Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №650/4459/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 650/4459/25 Головуючий в І інстанції: Хомик І.І.

Номер провадження: 22-ц/819/1104/26 Доповідач: Базіль Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді (судді-доповідача): Базіль Л.В.

суддів: Приходько Л.А., Майданік В.В.,

секретар: Манько К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 08 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Хомик І.І., у справі № 650/4459/25 за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Харченко Дмитро Миколайович до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості по виплаті орендної плати,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У липні 2025 року ОСОБА_1 діючи через свого представника, адвоката Харченко Д.М. звернулась до суду з позовом до ТОВ «ЮТС-Агропродукт», в якому просила розірвати договір оренди землі № ХС-652090004003587 від 29.12.2012 року з усіма додатковими угодами до нього, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача 7 327 грн. 82 коп. заборгованості з орендної плати за 2024 рік; відшкодувати судові витрати.

Позивачка свої вимоги мотивувала тим, що вона 29 грудня 2012 року уклала з ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» договір оренди землі № ХС-652090004003587, до якого вносилися додаткові угоди про заміну сторони у договорі в результаті чого з 28 грудня 2017 року орендарем належної їй земельної ділянки є ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ». Відповідно до п. 1 Додаткової угоди від 28.12.2017 року, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування належну позивачці земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,17 га, яка розташована на території Чарівненської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області. Згідно до п. 2.4 Додаткової угоди, нормативно-грошова оцінка вищезазначеної земельної ділянки на дату укладання договору становить 144 179 грн 07 коп. Відповідно до п. 3.1 Додаткової угоди, договір укладено строком до 30 листопада 2025 року. У відповідності з п. 4.1 Додаткової угоди, сторони узгодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5,47% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, за рік оренди. Орендна плата вноситься орендарем у такі строки з 01 серпня до 31 грудня кожного року (п. 4.5 Додаткової угоди).

Позивач вказувала, що відповідач, в порушення умов договору оренди не вносить своєчасно орендну плату, в результаті чого заборгував їй орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки на загальну суму (7828 грн 96 коп. х 2) + 7327 грн 82 коп. = 22985 грн. 74 коп. Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 вересня 2024 року по справі № 650/1543/24 з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 була стягнута заборгованість з орендної плати за 2022 рік та 2023 рік в сумі 15 657 грн. 87 коп.

У зв`язку з викладеним, позивач вважає, що допущене відповідачем систематичне невиконання договірних обов`язків, а саме несплата орендної плати протягом кількох бюджетних періодів, свідчить про істотне порушення умов договору оренди.

Ураховуючи викладене просила задовольнити заявлені позовні вимоги.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції.

Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 08 травня 2026 року закрито провадження по справі в частині позовних вимог, а саме про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 08 травня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по виплаті орендної плати задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті орендної плати за 2024 рік в сумі 7327.82 грн, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн, та 4605.60 грн витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнюючи доводи.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що на спірній земельній ділянці можуть знаходитися вибухонебезпечні предмети, а також тому, що відсутні належні та допустимі докази проведення її повного обстеження, розмінування або офіційного підтвердження безпечності її використання. За відсутності сертифікатів та актів про обстеження земельної ділянки суд дійшов передчасного висновку щодо безпечності та відсутності перешкод використання цієї земельної ділянки впродовж 2024-2025 років. Суд не врахував, що матеріали справи не містять доказів проходження процедури передачі відповідальності щодо очищеної території від операторів протимінної діяльності до місцевих державних адміністрацій, тому відповідач з поважних причин позбавлений можливості обробітку земельної ділянки. Суд першої інстанції в порушення норм процесуального права надав перевагу доказам позивача, залишивши поза увагою доводи відповідача, недоведені позивачем обставини вважав встановленими.

Доводи інших учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Явка учасників справи в судове засідання.

В судове засідання апеляційної інстанції учасники справи будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6520984800:07:011:0005 загальною площею 4.17 га, яка розташована на території Чарівненської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, що підтверджується інформацією у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, згідно якого вбачається , що вказану земельну ділянку вона передала в оренду ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», номер запису про інше речове право 11431058.

20.01.2015 року сторони із залученням нового орендаря ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» уклали додаткову угоду про заміну сторони у договорі оренди.

28.12.2017 року сторони із залученням нового орендаря ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» уклали додаткову угоду, за якою право оренди земельної ділянки перейшло до нового орендаря, а договір в цілому викладено в новій редакції.

Відповідно до п.1 додаткової угоди, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове і платне володіння і користування належну позивачці земельну ділянку загальною площею 4.17 га, яка розташована на території Чарівненської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області. Строк дії договору визначено до 30.11.2025 року.

Орендна плата згідно п. 4.1. складає 5.47% від нормативної грошової оцінки землі за повний рік оренди. Нормативна грошова оцінка землі становить 144179.07 грн. П.4.5. договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у строки з 01 серпня до 31 грудня кожного року.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12.09.2024 року по справі № 650/1543/24 з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 була стягнута заборгованість з орендної плати за 2022-2023 роки в сумі 15657.87 грн. Із змісту цього рішення слідує, що суд відмовив ОСОБА_1 у стягненні заборгованості з орендної плати за 2024 рік, зважаючи на те, що строк виплати орендної плати за 2024 рік, який слід обраховувати з 01 серпня по 31 грудня 2024 року не настав. Рішення суду набрало законної сили.

Орендна плата за користування земельною ділянкою у 2024 році не сплачена, заборгованість становить 7327,82 гривень.

