Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №520/12050/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 р. № 520/12050/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третьої особи - Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати дії військової частини НОМЕР_1 у відмові військовослужбовцю ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», протиправними;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1000000,00 гривень відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обґрунтування позову позивач зазначив, що є військовослужбовцем, учасником бойових дій, брав безпосередню участь у бойових діях та отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини. Вважаючи, що відповідає умовам постанови КМУ від 11.02.2025 №153 для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн, 19.03.2026 він звернувся до військової частини НОМЕР_1 із відповідним рапортом, однак отримав відмову, яку вважає протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Ухвалою судді від 18.05.2026 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачам надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачам - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена сторонам по справі до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку до електронного кабінету ЄСІТС.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що обставини проходження служби позивачем не відповідають сукупності визначених постановою вимог, а саме: право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн грн не мають особи, які станом на 24.02.2022 вже перебували на строковій військовій службі.

Позивач подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що дії відповідача щодо відмови позивачу у виплати одноразової грошової допомоги є протиправними. Підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив про відсутність підстав для виплати спірної винагороди.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розгляд справи по суті здійснюється з урахуванням надмірного навантаження в Харківському окружному адміністративному суді та днів перебування судді у відпустці у періоди з 06.07.2026 по 20.07.2026 та з 10.08.2026 по 23.08.2026.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом установлено такі обставини.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорту позивача (а.с. 5).

Відповідно до довідки про проходження військової служби (трудову діяльність) від 01.04.2026 №579 убачається факт проходження позивачем служби починаючи з 19.08.2020 як курсанта ВВНЗ. Починаючи з 27.09.2025 по теперішній час позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 (а.с.23).

Відповідно до довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин від 06.12.2025 №33637 позивач у період з 02.03.2024 по 05.03.2024 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в АДРЕСА_1 ; у період з 17.12.2024 по 12.02.2025 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Луганській області, Сватівському районі, н.п. Новоєгорівка, н.п. Надія. Всього брав участь в бойових діях 62 дні (а.с.15-16).

Відповідно до довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин від 19.03.2026 №334 позивач у період з 24.02.2022 по 25.07.2022 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Харківській області Харківського району місті Харкові. Всього брав безпосередню участь у бойових діях 152 дні (а.с.17-18).

Позивач звернувся до відповідача із рапортом, в якому просив виплатити одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн (а.с.19-20).

Листом військової частини НОМЕР_2 від 18.04.2026 надано акт попередньої звірки законності нарахування одноразової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцям військової частини (а.с.28-30).

Відповідно до акту попередньої звірки законності нарахування одноразової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 не прийняті документи на суму 1180000,00 (з компенсацією ПДФО), оскільки останній почав службу як курсант ВВНЗ з 2020 року, відповідно не входить в перелік осіб визначений абз. 2 п. 4 постанови КМУ від 11.02.2025 №153 (а.с.30)

Позивач звернувся з рапортом, в якому просив виплатити одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн. Указаний рапорт було отримано відповідачем 20.04.2026, що вбачається з відмітки на рапорті (а.с.31).

Даних щодо надання відповіді на рапорт матеріали справи не містять.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом установлено, що позивач звернувся до відповідача із рапортом, в якому просив виплатити одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн (а.с.31).

З матеріалів справи вбачається, що зазначений рапорт отриманий відповідачем 20.04.2026, що підтверджується відповідною відміткою на рапорті (а.с.31).

Разом із тим, доказів розгляду відповідачем зазначеного рапорту по суті та прийняття за результатами його розгляду відповідного рішення матеріали справи не містять.

При цьому судом установлено, що листом військової частини НОМЕР_2 від 18.04.2026 надано акт попередньої звірки законності нарахування одноразової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцям військової частини (а.с.28-30).

