Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №6-1211/10 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

04 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 6-1211/10

Головуючий у першій інстанції – Маслюк Н. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1934/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Разгуляєвої О. В.,

суддів Любчика О. В., Стельмаха А. П.,

із секретарем Мисник С. В.,

учасники справи:

заявник (боржник) ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Сенс Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 липня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Світлична Н. В. звернулася до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування посилалась, що 04.04.2008 між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № SME0011378, відповідно до якого банк надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 70 000,00грн і в забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ЗАТ «Альфа-Банк» укладено договір поруки №SME0011378/1 з ОСОБА_3 , №SME0011378/2 з ОСОБА_1 , №SME0011378/3 з поручителем ОСОБА_4 .

Вказувала, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський Фінансовий Союз» від 30.11.2009 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 69 868,99грн, а також стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» пеню за договорами поруки з кожного по 3 759,96грн, на підставі якого Новозаводським районним судом м. Чернігова видано виконавчі листи, які в подальшому були пред`явлені до виконання.

Як зазначала заявник, в межах відкритого виконавчого провадження накладено арешт, зокрема на кошти боржника ОСОБА_1 і після звернення до АТ «Сенс Банк» вона отримала довідку, що заборгованість за укладеними договорами відсутня, у зв`язку з відступленням права вимоги за основним зобов`язанням до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». На вимогу державного виконавця 09.12.2025 ТОВ «Він Фінанс» (стара назва ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») звернулось до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні №23615022, але йому було відмовлено, оскільки ТОВ «Він Фінанс» не набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №SME0011378 від 04.04.2008.

Також посилалась, що в 2017 році ПАТ «Альфа-Банк» відкликав виконавчий лист за основним боржником ОСОБА_2 , але надати копію виконавчого листа з відміткою про залишок нестягненої суми та суми стягнутого виконавчого збору банк відмовився, у зв`язку з врегулюванням спору з основним боржником ОСОБА_2 стягувачем повторно виконавчі документи до виконання ні за основним боржником, ні за поручителями не пред`являлись.

На переконання заявниці, зазначені обставини свідчать про відсутність правових підстав для подальшого виконання виконавчого листа в частині стягнення з неї заборгованості, у зв`язку з чим просить визнати його таким, що не підлягає виконанню.

У заяві представник ОСОБА_1 – адвокат Світлична Н. В. просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий документ №6-1211/10 від 16.07.2010 в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором №SME0011378 в сумі 69 868,99грн, судових витрат по сплаті третейського збору в сумі 10,00грн, стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» пені за договором поруки у розмірі 3 759,96грн.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08.05.2026 залучено до участі у справі в якості заінтересованих осіб ТОВ «Він Фінанс», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03.06.2026 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа № 6-1211/10 від 16.07.2010.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.07.2026 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.

Ухвала суду обґрунтована тим, що ОСОБА_1 при зверненні до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не доведено, що нею чи іншою особою було виконано рішення третейського суду у повному обсязі, внаслідок чого її обов`язок припинився, або її обов`язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених положеннями ст. 432 ЦПК України.

Також за висновком суду, сам факт повернення виконавчого документа стягувачу, відступлення права вимоги чи відмови суду у заміні сторони виконавчого провадження також не свідчить про припинення обов`язку боржника та не є самостійною підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 – адвокат Світлична Н. В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.07.2026 і ухвалити нове рішення, яким визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №6-1211 виданий 16.07.2010 Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № SME0011378 в сумі 69 868,99грн та судових витрат по сплаті третейського збору в сумі 10,00грн, а також стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» пені за договором поруки у розмірі 3 759,96грн визнати таким, в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № SME0011378 в сумі 69 868,99грн.

За доводами апеляційної скарги судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, зокрема щодо переходу права вимоги від ПАТ «Альфа-Банк» до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (у подальшому змінило назву на ТОВ «Він Фінанс») за договором факторингу №2016-3АБ/ДГ від 26.09.2016 по кредитному договору №SME0011378 від 04.04.2008, оскільки в матеріалах справи відсутні докази оплати за договором факторингу, а за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

В обґрунтування зазначених доводів заявник посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, Верховного Суду, викладені у постанові від 29.06.2021 у справі №м 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 20.12.2021 у справі № 911/3185/20, від 02.11.2021 у справі № 905/306/17.

Як зазначає заявник, право вимоги до ОСОБА_1 за договором поруки №SME0011378/2 від 04.04.2008 до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» за договором факторингу №2016-3АБ/ДГ від 26.09.2016 не відступалось, також відсутні докази оплати за даним договором факторингу і щодо самого боржника ОСОБА_2 , тому у ТОВ «Він Фінанс» відсутній боржник ОСОБА_1 та будь-які документи щодо самого договору поруки №SME0011378/2 та кредитного договору №SME0011378 від 04.04.2008.

Також заявник посилається, що судом не надано правової оцінки тому, що виконавче провадження за основним боржником ОСОБА_2 було завершене саме за заявою стягувача АТ «Альфа-Банк», зазначене підтверджує те, що право вимоги не відступалось.

За доводами скарги, судом першої інстанції залишено поза увагою те, що відповідно до виписки по особовим рахункам, надані АТ «Сенс Банк», сплачені ОСОБА_2 кошти жодного разу не перераховувалися новому кредитору, хоча отримувачем зазначено ТОВ "ФК «довіра та Гарантія" проте, як ЄДРПОУ платника так і ЄДРПОУ отримувача вказано однакове 23494714, тоді як ЄДРПОУ ТОВ «Він Фінанс» 38750239.

Заявник вважає, що банком порушено вимоги ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки отримуючи кошти за основним боржником ПАТ «Альфа-Банк» не повідомляв жодного разу виконавця, у якого на виконанні перебувало виконавче провадження, щодо солідарного боржника ОСОБА_1 , як і не повідомив про списання боргу за основним боржником ОСОБА_2 шляхом його прощення. А після відкликання ПАТ «Альфа-Банк» виконавчого листа по ОСОБА_2 , а також виконавчих листів по двох інших поручителях ПАТ «Альфа-Банк» протягом дев`яти років жодного разу не скористався правом повторного пред`явлення таких виконавчих листів до виконання.

Крім того, заявник вказує, що судом першої інстанції правильно встановлено, що у виконавчому провадженні щодо ОСОБА_1 відсутній стягувач, тобто особа, на користь якої повинно бути проведено примусове виконання рішення, а АТ «Сенс Банк» і ТОВ «Він Фінанс» вказують, що в них відсутній такий боржник, як ОСОБА_1 , що свідчить про їхню відмову прийняти виконання, а отже й припинено поруку ОСОБА_1 відповідно до положень ст. ч. 2 ст. 559 ЦК України.

На переконання заявника, оскільки основне та акцесорне зобов`язання ОСОБА_1 припинені, у виконавчому провадженні відсутній стягував, а прощення боргу не порушує прав третіх осіб, щодо майна кредитора, відкрите виконавче провадження є надмірним втручанням в права власності, а тому виконавчий лист з примусового виконання не може залишатися чинним.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу часниками справи до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Поштова кореспонденція (судова повістка), направлена на зареєстровану адресу проживання ОСОБА_4 повернулась до апеляційного суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній» (а.с. 249-250), що згідно положень п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням учасника справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 30.11.2009 задоволено позов ПАТ «Альфа-Банк» та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №SME0011378 від 04.04.2008 у сумі: за кредитом – 52 761,74грн, по процентах – 842,73грн, по пені – 16 264,52грн; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-Банк» пеню за договором поруки №SME0011378/1 у розмірі 3 759,96грн, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» пеню за договором поруки №SME0011378/2 у розмірі 3 759,96грн, з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» пеню за договором поруки №SME0011378/3 у розмірі 3 759,96грн (а.с.70-75).

На підставі вказаного рішення ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.07.2010, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 25.10.2010, ПАТ «Альфа-Банк» видано виконавчий лист №6-1211/10 (а.с. 21, 25-27).

За матеріалами справи, 16.07.2010 Новозаводським районним судом м. Чернігова виднов виконавчий лист про стягнення заборгованості за кредитним договором №SME0011378 від 04.04.2008, де боржником є ОСОБА_1 (а.с.109-110).

Постановою державного виконавця відділу ДВС Здолбунівського управління юстиції від 28.12.2010 відкрито виконавче провадження № 23615022 з примусового виконання виконавчого листа №6-1211/10 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредиту в розмірі 73 638,95грн (а.с.30).

У межах вказаного виконавчого провадження постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному від 01.12.2016 накладено арешт на все майно ОСОБА_1 , а постановою державного виконавця від 24.02.2025 - арешт на грошові кошти боржника (а.с.126, 128).

Відповідно інформації про виконавче провадження з Автоматизованої системи виконавчих проваджень 20.07.2011 відкрито виконавче провадження №27777844 щодо боржника ОСОБА_2 за виконавчим листом №6-1211/10. У межах виконавчого провадження проводився розшук майна боржника, а 17.01.2018 за заявою стягувача на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повернуто (а.с. 102, 103-105).

Вказані обставини також підтверджуються постановами державного виконавця Рівненського міського відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області від 17.01.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу та припинення розшуку майна боржника (а.с.99-100).

Як убачається з матеріалів справи, в Єдиному реєстрі боржників відсутня інформація про боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за виконавчим документом №6-1211/10 (а.с.105-108).

Також судом встановлено, що 26.09.2016 ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (у подальшому змінило назву на ТОВ «Він Фінанс») право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в додатку №1-1 до договору факторингу №2016-3АБ/ДГ, зокрема за кредитним договором №SME0011378 від 04.04.2008, де боржником вказана ОСОБА_2 (а.с.174-179, 180-181).

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06.01.2026 у задоволенні заяви ТОВ «Він Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження, відмовлено (а.с.58-60).

Згідно виписки по рахунку ОСОБА_2 за період з 16.07.2010 по 16.06.2026, після відступлення АТ «Альфа-Банк» права вимоги за кредитним договором №SME0011378 від 04.04.2008, на рахунок банку продовжували надходити кошти, від основного боржника ОСОБА_2 , остання дата 18.12.2017(а.с.157-173).

Згідно відомостей, які надійшли на запит адвоката від ТОВ «Він Фінанс», Шевчук Н. О. не обліковується у системі товариства із зазначеним РНОКПП ( НОМЕР_1 ), заборгованість за нею відсутня (а.с. 191).

Згідно з довідками АТ «Сенс Банк» станом на 21.10.2025 заборгованість перед АТ «Сенс Банк» за укладеними на ім`я ОСОБА_2 кредитними договорами відсутня, у зв`язку з відступленням права вимоги до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (а.с.81), а також відсутня заборгованість за кредитними договорами та договорами поруки перед АТ «Сенс Банк» і у ОСОБА_1 у зв`язку з відступленням прав вимоги за основним зобов`язанням до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (а.с.82-84).

Згідно інформації, яка надійшла на запит суду, в АТ «Сенс Банк» відсутня копія виконавчого листа №6-1211 від 16.07.2010, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова про солідарне стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» боргу в розмірі 69 878,99грн у виконавчому провадженні №27777844; відсутня копія заяви стягувача про повернення виконавчого документа у виконавчому провадженні №27777844; згідно договору факторингу №2016-3АБ/ДГ від 26.09.2016, укладеного між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було відступлено право вимоги в т. ч. по кредитному договору №SME0011378 від 04.04.2008, укладеному ОСОБА_2 . У зв`язку із відступленням права вимоги по кредитному договору №SME0011378 від 04.04.2008 перед АТ «Сенс Банк» заборгованість відсутня і питання щодо її залишку тощо має вирішуватися із новим кредитором (а.с.156).

Відмовляючи в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 при зверненні до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не доведено, що нею чи іншою особою було виконано рішення третейського суду у повному обсязі, внаслідок чого її обов`язок припинився, або її обов`язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених положеннями ст. 432 ЦПК України.

Також за висновком суду, сам факт повернення виконавчого документа стягувачу, відступлення права вимоги чи відмови суду в заміні сторони виконавчого провадження також не свідчить про припинення обов`язку боржника та не є самостійною підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з прецендентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" (Shmalko v. Ukraine, № 60750/00, § 43).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За змістом ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Аналізуючи вказане вище, слід зазначити, що наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після його видачі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на таке пред`явлення.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

Законодавець не дав чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у ст. 432 ЦПК України.

При цьому словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Крім того, за своїм змістом ч. 2 ст. 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави якими заявник обґрунтовує свою заяву можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №2-4671/11.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення (матеріально-правові обставини), наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність встановлення питань виконання судового рішення (процесуально-правові обставини).

Верховний Суд у своїй постанові від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20 указав на те, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у цій справі за заявою ОСОБА_1

ОСОБА_1 та її представник не навели у заяві та в апеляційній скарзі доказів, які б стосувалися питань виконання судового рішення та виконавчого документа, урегульованих ст.432 ЦПК України, а у справі відсутні докази помилковості видачі виконавчого листа, невідповідності його змісту, формі, реквізитам такого документа, відсутності обов`язку боржника у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою.

Таким чином, законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

До підстав для невиконання рішення суду (визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню), відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об`єктивно відсутній обов`язок боржника; або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто випадки помилкової видачі виконавчого листа; або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що ОСОБА_1 при зверненні до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не доведено, що нею чи іншою особою було виконано рішення третейського суду у повному обсязі, внаслідок чого її обов`язок припинився, або її обов`язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених положеннями статті 432 ЦПК України. При цьому, Закон не передбачає можливості визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у випадку пропуску строку на його пред`явлення до виконання, якщо він виданий компетентним судом у відповідності до вимог Закону, і є належним виконавчим документом, який не виконано боржником.

В ухвалі від 06.01.2026, якою відмовлено в задоволенні заяви про замін сторони виконавчого провадження, Новозаводським районним судом м. Чернігова встановлено, що згідно з рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 30.11.2009 у справі № 3860-4/09 заборгованість стягувалась за кредитним договором № SME0011378 від 04.04.2008, а згідно витягу з Реєстру боржників 1-2 від 26.09.2016 до Договору факторингу № 2016-ЗАБ/ДГ від 26.09.2016 ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» право вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 за кредитним договором № SME0013935 від 04.06.2008 (а.с. 58-60).

Із матеріалів справи, а саме з виписки по особовому рахунку ОСОБА_2 , убачається, що після відступлення права вимоги на рахунок АТ «Сенс Банк» продовжували надходити кошти від основного боржника ОСОБА_2 , які в подальшому перераховувалися новому кредитору. Загальна сума відрахувань становить 2813,52грн., що значно менше від заборгованість за кредитним договором № SME0011378 від 04.04.2008.

Також у наданій заяві від 17.06.2026 АТ «Сенс Банк» зазначено, що у зв`язку із відступленням права вимоги по кредитному договору № SME0011378 від 04.04.2008 перед АТ «Сенс Банк» заборгованість відсутня і питання щодо її залишку має вирішуватись із новим кредитором – ТОВ «Довіра та Гарантія», яке змінило найменування на ТОВ «Він Фінанс» (а.с. 156).

Згідно наявних в матеріалах справи довідок АТ «Сенс Банк» від 21.10.2025 прямо зазначено причину відсутності заборгованості ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перед АТ «Сенс Банк», а саме, у зв`язку з відступленням права вимоги за кредитним договором №SME0011378 від 04.04.2008 до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (назву компанії змінено на ТОВ «Він Фінанс») на підставі договору факторингу від 26.09.2016 (а.с.81, 82).

Рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 30.11.2009 по справі №3840-4/09 на час розгляду справи не виконано.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що довідки про відсутність заборгованості перед банком у зв`язку з відступленням права вимоги та лист ТОВ «Він Фінанс» та про те, що ОСОБА_1 не обліковується у системі товариства, не підтверджують факту припинення зобов`язання за кредитним договором або договорами поруки. Разом з тим, зазначені довідки не містять відомостей про повне погашення кредитної заборгованості, виконання рішення третейського суду чи припинення забезпечених договорами поруки зобов`язань у спосіб, передбачений законом.

Сам факт повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі заяви стягувача, відступлення права вимоги чи відмови суду в заміні сторони виконавчого провадження також не свідчить про припинення обов`язку боржника щодо сплати заборгованості за кредитом та не є самостійною підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки стягувач вправі звернутись повторно із заявою про примусове виконання рішення суду.

Враховуючи наведене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують вірного по суті висновку суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Також апеляційний суд, наголошує, що згідно ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Смерть одного боржника за рішенням суду, яке набрало законної сили, не звільняє інших солідарних боржників від виконання своїх зобов`язань за законним судовим рішенням.

Вказане у своїй сукупності свідчить про відсутність порушеного права заявника, та про відсутність підстав для визнання припиненим зобов`язання, і відповідно, підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 при визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки заявником не надано доказів того, що виконавчий лист було видано помилково або обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або інших причин, а тому відсутні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Необхідним для позитивного вирішення питання щодо визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є порушення прав боржника видачею виконавчого листа чи його виконанням.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а зводяться лише до переоцінки доказів.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі судового рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08.09.2026.

Головуючий О. В. Разгуляєва

Судді О. В. Любчик

А. П. Стельмах