУ у наданні компенсації фактичних витрат на облаштування робочого місця працевлаштованої особи з інвалідністю ОСОБА_1 , відповідно до пп. 10) п.8 Порядку, а саме «невідповідності заявника вимогам Порядку». Придбані товари є звичайними та використовуються на робочих місцях працівників, незалежно від того чи належать вони до категорії осіб з інвалідністю та не містять жодних ознак адаптивності чи особливостей пристосування для особи з інвалідністю, з урахуванням її індивідуальних потреб. Облаштування робочого місця для особи з інвалідністю придбаними товарами не с комплексом заходів та засобів, вжитих заявником для адаптації та розумного пристосування робочого місця для особи з інвалідністю з урахуванням індивідуальних функціональних можливостей такої особи, зумовлених інвалідністю. 3 урахуванням зазначеного, прийнято рішення про відмову у надані компенсації.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI робоче місце - місце (приміщення), на якому працівник постійно чи тимчасово перебуває в процесі трудової діяльності і яке визначене, зокрема на підставі трудового договору (контракту).

Статтею 29 КЗпП України до початку роботи роботодавець зобов`язаний в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника про, зокрема, визначене робоче місце, забезпечення необхідними для роботи засобами.

Згідно з п. 2 Порядку № 893 облаштування робочого місця/місця провадження діяльності для особи з інвалідністю - комплекс заходів та засобів, вжитих заявником для адаптації та розумного пристосування робочого місця/місця провадження діяльності для особи з інвалідністю з урахуванням індивідуальних функціональних можливостей такої особи, зумовлених інвалідністю.

Адаптація та розумне пристосування робочого місця, за загальним правило, це індивідуальні зміни та модифікації, які дозволяють людині з інвалідність виконувати роботу, забезпечуючи їй доступ до робочого місця, товарів та послуг, при цьому не створюючи непропорційних витрат для роботодавця. Це може включати фізичні зміни робочого місця, гнучкий графік, спеціалізоване програми, забезпечення, а також створення доступного середовища та рівних можливостей для працевлаштування.

Відповідно до ст. 2 Конвенції про права осіб з інвалідністю (Конвенцію ратифіковано Законом № 1767-VІ від 16.12.2009) «розумне пристосування» означає внесення, коли це потрібно в конкретному випадку, необхідних і підхожих модифікацій і коректив, що не становлять непропорційного чи невиправданого тягаря, для цілей забезпечення реалізації абo здійснення особами з інвалідністю нарівні з іншими всіх прав людини й основоположних свобод.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі Закон № 875-XII)з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абз. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 № 2961-IV (далі Закон № 2961-IV) реабілітація осіб з інвалідністю - система медичних, психологічних, педагогічних, фізичних, професійних, трудових, фізкультурно-спортивних, соціально-побутових заходів, спрямованих на надання особам допомоги у відновленні та компенсації порушених або втрачених функцій організму для досягнення і підтримання соціальної та матеріальної незалежності, трудової адаптації та інтеграції в суспільство, а також забезпечення осіб з інвалідністю допоміжними засобами реабілітації і медичними виробами.

Трудова реабілітація - система заходів, розроблених з урахуванням схильностей, фізичних, розумових і психічних можливостей особи і спрямованих на оволодіння трудовими навичками забезпечення трудової діяльності та адаптацію у виробничих умовах, у тому числі шляхом створення спеціальних чи спеціально пристосованих робочих місць (абз. 11 ч. 1 ст. 1 Закону№ 2961-IV).

Робоче місце особи з інвалідністю - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях (абз. 30 ч. 1 ст. 1 Закону№ 2961-IV).

Спеціальне робоче місце особи з інвалідністю - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо (абз. 31 ч. 1 ст. 1 Закону№ 2961-IV).

Статтею 12 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII передбачено, що підприємства, які використовують працю осіб з інвалідністю, зобов`язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії або експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників. У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов`язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до наданих рекомендацій у сфері зайнятості та/або індивідуального плану працевлаштування. Залучення осіб з інвалідністю до надурочних робіт і робіт у нічний час можливе лише за їх згодою та за умови, що це не суперечить рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії або експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Абзацами 6, 7 пункту 9 Порядку № 893 визначено, що для визначення та підтвердження відомостей про осіб з інвалідністю, зазначених заявником у заяві, можуть використовуватися відомості централізованого банку даних з проблем інвалідності (за наявності технічної можливості).

У разі відсутності необхідної інформації про осіб з інвалідністю, зазначених заявником у заяві, у відомостях централізованого банку даних з проблем інвалідності або технічної можливості підтвердження такої інформації з централізованого банку даних з проблем інвалідності заявник на вимогу центру зайнятості подає копію документа, що підтверджує наявність в особи інвалідності I або II групи (документи, які підтверджують інвалідність: медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ, довідка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідки для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики). Зазначена інформація подається та обробляється на всіх етапах з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

Судом встановлено, що ц розділі 5 Індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю ОСОБА_1 № 4 503 від 13.08.2020 вказано, що «трудова реабілітація» містить лише формулювання «працепристосування», підрозділи, що відповідають за розширення даного визначення а саме «пристосування та створення робочого місця з урахуванням безпеки та особливих потреб інваліда», «раціональне працевлаштування (поновлення трудової діяльності інваліда за новою професією)».

Так, згідно матеріалів справи, Підприємство об`єднання громадян Маньківський спортивно-технічний клуб товариства сприяння обороні України для облаштування робочого місця головного бухгалтера ОСОБА_1 (особи з інвалідністю) придбало на загальну суму 83720,00 грн наступне обладнання: Крісло офісне; Стіл офісний; Шафу офісну; Полицю; Ноутбук АASUS Vivobook 17; БФП Epson Eko Tank L3200; Пристрій безперебійного живлення njoy KEEN 1000VA.

Однак, за результатами аналізу матеріалів справи та норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для кваліфікації вищезазначених дій ПОГ Маньківського СТК ТСОУ, як облаштування спеціалізованого робочого місця для особи з інвалідністю, оскільки придбане майно (крісло офісне, стіл офісний, шафа офісна, полиця, ноутбук, БФП, пристрій безперебійного живлення) загальною вартістю 83720,00 грн - за своїми технічними та функціональними характеристиками є універсальним офісним інвентарем, так як позбавлене ознак адаптивності, спеціалізованих ергономічних модифікацій або допоміжного ПЗ, що вимагаються Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для компенсації індивідуальних обмежень здоров`я працівника. Закупівля стандартної техніки для посади головного бухгалтера є створенням робочого місця для «звичайного працівника», а не заходом соціальної адаптації, що виключає право на державну компенсацію.

Суд наголошує, що Порядок компенсації витрат на облаштування робочих місць передбачає відшкодування саме за пристосування середовища до потреб особи з інвалідністю. Оскільки обладнання використовується в повсякденному житті будь-якими особами, воно не підпадає під дію спеціальної програми фінансування. Створення стандартних умов праці без урахування індивідуальної програми реабілітації не є «розумним пристосуванням».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що витрати ПОГ Маньківського СТК ТСОУ у сумі 83720,00 грн на офісний інвентар не підлягають відшкодуванню з бюджетних коштів, оскільки роботодавцем (позивачем) не було фактично виконано вимог саме щодо спеціалізованої адаптації робочого місця головного бухгалтера ОСОБА_1 (особи з інвалідністю), а лише фактично оновив робоче місце головного бухгалтера, що не пов`язано з індивідуальними потребами працівника, який належить до категорії осіб з інвалідністю.

За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, а судові витрати – не підлягають розподілу.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 370 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