Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №165/2453/26 — Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/2453/26

Провадження № 2/165/1223/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Рибас А.В.

за участю секретаря судового засідання Навроцької М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Нововолинського міського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

встановив:

09 липня 2026 року до Нововолинського міського суду Волинської області від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Медведєвої Н.О., яка діє на підставі довіреності, надійшла позовна заява про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача посилається на те, що 21.11.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 21.11.2025-100000285. Відповідно до умов кредитного договору сума кредиту становила 3 000,00 грн.; строк, на який надається кредит 140 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 09.04.2026 року.

Відповідно до п. 3.1 договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію, якщо вона встановлена договором. Відповідно до п. 3.2. договору, кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно із п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4790-70ХХ-ХХХХ-4358.

Представник позивача вказує, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання перед відповідачем виконало у повному обсязі, в свою чергу, відповідач свої зобов`язання перед позивачем не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 10 293,00 грн., яка складається з: тіла кредиту – 3 000,00 грн.; процентів – 3 780,00 грн.; комісії (пов`язаної з наданням кредиту) – 513,00 грн.; відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України – 3 000,00 грн.

Ураховуючи наведене, представник позивача просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 21.11.2025-100000285 від 21.11.2025 року у розмірі 10 293,00 грн., а також понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 2 662,40 грн.

Ухвалою судді Нововолинського міського суду Волинської області від 13 липня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом сторін.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

24 серпня 2026 року через систему «Електронний суд» відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити ТОВ «Споживчий центр» у задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів за користування кредитом, пені, штрафних санкцій та 170 000 % річних, нарахованих за період, протягом якого на відповідача поширюються гарантії п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; зобов`язати позивача здійснити перерахунок заборгованості із виключенням усіх незаконно нарахованих процентів, пені, штрафних санкцій та процентів за прострочення; у разі встановлення судом наявності непогашеної основної суми кредиту – визначити її розмір виключно за фактично отриманою та непогашеною сумою кредиту, без незаконних нарахувань, передбачених п. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII та судові витрати покласти на позивача відповідно до результатів розгляду справи.

З позовними вимогами в заявленому розмірі не погоджується, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Він є військовослужбовцем, призваним на військову службу під час мобілізації, отже, на момент виникнення заявлених позивачем вимог щодо прострочення кредитного зобов`язання мав та має статус військовослужбовця, на якого поширюються спеціальні гарантії, встановлені законодавством України. Проценти за користування кредитом військовослужбовцю не нараховуються з огляду на пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно позивач не мав законних підстав нараховувати проценти за користування кредитом за період, протягом якого на нього поширюється зазначена законодавча гарантія. Нарахування пені та штрафних санкцій є незаконним. Будь-які суми пені, штрафів та інших штрафних санкцій, нараховані за період дії зазначеної законодавчої гарантії, є такими, що нараховані всупереч прямій нормі закону, передбаченій пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зазначає, що позивач повинен здійснити перерахунок заборгованості у зв`язку з його статусом військовослужбовця з виключенням процентів за користування кредитом, нарахованих у період дії законодавчої гарантії; 170 000 % річних; пені; штрафних санкцій; інших платежів, які за своєю правовою природою є відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому, сама по собі наявність основної суми кредиту не надає позивачу права стягувати незаконно нараховані платежі.

26 серпня 2026 року від представника позивача – Ларіонова К.О., який діє на підставі довіреності, через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій останній просив позовні вимоги задовольнити та розгляд справи здійснювати без участі представника позивача. Зокрема, зазначив, що загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись.

Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі .

Комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу – інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат.

Згідно наданих стороною відповідача документів, вбачається, що останній проходить службу за мобілізацією, однак відсутні будь-які відомості щодо періоду проходження військової служби, враховуючи що кредитний договір діяв в період з 21.11.2025 року по 10.04.2026 року. Відтак, відповідач не подав докази проходження ним військової служби на час дії строку кредитного договору. Тому, відповідач, як особа, яка не проходила військову службу під час дії кредитного договору, права на відповідну пільгу не має. Отже, відповідач не довів наявність у нього права на пільгу, як військовослужбовця. Доказів протилежного відповідач не надав.

Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Представник ТОВ «Споживчий центр» в судове засідання не з`явився, в пункті 3 прохальної частини позовної заяви просив розгляд справи проводити без участі позивача та представника позивача за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) 07.09.2026 року.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.

Як встановлено судом та вбачається із письмових доказів, наданих позивачем, ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е441 підписав пропозицію ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) (далі – Пропозиція), заявку кредитного договору № 21.11.2025-100000285 (кредитної лінії) та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 21.11.2025-100000285 (далі – Заявка), (а.с. 12-18).

Відповідно до п. 2.1 Пропозиції, електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (а.с. 12).

Згідно з п. 2.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 Пропозиції електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Відповідно до п. 3.1 Пропозиції за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію(ї) (якщо комісія (її) встановлена (і) договором).

Згідно з п. 3.3 Пропозиції кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; сума кредиту: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; тип кредиту: кредитна лінія; строк, на який надається кредит: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; дата повернення (виплати) кредиту: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти): встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; графік платежів – встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Відповідно до вимог п. 4.1 Пропозиції кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4790-70ХХ-ХХХХ-4358 (а.с. 12 на зворотному боці).

