Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №520/8334/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 р. № 520/8334/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд.36, корпус 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61001 ЄДРПОУ 26281249) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області при видачі довідки № 04 - 50/176 від 02.04.2026 р. про суддівську винагороду, видану для обчислення, ОСОБА_1 , щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправними.

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2026 року, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі ч.2 ст.130 Конституції України, ч. 3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», абзацу 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», тобто з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб який становить 3 328,00 грн.

В обґрунтування вказаних позовних вимог зазначено, що як суддя у відставці отримує щомісячне довічне грошове утримання, розмір якого залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Вона вважає протиправною видачу відповідачем довідки від 02.04.2026 № 04-50/176, у якій суддівську винагороду визначено із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн, а не 3328 грн, встановлених на 01.01.2026. На думку позивачки, відповідач мав визначити суддівську винагороду виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328 грн, у зв`язку з чим просить визнати дії щодо видачі спірної довідки протиправними та зобов`язати відповідача видати нову довідку для перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання.

Ухвалою суду від 17.04.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Від представника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області до суду надійшов відзив, в якому він зазначив, що довідку від 02.04.2026 № 04-50/176 про суддівську винагороду ОСОБА_1 видано правомірно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» для визначення базового розміру посадового окладу судді. Посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 240/9028/24, відповідно до якого з 2021 року для визначення посадового окладу судді застосовується саме встановлений законами про Державний бюджет грошовий розмір прожиткового мінімуму, а також зазначає, що ТУ ДСА не має повноважень самостійно визначати іншу розрахункову величину поза межами бюджетних асигнувань. Відтак відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з червня 1990 року працювала суддею Московського районного суду м. Харкова. У вересні 2016 року її звільнено з посади судді у зв`язку з відставкою та відраховано зі штату суду. З 26.10.2016 року вона перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України як суддя у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання.

25.03.2026 року позивачка звернулася до Територіального управління ДСА України в Харківській області із заявою про видачу довідки про суддівську винагороду станом на 01.01.2026 року для подальшого перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. 02.04.2026 року відповідач видав довідку № 04-50/176, у якій суддівську винагороду визначено із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн., унаслідок чого її розмір склав 141 885 грн.

Позивач не погоджується із зазначеним розміром довідки, вважаючи, що при її складенні мав бути застосований прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328 грн., встановлений на 01.01.2026 року. У зв`язку з цим вона просить визнати протиправними дії відповідача щодо видачі довідки № 04-50/176 від 02.04.2026 року та зобов`язати його видати нову довідку про суддівську винагороду станом на 01.01.2026 року з урахуванням прожиткового мінімуму у розмірі 3328 грн.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до ст.130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).

Відповідно до ст. 4 Закону № 1402-VІІІ, судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів"

За приписами ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Згідно із ч.ч. 4, 5 ст. 142 Закону № 1402-VIII, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (ст. 135 Закону № 1402-VІІІ).

Частинами 2, 3 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Отже, Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплюються правові положення щодо способу визначення розміру суддівської винагороди, а саме встановлення розміру винагороди законом про судоустрій.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, насамперед залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд зазначає, що визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2817 гривень; дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень; працездатних осіб - 3328 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року; осіб, які втратили працездатність, - 2595 гривень; осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення за рішеннями суду, - 1600 гривень..

Отже, у 2026 році визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 у розмірі 3328,00 грн.

Відповідно до ст.46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15.07.1999 року №966-XIV Про прожитковий мінімум (далі по тексту - Закон №966-XIV).

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (ст. 1 Закону №966-XIV).

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Приписами ст.4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, тобто цим законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Суд зазначає, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися, тож відсутні законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.

Закони України про державний бюджет на відповідний рік не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Таким чином, будь-які обмеження судової винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону №1402-VIII, у зв`язку з чим при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, відповідач мав керуватися виключно Законом №1402-VIII.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладену у постанові від 17.02.2026 у справі №200/2309/25, в якій зазначено, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого в даному випадку встановлено на 01.01.2025 (3028,00 грн.), на іншу розрахункову величину, яка Законом України №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн.), є протиправним.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2024 року у справі №580/2522/24, від 13.11.2024 року у справі №200/1707/24, від 20.02.2025 року у справі №420/3716/24.

Вищезазначені висновки також узгоджуються з правовою позицією, висловленою судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25, у якій судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.11.2025 у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 102.00 грн відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та, відповідно, що з 01.01.2024 не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформувати такий:

у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

У справі № 200/2309/25, як і у справі № 440/3860/26, предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме наявності підстав для здійснення такого перерахунку з огляду на зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року.

На підставі вище викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, шляхом визнання дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області при видачі довідки № 04 - 50/176 від 02.04.2026 р. про суддівську винагороду, видану для обчислення, ОСОБА_1 , щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправними; зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці станом на 01.01.2026 року, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі ч.2 ст.130 Конституції України, ч. 3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», абзацу 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», тобто з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб який становить 3 328,00 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд.36, корпус 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61001 ЄДРПОУ 26281249) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити.

Визнати дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області при видачі довідки № 04 - 50/176 від 02.04.2026 р. про суддівську винагороду, видану для обчислення, ОСОБА_1 , щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправними.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2026 року, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі ч.2 ст.130 Конституції України, ч. 3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», абзацу 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», тобто з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб який становить 3 328,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд.36, корпус 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61001 ЄДРПОУ 26281249) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 1064 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні) 96 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.