Вирок від 06 вересня 2026 р. у справі №656/28/17 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 656/28/17 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1

Номер провадження: 11-кп/819/11/26 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ст.186 КК України

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року Херсонський апеляційний суд у складі суддів:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Херсоні кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12016230170000209 за апеляційною скаргою з доповненнями прокурора на вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 07 серпня 2017 року стосовно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Нижні Торгаї Нижньосірогозького району Херсонської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.186, ч.2 ст.15 – ч.5 ст.186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Встановлені вироком суду обставини та зміст оскаржуваного судового рішення.

Вироком ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07 серпня 2017 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.15 – ч.2 ст.186 КК України і призначено покарання:

- за ч.2 ст. 15 - ч.2 ст.186 КК України – у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;

- за ч.2 ст. 186 КК України – у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Згідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно до ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 2 (два) роки та зобов`язано його періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу не обирався.

Стягнуто з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на користь ОСОБА_11 спричинену матеріальну шкоду у розмірі 36729 (тридцять шість тисяч сімсот двадцять дев`ять) грн. у рівних частинах по 12 243 (дванадцять тисяч двісті сорок три) грн. з кожного.

Вирішено питання щодо судових витрат, заходів забезпечення кримінального провадження та речових доказів.

Відповідно до вироку суду ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи прямий умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна, корисливий мотив та мету незаконно збагатитися, діючи спільно як співвиконавці, за попередньою змовою між собою, вчинили ряд корисливих злочинів за наступних обставин.

Так, 12.08.2016 року близько 22.00-23.00 години, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , реалізуючи заздалегідь обумовлений свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи як співвиконавці, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, узявши з собою засоби конспірації (шапки-маски, рукавички), а також дерев`яні та металеві бити, спільно на автомобілі «Chevrolet Lacetti» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_10 , прибули у район 372 кілометру відрізку автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, у Іванівському та Нижньосірогозькому районах Херсонської області (поворот до смт. Іванівна Херсонської області), де перебуваючи в автомобілі «Chevrolet Lacetti» д.н.з. НОМЕР_1 , зупиненого на дорозі, що веде до смт. Іванівна Херсонської області проводили візуальне спостереження за рухом вантажних автомобілів на вказаній ділянці дороги, з метою встановлення вантажного автомобіля, який зупиниться на узбіччі дороги за власною ініціативою і у водія якого можливо буде відкрито викрасти грошові кошти.

Помітивши, що близько 00 год. 40 хв. 13 серпня 2016 року поряд з зупинкою громадського транспорту «Нижні Сірогози» в напрямку м. Херсона на 372 км автодороги Одеса - Мелітополь - Новоазовськ, зупинився автомобіль «VOLVO» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_12 , маючи при собі бити, та заздалегідь одягши маски та рукавички з метою уникнення викриття їх злочинної діяльності, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , рушили пішки через поле до місця зупинки транспортного засобу.

Підійшовши до вищевказаного вантажного автомобіля, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , у час коли потерпілий ОСОБА_12 здійснював обхід транспортного засобу з ліхтарем, відкрито, з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, яке виразилося у залякуванні ОСОБА_12 у разі не виконання їх вимог, щодо передачі наявних при ньому грошових коштів, негайним застосуванням до нього такого насильства за допомогою бит, які останні тримали у руках, а також насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я ОСОБА_12 , яке виразилося в нанесені ОСОБА_9 одного удару дерев`яною битою в область правої голені потерпілого, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_12 у сумі 15000 гривень та DVD-програвачем з ТВ-тюнером марки «Shivaki» модель «PDVD-1850В» з діагоналлю 8 дюймів вартістю 490,00 гривень, які перебували в кабіні автомобіля «VOLVO» д.н.з. НОМЕР_2 .

Викрадені грошові кошти у сумі 15000 гривень ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 розділили між собою рівними частинами по 5000 гривень кожному, а викрадений DVD-програвач з ТВ-тюнером марки «Shivaki» ОСОБА_9 забрав собі з метою подальшого його продажу та розподілення отриманих грошових коштів між учасниками групи.

У результаті потерпілому ОСОБА_12 було завдано матеріальну шкоду на загальну суму 15490 гривень.

ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на відкрите заволодіння чужим майном, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, повторно 22.08.2016 року близько 22 - 23 год., узявши з собою засоби конспірації (шапки-маски, рукавички), а також дерев`яні та металеві бити, прибули в район 378 кілометру автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ в районі Нижньосірогозького та Іванівського районів Херсонської області (поворот до с. Широка Балка та с. Новомиколаївка Іванівського району Херсонської області), на автомобілі «Chevrolet Lacetti» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_10 , де зупинившись на дорозі, що веде до с. Широка Балка Іванівського району Херсонської області проводили візуальне спостереження за рухом вантажних автомобілів на вказаній ділянці дороги, з метою встановлення вантажного автомобіля, який зупиниться на узбіччі дороги за власною ініціативою і у водія якого можливо буде відкрито викрасти грошові кошти.

Помітивши, що близько 00.50 години 23 серпня 2016 року поряд з зупинкою громадського транспорту «с. Новомиколаївка» у напрямку м. Херсона на 378 км автодороги Одеса - Мелітополь - Новоазовськ, зупинився автомобіль «MAN» д.н.з. НОМЕР_3 під керування ОСОБА_11 , діючи як співвиконавці, одягши маски та рукавички, з метою уникнення викриття їх злочинної діяльності, маючи при собі бити, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , рушили пішки через поле до місця зупинки транспортного засобу.

