Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №734/2529/25 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/2529/25 Головуючий у 1 інстанції Іванюк Т. І.

Провадження № 33/4823/756/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року місто Чернігів

Суддя Чернігівського апеляційного суду Авраменко О.В., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Петренко К.Л. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

В С Т А Н О В И В:

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 гривень судового збору.

Згідно з оскаржуваною постановою, 26.05.2025 о 12.09 год. на 97 км автодороги М-01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі в с. Кіпті водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen CADDY, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху України (водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції). Зі згоди водія у встановленому законом порядку огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився за допомогою приладу алкотестер Драгер ARHK 0087 (проба позитивна 0.58 ‰ проміле).

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, скасувати її та закрити провадження за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування вимог щодо поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що він не отримував виклики до суду щодо розгляду справи та не отримав повний текст постанови суду першої інстанції, оскільки перебуває на військовій службі, відтак був позбавлений можливості вчасно подати апеляційну скаргу. Про дану постанову дізнався лише 05.08.2026 року.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що постанова місцевого суду є незаконною, необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 7, 9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді справи, всебічно не з`ясувавши всіх обставин події у справі про адміністративне правопорушення, оскільки у постанові не було встановлено фактичні обставини правопорушення, а суддя послався лише на обставини, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та обґрунтував вину лише на формально перелічених документах.

Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 – адвоката Петренко К.Л., яка підтримала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та з`ясувавши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Статтею 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Враховуючи обставини, наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також доводи захисника ОСОБА_1 – адвоката Петренко К.Л., суддя дійшов висновку, що такий строк пропущено з поважних причин, а відтак апеляційним судом прийнято рішення про поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2025 року.

Як встановлено ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На переконання апеляційного суду, постанова судді першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до п. п. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

За змістом п. п. 2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року №1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного сп`яніння. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд осіб на стан алкогольного сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Аналогічні приписи містять і пункти 6, 7 розділу 1 та пункти 3 – 6 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року №1452/735, а також пункти 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року №1103.

Системний аналіз зазначених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що у випадку встановлення ознак алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу, поліцейський повинен запропонувати такому водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 26.05.2025 року, 26.05.2025 року о 12.09 год, на 97 км автодороги М-01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі, в с. Кіпті, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen CADDY, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, зі згоди водія, проводився на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» ARLM-0398, проба позитивна – 0,58‰, чим порушив вимоги пп. «а» п. 2.9 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП

З відеозаписів з нагрудного відеореєстратора поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений поліцейським. Після зупинки, в ході спілкування з водієм ОСОБА_1 , поліцейський виявив у останнього ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя), повідомивши про які, поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки, на що останній погодився. За результатами тесту встановлено 0.58 % проміле, з чим ОСОБА_1 погодився, повідомивши про свою згоду поліцейському та поставивши свій підпис в акті огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Такі обставини, крім протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського, також підтверджуються: роздруківкою зі спеціального технічного засобу алкотестер Драгер ARHK 0087 від 26.05.2025 року, згідно з якою встановлено наявність у ОСОБА_1 0.58% проміле алкоголю в крові; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який містить підпис ОСОБА_1 про згоду з результатом.

Зазначені вище докази, відповідно до вимог ст. ст. 245, 251 КУпАП, повно, всебічно та об`єктивно досліджені судом першої інстанції, що спростовує доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо спрощеного підходу при розгляді цієї справи про адміністративне правопорушення.

Також апеляційний суд відхиляє доводи захисника про те, що у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на військовій службі його огляд на стан сп`яніння мав проводитися виключно посадовою особою, уповноваженою начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП.

Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами лише у випадках, прямо передбачених законом, а в інших випадках адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Тобто законодавець прямо визначив, що у разі вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху спеціальний статус військовослужбовця сам по собі не виключає застосування загального порядку адміністративного провадження, встановленого Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Статтею 255 КУпАП встановлено, що уповноваженими особами, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, є посадові особи органів Національної поліції, а ст. 266 КУпАП визначає порядок проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій перебуває у такому стані.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 266-1 КУпАП огляд військовослужбовців на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться посадовими особами Військової служби правопорядку або командирами військових частин лише у випадках, коли є підстави вважати, що військовослужбовець у стані сп`яніння виконує обов`язки військової служби або перебуває на території військової частини, а також у випадках перебування військовослужбовця у стані сп`яніння у громадських місцях, визначених цією нормою.

Отже, положення ст. 266-1 КУпАП підлягають застосуванню лише за умови встановлення факту виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або наявності інших передбачених законом обставин.

Разом із тим наведені положення не містять припису про те, що у разі виявлення працівниками Національної поліції ознак сп`яніння у військовослужбовця, який керує транспортним засобом на автомобільній дорозі загального користування та притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху, органи Національної поліції позбавлені повноважень застосовувати процедуру, визначену статтею 266 КУпАП, або зобов`язані передати здійснення відповідних процесуальних дій виключно посадовим особам Військової служби правопорядку.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що на момент зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби у розумінні положень ст. 266-1 КУпАП. Саме по собі проходження військової служби не є безумовною підставою для застосування спеціального порядку проведення огляду.

За наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, згідно з вимогами ст. ст. 252, 280 КУпАП, з`ясувавши всі обставини справи та надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який 26.05.2025 року керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.п. «а» п. 2.9 ПДР України.

Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що під час розгляду справи судом не з`ясовано всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і не доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу вчиненого адміністративного правопорушення, повністю спростовуються дослідженими у судовому засіданні вищезазначеними доказами.

Щодо доводів про можливість накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, апеляційний суд зазначає таке.

Згідно з ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України (абз. 1 ст. 33 КУпАП).

Санкцією частини 1 статті 130 КУпАП передбачено накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відтак встановивши, що ОСОБА_1 , будучи водієм, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що є порушенням вимог п.п. «а» п. 2.9 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції правильно наклав адміністративне стягнення у межах, установлених санкцією зазначеної статті, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

При цьому, санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачає альтернативність адміністративного стягнення у цьому випадку, а в імперативному порядку встановлює адміністративне стягнення виключно у виді штрафу одночасно з позбавленням права керування транспортними засобами.

Апеляційний суд акцентує увагу, що за змістом абз. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яким також є і правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, не враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відтак, у цьому випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Тобто, у цій справі така функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже безальтернативність адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає як засадам національного законодавства, так і Конвенціі про захист прав людини і основоположних свобод, а також практиці Європейського суду з прав людини.

При цьому, законодавство про адміністративні правопорушення взагалі не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом.

Доводи захисника про можливість застосування положень діючого Кримінального кодексу України щодо призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, є необґрунтованими з огляду на таке.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини дійсно неодноразово посилався на те, що провадження у справах про адміністративне правопорушення за гарантіями може прирівнюватися з кримінальним для цілей застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 39 рішення «Лучанінова проти України» від 09.09.2011 року (заява №16347/02), п. 1 резолютивної частини рішення «Швидка проти України від 30.10.2014 року (заява №17888/12)), обґрунтовуючи їх, зокрема, як характером законодавчого положення, яке порушувалося (КУпАП), так і профілактичною та каральною метою стягнень, передбачених цим положенням.

У зв`язку з чим, у разі відсутності відповідних норм у КУпАП, які регламентують певну процедуру (провадження) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має право застосовувати аналогію з кримінальним процесом, тобто Кримінальним процесуальним кодексом України, а не з нормами Кримінального кодексу України, який є законом про кримінальну відповідальність.

При цьому, ч. 4 ст. 3 КК України встановлено пряму заборону застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією. Тобто норму Кримінального кодексу України про можливість призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, як і будь-яку іншу норму Кримінального кодексу України, не можна застосовувати за аналогією.

Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, то підстав для скасування або зміни постанови суду не вбачається.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову – без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяО.В.Авраменко