Ухвалюючи оскаржуване рішення та стягуючи із ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати в сумі 7327,82 грн, суд першої інстанції врахував, що заборгованість з орендної плати за 2022-2023 роки вже стягнута на користь позивача судовим рішенням, яке набрало законної сили, та виходив з того, що відповідачем не було надано доказів на підтвердження виконання укладеного договору оренди землі в частині сплати орендної плати за 2024 рік, у зв`язку з чим дійшов до висновку, що право позивача порушено та підлягає захисту шляхом стягнення заборгованості з орендної плати за вказаний період.

При цьому суд вказав, що у матеріалах справи відсутні докази, що несплата була спричинена форс-мажорними обставинами або іншими незалежними від відповідача причинами, які б унеможливлювали виконання його зобов`язань.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

За змістом ст. ст. 21, 22, 23 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Відповідач в доводах апеляційної скарги не спростовує факту невиконання ним умов укладеного договору оренди землі в частині виплати позивачці орендної плати за 2024 рік в сумі 7327,82 гривень, проте вказує, що причина несплати орендної плати за вказаний період полягала у неможливості користування земельною ділянкою, переданою в оренду, через її забруднення (ймовірним забрудненням) вибухонебезпечними предметами, а відтак суд першої інстанції при винесенні рішення мав застосувати положення ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Проте, колегія суддів не може погодитися з доводи апелянта про наявність підстав для застосування положення ч. 6 ст. 762 ЦК України, як підстави для несплати орендної плати у 2024 році.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 922/2394/21 викладено висновок про те, що: статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у своїй судовій практиці: постанови від 16 липня 2019 року у справі

№ 917/1053/18 та від 09 листопада 2021 у справі № 913/20/21.

Отже, орендар повинен довести факт, що він опинився в ситуації неможливості виконання договірних зобов`язань, або ж виконання договірних зобов`язань внаслідок військової агресії було практично неможливим (через активні воєнні дії, тимчасову окупацію, засміченням вибухонебезпечними предметами земельної ділянки, що є предметом договору), це допоможе уникнути відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма частини шостої статті

762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (п. 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16 (провадження № 61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі».

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування невиплати орендної плати покладається на орендаря.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», є орендарем земельної ділянки позивача на підставі договору оренди землі та додаткової угоди. Земельна ділянка розташована на території Чарівненської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області. Внаслідок збройної агресії російської федерації та тимчасової окупації, ТОВ «ЮТС АГРОПРОДУКТ», яке здійснювало діяльність на цій території, було позбавлене можливості здійснювати свою господарську діяльність у повному обсязі та використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням. Майно підприємства було знищене та розграбоване, що унеможливило нормальне функціонування та виконання договірних зобов`язань. Факт неможливості здійснення діяльності та знищення майна підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо реєстрації кримінального провадження № 42022232090000075 від 12.04.2022 року. Додатково зазначив, що внаслідок бойових дій територія, на якій розташована земельна ділянка, є забрудненою вибухонебезпечними предметами та потребує проведення робіт з розмінування для забезпечення безпечного використання.

Проте, надані відповідачем докази на підтвердження форс мажорних обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість використання ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» орендованої земельної ділянки у 2024 році, за який орендарем не сплачена орендна плата, не містять висновків про те, що орендована земельна ділянка була визнана такою, що не може використовуватись за цільовим призначенням, що вона оголошена небезпечною для сільськогосподарського використання.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідач не надав жодного документа, що підтверджував би факт реального забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, а лише відображають потенційний (ймовірний) ризик такого забруднення.

Саме по собі посилання ТОВ «ЮТС-Агропродукт» на воєнний стан, близькість території до населених пунктів Херсонської області, які перебувають під тимчасовою окупацією російської федерації не є безумовною підставою для звільнення орендаря від сплати орендної плати без доведення конкретної неможливості користування саме спірним майном.

Апеляційний суд, звертає увагу скаржника на те, що звільнення від оподаткування на підставі розпоряджень Великоолександрівської селищної військової адміністрації Херсонської області на певний період часу не звільняє орендаря від виконання обов`язків, передбачених умовами договору оренди.

Безпідставним є посилання ТОВ «ЮТС-Агропродукт» на дані Інтерактивної карти ДСНС та віднесення території Чарівненської територіальної громади до територій, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети, оскільки ця карта відображає лише актуальну інформацію на час її перегляду та не містить даних щодо спірного періоду.

Таким чином, потенційна небезпека, на яку посилається ТОВ «ЮТС-Агропродукт», не є доказом реальної неможливості обробітку конкретної земельної ділянки. У межах приватноправових договірних зобов`язань, звільнення від їх виконання можливе лише за наявності обставин, які фактично унеможливлюють здійснення сільськогосподарської діяльності, що має бути підтверджено відповідними технічними висновками або іншим належними доказами, які в цій справі відсутні.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про те, що ТОВ «ЮТС-Агропродукт» не довело наявність беззаперечних обставин, які б унеможливлювали використання орендарем земельної ділянки у 2024 році та звільняли товариство від обов`язку виконання зобов`язань з виплати орендної плати за 2024 рік.

Посилання представника ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на необхідність врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі № 650/3776/24, є неприйнятними, оскільки суд у кожній справі виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. При цьому, апеляційний суд звертає увагу скаржника на те, що фактичні обставини у цій справі та у справі № 650/3778/24 є різними, тобто подібність правовідносин у цій справі та справі

№ 650/3776/24 відсутня.

Посилання апелянта на те, що суд порушив принцип змагальності та об`єктивності у вирішенні спору, спростовуються змістом оскаржуваного рішення, з якого вбачається, що суд надав обґрунтоване мотивування кожному доводу сторін.

Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, розглядаючи спір, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Повний текст постанови складено 08.09.2026 р.

Керуючись статтями 374,375,381-384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» залишити без задоволення.

Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 08 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Л.В. Базіль

Судді: Л.А. Приходько

В.В. Майданік