Пунктом 4.4 Пропозиції сторони встановлюють, що проценти нараховуються з дня надання кредиту (включаючи безпосередньо день надання кредиту) включно до дати його фактичного повернення. У разі дострокового повного повернення кредиту позичальник у день його повернення сплачує проценти за період фактичного користування кредитом (включаючи безпосередньо день надання кредиту). У разі дострокового часткового повернення кредиту у день повернення позичальник сплачує проценти за період фактичного користування всією сумою кредиту, а на залишок суми кредиту нараховуються проценти у загальному порядку, передбаченому договором (а.с. 13).

Відповідно до п. 10.1 Пропозиції цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодацем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовом ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця. Цей договір діє протягом одного року(ів), (а.с. 14).

21.11.2025 року ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е441 підписав Заявку кредитного договору № 21.11.2025-100000285 (кредитної лінії), (а.с. 15-16).

Згідно із заявкою кредитодавець, відповідно до умов договору № 21.11.2025-100000285 від 21.11.2025 року надає позичальнику кредит у сумі 3 000,00 грн. Строк, на який надається кредит становить 140 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 09.04.2026 року (а.с. 15 на зворотному боці).

Пунктом 6 заявки визначено, що процентна ставка – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Відповідно до пункту 7 заявки комісія, пов`язана з наданням кредиту – 20 % від суми кредиту та дорівнює 600 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Як вбачається із пункту 10 заявки, денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,87 % (денна процентна ставка) = (3668,14 / 3 000) / 140 х 100 %.

На підставі договору про переказ коштів, укладеного між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» та ТОВ «Споживчий центр» ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 року за допомогою системи іPay.ua за договором кредиту № 21.11.2025-100000285 від 21.11.2025 року на картку 4790-70ХХ-ХХХХ-4358 перераховано кошти у розмірі 3 000,00 грн. (а.с. 37).

В свою чергу, відповідач свої зобов`язання перед позивачем не виконує. Згідно з розрахунком заборгованості за договором 21.11.2025-100000285 від 21.11.2025 року ОСОБА_1 17.12.2026 року здійснив платіж у розмірі 507,00 грн. задля погашення заборгованості, однак станом на 07.07.2026 року заборгованість ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» становить 10 293,00 грн., з яких: основний борг – 3 000,00 грн.; залишок відсотків – 3 780,00 грн.; залишок відсотків за ст. 625 ЦК України – 3 000,00 грн.; 513,00 грн. – залишок комісій (а.с. 20-21).

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем – Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» за кредитним договором № 21.11.2025-100000285 від 21.11.2025 року, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статтею 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі – Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 вищевказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно із статтею 64 ЦПК України докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом на підставі досліджених у справі доказів встановлено, що 21 листопада 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 21.11.2025-100000285, який підписаний електронним підписом відповідача шляхом відтворення одноразового ідентифікатора Е441, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 3 000,00 грн., який він зобов`язався повернути та сплатити проценти, комісію (ї) (якщо комісія (ії) встановлена (і) договором).

Позивачем надано докази про перерахування відповідачу кредитних коштів на його картковий рахунок.

Разом з тим, відповідач належним чином взяті на себе обов`язки за кредитним договором не виконав, чим допустив заборгованість перед позивачем в розмірі 10 293,00 грн., яка складається з: тіла кредиту – 3 000,00 грн.; процентів – 3 780,00 грн.; комісії (пов`язаної з наданням кредиту) – 513,00 грн.; відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України – 3 000,00 грн.

Однак, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтями 1 та 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплено гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» регламентовано, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією РФ проти України, їх дружинам (чоловікам) – штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Як вбачається із довідки начальника штабу – заступника командира військової частини НОМЕР_1 № 2456/87714 від 16 серпня 2026 року, скерованої відповідачем 22 серпня 2026 року через систему «Електронний суд» до Нововолинського міського суду Волинської області разом із відзивом на позовну заяву, солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації в військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 51).

Крім того, матеріали справи містять копію витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 253 від 02.09.2025 року, згідно якого солдата ОСОБА_1 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 02 вересня 2025 року зарахувати до списків особового складу частини на всі види забезпечення, і вважати таким, що з 02 вересня 2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків (а.с. 47).

Таким чином, судом встановлено, що у період укладення 21 листопада 2025 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» кредитного договору № 21.11.2025-100000285, ОСОБА_1 мав статус військовослужбовця Збройних Сил України, та відповідно на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», тому до відповідача не підлягає застосуванню відповідальність у виді сплати 3 780,00 грн. процентів та 3 000,00 грн. відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України, відтак у цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Враховуючи наведені положення законодавства, зважаючи на право відповідача як військовослужбовця на отримання відповідних пільг, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача в користь позивача підлягає 3 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 513,00 грн. заборгованості за комісією, пов`язаної з наданням кредиту, що разом становить 3 513,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 908,41 грн., що підтверджується документально (а.с. 38) та пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 12-13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, на підставі ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», суд, –

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 21.11.2025-100000285 від 21.11.2025 року у розмірі 3 513 (три тисячі п`ятсот тринадцять) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 908 (дев`ятсот вісім) гривень 41 копійку судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження юридичної особи: вул. Саксаганського, буд. 133А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 07.09.2026 року.

Головуючий суддя Алла РИБАС