Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №480/9390/23 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року м. Суми Справа № 480/9390/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Сидорука А.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Суть спору, позиція сторін. Заяви сторін. Процесуальні дії суду.

Позивач зазначає, що за період проходження військової служби у відповідача йому протиправно не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення. Також при звільненні зі служби відповідач не здійснив виплату позивачу компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, а саме за 2014-2015 роки.

Тому позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу компенсацію невикористаної додаткової соціальної відпустки, передбаченої ст. 16-2 Закону України ''Про відпустки'', тривалістю 14 календарних днів щорічно, за період 2014-2015 роки при звільненні; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію невикористаної додаткової соціальної відпустки, передбаченої ст. 16-2 ЗУ ''Про відпустки'', тривалістю 14 календарних днів щорічно, за період 2014-2015 роки при звільненні; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення позивача за весь період проходження служби, відповідно до ЗУ ''Про індексацію грошових доходів населення''.

Судом було відкрито провадження у справі 11.09.2023.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначає, що у відповідача відсутній наказ про надання позивачу додаткової відпустки за 2014-2015 роки. Також позивачем не було подано рапорт про виплату компенсації таку за невикористану відпустку. Крім того, відповідач наголошує, що ним правомірно нараховано позивачу індексацію грошового забезпечення за період служби 2014 - 2015 роки в сумі 0 грн щомісячно.

Встановлені судом фактичні обставини.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 22.05.2015, а також він є особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

У період з 05.09.2014 до 24.10.2025 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 польова пошта НОМЕР_3 , правонаступником якої є відповідач, що не заперечується сторонами.

Відповідно до витягу з наказу командира від 23.10.2015 № 222 позивача з 24.10.2015 виключено зі списків особового складу та з усіх видів забезпечення.

Під час проходження військової служби у період з 05.09.2014 до 24.10.2025 та під час звільнення позивачу ненараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення, а також грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, що не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Тому позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх права.

Висновки суду та їх мотиви.

1. Щодо індексації грошового забезпечення.

Відповідно до положень частини 2 та 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною 1 ст. 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок №1078).

Згідно з п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 за № 491-IV "Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абз. 2 цього пункту.

Згідно з п. 10-1 Порядку № 1078, згідно якого, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем у відзиві, у період проходження позивачем військової служби з 05.09.2014 до 24.10.2015 індексація грошового забезпечення йому не нараховувалась та не виплачувалась.

Суд зазначає, що відповідно до положень Закону №2011-XII та Закону №1282-ХІІ індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Отже, суд, з метою ефективного захисту прав позивача виходить за межі позовних вимог та задовольняє їх в цій частині, а саме шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо відсутності нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 05.09.2014 до 24.10.2015 та зобов`язує відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період, з урахуванням виплачених сум.

2. Щодо компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України "Про відпустки" № 504/96-ВР передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з пунктом ч.8 ст.10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Абзацом третім п.14 ст.10-1 Закону № 2011-XII передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до ч.17 ст.10-1 Закону № 2011-XII в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами 1, 6 та 12 цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених пунктом першим цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з ч.18 ст.10-1 Закону № 2011-XII в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до ч.19 ст.10-1 Закону № 2011-XII надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Указом Президента України від 17.03.2014 № 303 оголошено рішення про проведення часткової мобілізації. Тому з 18.03.2014 і на даний час особливий період триває.

Враховуючи вищевикладені вимоги діючого законодавства, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому в особи виникає право на такі відпустки, щорічна основна та додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством соціальні гарантії, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

При цьому, суд звертає увагу, що припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток відповідно до п.19 ст.10-1 Закону № 2011-XII в особливий період є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо та не впливає на суть цього права.

Таким чином, у випадку звільнення військовослужбовців зі служби їм повинна виплачуватися грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки. Невиплата ж грошової компенсації за невикористані дні відпустки порушує права позивача. При цьому, суд зауважує, що сам факт неможливості надання відповідачем відпусток без рівноцінної їх заміни грошовою компенсацією суперечить самій суті права.

Ненадання позивачем рапорту про відпустку перед звільненням, а також про виплату грошової компенсації відпустки не може звільняти відповідача від обов`язку розрахуватися з відповідачем при звільненні, в тому числі виплатити всі належні компенсації.

Отже, оскільки відповідач в день виключення зі списків особового складу 24.10.2015 не нарахував позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової соціальної відпустки за 2015 рік, то позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, адже відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка не відповідає критеріям правомірності, встановленими ч.2 ст.2 КАС України.

Водночас, суд зазначає, що позивач не має права на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учасник бойових дій, за 2014 рік, оскільки зміни в Закон №3551-ХІІ та Закон №504/96-ВР внесено Законом №426-VІІІ, який набрав чинності 06.06.2015. До цього часу додаткова відпустка строком до двох тижнів на рік надавалась без збереження заробітної плати. Тобто лише з 06.06.2015 в учасників бойових дій виникло право на грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, оскільки така почала надаватись із збереженням заробітної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі № 520/912/2020.

Отже, суд задовольняє позовні вимоги частково.

Судові витрати.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем інших судових витрат, то їх розподіл судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у відсутності нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 05.09.2014 до 24.10.2015.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 05.09.2014 до 24.10.2015, з урахуванням виплачених сум.

4. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), яка полягає у відсутності нарахування ОСОБА_1 грошової компенсації додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015 рік, у зв`язку із звільненням з військової служби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 24.10.2015.

5. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) грошову компенсацію додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015 рік, у зв`язку із звільненням з військової служби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 24.12.2015.

6. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

7. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

8. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

9. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І. Сидорук