Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №161/12736/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/12736/26

Провадження № 3/161/3672/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року м.Луцьк

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Антіпова Т.А., за участю секретаря судового зсідання - Денис О.Ю., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, офіційно не працює, не заміжня, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч. 5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИЛА:

07.06.2026 року о 16:03 годин, в м. Луцьк, вул. Захисників України (Гордіюк), будинок 21, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме: не отримувала посвідчення водія відповідної категорії, чим повторно вчинила правопорушення протягом року (ч. 2 ст. 126 КУпАП від 26.10.2025 року серії ЕНА-6023519).

Своїми діями ОСОБА_1 порушила п.2.1а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 126 КУпАП. Правопорушення вчинене повторно протягом року.

17.06.2026 року ОСОБА_1 подала до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (з можливістю здійснення фотокопій документів, які знаходяться в матеріалах справи та надання відеозапису), яке було задоволено судом, надано можливість ознайомитися з матеріалами справи та отримати копію відеозапису, що підтверджується власноручно проставленим підписом ОСОБА_1 (а.с. 7).

19.06.2026 року постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.06.2026 року матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП повернуто до Управління патрульної поліції у Волинській області на доопрацювання для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині постанови (а.с. 8-9).

06.07.2026 року до суду надійшли адміністративні матеріали про порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 після доопрацювання (а.с. 12).

Призначено судове засідання на 22.07.2026 року на 16:10 год., про що повідомлено ОСОБА_1 (а.с. 15).

22.07.2026 року на адресу суду від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 22.07.2026 року, зв`язку з тим, що їй не вдалося знайти адвоката та укласти договір про надання правничої допомоги для представництва її інтересів в суду. Отже, просила відкласти розгляд справи на іншу дату, надавши їх розумний строк для залучення адвоката (а.с. 16).

Дане клопотання було задоволено судом, розгляд справи відкладений на 27.08.2026 року на 14:50 год., про що повідомлено ОСОБА_1 (а.с. 17).

27.08.2026 року ОСОБА_1 під час судового засідання повідомила суд про те, що уклала угоду з адвокатом, проте він не зміг з`явитися в судове засідання 27.08.2026 року в зв`язку із його зайнятістю в іншому судовому процесі. Посилаючись на те, що їй потрібна фахова юридична допомога при розгляді даної адміністративної справи, просила суд ще раз відкласти розгляд справи та забезпечити участь її захисника в наступному судовому засіданні.

Судом було задоволено клопотання ОСОБА_1 та, з урахуванням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, відкладено розгляд справи на 04.09.2026 року на 12:30 год., про що під розпис повідомлено ОСОБА_1 (а.с. 18-19).

Проте, в судовому засіданні 04.09.2026 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 знов просила відкласти розгляд справи, оскільки в судове засідання не з`явився її захисник, що позбавляє її належним чином реалізувати право на захист.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи в даному судовому засіданні, з огляду на чергове клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, суд дійшов наступного висновку.

Так, судові засідання у вказаній справі призначались судом на 22.07.2026 року на 16:10 годин, 27 серпня 2026 року на 14:50 годин, однак були відкладені судом за клопотанням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , з причин надання можливості особі реалізувати своє право на отримання юридичної допомоги під час розгляду даної адміністративної справи.

При цьому, суд констатує, що термін, наданий ОСОБА_1 для реалізації нею права на захист та укладення з адвокатом угоди був достатнім.

Проте, ОСОБА_1 , посилаючись на залучення нею адвоката для захисту її прав в суді, двічі посилалась на зайнятість захисника в інших судових процесах.

При цьому, будь-яких доказів укладення з адвокатом угод Погонюк Т.М. суду не надала, як і відсутні в матеріалах справи будь-які заяви, клопотання від особи, з якою ОСОБА_1 уклала угоду про надання їй юридичного супроводу, про вступ у справу, ознайомлення з матеріалами справи, відкладення розгляду справи тощо.