Зі змісту зазначеного акта вбачається, що за результатами попередньої звірки документи позивача на суму 1 180 000,00 грн (з компенсацією ПДФО) не були прийняті до подальшого оформлення з посиланням на те, що позивач розпочав військову службу як курсант ВВНЗ у 2020 році та, відповідно, не входить до переліку осіб, визначених абзацом другим пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

Окрім того, суд ураховує, що зазначений акт попередньої звірки складений та наданий військовою частиною НОМЕР_2 , яка не є відповідачем у цій справі. Відповідачем у справі є військова частина НОМЕР_1 , а тому вказаний акт сам по собі не може вважатися остаточним рішенням саме відповідача за рапортом позивача та не свідчить про прийняття військовою частиною НОМЕР_1 рішення про відмову у виплаті спірної винагороди.

Водночас суд звертає увагу, що зазначений акт є саме актом попередньої звірки, а не рішенням уповноваженої посадової особи про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди.

Сам по собі акт попередньої звірки не свідчить про завершення процедури розгляду рапорту позивача та не містить належного волевиявлення уповноваженого суб`єкта владних повноважень щодо остаточного вирішення питання про наявність або відсутність у позивача права на відповідну виплату.

При цьому судом установлено, що після отримання відповідачем рапорту позивача 20.04.2026, що вбачається з відмітки на рапорті (а.с.31), останнім не прийнято остаточного рішення за результатами його розгляду та не надано позивачу відповідної відповіді. Доказів протилежного відповідачем до суду не надано. При цьому у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на акт попередньої звірки та на те, що права позивача відповідачем по справі не порушувалися, оскільки будь-які протиправні дії з боку військової частини НОМЕР_1 відносно позивача не учинялися.

Отже, відповідач не виконав покладений на нього обов`язок щодо належного розгляду звернення позивача та прийняття за його результатами відповідного рішення.

За таких обставин суд уважає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нерозгляді по суті рапорту позивача від 20.04.2026 щодо виплати одноразової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 та неприйнятті за результатами його розгляду відповідного рішення.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для безпосереднього зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000,00 грн.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» вирішено погодитись з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) (далі - Постанова №153).

Так, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 право на відповідну винагороду виникає за наявності сукупності визначених цією постановою умов.

Вирішення питання про наявність у позивача права на відповідну виплату потребує встановлення та оцінки усіх фактичних обставин, перевірки поданих документів, визначення відповідності позивача встановленим постановою №153 критеріям та прийняття відповідного управлінського рішення уповноваженим органом.

Зазначені питання відповідачем у встановленому порядку не вирішувалися, оскільки остаточного рішення за рапортом позивача прийнято не було.

Суд не може підміняти собою суб`єкта владних повноважень та вперше вирішувати питання про наявність у позивача права на відповідну виплату за відсутності прийнятого відповідачем рішення з цього питання.

Водночас суд звертає увагу, що наявність акта попередньої звірки, в якому висловлено певну позицію щодо невідповідності позивача вимогам постанови №153, не звільняє відповідача від обов`язку належним чином розглянути рапорт позивача, перевірити всі наведені в ньому обставини, оцінити подані документи та прийняти за результатами такого розгляду мотивоване рішення.

При цьому суд не надає у цій справі остаточної оцінки наявності чи відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 грн, оскільки таке питання має бути першочергово вирішене відповідачем у межах його компетенції.

Отже, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду рапорту позивача по суті та зобов`язання відповідача розглянути такий рапорт і прийняти за результатами його розгляду відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

При цьому відповідач під час повторного розгляду рапорту повинен надати належну оцінку всім документам та обставинам, наведеним позивачем, перевірити відповідність позивача умовам, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, та за результатами такого розгляду прийняти мотивоване рішення про нарахування та виплату винагороди або про відмову в її нарахуванні та виплаті із зазначенням конкретних правових та фактичних підстав такого рішення.

Крім того, суд зазначає, що акт попередньої звірки, на який посилається відповідач, не може вважатися остаточним рішенням про відмову позивачу у виплаті спірної винагороди та не звільняє відповідача від обов`язку розглянути рапорт позивача у встановленому порядку.

Суд також ураховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), третьої особи - Міністерства оборони України (ЄДРПОУ 00034022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нерозгляді по суті рапорту ОСОБА_1 від 20.04.2026 щодо виплати одноразової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 та неприйнятті за результатами його розгляду відповідного рішення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 від 20.04.2026 щодо виплати одноразової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН