Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №480/7228/24 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року Справа № 480/7228/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7228/24 за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України Міністерство оборони України про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України Міністерства оборони України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення у вигляді протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 05 грудня 2023 року № 1221 про скасування постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 за довідкою ВЛК від 21.10.2022 № 170 з висновком про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами медичного огляду 21.10.2022, Військово-лікарською комісією про ІНФОРМАЦІЯ_1 було прийнято рішення відповідно до якого на підставі ст. 64 «а» графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Втім, у липні 2024 року позивачем було з`ясовано, що відповідно до Витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 05.12.2023 № 1221, згадана постанова ВЛК про непридатність до військової служби та виключення з військового обліку була скасована у зв`язку з необґрунтованістю застосування пункту «а» статті 64 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.

На переконання позивача, вказане рішення ЦВЛК є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки право на оскарження постанови ВЛК до ВЛК вищого рівня, ЦВЛК або у судовому порядку, належить виключно особі, якої ця постанова стосується. Ні Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, ні іншими нормативно-правовими актами не передбачено право правоохоронних органів чи інших осіб оскаржувати рішення ВЛК.

За наведених обставин, просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 20.08.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 480/7228/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення осіб, встановлені строки для подання заяв по суті справи.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав, зазначивши, що на виконання пункту 1 Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023, введеного в дію Указом Президента України № 576/2023 від 12.09.2023, у ЦВЛК створено робочу групу з перевірки обґрунтованості рішень військово-лікарських комісій щодо визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану.

Так, за запитом старшого слідчого групи слідчих у кримінальному провадженні - старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління ГУНП в Сумській області ЦВЛК Збройних Сил України розглянула документи щодо позивача, а саме картку обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.10.2022.

За результатами розгляду зазначених документів встановлено, що ОСОБА_2 було встановлено діагноз: «Розповсюджений остеохондроз хребта, з переважним ураженням шийногрудного і поперекового відділів. Кили МХД С5-С6, L4-L5, L5-S1, ретролістез L4. Вторинний полірадикулярний і стійкий больовий синдром. Значне порушення функції хребта при статикодинамічних навантаженнях. Помірний статикоатактичний синдром». Військово-лікарською комісією було прийнято рішення відповідно до якого на підставі ст. 64 «а» графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідач зазначає, що відповідно до вимог статті 64 Пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2 до Положення), до пункту «а» статті 64 належать, зокрема: спондилолізний спондилолістез III-IV ступенів (зміщення більше ніж наполовину поперечного діаметра тіла хребця) з постійно вираженим больовим синдромом; деформуючий спондильоз та міжхребцевий остеохондроз шийного відділу хребта, що супроводжуються функціональною нестабільністю II-II стадій (зміщення тіл хребців більше 3 мм під час функціональних проб) та вертебробазилярною недостатністю; деформуючий спондильоз і міжхребцевий остеохондроз грудного та поперекового відділів хребта, що супроводжуються глибокими пара- та тетрапарезами з порушеннями функцій сфінктерів, із синдромом бокового аміотрофічного склерозу, а також поліомієлітичним, каудальним, судинним, компресійним, вираженим больовим синдромом та статико-координаторними порушеннями після тривалого (не менше трьох місяців) стаціонарного лікування без стійкого клінічного ефекту.

ЦВЛК зазначила, що діагноз, вказаний у картці обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.10.2022, не відповідає вимогам пункту «а» статті 64 Розкладу хвороб, передбаченого Положенням. У зв`язку з цим ЦВЛК дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до якої ОСОБА_1 було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідач вважає, що мав право переглянути постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , прийняту щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 , та за результатами такого перегляду, встановивши необґрунтованість застосування пункту «а» статті 64 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад і невідповідність встановленого діагнозу зазначеним вимогам, скасувати відповідну постанову ВЛК.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відомостями військового квитка Серії НОМЕР_1 (а.с. 25).

За результатами проходження медичного огляду військовозобов`язаного, 21.10.2022 Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 прийнята постанова № 170 про непридатність до військової служби ОСОБА_1 та виключення його з військового обліку на підставі пункту «а» статті 64 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби. (а.с. 20).