Отже, суд, з метою дотримання вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод щодо права на справедливий судовий розгляд, вимог КУпАП щодо дотримання строків розгляду справ про адміністративне правопорушення, передбачених ст. 38 КУпАП, відповідно до яких строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності спливає 07.09.2026 (порушення вчинене 07.06.2026 року), з огляду на неодноразове відкладення розгляду справи та надання можливості ОСОБА_1 ознайомитись з матеріалами справи, сформувати правову позицію, та реалізувати право на отримання професійної правничої допомоги, розцінює таку поведінку ОСОБА_1 як навмисне затягування строків розгляду справи з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про чергове відкладення судового розгляду справи.

В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, не визнала, проте не заперечувала факт керування 07.06.2026 року транспортним засобом марки Audi A5, номерний знак НОМЕР_1 , як і не заперечувала факт того, що нею водійські права не отримувались та що вона вже була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП відповідно до постанови від 26.10.2025 року. Надати будь-які пояснення вчинення нею 07.06.2026 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, відмовилась.

Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, зокрема, відтворивши відеозапис з бодікамер працівників поліції, встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 5 статті 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Вказана санкція у частині накладення штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом є безальтернативною.

У законі не вживається поняття наявність посвідчення водія чи його відсутність, мова йде про право керування транспортним засобом.

Пунктом 2.1 а) Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до положень ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 року № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п.20).

Виходячи із системного аналізу зазначених норм, слідує, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини ст.126 КпАП України, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання, а саме запобігання вчиненню нових правопорушень особами.

Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Підхід щодо неможливості призначення покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеним в постанові від 04.09.2023 року у справі № 702/301/20.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст.251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Перевіривши матеріали справи, та надавши оцінку доказам, наявним в ній, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, доказана у повному обсязі.

Так, її вина у вчиненні вищезазначеного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №686531 від 07.06.2026 року за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП (а.с.1); довідкою УПП у Волинській області ДПП від 09.06.2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 має повторність вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП (а.с.2); постановою серії ЕНА №6023519 від 26.10.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.126 КУпАП, та була притягнута до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн. (а.с.3), рапортом поліцейського від 07.06.2026 року(а.с.4); відеозаписом з бодікамер працівників поліції (а.с. 11).

Суд відтворив під час судового розгляду справи відеодиск, на якому зафіксовано події, які мали місце 07.06.2026 року о 16:03 годин. Так, з вказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 перебувала за кермом транспортного засобу «Audi А5» д.н.з. НОМЕР_1 , що нею не заперечувалось під час спілкування з працівником поліції; не мала при собі посвідчення водія, оскільки не отримувала таке взагалі; про що сама повідомила працівників поліції (таймкод 1:08; 16:04 годин).

Окрім цього, ОСОБА_1 , розуміла про наслідки зупинення її працівниками поліції і керування нею транспортним засобом, не маючи при цьому посвідчення водія, оскільки сама повідомила працівникам поліції про те, що (мова оригіналу): «…є проблемка, оскільки вже маю ст. 126 КУпАП…», після чого просила не складати щодо неї адміністративних матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки, наслідки вчиненого правопорушення, невизнання особою своєї вини, суд доходить до висновку, що своїми умисними діями, які виразились у керуванні транспортним засобом, повторно протягом року, будучи особою, яка не має права керування транспортним засобами, порушник вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП. Вказані вище факти її вини є переконливими, достатніми, відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в доказах, які містяться в матеріалах справи, що були повно досліджені в ході судового засідання.

У відповідності до статті 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно статті 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, наявність чи відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин.

Вирішуючи питання про вид та розмір адміністративного стягнення, яке підлягає застосуванню до порушника, суд виходить з такого.

Обставини, які пом`якшують, або обтяжують відповідальність правопорушника, судом не встановлено.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про можливість призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в гривневому еквіваленті становить 40 800,00 гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років.

Оскільки саме такий вид стягнення, враховуючи вищевикладені обставини, буде достатньою мірою відповідальності до особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування.

На підставі ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника слід також стягнути судовий збір у сумі 665,60 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Керуючись ст.ст. 126, 245, 283, 284 КУпАП, Законом України «Про судовий збір», суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в гривневому еквіваленті становить 40 800,00 гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.А. Антіпова