Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №520/25137/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

08 вересня 2026 року №520/25137/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/25137/26 за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань за періоди: з 01.06.2024 по 06.06.2024, з 01.10.2024 по 04.10.2024, з 19.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 01.04.2025, з 01.05.2025 по 02.05.2025, з 28.11.2025 по 30.11.2025, з 04.12.2025 по 22.12.2025, з 28.12.2025 по 31.12.2025, з 01.01.2026 по 31.01.2026 та з 01.02.2026 по 10.02.2026;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 70 000 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань за періоди з 01.06.2024 по 06.06.2024, з 01.10.2024 по 04.10.2024, з 19.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 01.04.2025, з 01.05.2025 по 02.05.2025, з 28.11.2025 по 30.11.2025, з 04.12.2025 по 22.12.2025, з 28.12.2025 по 31.12.2025, з 01.01.2026 по 31.01.2026 та з 01.02.2026 по 10.02.2026.

За викладеними у позові твердженнями, позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 та був відряджений до військової частини НОМЕР_2 , де безпосередньо виконував бойові (спеціальні) завдання в районах ведення бойових дій, що підтверджується витягами із журналів бойових дій військової частини НОМЕР_2 , наданими на адвокатський запит, та довідкою від 13.03.2026 про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Позивач вважає, що за спірні періоди йому належить одноразова винагорода у розмірі 70 000 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань, передбачена пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, а лист військової частини НОМЕР_2 від 28.07.2026 про проведення виплат у повному обсязі не містить відомостей про суми, періоди, розрахунки та накази, якими підтверджувалися б нарахування та виплата такої винагороди.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2026 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та витребувано у відповідача докази.

31 серпня 2026 року, в межах встановленого судом строку, до суду надійшов відзив військової частини НОМЕР_2 на позовну заяву.

Заперечуючи проти позову, відповідач з посиланням на розділ XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зазначив, що відповідно до витягів із журналів бойових дій військової частини НОМЕР_2 та наказів командира військової частини НОМЕР_2 про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн виплата позивачу здійснювалася за безпосередню участь у бойових діях на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; що одноразова винагорода у розмірі 70 000 грн виплачується у разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора, а документів, які підтверджували б виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань за таких умов, у володінні військової частини НОМЕР_2 немає; що за період з 01.06.2024 по 06.06.2024 позивач за наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.07.2024 № 187 отримував додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн і безпосередньої участі у веденні бойових дій не брав; що за наказами командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26.04.2025 № 117 та від 09.05.2025 № 130 позивач з 27 квітня 2025 року по 09 травня 2025 року перебував у відрядженні до 239 ЦПП ( АДРЕСА_3 ), а тому у період з 01.05.2025 по 02.05.2025 безпосередньої участі у веденні болягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити

На виконання ухвали суду від 21 серпня 2026 року відповідач надав витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) про зарахування позивача до списків особового складу, про виплату додаткової винагороди за спірні періоди, про відрядження та про виключення зі списків особового складу, витяги з журналів бойових дій, картки особового рахунку військовослужбовця № 324 за 2023-2026 роки та листи військової частини НОМЕР_2 від 28.07.2026 і від 10.08.2026.

Відповіді на відзив та заперечень до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 04 березня 2023 року № 18 позивача, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, призначено на посаду командира розвідувального відділення - командира машини розвідувального взводу розвідувальної роти та з 04 березня 2023 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 . Відповідно до карток особового рахунку військовослужбовця № 324 за 2023-2026 роки з 29 серпня 2024 року позивач обіймав посаду інструктора групи інструкторів військової частини НОМЕР_2 . Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 04 березня 2026 року № 65 позивача, звільненого з військової служби у запас наказом від 22 лютого 2026 року № 17-РС, з 04 березня 2026 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 .

