Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №202/6452/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/6452/25

Провадження № 2/202/691/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді Недобитюк Н.В.

за участю секретаря судового засідання Іващенко І.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Лиманської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно

В С Т А Н О В И В:

До Індустріального районного суду м. Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 .

У позовній заяві просили:

-Визнати право приватної власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка позивача ОСОБА_3 за дружиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами літ. А-1, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 61,6 кв.м, житловою площею 32,0 кв.м., літня кухня та сарай літ. Б, сарай літ. В, льох літ. Г, сарай літ. Д, вбиральня літ. Е, колонка літ. К;

-Визнати право приватної власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка позивача ОСОБА_3 за дружиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 на 1/2 частку однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 37,1 кв. м, житловою площею 18,4 кв. м.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Недобитюк Н.В., ухвалою якої відкрите загальне позовне провадження.

Від представника відповідача Лиманської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області Журавльова О.В. 07.09.2026 через систему «Електронний суд» надійшла заява, в якій просив розглянути справу без його участі та ухвалити рішення відповідно до законодавства України.

У відповідності до частини 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Повно і всебічно дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_3 (спадкодавець), що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 , яке видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 21.05.2024 року, про що в Книзі реєстрації смертей 21.05.2024 року зроблено відповідний актовий запис за № 83.

Спадкоємцем першої черги, яка прийняла спадщину є позивач ОСОБА_1 , дружина померлого. Факт родинних відносин позивача із спадкодавцем підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 , видане виконкомом Ямпільської селищної ради 20 вересня 2003 року, інші спадкоємці першої черги, які б прийняли спадщину - відсутні.

Спадкодавець залишив на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповіт, посвідчений Семеновою І.М., державним нотаріусом Лиманської державної нотаріального округу Донецької області 13 березня 2018 року, який зареєстрований в реєстрі за № 513.

Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина на рухоме та нерухоме майно, а саме:

- житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частки квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельна ділянки, кадастровий номер 1423056400:01:000:0506 площею 0,1244 гектарів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- грошові вклади з відповідними відсотками та нарахованими компенсацією, що нарахована за станом на день отримання вкладу, та знаходиться в АТ «Ощадбанку»: ТВБВ №10004/0149 філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанку».

24 січня 2025 року позивач звернулась до приватного нотаріуса Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Панченко А.В. для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частки квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , але отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, згідно якої ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з відсутністю документів, які встановлюють право власності на вищевказане майно, як того вимагає п. 4.16 глава 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

На земельну ділянку, яка належала спадкодавцю, кадастровий номер 1423056400:01:000:0506 площею 0,1244 гектарів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Панченко А.В, 11.02.2025 року та зареєстровано в реєстрі за № 461.

На грошові вклади з відповідними відсотками та нарахованими компенсацією, що нарахована за станом на день отримання вкладу, та знаходиться в АТ «Ощадбанку»: ТВБВ №10004/0149 філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанку», позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Панченко А.В, 21.01.2025 року та зареєстровано в реєстрі за №212.

Щодо будинку встановлено наступне.

Оригінал договору купівлі продажу житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та оригінал свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 були у спадкодавця, який на дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 знаходився селищі Ямпіль, Краматорського району, Донецької області. Відповідно до Переліку території, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджений Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 селище Ямпіль, Лиманської міської територіальної громади було окупована з 23.04.2022 року по 30.09.2022 року.

Під час окупації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вбили, а де ділися оригінали правовстановлюючих документів документи спадкоємиця не знає. За фактом порушення законів та звичаїв війни, у тому числі смерті ОСОБА_3 відомості були внесені в ЄРДР №12022052420000085 від 10.03.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 438 КК України. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29.04.2024 року встановлений факт смерті спадкодавця.

Житловий будинок з господарськими та побутовими будовами та спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом Краснолиманської державної нотаріальної контори, Семеновою І.М., 20.07.2006 року, зареєстрований в реєстрі за №3871. Право власності на житловий будинок було зареєстровано за спадкодавцем Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м.Слов`янськ» 22.08.2006 року, за реєстровим номером 261, про що записано в реєстрову книгу № 13, що підтверджується копією архівної справи наданою виконавчим комітетом Лиманської міської ради Донецької області від 02.06.2025 року №2383-02-13.

Згідно технічного паспорту на житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 , було побудовано в 1947 році, тобто до 05.08.1992 року, має технічні характеристики: житловий будинок літ. А1, загальною площею 61,6 кв.м, житловою площею 32,0 кв.м., літня кухня та сарай літ. Б, сарай літ. В, льох літ. Г, сарай літ. Д, вбиральня літ. Е, колонка літ. К, тому вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на підставі технічного паспорту вважається введеним до експлуатації, самочинно збудовані будівлі та споруди відсутні.

Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 07.06.2025 року №430394528 за адресою: АДРЕСА_1 значиться власник ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 38719, виданий 20.07.2006 року Краснолиманська державна нотаріальна контора.

Щодо 1/2 частки однокімнатної квартири встановлено наступне.

1/2 частки однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідчене державним нотаріусом Лиманської державної нотаріальної контори Семеновою І.М., 20 березня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за №829 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.03.2019 року за №160295077. Вказана інформація підтверджується інформаційною довідкою з ДРПП та копією вказаного вище свідоцтва.

Згідно технічних характеристик квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , має загальну площу 37,1 кв. м, житлова площа 18,4 кв. м., що підтверджується технічним паспортом виданий ФОП ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності: ТІ01:6995-1161-9328-5563.

З метою отримання копії інвентаризаційно -реєстраційної справи на квартиру АДРЕСА_3 був зроблений запит до Лиманської МВА від 29.05.2025 року №50/29.05. У відповідь було отримано копію інвентаризаційно -реєстраційної справи на вказану вище квартиру. Згідно даної інвентаризаційно-реєстраційній справі 1/2 частки квартири, яка розташована в АДРЕСА_2 належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідчене державним нотаріусом Краснолиманської державної нотаріальної контори, Семеновою І.М., 27.07.2011 року, зареєстровано в реєстрі №2042. Інша 1/2 частка квартири, яка розташована в АДРЕСА_2 належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності, видане приватизаційною комісією при Краснолиманському відділенні Донецької залізниці 05.12.1994 року, зареєстровано в реєстрі за номером 1323, про що записано в реєстрову книгу під номером 7, що підтверджується архівної справи наданою виконавчим комітетом Лиманської міської ради Донецької області від 02.06.2025 року №2383-02-13. Інші документи, які підтверджували право власності на квартиру АДРЕСА_3 в копіях інвентаризаційно-реєстраційної справи наданих Лиманською МВА відсутні.

Втім, на підставі договору купівлі продажу 1/2 частки квартири, укладеного між позивачем, ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_5 , який посвідчений Семеновою І.М., державним нотаріусом Лиманської державної нотаріального контори, 02.08.2019 року, зареєстрованого у реєстрі за № 2553 позивачу на праві приватної власності належить 1/2 частки квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Місцезнаходження оригіналів правовстановлюючих документів невідомо, на момент смерті залишалися у спадкодавця на окупованій території, спадкоємиця має фотокопії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідчене державним нотаріусом Лиманської державної нотаріальної контори, Семенової І.М., 20 березня 2019 року, зареєстроване в реєстрі за № 829, в якому зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 успадкував майно ОСОБА_6 , а саме: 1/2 частки однокімнатної квартири АДРЕСА_3 .

Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 07.06.2025 року №430394440 за адресою: АДРЕСА_2 значиться власник 1/2 частки ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 829, виданий 20.03.2019 року Лиманська державна нотаріальна контора та власник 1/2 частки ОСОБА_1 на підставі договору купівлі -продажу, серія та номер: 2553, виданий 02.08.2019 року, видавник: державний нотаріус Лиманської державної нотаріальної контори Семенова І.М.

Згідно інформаційного листа виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області від 02.06.2025 року №2383-02-13 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 21.09.2006 року по теперішній час. За адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані особи відсутні.

Відповідно ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм правом та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (ч. 2 ст. 41 Конституції України).

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина 1 ст. 4 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 ст. 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 ст. 16 ЦК України).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання права. (пункт 1 частини 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно роз`яснень наведених у пункті 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, що і виникло в ситуації Позивача.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 дійшла висновку, що це правило за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно.

Крім того, пункт 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснює, що якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (стаття 5 ЦК).

Згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року за № 1952-IV, що вступив в силу із змінами та доповненнями з 01.01.2013, функції державної реєстрації прав власності на нерухоме майно від реєстраторів бюро технічної інвентаризації перейшли до державних реєстраторів та нотаріусів.

Відповідно до частини 2 ст. 3 Закону – 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Частина четверта статті 3 Закону – 1952-IV містить припис стосовно того, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Згідно зі ч. 3 статті 3 Закону – 1952-IV передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1. Реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2. На момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

До 2013 року реєстрація права власності на житлові будинки проводилася Бюро технічної інвентаризації, із видачею про це документів (Витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Така реєстрація проводилася БТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (в якому реєструвалися виключно квартири, будинки, приміщення).

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Відповідно п.1 ч.1 ст.2 Закону – 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 являється придбаним майном на підставі договору купівлі-продажу, який посвідчений державним нотаріусом Краснолиманської державної нотаріальної контори, Семеновою І.М., 20.07.2006 року, зареєстрований в реєстрі за №3871 та зареєстроване за спадкодавцем в КП «БТІ м.Слов`янськ» 22.08.2006 року, за реєстровим номером 261, про що записано в реєстрову книгу № 13.

1/2 (одна друга) частки однокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є спадковим майном, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, посвідчене державним нотаріусом Лиманської державної нотаріальної контори Семеновою І.М., 20 березня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за №829. Відомості про квартиру внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджуються витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.03.2019 року за №160295077.

Складність у оформленні спадкових прав полягає у тому, що звернувшись до нотаріальної контори, позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме: у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на ім`я спадкодавця.

Відповідно до ст.20 Закону – 1952-IV, за державною реєстрацію має право звернутись власник або належним чином уповноважена особа.

Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», з заявою про реєстрацію права власності до відділу реєстрації повинен звернутись власник, а оскільки він помер, у відповідності до частини 4 ст.25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, тому заяву про реєстрацію права власності на житловий будинок та 1/2 частку однокімнатної квартири подати не можливо.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що отримання та реєстрація правовстановлюючого документу, у даному випадку, непередбачена чинним законодавством, іншої процедури, окрім звернення до суду, відповідно частин 1, 2, 3 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України та ст. 16 ЦК України, не існує.

У відповідності зі ст. 328 ЦК України право власності виникає на підставах, не заборонених законом, і вважається придбаним правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом.

У відповідності із ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав й обов`язків (спадщини) від померлої фізичної особи (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до п. 5 ст. 1268 ЦК України: «Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини».

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про спадкування» від 24.06.1983 року № 4 (із наступними змінами та доповненнями), якщо позивач в 6-місячний строк вступив у володіння або керування спадкоємним майном або його частиною, то суд по цих підставах розв`язує питання про визнання права на спадкоємне майно.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року N 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку. Якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

На підставі вищевикладеного, та у відповідності до п. 3 ст. 1268 ЦК України, передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї і з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав й обов`язків (спадщини) від померлої фізичної особи (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Повно і всебічно дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У даній справі судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду. Судові витрати не підлягають розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 316, 321, 328, 392 ЦК України, ст. 10, 12, 76-81, 258, 259, 264, 265, 354 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право приватної власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами літ. А-1, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 61,6 кв.м, житловою площею 32,0 кв.м., літня кухня та сарай літ. Б, сарай літ. В, льох літ. Г, сарай літ. Д, вбиральня літ. Е, колонка літ. К.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право приватної власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на 1/2 (одну другу) частку однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 37,1 кв. м, житловою площею 18,4 кв.м.

Судовий збір розподілу не підлягає.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 08.09.2026.

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ;

ВІДПОВІДАЧ: Лиманська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області. ЄДРПОУ 44739726, адреса: 84313, Донецька обл., Краматорський р-н., місто Краматорськ, б. Машинобудівників, будинок 37.

Суддя Н. В. Недобитюк