Підійшовши до вищевказаного вантажного автомобіля, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , у час коли потерпілий ОСОБА_11 перебував у зачиненій кабіні транспортного засобу, відкрито, з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, яке виразилося у залякуванні ОСОБА_11 у разі не виконання їх вимог, щодо передачі наявних при ньому грошових коштів, негайним застосуванням до нього такого насильства за допомогою бит, які останні тримали у руках, намагалися заволоділи грошовими коштами потерпілого у сумі 5400 гривень, які перебували в кабіні автомобіля, але не довели свій умисел у частині заволодіння майном до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки ОСОБА_11 здійснивши запуск двигуна транспортного засобу самостійно залишив місце злочину та викликав по телефону поліцію.

Вказані дії суд кваліфікував за ч.2 ст. 186 КК України – як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, а також з погрозою застосування такого насильства вчинений за попередньою змовою групою осіб; та за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 186 КК України – як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі з доповненнями прокурор вважає вирок суду стосовно ОСОБА_8 незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку невідповідністю висновків суду, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Просить вирок ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.08.2017 року стосовно ОСОБА_8 скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.186, ч.2 ст.15 – ч.5 ст.186 КК України та призначити ОСОБА_8 за скоєння злочину передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України із застосуванням ст.69 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, з конфіскацією майна; за скоєння злочину передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, з конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна та відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Зазначає, що висновок суду щодо відсутності в діях ОСОБА_8 кваліфікуючих ознак «вчинення злочину організованою групою» є необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

На думку прокурора судом першої інстанції не надана належна оцінка показанням обвинуваченого, який разом з іншими особами перед здійсненням злочинів 09 або 10 серпня 2016 року близько 00 год. виїжджали на автодорогу Одеса-Мелітополь-Новоазовськ з метою подивитись на рух автомобілів. Зазначене свідчить про стійкість організованої групи у складі ОСОБА_8 та двох інших осіб, та які вже в той час були об`єднані єдиним планом.

Також судом фактично не взято до уваги покази потерпілих щодо поведінки ОСОБА_8 та двох інших осіб під час скоєння злочинів, які діяли згуртовано і кожний фактично виконував свою відведену роль, детально планували вчинення грабежів на автодорозі Одеса-Мелітополь- Новоазовськ, про що свідчать завчасно підготовлені ними шапки-маски з прорізами для очей та рота, налобний ліхтарик, рукавички, металеві та дерев`яні бити.

Прокурор наполягає на тому, що у діях обвинуваченого ОСОБА_8 та двох інших осіб присутні усі ознаки організованої групи, а саме - кількісний склад - участь у групі З осіб, попередня організованість, стійкість, наявність єдиного плану, розподіл функцій, ретельна підготовка до вчинення злочинів.

Крім того на думку прокурора суд безпідставно врахував обставину, що пом`якшує покарання надання потерпілому ОСОБА_12 медичної допомоги, оскільки відповідно до його допиту, потерпілому лише дали випити води. Медична допомога потерпілому не надавалася.

Позиції учасників судового провадження, висловлені в ході апеляційного перегляду.

Прокурор підтримав доводи апеляційної скарги з доповненнями, просив ухвалити новий вирок стосовно ОСОБА_8 .

Адвокат ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_8 заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора. Просили вирок суду залишити без змін.

Захисник ОСОБА_7 вказав на наявність підстав для зарахування обвинуваченому до покарання строку попереднього ув`язнення.

Потерпілі в судове засідання не з`явилися, належним чином та завчасно повідомлялися про дату та час апеляційного розгляду кримінального провадження, заяв про відкладення судового засідання не подавали.

Неприбуття потерпілих не перешкоджає апеляційному розгляду відповідно до приписів ч.4 ст. 405 КПК України.

В судових дебатах сторони залишилися на своїх позиціях.

В останньому слові обвинувачений ОСОБА_8 просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Мотиви суду.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Вивчивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що висновок суду про доведеність винності ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.15 – ч.2 ст.186 КК України, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується ретельно дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку.

Натомість доводи прокурора щодо наявності в діях ОСОБА_8 кваліфікуючої ознаки «вчинення злочину організованою групою» є необґрунтованими.

Так, за змістом ч.3 ст. 28 КК України, організована група є одним із видів складної форми співучасті, яка характеризується особливістю взаємостосунків її учасників і внутрішньої побудови. Група може бути визнана організованою лише в тому разі, якщо вона набула всіх обов`язкових ознак, які її характеризують. Під організованою групою належить розуміти внутрішньо стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке було попередньо утворене з метою скоєння низки злочинів або тільки одного, але який потребує ретельної підготовки. При цьому стійкість організованої злочинної групи полягає в її здатності забезпечити стабільність свого функціонування, тобто ефективно протидіяти факторам, що можуть її дезорганізувати, — як внутрішнім, так і зовнішнім. Процес створення організованої групи, який обов`язково передує скоюваним нею злочинам, не є одномоментною чи спонтанною дією. Це досить тривалий у часі процес налагодження тісних, довірливих стосунків, узгодження, добору учасників, розробки цілей тощо.

Доведення наявності ознак організованої групи покладається на сторону обвинувачення та не може бути формальним, зазначення в обвинувальному акті лише переліку ознак, притаманних організованій групі, без вжиття реальних заходів для документування можливої діяльності організованої групи виключає засудження осіб за злочини з відповідною кваліфікуючою ознакою.

З показань обвинуваченого ОСОБА_8 вбачається, що він з дитинства знає ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які є його односельчанами, та товаришами. У літку 2016р. часто зустрічались та проводили час разом на власний розсуд. У ході бесід, зайшла мова про те, що на автодорогах трапляються випадки нападу на автомобілі. Вирішили і самі спробувати вчинити такий напад. Десь 09 чи 10 серпня 2016 року катались на автомобілі «Chevrolet Lacetti», належного матері ОСОБА_10 , по с. Нижні Торгаї, та потім рушили у сторону смт. Іванівка. Близько 00 год. вирішили поїхати на автодорогу Одеса - Мелітополь - Новоазовськ, подивитись на рух автомобілів. Повертаючись додому, домовились спробувати вчинити злочин, проте конкретну дату не оговорювали, а вирішили лише, що вчинять це, коли виникне можливість. 12 серпня 2016р. він вирішив погуляти з хлопцями. Цього дня, у ході розмови з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вирішили спробувати вчинити напад на вантажний автомобіль, з метою заволодіти грошима та майном, при цьому яким саме способом буде вчинено напад не оговорювали. Жодних дій для готування до вчинення злочину не вчиняли. У вечері за ним заїхав ОСОБА_10 на автомобілі «Chevrolet Lacetti», та він прихопив із собою биту, яку до цього кинув біля подвір`я, маску, яку одягав під шлем. Також у машині вже був платок та бита, які там лежали, задовго до обумовлених подій. Вирішили поїхати на Мелітопольську автотрасу, зупинились на перехресті. Сиділи спілкувались про дівчат, слухали музику. Потім побачили, як зупинилась вантажна машина. ОСОБА_10 та ОСОБА_9 перші вибігли з машини та побігли по полю в бік зупиненого транспорту, а він трохи замешкався почав їх наздоганяти, при цьому він з собою прихопив биту з маскою. Зупинились на узбіччі дороги, навпроти зупинки, де стояв вантажний автомобіль, та побачили, як водій здійснює обхід свого авто. Натягнувши маски, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 побігли в сторону водія, а він біг позаду. Коли хлопці підбігли до авто, він оббіг позаду авто та став позаду водія. Діяли спонтанно, ситуативно. Момент нанесення водію удару не бачив, однак у подальшому він залишився стояти з водієм, а ОСОБА_10 та ОСОБА_9 полізли до кабіни, та почали шукати гроші та інші цінні речі. Коли водієві стало зле, він дав йому води, та допоміг залізти до кабіни. У той час ОСОБА_10 та ОСОБА_9 віднайшли гроші та двд-програвач, який кинули у пакет, та зникли з місця події. Отримані кошти розподіли порівну між собою по 5000 грн., а двд-програвач ОСОБА_9 залишив у себе. У подальшому, при зустрічах обговорювали вчинений напад, та вважали за можливе повторити такі дії, коли випаде нагода.

Так, 22 серпня 2016р. він разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 зібрались погуляти у селі Нижні Торгаї в центрі. Виникла розмова про можливість повторного вчинення нападу. З цією метою він прихопив з собою биту, яку завчасно залишив на узбіччі біля свого подвір`я, та куплену ним маску - балаклаву, та у нічний час поїхали на Мелітопольську автотрасу. Також він віддав ОСОБА_13 свою маску, яку використовував при попередньому нападі, та у ОСОБА_14 була також маска та бита. Стояли близько години, чекали коли зупиниться автомобіль. Коли зупинився вантажний автомобіль, через деякий час вони вийшли з автомобіля та пішли через поле, присіли в кущах, збирались з думками, одягли маски, а потім підбігли до автомобіля, розбили лобове скло. Вимагали, щоб водій віддав гроші, той завів автомобіль та рушив з місця. Він розбив йому передню фару, після чого побігли по полю в сторону власного авта. У вчиненому щиро кається, засуджує свою поведінку. Обіцяв подібного більше не вчиняти, позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_9 під час допиту в суді першої інстанції також заперечили факт існування організованої групи. При цьому пояснили, що знають один одного з дитинства, проживають в одному селі, стосунки між ними були рівними, без будь-яких ознак підпорядкування та ієрархії.

Виходячи зі змісту вказаних показів та наявних в матеріалах провадження відомостей, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_8 скоїв злочини за попередньою змовою групою осіб, яка не має ознак стійкого об`єднання організованої групи.

Згідно з положеннями ст.91, 92 КПК України тягар доказування обставин щодо, події кримінального правопорушення (часу, місця, способу та інших обставини вчинення кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форми вини, мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення, покладається на слідчого, прокурора та у встановлених цим Кодексом випадках – на потерпілого.

Натомість, у даному випадку, прокурор стверджуючи про вчинення ОСОБА_8 , злочину в складі організованої групи зазначає лише про безпідставне врахування судом першої інстанції показань обвинувачених, однак не наводить жодних доказів, які б свідчили про існування кваліфікуючої ознаки «вчинення злочину в складі організованої групи».

Прокурором, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду, не надано переконливих доказів про те, хто був ініціатором створення «організованої групи», яка на думку сторони обвинувачення мала місце, як відбувався цей процес, чим він завершився і коли саме дане злочинне об`єднання набуло всіх обов`язкових ознак організованої групи.

У такому випадку сторона обвинувачення мала надати докази не тільки на підтвердження обставин, що підтверджують співучасть у конкретному злочині, а й обставин, що свідчать про співучасть у злочинній діяльності, її плануванні, розподілі функцій між учасниками групи, спрямованому на досягнення відомого їм усім плану. Прокурор мав надати докази існування саме стійкого організованого об`єднання групи для вчинення злочинів, зокрема про процес і час його становлення.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 1 постанови від 23 грудня 2005 року N 13 «Про практику розгляду кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об`єднаннями», суди мають досліджувати докази не лише стосовно конкретних злочинів, а й стосовно тих ознак, які вказують на їх вчинення саме організованою групою, мети її створення, тривалості існування, кількісного складу, існування правил поведінки. У мотивувальній частині вироку необхідно наводити дані про те, коли саме і протягом якого часу було утворено організовану групу, як довго вона існувала, характер стосунків, які склалися між її учасниками. А при розгляді багатоепізодних справ суд має установлювати, на якому конкретно етапі злочинної діяльності об`єднання набуло ознак стійкого.

На підтвердження власної позиції стороною обвинувачення було надано докази, яким суд першої інстанції надав вірну та повну оцінку. Зокрема судом враховано показання потерпілих, свідків та письмові докази.

Так, потерпілий ОСОБА_12 суду першої інстанції показав, що 13 серпня 2016р. близько 01 год. ночі, їхав на своєму автомобілі «VOLVO» д.н.з. НОМЕР_2 , по автодорозі з м. Маріуполя до м. Миколаєва. У районі 372 км. почув хлопок, що нагадував розрив колеса, та зупинив транспортний засіб на узбіччі дороги. Вийшов з автомобіля та пішов його обходити з метою встановлення причин несправностей. Коли майже обійшов кабіну автомобіля, до нього із зупинки вибігло двоє хлопців у масках з битами, а третій трішки пізніше підійшов з заді, та почали кричати де гроші, техніка. Питали чи є в машині реєстратор. Коли він повернувся до хлопця, який стояв позаду нього, то хтось із хлопців, що стояли по переду наніс йому один удар битою по нозі, та він втратив рівновагу. Двоє хлопців полізли до кабіни автомобіля, а третій залишився його стерегти. Хлопець, який залишився біля нього спитав, чи є якість інструменти у машині, на що отримав стверджувальну відповідь, але зазначив, що ключі в машині. Він підвів його до машини з метою взяти ключі. У той час проїхало декілька машин, та хлопці занервували, він взяв ключі та впав на землю, сказав, що йому зле. Хлопці подали йому води, а потім він скористався моментом та вибіг на дорогу, де зупинились декілька автомобілів, та він розповів, що трапилось. Нападники у цей час покинули його автомобіль з викраденими грошима та телевізором. Претензій матеріального та морального характеру до обвинувачених не має, оскільки викрадені речі та грошові кошти повернуті у повному обсязі. Просив подальший розгляд справи проводити у його відсутність.

Потерпілий ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що 23 серпня 2016р. близько першої години ночі він рухався на своєму автомобілі MAN» д.н.з. НОМЕР_3 по автодорозі зі сторони м. Дніпропетровська у м. Одесу. Вирішив зупинитись в районі с. Новомиколаївка Іванівського району та поїсти. У той час на зупинці вже стояв камаз-зерновоз, та він став поряд. Зробив собі поїсти, у цей час вікно в кабіні автомобілю було відкрите, горіло світло. Почув, як хтось смикнув двері автомобіля та почув голос «Вилазь», «Давай гроші». Виглянув у вікно та побачив двох чоловіків у масках, які почали битами бити скло. Він завів автомобіль та почав рухатись, а хлопці в цей час продовжили наносити удари битами по його автомобілю, та тоді він побачив третього хлопця, який на той час стояв в кінці автомобіля, та розбив фару «стоп», а інші пом`яли двері, розбили передні фари, бокові та лобове скло. Відразу зателефонував до поліції, де йому сказали рухатись в сторону смт. Іванівки, де написав заяву про злочин. Співробітники поліції виїхали на місце злочину, де затримали вказаних хлопців. Просив стягнути з обвинувачених спричинену матеріальну шкоду.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що працює у секторі кримінальної поліції Іванівського відділення поліції. У серпні 2016р. перебував у складі слідчої групи, коли близько опівночі від громадянина надійшло повідомлення, про те, що троє чоловіків у масках напали на його автомобіль, розбили вікна. Вони виїхали на місце пригоди, в район Мелітопольської траси, та побачили припаркований на перехресті автомобіль «Chevrolet Lacetti» чорного кольору, а також побачили як біжать невідомі хлопці. Він їм крикнув стояти, що це поліція, однак останні врозтіч почали від них тікати, проте вони їх наздогнали та затримали. Потім у кущах знайшли маски.

Також судом було враховано наступні письмові докази:

- рапорт ЧЧ Іванівського відділення поліції Каховського ВП ГУ НП у Херсонській області від 13 серпня 2016р. за №962 ОСОБА_16 , про те, що 13 серпня 2016р. о 01 год. 15 хв. до ЧЧ надійшло повідомлення від ОСОБА_12 , який повідомив, що 13 серпня 2016р. близько 00 год. 45 хв., на автодорозі Одеса-Мелітополь-Новоазовськ на перехресті доріг ОСОБА_17 невідомі особи у кількості трьох чоловік у масках збили заявника з ніг, після чого двоє невідомих проникли до кабіни його автомобіля звідки заволоділи грошима у сумі 15000 грн. та телевізором;

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 13 серпня 2016р. подану ОСОБА_12 , в якій він просить прийняти міри до невідомих осіб, які на перехресті доріг ОСОБА_17 вчинили напад на нього із застосуванням насильства, проникли до салону його автомобіля, та заволоділи грошима у сумі 15 000 грн. та телевізором;

- заяву ОСОБА_12 від 13 серпня 2016р., якою він дозволяє працівникам поліції провести огляд його транспортного засобу Вольво, державний номерний знак НОМЕР_4 ;

- протокол огляду місця події від 13 серпня 2016р., яким оглянуто територію автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, у районі перехрестя доріг Іванівка-Нижні Сірогози, та встановлено, що в 100м. від перехрестя, де розташована зупинка в сторону м. Херсона, розташований транспортний засіб Вольво, синього кольору з причепом, що належить ОСОБА_12 , та в ході огляду вилучено сліди пальців рук;