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 13 березня 2026 року № 4820/8/33/4054 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, позивач у періоди з 13.04.2024 по 14.04.2024, з 23.04.2024 по 30.04.2024, з 01.05.2024 по 03.05.2024, з 01.06.2024 по 06.06.2024, з 01.10.2024 по 04.10.2024, з 19.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 01.04.2025, з 01.05.2025 по 02.05.2025, з 28.11.2025 по 30.11.2025, з 04.12.2025 по 22.12.2025, з 28.12.2025 по 31.12.2025, з 01.01.2026 по 31.01.2026 та з 01.02.2026 по 10.02.2026 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій та Запорізькій областях.

Згідно з витягом із журналу бойових дій 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 (інв. № 60/7/дск від 01.01.2025) позивач у період з 28.11.2025 по 30.11.2025 брав безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, під час ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових завдань військовою частиною (підрозділами) першого ешелону оборони до батальйону включно в районі населеного пункту Рівнопілля Гуляйпільської міської громади Пологівського району Запорізької області, а у періоди з 04.12.2025 по 22.12.2025 та з 28.12.2025 по 31.12.2025 - на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань батальйону першого ешелону оборони до батальйону включно на командно-спостережному пункті групи інструкторів військової частини НОМЕР_2 в районі населеного пункту АДРЕСА_4 . Витягом із журналу бойових дій 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 (інв. № 32/УП/13 від 01.01.2026) ті самі умови участі зафіксовано за період з 01.01.2026 по 04.01.2026. Згідно з витягами із журналу бойових дій БТГр № 1 військової частини НОМЕР_2 (від 04.01.2026 № 62/1дск) позивач у періоди з 05.01.2026 по 31.01.2026 та з 01.02.2026 по 10.02.2026 брав безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань БТГр № 1 військової частини НОМЕР_2 (підрозділом, у тому числі зведеним), на командно-спостережному пункті « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у районі населеного пункту Тернувате Тернуватської селищної громади Запорізького району Запорізької області.

Крім того, відповідачем надано витяг із журналу бойових дій, за яким у період з 01.03.2025 по 30.03.2025 позивач у складі особового складу зведених сил і засобів « ІНФОРМАЦІЯ_2 » виконував бойове завдання на позиції « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (населений пункт Водяне Друге Іллінівської територіальної громади Краматорського району Донецької області), а 01.04.2025 - у складі інженерно-саперної групи (населені пункти Мирноград Покровського району, Малинівка Гродівської територіальної громади Покровського району та Березівка Іллінівської територіальної громади Краматорського району Донецької області).

Наказами командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.11.2024 № 312, від 06.03.2025 № 66, від 05.04.2025 № 96, від 06.12.2025 № 345, від 06.01.2026 № 6, від 06.02.2026 № 39 та від 05.03.2026 № 66 позивачу за періоди з 01.10.2024 по 03.10.2024, з 19.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 31.03.2025, з 28.11.2025 по 30.11.2025, з 04.12.2025 по 22.12.2025, з 28.12.2025 по 31.12.2025, з 01.01.2026 по 31.01.2026 та з 01.02.2026 по 10.02.2026 виплачено додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, та виконання бойових (спеціальних) завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно. Підставою для видання наказів у частині, що стосується позивача, зазначено бойові накази (бойові розпорядження), витяги з журналів бойових дій та рапорти начальника (тимчасово виконуючого обов`язки начальника) групи інструкторів військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.07.2024 № 187 позивачу за період з 01.06.2024 по 06.06.2024 виплачено додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.12.2024 № 342 позивачу виплачено додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн за період безперервного лікування з 04.10.2024 по 04.11.2024 після отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини; підставою зазначено, зокрема, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військової частини НОМЕР_2 від 19 листопада 2024 року № 4820/8087.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26.04.2025 № 117 позивача з 27 квітня 2025 року відряджено до 239 ЦПП ( АДРЕСА_3 ) терміном на 13 днів, по 09 травня 2025 року, а наказом від 09.05.2025 № 130 - зараховано таким, що прибув з відрядження, з поставленням на котлове забезпечення з 10 травня 2025 року.

Виплата позивачу одноразової винагороди у розмірі 70 000 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань за спірні періоди не здійснювалася, накази про її виплату не видавалися. Дані обставини не є спірними між сторонами.

Листом військової частини НОМЕР_2 від 28 липня 2026 року № 4820/8/33/11706 на адвокатський запит від 16.07.2026 № 04/07-26 в інтересах позивача повідомлено, що військова частина НОМЕР_2 проводила виплати згідно з рапортами командира підрозділу і виплати були проведені у повному обсязі. Листом від 10 серпня 2026 року № 4820/8/3842474 на повторний адвокатський запит представнику позивача надано витяги з журналів бойових дій на 5 аркушах за запитувані періоди та повідомлено про неможливість надання бойових наказів та бойових розпоряджень, оскільки вони відповідно до Закону України «Про державну таємницю» та нормативно-правових актів з питань забезпечення режиму секретності у Збройних Силах України містять відомості, що становлять державну таємницю, а надання копій таких документів або витягів з них не уповноваженим особам законодавством України заборонено.

Не погодившись із зазначеним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. За правилом пункту 4 зазначеної статті грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Підпунктом «а» пункту 1 статті 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що на період дії воєнного стану (особливого періоду) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

Абзацом другим пункту 1-1 Постанови № 168 установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), членам груп протиповітряної оборони, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Суд зауважує, що положення абзацу другого пункту 1-1 Постанови № 168 щодо одноразової винагороди в розмірі 70000 гривень запроваджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2024 року № 419, яка застосовується з 1 квітня 2024 року, а постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1311, яка застосовується з 25 серпня 2024 року, слова «на території противника» замінено словами «на території держави-агресора»; зміни до цього абзацу вносилися також постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2025 року № 699. Умова, з якою абзац другий пункту 1-1 Постанови № 168 пов`язує виплату одноразової винагороди в розмірі 70000 гривень, - виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання таких завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, - у наведених редакціях залишалася незмінною, а тому послідовна зміна редакцій цього абзацу на вирішення цього спору не впливає.

Згідно з пунктом 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 2-1 Постанови № 168 установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства визначають порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги та одноразової винагороди.

Механізм виплати зазначеної одноразової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначено розділом XXXVII «Особливості виплати одноразової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, на яку посилаються обидві сторони.

За пунктом 1 розділу XXXVII Порядку № 260 на період воєнного стану військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода згідно з Постановою № 168 в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань: під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно; на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України; на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій; на території противника.

Пунктом 2 розділу XXXVII Порядку № 260 визначено, що підтвердження виконання бойових (спеціальних) завдань здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій або бойове донесення; рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про виконання бойових (спеціальних) завдань кожним військовослужбовцем (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) в умовах, визначених пунктом 1 цього розділу.

За пунктами 4 і 5 розділу XXXVII Порядку № 260 виплата одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів військових частин (установ, організацій). Накази про виплату одноразової винагороди особовому складу, у якого право на отримання одноразової винагороди настало у минулому місяці, видаються до 05 числа поточного місяця на підставі, зокрема, даних обліку днів для виплати одноразової винагороди, які підтверджують наявність сумарно обчислених 30 днів виконання завдань військовослужбовцями в умовах, визначених пунктом 1 цього розділу, за які виплата одноразової винагороди не здійснювалась.

Отже, згідно з пунктом 1-1 Постанови № 168 передбачено, що військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора.

При цьому одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень є самостійною виплатою, відмінною від додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень, яка виплачується за безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення. Умовою виплати одноразової винагороди є не сам факт безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або зазначених заходах, а виконання бойових (спеціальних) завдань саме в умовах, визначених абзацом другим пункту 1-1 Постанови № 168 і пунктом 1 розділу XXXVII Порядку № 260, підтверджене документами, переліченими у пункті 2 розділу XXXVII Порядку № 260, зокрема рапортом (донесенням) командира підрозділу про виконання бойових (спеціальних) завдань кожним військовослужбовцем в таких умовах.