Згодом, у зв`язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023202350000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України, старшим слідчим групи слідчих у кримінальному провадженні 31.10.2023 Центральній військово-лікарській комісії Міністерства оборони України був направлений лист № 11280/117/24/06-23 з вимогою переглянути постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , в тому числі, і постанову стосовно позивача (а.с.44-59).

За результатами розгляду наданих документи, Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України 05.12.2023 згідно з протоколом № 1221 прийнято рішення про скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 за карткою обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного від 21.10.2022 щодо непридатності до військової служби ОСОБА_1 та виключення його з військового обліку (а.с. 60).

Підставою для прийняття такого рішення відповідачем визначено необґрунтованість застосування пункту «а» статті 64 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини п`ятої статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно з частиною сьомою статті 1 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі – Положення № 402).

Положенням № 402 врегульовано процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.

Так, відповідно до пунктів 1.2-1.3 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Основними завданнями військово-лікарської експертизи є: добір громадян України, придатних за станом здоров`я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України; аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров`я; контроль за організацією і станом лікувально-оздоровчої роботи серед призовників, аналіз результатів і розроблення пропозицій із удосконалення цієї роботи; контроль за організацією, проведенням і результатами лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я (установи) та медичних підрозділах військових частин, що стосується військово-лікарської експертизи; надання методичної та практичної допомоги з питань військово-лікарської експертизи військово-лікарським комісіям, закладам охорони здоров`я (установам); визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) і Міністерства оборони України вимог щодо стану здоров`я призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, резервістів для найдоцільнішого використання їх на військовій службі; визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв`язку з їх звільненням; проведення наукової роботи з питань військово-лікарської експертизи; підготовка кадрів для військово-лікарських комісій; формування висновку про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами або у судовому порядку, належить виключно особі, якої ця постанова стосується. Ні Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, ні іншими нормативно-правовими актами не передбачено право правоохоронних органів чи інших осіб оскаржувати рішення ВЛК.

Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК приймають постанови. Постанови ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. (пункт 2.1. Положення)

Згідно з пунктом 2.2 Положення № 402, штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія та ВЛК регіону.

Підпунктами 2.3.1., 2.3.3. пункту 2.3. Положення № 402 передбачено, що ЦВЛК є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України та на неї, окрім іншого, покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних та резервістів (кандидатів у резервісти), розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи, а також прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

На виконання підпункту 2.3.4. пункту 2.3. Положення № 420, ЦВЛК зокрема має право: перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) і закладах охорони здоров`я (установах) організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів; запитувати від закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; а також розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Відповідно до підпункту 2.5.1. пункту 2.5. Положення № 420, ВЛК ТЦК та СП належать до позаштатних постійно діючих ВЛК.

До складу ВЛК ТЦК та СП входять медичні працівники закладу охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів), за погодженням з головою відповідної штатної ВЛК регіону. (підпункт 2.5.3. пункту 2.5.)

Підпунктом 2.8.4. пункту 2.8. Положення № 420 передбачено, що на ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення.

Порядок подання та розгляду звернень штатними ВЛК врегульований главою 3 розділу І Положення № 420.

Так, за змістом пункту 3.1. Положення № 420, вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов`язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.

Згідно з пунктом 3.3. Положення № 420, скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_6 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

Пунктом 3.4. Положення № 420 встановлено, що у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на повторний (контрольний) медичний огляд.

Отже, зміст вказаних норм дає підстави дійти висновку про те, що ЦВЛК є найвищим керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України, який має повноваження розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Судовим розглядом встановлено, що за результатами проходження медичного огляду військовозобов`язаного, 21.10.2022 Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 прийнята постанова № 170 про непридатність до військової служби ОСОБА_1 та виключення його з військового обліку на підставі пункту «а» статті 64 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби. (а.с. 20)

Згодом, у зв`язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023202350000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України, старшим слідчим групи слідчих у кримінальному провадженні 31.10.2023 Центральній військово-лікарській комісії Міністерства оборони України був направлений лист № 11280/117/24/06-23 з вимогою переглянути постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , в тому числі, і постанову стосовно позивача (а.с.44-59)

За результатами розгляду наданих документи, Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України 05.12.2023 прийнято рішення про скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 за карткою обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного від 21.10.2022 щодо непридатності до військової служби ОСОБА_1 та виключення його з військового обліку (а.с. 60).

Рішення оформлено протоколом засідання штатної ВЛК ЦВЛК ЗСУ від 05.12.2023 №1221.

Підставою для прийняття такого рішення відповідачем визначено необґрунтованість застосування пункту «а» статті 64 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.

Разом з тим, стверджуючи про протиправність рішення ЦВЛК щодо скасування постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 , відповідно до якої ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, позивач вказує на наявність у відповідача повноважень переглядати та скасовувати постанови ВЛК лише за зверненнями осіб, яких ці постанови стосуються. Тобто, на думку позивача, у інших осіб, в тому числі і правоохоронних органів, відсутнє право звертатись до ЦВЛК із заявами про перегляд постанов ВЛК.

Суд оцінює вказані доводи критично, оскільки пункт 3.3. Положення № 420, який визначає процедуру оскарження дій (бездіяльності) чи постанов позаштатних ВЛК, в тому числі і ВЛК ТЦК та СП, не встановлює коло осіб, які можуть подати відповідну скаргу.

Так, відповідно до приписів зазначеного пункту, скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим.

Разом з цим, вимоги про те, що така скарга може бути подана виключно особою, якої оскаржувана дія (бездіяльність) чи постанова стосується, пункт 3.3. Положення № 420 не містить.

Суд акцентує увагу на тому, що 30.08.2023 Радою національної безпеки і оборони України було прийнято рішення, яке введено в дію Указом Президента України № 576/2023 від 12.09.2023, згідно з яким, Кабінет Міністрів України зобов`язано забезпечити утворення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, обласними, Київською міською державними адміністраціями, до сфери управління яких належать заклади охорони здоров`я, у складі яких функціонують медико-соціальні експертні комісії та військово-лікарські комісії, робочих груп із перевірки обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні.

На виконання цього рішення, у ЦВЛК Збройних Сил України було створено робочу групу, яка здійснює перевірку обґрунтованості постанов позаштатних військово-лікарських комісій щодо непридатності військовозобов`язаних до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану.

До робочої групи входять військовослужбовці медичної служби ЦВЛК ЗС України та військовослужбовці медичної служби ВЛК регіону. Такі військовослужбовці перебувають у робочій групі з певною черговістю (відбуваються ротації особового складу).

Як вже було зазначено вище, на виконання підпункту 2.3.4. пункту 2.3. Положення № 420, ЦВЛК зокрема має право: перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) і закладах охорони здоров`я (установах) організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів; запитувати від закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; а також розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що ЦВЛК ЗС України, яка є найвищим керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України, мала повноваження переглянути, скасувати, затвердити, не затвердити, контролювати згідно з Положенням № 402 постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 з висновком "непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку" щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 .

При цьому, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку обґрунтованості прийняття певного висновку, оскільки, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка обґрунтованості висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18.

За встановлених у справі обставин та з урахуванням наведених положень законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суд не встановив порушень процедури з боку Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України під час прийняття оскаржуваного рішення, оформленого протоколом від 05.12.2023 № 1221, за результатами перевірки постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивач також не надав доказів на підтвердження порушення процедури прийняття постанови ВЛК.

Тому, за наведених обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення, прийняте військово-лікарською комісією Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, що оформлене протоколом від 05.12.2023 № 1221, яким скасовано постанову ВЛК про непридатність ОСОБА_1 до військової служби та виключення з військового обліку, прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак, відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).

Оскільки у даній справі в межах спірних правовідносин не встановлено протиправних дій/бездіяльності або рішень відповідача, які б порушували права позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України Міністерство оборони України про визнання протиправним та скасування рішення – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах