Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №590/1078/24 — Сумський апеляційний суд

Справа №590/1078/24

Номер провадження 22-ц/816/2601/26

Категорія - 41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач),

суддів: Собини О.І., Нестеренка М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Шелудько Оксани Олександрівни

на рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 25 березня 2025 року ухвалене в м. Ямпіль у складі судді Деркача І.М., повне рішення складено 28 березня 2025 року,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

06 листопада 2024 року ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» звернулося до суду із вказаним позовом, який обґрунтовано наступними обставинами.

02 листопада 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 7250755, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 25 000 грн у безготівковій формі шляхом зарахування на платіжну карту № НОМЕР_1 , на строк 360 днів, із періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів і датою останнього платежу – 27 жовтня 2024 року. Договором установлено стандартну процентну ставку – 1,99 % на день та передбачено можливість застосування зниженої процентної ставки – 1,493 % на день як індивідуальної знижки за умови настання визначених договором обставин. Кредитний договір укладено в електронній формі шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором С8651.

25 липня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» (попередня назва ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») укладено договір факторингу №25.07/24-Ф, за яким до позивача, за плату перейшло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, зокрема і до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором у розмірі 65 297,50 грн, з яких: 25 000 грн – кредит, 40 297,50 грн – заборгованість за процентами. Також новим кредитором здійснено нарахування процентів за стандартною ставкою у межах строку дії кредитного договору, у період із 25 липня 2024 року по 22 вересня 2024 року (60 днів), у розмірі 29 850 грн.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором від 02 листопада 2023 року № 7250755 не виконав, кредитні кошти не повернув, має непогашену заборгованість перед позивачем у розмірі 95 147,50 грн, з яких: 25 000 грн – кредит, 40 297,50 грн – заборгованість за процентами (нараховані первісним кредитором), 29 850 грн – проценти нараховані позивачем за 60 днів, яку товариство просило стягнути з нього на свою користь, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору – 2422,4 грн та витрати на правничу допомогу – 10 000 грн.

Короткий рішення суду першої інстанції

Рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 25 березня 2025 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 02 листопада 2023 року № 7230755 у розмірі 95 147,50 грн, з яких 25 000 грн кредит, 70 147,50 грн проценти за користування кредитом, а також 2 422,40 грн судового збору та 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Встановивши факт укладення між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 кредитного договору в електронній формі та отримання відповідачем кредитних коштів, а також те, що позичальник належним чином не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів, суд першої інстанції дійшов висновку, що права ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» як нового кредитора підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

При цьому, суд першої інстанції відхилив доводи представника відповідача щодо звільнення від сплати процентів у зв`язку з проходженням ОСОБА_1 військової служби, оскільки дійшов висновку, що передбачені частиною п`ятнадцятою 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги поширюються лише на мобілізованих позичальників, тоді як відповідач був прийнятий на військову службу за контрактом.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 – адвокат Шелудько О.О. оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову щодо стягнення процентів. В іншій частині фактично просить залишити рішення суду без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині стягнення процентів по кредиту, відповідач вважає, що підлягає звільненню від їх сплати, оскільки з 31 березня 2023 року проходить військову службу у Збройних Силах України на посаді солдата, що підтверджується військовим квитком, витягом з наказу Міністерства оборони України та іншими доказами.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно виходив із того, що пільги, передбачені частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», поширюються лише на мобілізованих позичальників. Суд послався, зокрема, на листи НБУ від 02 вересня 2014 року та Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року, однак ці листи не можуть обмежувати дію закону та стосуються правовідносин, пов`язаних з АТО. Відповідач в АТО участі не брав, а спірні правовідносини виникли після введення воєнного стану в Україні.

Зазначає, що частина п`ятнадцята статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою, яка передбачає звільнення від нарахування процентів за користування кредитом та штрафних санкцій для визначених нею категорій військовослужбовців. При цьому закон не ставить застосування цієї пільги в залежність від наявності статусу учасника бойових дій.