Саме з урахуванням відомостей в указаних рапортах командира підрозділу видаються накази про виплату винагород, у тому числі спірної в цій справі одноразової винагороди в розмірі 70000 гривень.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відповідні рапорти про участь позивача у виконанні бойових (спеціальних) завдань в умовах, визначених пунктом 1 розділу XXXVII Порядку № 260, а також відсутні бойові накази (бойові розпорядження).

Ненадання суду бойових наказів (бойових розпоряджень) зумовлене тим, що вони містять відомості, які становлять державну таємницю: листом від 10 серпня 2026 року № 4820/8/3842474 військова частина НОМЕР_2 повідомила представника позивача, що надання копій таких документів або витягів з них не уповноваженим особам законодавством України заборонено. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача; суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Цей обов`язок відповідач виконав: на виконання ухвали суду від 21 серпня 2026 року ним надано витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_2 про виплату позивачу додаткової винагороди за спірні періоди, витяги з журналів бойових дій та картки особового рахунку військовослужбовця. Реквізити бойових наказів (бойових розпоряджень) - їх дати та номери - і зміст поставлених ними завдань відтворено у витягах із журналів бойових дій та у витягах з наказів командира військової частини НОМЕР_2 , які суд дослідив; за цими документами позивач залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань на глибину виконання таких завдань підрозділом першого ешелону оборони до батальйону включно, і в жодному з них не зафіксовано виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань в умовах, визначених пунктом 1 розділу XXXVII Порядку № 260. За таких обставин відсутність у матеріалах справи самих бойових наказів (бойових розпоряджень) не перешкоджає суду встановити обставини, що входять до предмета доказування, і не дає підстав вважати, що відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності.

Витяги із журналів бойових дій, на які посилається позивач, засвідчують безпосередню участь позивача у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, під час ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань відповідним підрозділом (у тому числі зведеним) першого ешелону оборони, до батальйону включно. Саме за такі умови участі позивачу наказами командира військової частини НОМЕР_2 нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі за періоди з 01.10.2024 по 03.10.2024, з 19.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 31.03.2025, з 28.11.2025 по 30.11.2025, з 04.12.2025 по 22.12.2025, з 28.12.2025 по 31.12.2025, з 01.01.2026 по 31.01.2026 та з 01.02.2026 по 10.02.2026. Відомостей про виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора або на території держави-агресора ці витяги не містять. Не містить таких відомостей і наданий відповідачем витяг із журналу бойових дій за періоди з 01.03.2025 по 30.03.2025 та за 01.04.2025, який фіксує виконання позивачем бойового завдання на позиції «БЛИСКАВКА» та у складі інженерно-саперної групи без зазначення умов, з якими абзац другий пункту 1-1 Постанови № 168 пов`язує виплату одноразової винагороди в розмірі 70000 гривень. Єдиним днем із заявлених позивачем періодів, за який наказ командира військової частини НОМЕР_2 про виплату додаткової винагороди відповідачем суду не надано, є 01.04.2025, проте на висновки суду ця обставина не впливає, оскільки предметом цього спору є не додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн, а однчи розмір простроченої заборгованості та її частку у загальній сумі належних позивачу при звільненні виплат, період затримки і причини його тривалості, поведінку сторін у спірних правовідносинах, суд, виходячи з принципів розумності, справедли

Довідка військової частини НОМЕР_2 від 13 березня 2026 року № 4820/8/33/4054 підтверджує безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, і є підставою для надання статусу учасника бойових дій. Умов виконання бойових (спеціальних) завдань, з якими абзац другий пункту 1-1 Постанови № 168 пов`язує виплату одноразової винагороди в розмірі 70000 гривень, ця довідка не засвідчує.