- рапорт оперативного чергового Іванівського відділення Каховського відділу ГУ НП у Херсонській області ОСОБА_18 від 23 серпня 2016р. за №1005, яким повідомлялось про те, що до ЧЧ надійшло повідомлення від ОСОБА_11 , що 23 серпня 2016р. близько 00 год. 55 хв., на автодорозі Одеса-Мелітополь неподалік с. Новомиколаївка Іванівського району невідома особа пошкодила скло його автомобіля МАН, д.н.з. НОМЕР_3 , під час його зупинки на відпочинок;

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 23 серпня 2016р. від ОСОБА_11 , в якому останній повідомляє, що 23 серпня 2016р. близько 00 год. 50 хв., на автодорозі Одеса-Мелітополь поблизу с. Новомиколаївка, невстановлені особи у масках розбили бокове скло на дверях та лобове скло з погрозою застосування насильства та вимагали гроші;

- рапорти поліцейських РПОП ГУНП у Херсонській області від 23 серпня 2016р. ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , про те, що ними у ході відпрацювання інформації щодо нападу на вантажний автомобіль в районі с. Новомиколаївка, було затримано осіб, які співпадали з орієнтуванням;

- протокол огляду місця події від 23 серпня 2016р. та фототаблицю до нього, відповідно до яких оглянуто автодорогу Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, поворот до с.Новомиколаївка Іванівського району, де на узбіччі виявлено автомобіль «Chevrolet Lacetti», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , та на відстані близько двох метрів від автомобіля у лісосмузі виявлено металевий прут довжиною 61 см., налобний ліхтар, складний ніж, чорну маску з тканини одну пару рукавичок жовто-білого кольору;

- протокол огляду місця події від 23 серпня 2016р. з фототаблицею до нього, згідно з яким оглянуто узбіччя автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 378 км., де на ґрунті у траві виявлено та вилучено предмет схожий на дерев`яну биту, один предмет схожий на металеву биту, дві маски чорного кольору з прорізами для очей та роту, одну пару тканинних рукавичок сірого кольору, одну пару тканинних рукавичок біло-синього кольору;

- заяву ОСОБА_9 від 23 серпня 2016р., згідно якої він добровільно видав працівникам поліції двд-програвач, який викрав з вантажного автомобіля на автодорозі Мелітополь-Херсон-Одеса, 13 серпня 2016р.;

- протокол огляду від 23 серпня 2016р., з фототаблицею до нього, відповідно до якого оглянуто двд-програвач «Shivaki», чорного кольору;

- протокол пред`явлення особи для впізнання від 31 серпня 2016р. за участю потерпілого ОСОБА_12 , який впізнав по голосу під номером два з правої сторони ОСОБА_9 , як особу, яка 13 серпня 2016р. здійснила на нього напад, на автодорозі Одеса-Мелітополь-Новоазовськ;

- протокол пред`явлення особи для впізнання від 31 серпня 2016р. за участю потерпілого ОСОБА_12 , який впізнав по голосу під номером два з правої сторони ОСОБА_8 , як особу, яка 13 серпня 2016р. здійснила на нього напад, на автодорозі Одеса-Мелітополь-Новоазовськ;

- протокол пред`явлення особи для впізнання від 31 серпня 2016р. за участю потерпілого ОСОБА_12 , який впізнав по голосу під номером два з правої сторони ОСОБА_10 , як особу, яка 13 серпня 2016р. здійснила на нього напад, на автодорозі Одеса-Мелітополь-Новоазовськ;

- протокол пред`явлення особи для впізнання від 23 серпня 2016р. за участю потерпілого ОСОБА_11 , який впізнав першого праворуч ОСОБА_10 , який здійснив на нього напад 23 серпня 2016р.;

- протокол пред`явлення особи для впізнання від 23 серпня 2016р. за участю потерпілого ОСОБА_11 , який впізнав другого ліворуч ОСОБА_9 , який здійснив на нього напад 23 серпня 2016р.;

- протокол пред`явлення особи для впізнання від 23 серпня 2016р. за участю потерпілого ОСОБА_11 , впізнав другого ліворуч ОСОБА_8 , який здійснив на нього напад 23 серпня 2016р.;

- протокол обшуку від 14 вересня 2016р. та фото таблицю до нього, яким зафіксовано факт обшуку автомобіля «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, та в ході проведення якого виявлено та вилучено мобільні телефони Флай, Бравіс та ОСОБА_21 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чоловічий гаманець, посвідчення водія на ім`я ОСОБА_8 , паспорт гр. України ОСОБА_10 , паспорт громадянина України ОСОБА_9 , бінокль;

- протокол огляду від 03 листопада 2016р., яким оглянуто мобільні телефони Самсунг дуос, ОСОБА_22 , вилучені у ході проведення обшуку автомобіля «Chevrolet Lacetti», які належать обвинуваченим;

- протокол огляду предмета від 10 листопада 2016р., яким оглянуто двд-програвач «Shivaki», модель «PDVD-1850B» з діагоналлю 8 дюймів, чорного кольору;

- протокол огляду від 10 листопада 2016р. гарантійного талону №16018577366, виданого торгівельною мережею «Фокстрот» на двд-програвач «Shivaki», модель «PDVD-1850B»;

- висновок експерта від 15 листопада 2016р. за №636-МТ згідно якого, ринкова вартість портативного двд-програвача з ТВ-тюнером марки «Shivaki», модель «PDVD-1850B» з діагоналлю 8 дюймів станом на 13 серпня 2016р. могла складати 490 грн.;

- висновок експерта №112 від 18 жовтня 2016р., згідно якого кров обвинуваченого ОСОБА_9 за дослідженою системою АВ0, відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В;

- висновок експерта за №110 від 18 жовтня 2016р., згідно якого кров обвинуваченого ОСОБА_8 за дослідженою системою АВ0, відноситься до групи 0 з ізогемаглютиніном анти-В і анти-А;

- висновок експерта за №111 від 18 жовтня 2016р., згідно якого кров обвинуваченого ОСОБА_10 за дослідженою системою АВ0, відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В;

- ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 21 жовтня 2016р., якою надано тимчасовий доступ до телекомунікаційних мереж з метою зняття інформації з каналів зв`язку НОМЕР_5 , НОМЕР_6 та IMEI НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , у період часу з 12 серпня 2016р. по 24 серпня 2016р. та протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 14 листопада 2016р. та їх описом з оптичним диском;

- ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 21 жовтня 2016р. про тимчасовий доступ до телекомунікаційних мереж з метою зняття інформації про абонента, зв`язок по мобільним терміналам з абонентськими номерами НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , та IMEI НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 у період часу з 12 серпня 2016р. по 24 серпня 2016р. та протокол тимчасового доступу до речей та документів від 15 листопада 2016р. з описом та розпискою, та оптичним диском;

- довідку аналізу технічної інформації з`єднань абонентів рухомого мобільного зв`язку;

- ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 21 жовтня 2016р., якою надано тимчасовий доступ до документів, (товарно-транспортних накладних) що стосуються поштових відправлень на ім`я ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у період часу з 01 січня 2016р. по 23 серпня 2016р., які знаходяться у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », з протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 09 листопада 2016р., яким вилучено копії адрес-накладних №№59000171027409, 59998029497072, 59000163326661,59000196923236, 20450015081903;

- протокол огляду предмета від 03 листопада 2016р., яким оглянуто ліхтарик, вилучений 23 серпня 2016р. у ході огляду місця події;

- протокол огляду від 10 листопада 2016р., яким оглянуто товарно-транспортні накладні, вилучені у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », у тому числі товарно-транспортну накладну за №20450015081903 від 15 серпня 2016р., згідно якої відправник ОСОБА_23 відправив на ім`я ОСОБА_8 одяг;

- протокол проведення слідчого експерименту від 16 листопада 2016р. з оптичним диском за участю ОСОБА_8 , який показав місце вчинення злочину, та дії учасників по нападу на водія, та відібрання майна;

- протокол проведення слідчого експерименту від 16 листопада 2016р. з оптичним диском за участю ОСОБА_9 , який показав місце вчинення злочину, та дії учасників по нападу на водія, та відібрання майна;

- протокол проведення слідчого експерименту від 16 листопада 2016р. з оптичним диском за участю ОСОБА_10 , який показав місце вчинення злочину, та дії учасників по нападу на водія, та відібрання майна;

- висновок судової молекулярно-генетичної експертизи від 29 грудня 2016р. за №856, згідно яких у вилучених предметах (балаклавах, шапках-масках, та рукавичках виявлені генетичні ознаки ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ;

- протокол огляду від 30 грудня 2016р. та фото таблицею до нього, яким оглянуто паперові конверти, в яких знаходься марлеві серветки з кров`ю ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , чорну маску з тканини, пару рукавичок жовтого-білого кольору, металевий прут, металеву биту, дерев`яну биту дві маски чорного кольору з прорізами для очей дві пари тканинних рукавичок;

Зазначені докази в повній мірі підтверджують вчинення ОСОБА_8 злочинів, передбачених, ч.2 ст.186, 2 ст. 15 ч.2 ст. 186 КК України.

Водночас, як вірно встановив суд першої інстанції наведені докази не підтверджують вчинення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 злочинів саме в складі організованої групи.

Про будь-які ознаки існування такої організованої групи осіб потерпілі та свідки не повідомляли. Письмові докази також не містять відомостей про попередню зорганізацію ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у стійке об`єднання для вчинення кримінальних правопорушень, об`єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення узгодженого плану, відомого всім учасникам групи. Зокрема відсутні будь-які докази існування єдиного керівника, ініціатора створення групи, існування заздалегідь розробленого учасниками такої групи плану, розподілу ролей та чіткого притримання кожним із них визначеної заздалегідь ролі.

Надані стороною обвинувачення докази не спростовують позицію обвинуваченого про наявність попередньої змови на вчинення злочинів, однак відсутності у них узгодженого плану щодо вчинення злочинів та спонтанності і ситуативності дій кожного з них в залежності від обставин події.

З огляду на викладене суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не здобуто доказів, а прокурором не доведено в суді, що інкриміновані ОСОБА_8 кримінальні правопорушення були вчиненні ним в складі організованої групи. З таким висновком погоджується і суд апеляційної інстанції, а доводи апеляційної скарги прокурора ці висновки не спростовують.

Тому кримінальні правопорушення, які скоїв ОСОБА_8 вірно кваліфіковані судом за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, а також з погрозою застосування такого насильства вчинений за попередньою змовою групою осіб; та за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 186 КК України як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Щодо покарання.

Водночас колегія суддів вважає обґрунтованими посилання доповнень до апеляційної скарги прокурора на те, що призначене ОСОБА_8 покарання явно не відповідає ступеню тяжкості вчиненого.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно із ст. 75 КК України передбачено звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

При цьому рішення суду про звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Зазначених вимог закону при призначенні покарання судом першої інстанції дотримано не було.

Колегія суддів вважає, що висновок суду про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з іспитовим строком не відповідає вимогам ст. 65, 75 КК України.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 роки із застосуванням ст. 75 КК України суд, як убачається з вироку, належним чином не мотивував своє рішення та фактично не врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність. Крім того суд не врахував спосіб вчинення обвинуваченим злочину, оскільки його дії носили активний характер та були протиправними, він об`єктивно усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачав можливість настання наслідків у виді спричинення будь-якої за тяжкістю шкоди здоров`ю потерпілих, хоча й не конкретизував у своїй свідомості, якою саме буде така шкода, а також розмір заподіяної шкоди.

Крім того, як вірно зазначив в апеляційній скарзі прокурор, суд першої інстанції безпідставно врахував як пом`якшуючу покарання обставину – надання потерпілому ОСОБА_12 медичної допомоги. Згідно з показами потерпілого ОСОБА_12 медична допомога йому не надавалася, особи які скоїли стосовно нього злочин лише дали попопити йому води.

За таких обставин, оскільки судом першої інстанції обвинуваченому призначено покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, вирок суду в частині призначеного покарання підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового вироку, яким ОСОБА_8 слід призначити покарання за вчинення кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення і попередження нових злочинів.

При обранні міри покарання обвинуваченому колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, визнання своєї вини повністю та щире каяття, особу винного, який характеризуються позитивно, на лікарському обліку у психіатра і нарколога не перебуває, вперше притягається до кримінальної відповідальності. Поруч із цим, ОСОБА_8 з 2019 року ухилявся від суду у зв`язку з чим був оголошений у міжнародний розшук.

В даному випадку апеляційний суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст.69 КК України.

Статтею 69 КК України у редакції станом на час вчинення обвинуваченим інкримінованих йому діянь було передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Однак частина 1 статті 69 КК України надає повноваження суду призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі:

1) вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання, відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України;

2) вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами кримінального правопорушення, поведінкою особи під час вчинення кримінального правопорушення та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та/або небезпечність винуватої особи.

У даному випадку хоч і наявні обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого (визнання вини, щире каяття, сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування шкоди), однак з огляду на характер та тяжкість вчинених ОСОБА_8 злочинів скоєних із погрозою застосуванням насильства до потерпілих, його активну роль у кожному із них, та подальшу поведінку обвинуваченого, який переховував від суду, зазначені обставини не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості скоєних обвинуваченим кримінальних правопорушень.

З огляду на викладе, на думку апеляційного суду, виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах реального відбування покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.186 КК України. З огляду на існування обставини, що пом`якшує покарання – щире каяття та визнання вини, апеляційний суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання за ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років. За ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України з урахуванням положень ч.3 ст.68 КК України ОСОБА_8 слід призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні підлягає частковому задоволенню.

Зарахування попереднього ув`язнення та строку відбування покарання.

Відбування покарання в ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вироком ІНФОРМАЦІЯ_5 від 10 січня 2018 року вирок ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07 серпня 2017 року стосовно ОСОБА_8 було скасовано в частині призначеного покарання.

Цим вироком ОСОБА_8 було призначено покарання за ч.2 ст. 15 ч. 2 ст.186 КК України із застосуванням положень ч.1 ст. 69 КК України у виді обмеження волі на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням положень ч.1 ст. 69 КК України - 4 роки обмеження волі.

Згідно з положеннями ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_8 остаточно було призначено покарання у виді обмеження волі на строк 4 роки і 1 місяць з відбуванням покарання в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ОСОБА_8 нагляду з обов`язковим залученням його до праці. В решті вирок місцевого суду було залишено без зміни.

Засуджений відбував указане покарання у виді обмеження волі в ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з 19 лютого 2018 року.

Постановою ІНФОРМАЦІЯ_6 від 22 листопада 2018 року вирок ІНФОРМАЦІЯ_5 від 10 січня 2018 року стосовно ОСОБА_8 було скасовано й призначено новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Згідно з даними відповіді ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 відбував покарання в ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з 19.02.2018 по 18.12.2018 та був звільнений у зв`язку із скасуванням вироку ІНФОРМАЦІЯ_5 від 10 січня 2018 року.

Відповідно до п.б. ч.1 ст.72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид, виходячи, зокрема, з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Таким чином у строк призначеного ОСОБА_8 покарання слід зарахувати строк відбування ним покарання у виді обмеження волі в ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » з 19 лютого 2018 року по 18 грудня 2018 року за вироком ІНФОРМАЦІЯ_5 від 10 січня 2018 року з розрахунку два дні обмеження волі за один день позбавлення волі.

Утримання під вартою з метою екстрадиції.

Крім того, як вірно звернув увагу в ході апеляційного розгляду захисник ОСОБА_7 , оскільки в ході кримінального провадження здійснювалися заходи щодо екстрадиції обвинуваченого ОСОБА_8 наявні підстави для застосування положень ст.577 КПК України та ч.5 ст.72 КК України.

Згідно з положеннями вказаної норми час тримання виданої особи під вартою на території запитуваної держави у зв`язку з вирішенням питання про видачу в Україну, а також час її етапування зараховуються до загального строку відбування покарання, призначеного вироком суду України.

28 вересня 2019 року обвинуваченого ОСОБА_8 оголошено в розшук та надано дозвіл на його затримання з метою приводу до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

22 вересня 2021 року ІНФОРМАЦІЯ_9 , на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України, відносно ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Затримання та утримання під вартою з метою екстрадиції в Республіці Угорщина.

Відповідно до наявної в матеріалах кримінального провадження інформації, а також наданих сторонами кримінального провадження відомостей, ОСОБА_8 27 серпня 2022 року був затриманий в Республіці Угорщина та утримувався під вартою з метою екстрадиції в даному кримінальному провадженні.

Згідно відповіді Директора Департаменту міжнародної правової допомоги ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_24 від 25 серпня 2026 року за №12378/156004-7-26/12.4 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , тримався під вартою на території Угорщини з метою його видачі (екстрадиції) до України з 27.08.2022 по 07.10.2022.

Таким чином зазначений строк є строком попереднього ув`язнення та підлягає зарахуванню до покарання за правилами ч.5 ст.72 КК України.

Затримання в Республіці Польща та подальша екстрадиція.

Крім того з наявних в матеріалах справи відомостей, зокрема листів ІНФОРМАЦІЯ_10 , вбачається, що після затримання та тримання ОСОБА_8 під вартою в Угорщині його не було видано до України.

Надалі ОСОБА_8 з метою видачі до України та притягнення до кримінальної відповідальності у даному кримінальному провадженні був затриманий в Республіці Польща.

Зокрема 29 липня 2025 року ОСОБА_8 було затримано в Республіці Польща та стосовно нього було застосовано екстрадиційний арешт.

16 березня 2026 року співробітникам сектору міжнародного поліцейського співробітництва ІНФОРМАЦІЯ_12 здійснено фактичну передачу затриманого ОСОБА_8 , що підтверджується відповідним актом.

Згідно протоколу затримання 16 березня 2026 року о 15:00 год у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення « ІНФОРМАЦІЯ_13 » Волинської області ОСОБА_8 було затримано співробітником ІНФОРМАЦІЯ_14 .

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_8 від 18 березня 2026 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, що обраний ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_8 від 22 вересня 2021 року.

Таким чином, зі змісту наявних документів і матеріалів провадження вбачається, що на території Республіки Польща ОСОБА_8 утримувався саме на виконання доручення України про його екстрадицію в рамках даного кримінального провадження та був виданий Україні 16 березня 2026 року, що підтвердили як сторона обвинувачення, так і сторона захисту.

Таким чином ОСОБА_8 до покарання слід зарахувати час його тримання під вартою на території Республіки Польща у зв`язку з вирішенням питання про видачу в Україну в даному кримінальному провадженні, а саме з 29 липня 2025 року по 15 березня 2026 року, а також строк з 16 березня 2026 року (моменту затримання на території України) по день набрання вироком законної сили, до загального строку відбування покарання, призначеного даним вироком.

Разом із цим, враховуючи, що ОСОБА_8 злочини скоєно в період дії Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» № 838-VIII від 26.11.2015 року, відносно обвинуваченого мають бути застосовані положення ч.5 ст.72 КК України в редакції вказаного закону, відповідно до яких зарахування строку попереднього ув`язнення до строку покарання здійснюється із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду викладеної у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 663/537/17, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї застосовано заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону № 838-VIII. У такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК не допускається.

Згідно з положеннями ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015 року у строк попереднього ув`язнення включається строк:

а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;

б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання;

в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження;

г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи;

ґ) перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув`язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.

Положеннями ст.ст.1, 2 Закону України «Про попереднє ув`язнення», що попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув`язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.

Метою попереднього ув`язнення є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від органів досудового розслідування та суду, перешкоджанню кримінальному провадженню або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку та видачі особи (екстрадиції) або її транзитного перевезення.

З огляду на викладене, період тимчасового арешту ОСОБА_8 з метою його видачі для притягнення до кримінальної відповідальності у даному кримінальному провадженні, є попереднім ув`язненням.

Таким чином ОСОБА_8 слід зарахувати на підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015 року в строк відбування покарання, призначеного цим вироком, період його попереднього ув`язнення з 27 серпня 2022 року по 07 жовтня 2022 року та з 29 липня 2025 року по день набрання вироком апеляційного суду сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Щодо домашнього арешту.

Що стосується доводів захисника з приводу доцільності зарахування обвинуваченому ОСОБА_8 до покарання періоду його перебування під домашнім арештом, то матеріали провадження, зокрема витяг з реєстру досудового розслідування, хоч і містять відомості про застосування стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, однак в матеріалах провадження відсутні належні та допустимі докази, які б дозволяти визначити строк дії стосовно ОСОБА_8 такого запобіжного заходу. Сторонами кримінального провадження таких доказів також не надано.

З огляду на викладене апеляційний суд не вбачає підстав для зарахування до покарання строку перебування ОСОБА_8 під домашнім арештом.

Водночас колегія суддів зауважує, що положеннями п.14 ч.1 ст.537, ст.539 КПК України під час виконання вироку передбачено можливість подання клопотання щодо вирішення питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, в тому числі в частині зарахування строку попереднього ув`язнення, до суду, визначеного ч.2 ст.539 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.15 ст.615 ст.ст. 404, 405, 407, 413, 420 КПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 07 серпня 2017 року стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , в частині призначеного покарання скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , призначити покарання:

-за ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років;

-за ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Строк покарання рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

На підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015 року зарахувати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , в строк відбування покарання, призначеного цим вироком, період його попереднього ув`язнення з 27 серпня 2022 року по 07 жовтня 2022 року та з 29 липня 2025 року по день набрання вироком апеляційного суду сили (07 вересня 2026 року) із розрахунку одному дню попереднього ув`язнення відповідає два дні позбавлення волі.

За правилами ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , в строк покарання строк відбування ним покарання у виді обмеження волі за вироком ІНФОРМАЦІЯ_5 від 10 січня 2018 року в ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » з 19 лютого 2018 року по 18 грудня 2018 року включно з розрахунку два дні обмеження волі за один день позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений учасниками судового провадження протягом трьох місяців з дня його проголошення, шляхом подачі касаційної скарги, безпосередньо до касаційного суду.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4