Відповідач заперечує проти розміру заборгованості, заявленого позивачем, оскільки згідно з реєстром боржників за договором факторингу від 25 липня 2024 року № 25.07/24-Ф до нового кредитора перейшло право вимоги лише в розмірі 65 297,50 грн, з яких 25 000 грн – тіло кредиту та 40 297,50 грн – проценти. Однак позивач просить стягнути 95 147,05 грн, включивши проценти у сумі 29 850 грн, нараховані вже після визначення суми заборгованості та укладення договору факторингу.

Посилаючись на статтю 514 ЦК України, зазначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора лише в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права вимоги. Оскільки право вимоги зі сплати процентів у розмірі 16 716 грн за договором факторингу до позивача не перейшло, правові підстави для їх стягнення відсутні.

Також відповідач заперечує проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи його завищеним та неспівмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт і витраченим часом. Спір є типовим, позовна заява має шаблонний характер, а справа не потребувала значного обсягу правового аналізу чи вивчення великої кількості доказів. У зв`язку з цим відповідач просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Судове рішення в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 25 000 грн в апеляційному порядку сторонами не оскаржується та відповідно в цій частині апеляційним судом не переглядається.

До апеляційної скарги представником додано довідку (додаток 6 до Порядку) від 23 березня 2026 року про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України (т. 2 а.с. 79).

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Правом на відзив на апеляційну скаргу позивач не скористався.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

02 листопада 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 через вебсайт укладено електронний договір про надання споживчого кредиту № 7230755, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 25 000 грн у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок споживача з використанням платіжної картки № НОМЕР_1 , строком на 360 днів (пункт 1.4). Періодичність сплати процентів визначена кожні 30 днів, дата останнього платежу – 27 жовтня 2024 року. Проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною процентною ставкою 1,99 % на день (пункт 1.5), яка застосовується в межах строку кредиту, визначеного пунктом 1.4 договору, з можливістю подальшого застосування зниженої процентної ставки 1,493 % відповідно до умов підпункту 1.5.2 договору (т. 1 а. с. 15-19).

Відповідно до підпункту 1.5.2 договору знижена процентна ставка у розмірі 1,493 % на день застосовується за умови, якщо споживач до 02 грудня 2023 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за цією датою, сплатить кошти у розмірі не меншому, ніж сума першого платежу, визначеного у графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. У такому випадку споживач як учасник програми лояльності отримує від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку з чим розмір процентів, що підлягають сплаті за стандартною процентною ставкою до зазначеної дати, перераховується за зниженою процентною ставкою.

Додатком № 1 до кредитного договору є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка також є графіком платежів (т. 1 а. с. 20).

Зазначені документи та паспорт споживчого кредиту підписані позичальником електронним підписом із використанням одноразового ідентифікатора С8651 (т. 1, а. с. 22-23).

На виконання договору між ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Авентус Україна» про організацію переказу грошових коштів від 16 лютого 2022 року № 160222-1, ТОВ «Пейтек», яке здійснює діяльність із надання платіжних послуг, 02 листопада 2023 року о 14:04:05 успішно перерахувало 25 000 грн на платіжну картку клієнта (маска картки № НОМЕР_1 ), банк-еквайр – АТ «ПУМБ» (т. 1 а. с. 68-71).

25 липня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» (попередня назва – ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») укладено договір факторингу № 25.07/24-Ф, за умовами якого відбулося відступлення права грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 7230755 від 02 листопада 2023 року, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 72-81).

Пунктом 1.1 зазначеного договору передбачено, що фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт – відступити факторові право грошової вимоги до третіх осіб – боржників, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (процентами), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Актом приймання-передачі інформації згідно з реєстром боржників в електронному вигляді від 25 липня 2024 року та витягом з реєстру боржників до договору факторингу від 25 липня 2024 року № 25.07/24-Ф підтверджується набуття ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7230755 від 02 листопада 2023 року у розмірі 65 297,50 грн, з яких 25 000 грн – сума кредиту, 40 297,50 грн – заборгованість за процентами (т. 1 а.с. 37, 82).

Виконання умов договору факторингу щодо сплати його ціни підтверджується платіжними інструкціями від 29 липня 2024 року № 5537, № 5535, № 5536 та № 5534 (т. 1 а.с. 42-45).

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором, сформованим первісним кредитором, станом на 24 липня 2024 року заборгованість за кредитним договором становила 85 695 грн, з яких 25 000 грн – заборгованість за кредитом та 60 695 грн – заборгованість за процентами, нарахованими за період із 02 листопада 2023 року по 03 березня 2024 року. При цьому 13 грудня 2023 року відповідачем внесено 20 397,50 грн, які відповідно до розрахунку зараховано на погашення процентів за користування кредитом (т. 1, а. с. 26).

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором, сформованим ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» (попередня назва – ТОВ «ФК «Фінтраст Україна»), за період із 25 липня 2024 року по 22 вересня 2024 року позивачем нараховано 29 850 грн процентів за користування кредитними коштами (т. 1, а. с. 33).

На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» надіслало на адресу суду лист № 20.1.0.0.0/7-250224/107451 від 03 березня 2025 року, у якому зазначило, що на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ), на яку 02 листопада 2023 року здійснено переказ коштів у сумі 25 000,00 грн. Інформація про платника в банку відсутня (т. 2, а. с. 26).

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_4 від 18 червня 2024 року ОСОБА_1 07 серпня 2024 року призвано на військову службу до Збройних Сил України за контрактом (т. 1, а. с. 118).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов`язанні установлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 12 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України (у редакції на час виникнення правовідносин) передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (стаття 1078 ЦК України у редакції на час виникнення правовідносин).

У постанові Верховного Суду від 07 січня 2026 у справі №727/2790/25 зробив висновок, що допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги – це момент виникнення.

Установлено, що між сторонами в електронній формі укладено кредитний договір, яким визначено, зокрема, суму та строк повернення позики, порядок її повернення, розмір і порядок нарахування процентів. Факт укладення договору, його підписання відповідачем та отримання кредитних коштів у заявленій сумі стороною відповідача не оспорюється, а тому факт існування кредитних правовідносин є встановленим.

Факт переходу до позивача прав вимоги за вказаним кредитним договором до боржника ОСОБА_1 підтверджується відповідним договором факторингу, складеними на його виконання Актом прийому-передачі Реєстру боржників та Реєстром боржників.

Також за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним. Докази сплати заборгованості за кредитними договорами жодному із кредиторів у матеріалах справи відсутні.

25 липня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», яке у подальшому змінило назву на ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» укладено договір факторингу, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України до позивача як до нового кредитора перейшли усі права первісного кредитора за кредитним договором, зокрема і право на отримання процентів за користування кредитними коштами, передбачених умовами договору.

Отже, на момент укладення договору факторингу право первісного кредитора нараховувати передбачені договором проценти продовжувало існувати, а тому відповідно до статті 514 ЦК України та договору факторингу таке право перейшло і до нового кредитора.

Нарахування позивачем процентів за період з 25 липня 2024 року по 22 вересня 2024 року здійснено в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Щодо відсутності підстав для звільнення від сплати процентів за користування кредитом

В апеляційній скарзі йдеться про наявність у відповідача пов`язаних із статусом військовослужбовця пільг, передбачених частиною 15 статті 14 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». До апеляційної скарги представником відповідача додано довідку від 23 березня 2026 року на підтвердження безпосередньої участі відповідача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України.

Водночас у апеляційній скарзі не порушено питання про прийняття та дослідження зазначеного документа як нового доказу, не наведено причин його неподання до суду першої інстанції та не обґрунтовано неможливості його подання раніше з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача.

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно від нього не залежали.

За змістом статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

Верховний Суд у постанові від 24 липня 2024 року у справі № 646/857/18 (провадження № 61-5330св24) зазначив, що поважність причин неподання доказів до суду першої інстанції має довести особа, яка такі докази подає, а висновок про їх прийняття та дослідження або відмову в прийнятті має бути належним чином мотивований судом. Аналогічний підхід викладено Верховним Судом у постанові від 21 серпня 2023 року у справі № 552/7368/21 (провадження № 61-455св23).

Отже, при поданні до апеляційного суду нових доказів питання про їх прийняття та дослідження має бути предметом відповідного процесуального вирішення, передумовою якого є наведення особою, яка подає такий доказ, передбачених законом підстав для його прийняття.

Оскільки представником відповідача відповідного клопотання не заявлено, причин неподання документа до суду першої інстанції не наведено та неможливості його подання раніше з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача, не обґрунтовано, колегія суддів не вбачає підстав для прийняття та дослідження цього документа як нового доказу під час апеляційного перегляду справи.

Згідно із пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону України від 21 березня 2024 року №3621-IX, який набрав чинності 04 травня 2024 року) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Аналіз змісту цієї норми у вказаній редакції свідчить, що вона поширюється на дві категорії військовослужбовців:

(1) військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період;

(2) інші військовослужбовці, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, під час дії особливого періоду.

Для першої категорії військовослужбовців щоб скористатися пільгою необхідно надати докази їх призову на військову службу саме за призовом під час мобілізації, на особливий період. При цьому, вказана пільга надається їм на весь час їх призову.

Щодо надання пільги другій категорії військовослужбовців, тобто військовослужбовцям, які перебувають на інших видах військової служби, окрім військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, така надається їм у період перебування безпосередньо в районах та у період здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України

При цьому, вказана пільга надається їм під час дії особливого періоду. Вказані обставини мають бути підтверджені відповідними документами, визначеними Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (із відповідними змінами).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач проходить військову службу у Збройних Силах України на підставі контракту з 07 серпня 2024 року. Водночас на час розгляду справи судом першої інстанції доказів того, що відповідач належав до категорії військовослужбовців, на яких поширюється пільга, передбачена пунктом 15 статті 14 зазначеного Закону, матеріали справи не містили.

Не було належним чином порушено це питання і під час апеляційного перегляду. Представник відповідача, додавши до апеляційної скарги відповідний документ, не заявила клопотання про його прийняття та приєднання до матеріалів справи як нового доказу.

Сам факт проходження військової служби за контрактом не підтверджує наявності обставин, з якими закон пов`язує право на ненарахування процентів за користування кредитом. Належних і допустимих доказів участі відповідача у передбачених законом заходах під час розгляду справи судом першої інстанції надано не було. Отже, сторона відповідача не довела наявності передбачених законом підстав для застосування до нього пільги щодо ненарахування процентів за користування кредитом.

Тому підстави для звільнення позичальника від сплати процентів за користування кредитом відсутні, а доводи в цій частині є необґрунтованими.

Щодо вирішення позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами

Пунктом 5 Розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, крім іншого, доповнено:

статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною п`ятою, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %;

Розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 17, яким передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів із дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Частиною 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Вбачається, що умовами кредитного договору від 02 листопада 2023 року передбачено процентну ставку у розмірі 1,99 % на день та знижену процентну ставку у розмірі 1,493 %, що суперечить вимогам указаного Закону.

Оскільки кредитний договір укладено до набрання чинності вказаним Законом і строк його дії продовжився після набрання чинності цим Законом, максимальний розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати:

із 24 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року включно – 2,5 %;

із 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року – 1,5 %;

із 21 серпня 2024 року – 1%.

Згідно зі статтею 204 та частиною другою статті 215 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 204 та частиною другою статті 215 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Таким чином, положення кредитного договору, якими визначено стандартну та знижену денні процентні ставки, у частині визначення розміру процентів за користування кредитними коштами, що перевищує встановлений частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» розмір, є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин розмір нарахованих позивачем процентів за користування відповідачем кредитними коштами підлягає перерахунку з урахуванням зазначених приписів, виходячи з максимального розміру денної процентної ставки.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що 13 грудня 2023 року відповідач здійснив платіж у розмірі 20 397,5 грн у рахунок погашення заборгованості за кредитом. Відповідно до положень статті 534 ЦК України та умов кредитного договору ця сума в першу чергу підлягає зарахуванню в рахунок погашення процентів за користування кредитними коштами, а в другу – в рахунок погашення основної суми кредиту.

Враховуючи викладене, проценти за кредитним договором від 02 листопада 2023 року, з урахуванням періодів їх нарахування, визначених позивачем, а саме з 02 листопада 2023 року по 03 березня 2024 року первісним кредитором та з 25 липня 2024 року по 22 вересня 2024 року (60 днів) фактором, підлягають нарахуванню таким чином.

За період із 02 листопада по 12 грудня 2023 року включно проценти становлять 20 397,50 грн (25 000 грн х 1,99 % х 41 день). Зазначена сума сплачена відповідачем 13 грудня 2023 року та підлягає зарахуванню в рахунок погашення процентів, у зв`язку з чим основна сума кредиту залишається 25 000 грн.

За період із 13 грудня 2023 року по 03 березня 2024 року включно (82 дні) проценти становлять 40 795 грн (25 000 грн х 1,99 % х 82 дні), оскільки договірна ставка 1,99 % не перевищує встановленого на цей період максимального розміру денної процентної ставки.

За період із 25 липня по 20 серпня 2024 року включно (27 днів) проценти підлягають нарахуванню за максимальною ставкою 1,5 % та становлять 10 125 грн (25 000 грн х 1,5 % х 27 днів).

За період із 21 серпня по 22 вересня 2024 року включно (33 дні) проценти підлягають нарахуванню за максимальною ставкою 1 % та становлять 8 250 грн (25 000 грн х 1 % х 33 дні).

Отже, до стягнення підлягає заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 84 170 грн, з яких 25 000 грн – основна сума кредиту та 59 170 грн – проценти за користування кредитними коштами.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини 1 статті 376 ЦПК України).

За результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині визначеної до стягнення суми заборгованості по кредиту та в частині розподілу між сторонами судових витрат – зміні. У зв`язку з викладеним позов підлягає частковому задоволенню, а стягненню підлягає заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 84 170 грн.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції змінено апеляційним судом, підстави для поновлення його раніше зупиненої дії відсутні.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Щодо стягнення (розподілу) судових витрат на професійну правничу допомогу

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входять до предмета доказування у справі.

Згідно із частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, крім іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У статті 137 ЦПК України йдеться про те, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат передбачено, що віднесено до їх складу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із частинами першою-третьою статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд у тому числі враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру.

У разі недотримання вимог частини четверта статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям (див.: пункти 139-145 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

У позовній заяві товариство просило відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі 10 000 грн, яка надавалася адвокатом Городніщевою Є.О. на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги.

На підтвердження факту надання професійної правничої допомоги надано копії ордеру на надання правничої допомоги від 21 жовтня 2024 року, договору про надання правової допомоги від 26 серпня 2024 року, додаткової угоди від 10 грудня 2024 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акт приймання-передання виконаних робіт (наданих послуг) від 21 жовтня 2024 року, відповідно до якого вартість наданих послуг становила 10 000 грн.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо розміру витрат, які підлягають відшкодуванню, зменшив їх до 3 000 грн, врахувавши критерії співмірності, визначені частиною четвертою статті 137 ЦПК України, зокрема складність справи та виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на їх виконання, обсяг наданих послуг, а також ціну позову та значення справи для сторін. При цьому суд взяв до уваги, що справа є малозначною, розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без участі представника позивача у судових засіданнях, спірні правовідносини не характеризуються значною складністю, а щодо аналогічних позовів уже сформувалася стала судова практика.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, тому вважає доводи апеляційної скарги в цій частині необґрунтованими.

Щодо стягнення (розподілу) судового збору

Керуючись положеннями частин 1 та 2 статті 141 ЦПК України, та зважаючи на часткове (на 88,5 %) задоволення позову та апеляційної скарги (15,6 %), із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 143,8 грн (3028 грн х 0,8 х 88,5 %) – за розгляд справи у суді першої інстанції, та із ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» на користь ОСОБА_1 566,8 грн (3028 грн х 0,8 х 150% х 15,6 %) – за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Шелудько Оксани Олександрівни задовольнити частково.

Рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 25 березня 2025 року змінити в частині розміру присудженої до стягнення заборгованості за кредитним договором та в частині розподілу судових витрат, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а відповідні абзаци резолютивної частини в такій редакції:

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 02 листопада 2023 року № 7230755 у розмірі 84 170 грн з яких: 25 000 грн – основна сума кредиту, 59 170 грн – проценти за користування кредитними коштами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» 2 143,8 грн судового збору та 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» на користь ОСОБА_1 566,8 грн судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повну постанову складено 08 вересня 2026 року.

Головуючий - Д.В. Сізов

Судді: О.І. Собина

М.В. Нестеренко