Крім того, за період з 01.06.2024 по 06.06.2024 позивачу наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 05.07.2024 № 187 виплачено додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн, тобто виплату, не пов`язану з виконанням бойових (спеціальних) завдань в умовах, визначених пунктом 1 розділу XXXVII Порядку № 260, а у період з 01.05.2025 по 02.05.2025 позивач згідно з наказами командира військової частини НОМЕР_2 від 26.04.2025 № 117 та від 09.05.2025 № 130 перебував у відрядженні до 239 ЦПП (смт Черкаське). За 04.10.2024 позивачу наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 05.12.2024 № 342 виплачено додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн у зв`язку з перебуванням з 04.10.2024 по 04.11.2024 на безперервному лікуванні після отримання поранення. Доказів виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань у ці періоди матеріали справи не містять.

Відсутність за спірні періоди рапортів (донесень) командира підрозділу про виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань в умовах, визначених пунктом 1 розділу XXXVII Порядку № 260, вказує, що такі завдання в цих умовах позивачем не виконувались. Самих рапортів (донесень) командирів підрозділів відповідач суду не надав, і суд їх не досліджував. Про ці документи відомо лише з витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_2 , у яких як підстава для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн названо рапорти начальника (тимчасово виконуючого обов`язки начальника) групи інструкторів військової частини НОМЕР_2 від 05.11.2024 № 13056, від 06.03.2025 № 6/3/130, від 05.04.2025 № 5/4/158, від 06.12.2025 № 6/12/214, від 06.01.2026 № 6/1/162, від 06.02.2026 № 6/2/190 та від 05.03.2026 № 5/3/163. Самими ж цими наказами додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн виплачено за виконання бойових (спеціальних) завдань на глибину виконання таких завдань підрозділом першого ешелону оборони до батальйону включно, тобто не за тих умов, з якими абзац другий пункту 1-1 Постанови № 168 пов`язує виплату одноразової винагороди в розмірі 70000 гривень.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав вважати, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у виконанні бойових (спеціальних) завдань, визначених пунктом 1 розділу XXXVII Порядку № 260, у документах, які є підставою для виплати одноразової винагороди у розмірі 70000 гривень.

Крім того, суд зазначає, що будь-яких доказів та документального підтвердження виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора не надано.

Порядок № 260 чітко регламентує, що одноразова винагорода виплачується за виконання конкретних бойових (спеціальних) завдань, що документально підтверджуються. У ситуації, коли позивач перебував у складі підрозділу, але конкретні бойові (спеціальні) завдання в умовах, визначених пунктом 1 розділу XXXVII Порядку № 260, ним особисто не виконувались, підстави для нарахування виплати відсутні.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 360/561/23 висновків суду не спростовує: як зазначено у самій позовній заяві, у цій постанові йдеться про те, що порушення порядку передання документів між військовими частинами не впливає на право військовослужбовця на отримання винагороди, тоді як у цій справі позивач у спірні періоди перебував у списках особового складу військової частини НОМЕР_2 , а документи, які підтверджували б виконання ним бойових (спеціальних) завдань в умовах, визначених абзацом другим пункту 1-1 Постанови № 168, відсутні.

Довід позивача про те, що лист військової частини НОМЕР_2 від 28.07.2026 не містить відомостей про суми, періоди та накази, на результат вирішення спору не впливає, оскільки на виконання ухвали суду відповідач надав витяги з наказів про виплату позивачу додаткової винагороди за спірні періоди та картки особового рахунку військовослужбовця, зміст яких позивачем не спростовано.

Таким чином, враховуючи недоведеність позивачем невідповідності дій військової частини НОМЕР_2 під час нарахування і виплати винагород, передбачених пунктом 1-1 Постанови № 168, саме в частині одноразової винагороди в розмірі 70000 гривень критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової винагороди у розмірі 70 000 грн за спірні періоди не є протиправною, вимога про зобов`язання нарахувати та виплатити таку винагороду є похідною від вимоги про визнання бездіяльності протиправною і задоволенню не підлягає.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши добуті у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що оскаржувана бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах відсутня, а позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподілу не підлягають, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-78, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 08 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар