Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №583/5724/24 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м.Суми

Справа №583/5724/24

Номер провадження 22-ц/816/418/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Сізова Д. В.

з участю секретаря судового засідання – Чуприни В.І.

у присутності :

позивача – ОСОБА_1 та його представника – адвоката Сумцова Євгена Станіславовича,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Сумцовим Євгеном Станіславовичем,

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 квітня 2025 року у складі судді Ярошенко Т.О., ухвалене в м. Охтирка Сумської області, повне судове рішення складено 21 квітня 2025 року,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Великописарівської селищної ради Сумської області, третя особа - ОСОБА_2 , про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту прийняття спадщини, визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

у с т а н о в и в :

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 подав до суду указаний позов, який мотивував тим, що у серпні 2024 року він звернувся до приватного нотаріуса Охтирського районного нотаріального округу Сумської області щодо оформлення спадщини після смерті свого троюрідного дядька ОСОБА_3 , який успадкував все майно, яке залишилося після смерті його матері ОСОБА_4 , у тому числі право на земельну частку (пай).

Нотаріус усно відмовив позивачу в оформленні його спадкових прав, оскільки на день смерті спадкодавця позивач разом з ним не був зареєстрований, пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини, а також не надав документального підтвердження факту прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Їздецьке, Великописарівського району Сумської області. Його батьком є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дідом – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прадідом - ОСОБА_7 , який мав рідного брата – ОСОБА_8 , який відповідно є двоюрідним прадідом позивача.

В останнього була донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . За своє життя остання мала право на земельну частку (пай) як член колгоспу САПТЗТ «РАССВЕТ». Після її смерті спадщину фактично прийняв, однак юридично свої права не оформив її син ОСОБА_3 .

На день смерті ОСОБА_4 проживала за адресою: АДРЕСА_1 , а її син ОСОБА_3 проживав за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач вказує, що є троюрідним племінником ОСОБА_3 , вважає себе єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 .

Посилаючись на зазначені обставини позивач просив суд:

встановити факт, що ОСОБА_1 є троюрідним племінником ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 у м. Енергодар Запорізької області;

встановити факт прийняття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 у м. Енергодар Запорізької області, спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Їздецьке Великописарівського району Сумської області, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном;

визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , додатковий строк тривалістю 3 місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання до нотаріуса Охтирського районного нотаріального округу заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 .

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Не погоджуючись рішенням суду ОСОБА_1 подав через свого представника апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що позивач надав достатні докази на підтвердження його родинних зв`язків зі спадкодавцем ОСОБА_3 : архівні документи, копії актових записів. Свідки також підтвердили доводи позивача щодо наявності родинних відносин між ОСОБА_1 та його троюрідним дядьком ОСОБА_3 .

Стверджує, що суд мав оцінити письмові докази у сукупності з показаннями свідків, як такі, що беззаперечно підтверджують наявність родинних відносин між позивачем та його троюрідним дядьком.

Також до апеляційної скарги ОСОБА_1 долучив фото з поховання його батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 . На фотознімку серед родичів померлого також знаходиться ОСОБА_4 , що на думку заявника спростовує сумніви у наявності між ними родинних зав`язків. Фотознімок зберігався у матері позивача, і про його існування він дізнався лише після ухвалення рішення місцевим судом.

Вважає, що суд безпідставно дійшов висновку, що факт родинних відносин не матиме юридичного значення, оскільки не породжує юридичних наслідків. Також суд необґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги позивача про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_3 після своєї матері ОСОБА_4 .

Заявник не погоджується висновком суду першої інстанції про те, що правовідносини щодо спадкування ОСОБА_3 після матері ОСОБА_4 врегульовані нормами ЦК України в редакції, що набрала чинності з 01 січня 2004 року.

Звертає увагу на ту обставину, що ОСОБА_3 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 його матері ОСОБА_4 успадкував житловий будинок, розпорядився ним на свій розсуд розпродав майно та предмети домашнього вжитку, які також були ним успадковані, відтак його можна визнати таким, що вступив в управління та володіння спадковим майном, а саме будинком, у якому проживала його мати, ще під час дії норм ЦК УРСР.

Стверджує, що суд безпідставно відмовив позивачеві у задоволенні його вимог в частині визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Зауважив, що про смерть троюрідного дядька ОСОБА_3 дізнався у березні 2019 року. З того часу займався збором документів та інформації щодо спадкового майна та документального підтвердження родинних відносин. У липні 2022 року отримав повторні свідоцтва про смерть свого діда ОСОБА_5 та матері спадкодавця ОСОБА_4 . У березні 2023 року отримав архівну копію заяви його діда ОСОБА_6 для отримання паспорта, у якій були вказані батьки заявника (прадід та прабаба позивача) – ОСОБА_7 та ОСОБА_9 . Брат ОСОБА_7 – ОСОБА_8 є дідом спадкодавця, а тому лише після збору цих доказів позивач зміг звернутися до суду з відповідними позовними вимогами.

Заявник переконаний, що рішення суду суперечить принципу правової визначеності та справедливого балансу між формальними строками і реальними життєвими обставинами. Вважає, що через відсутність інших спадкоємців, обмеженість у правових знаннях, наявні об`єктивні підстави для визначення йому додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Письмових відзивів на апеляційну скаргу в установлений судом строк інші учасники справи не подали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Їздецьке Великописарівського району Сумської області, його батьком є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12 зворот), а дідом - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 14).

З відомостей, вказаних у заяві про видачу паспорта серії НОМЕР_1 , яким був документований ОСОБА_6 , прізвище, ім`я та по батькові батька останнього зазначено - ОСОБА_7 (а.с. 18).

Тобто прадідом позивача є ОСОБА_7 , відомості про роки його життя відсутні.

Батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_8 , місце проживання: с. Їздецьке Великописарівського району Охтирського округу (а.с. 49).

У заяві про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року спадкодавця по справі ОСОБА_3 його батьками зазначені: ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , на момент подачі заяви він перебував у зареєстрованому шлюбі, зазначив про те, що має доньку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 103).

Батько позивача ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 в с. Їздецьке Великописарівського району Сумської області (а.с. 14 зворот).

Дід позивача ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_10 в с. Їздецьке Великописарівського району Сумської області (а.с. 16 зворот).

ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Їздецьке Великописарівського району Сумської області померла ОСОБА_4 (а.с. 21).

Згідно інформації Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 30 жовтня 2024 року №2632/15-24, відповідно до Книг реєстрації сертифікатів на право на земельні частки паї, що видаються Великописарівською районною державною адміністрацією членам колгоспів САПТЗТ «РАССВЕТ», 16 вересня 1996 року здійснено запис №306 про реєстрацію сертифікату на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_4 , сертифікат серії СМ №0132306 (а.с. 13).

Згідно листа Великописарівської державної нотаріальної контори від 11 квітня 2025 року за № 100/01-16 за період з 2003 року по 2025 рік включно спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 у Великописарівській державній нотаріальній конторі не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалося (а.с.130).

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 11 квітня 2025 року за № 80815583, наданої Великописарівською державною нотаріальною конторою, спадкова справа після померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалося (а.с.131-136).

В суді першої інстанції свідок ОСОБА_12 пояснила, що ОСОБА_3 знала особисто, він є сином ОСОБА_4 , проживала з ними по сусідству. ОСОБА_12 проживала в с. Їздецьке до 1988 року, потім виїхала до м. Тростянець, до батьків приїжджала один раз в місяць. ОСОБА_4 проживала сама, батько ОСОБА_12 часто їй допомагав. В 2003 році ОСОБА_3 померла, поховання здійснив її син ОСОБА_3 , який проживав у Запорізькій області. Після смерті ОСОБА_4 залишився будинок дуже маленький, не придатний для проживання, хіба що під розборку, чи хто користувався городом невідомо. Син ОСОБА_4 помер у Запорізькій області, інших родичів остання не мала. У ОСОБА_3 є дружина, але їй нічого про неї не відомо, чи є діти не знає. Після смерті ОСОБА_4 вона більше її сина не бачила.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що раніше вона проживала в одному селі по одній вулиці, де проживав ОСОБА_1 , знає діда, батька та матір позивача. Знає також інших родичів позивача ОСОБА_4 та її сина. ОСОБА_4 померла у 2003 році, поховання здійснив її син ОСОБА_3 , який проживав у Запорізькій області, що з майном було їй невідомо, так як такого майна й не було. Після її смерті залишилася глиняна хатинка, яка вже розвалилася, іншого майна у ОСОБА_4 не було. Син ОСОБА_4 також помер, інших родичів не було, на її майно ніхто не претендував. Інші обставини свідку не відомі, вона не проживає там з 1975 року.

Ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 не надав достатніх доказів на підтвердження того факту, що він доводиться померлому ОСОБА_3 троюрідним племінником; як і не довів того факту, що ОСОБА_3 вступив у фактичне управління спадковим майном після смерті його матері ОСОБА_4 , чим прийняв спадщину; поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини суд не встановив, а тому відмовив у встановленні додаткового строку на прийняття спадщини, зазначивши, що із такою заявою до суду може звернутися виключно спадкоємець.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.315 ЦПК України визначено, що суд встановлює факт, що має юридичне значення, зокрема щодо родинних відносин між фізичними особами. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до роз`яснень п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до положень частини 1 статті 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Заперечуючи проти висновків суду першої інстанції в частині вирішення вимог про встановлення факту родинних відносин позивач зазначив, що надані ним докази та пояснення свідків є достатніми для висновку про наявність родинного зв`язку позивача з ОСОБА_3 .

Колегія суддів не може погодитися із зазначеними запереченнями, оскільки надані позивачем докази підтверджують лише родинний зв`язок з батьком ОСОБА_5 , дідом ОСОБА_5 та прадідом ОСОБА_7 .

Також позивач надав докази на підтвердження родинного зв`язку ОСОБА_3 з його матір`ю ОСОБА_4 та його дідом ОСОБА_8 .

Проте позивач не надав доказів на підтвердження походження цих двох окремих родинних ліній від єдиного предка, не довів, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 мали спільних батьків.

Пояснення свідків та надані до суду докази не містять конкретних відомостей про родинний зв`язок ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Відповідно до ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частина третя статті 5 ЦК України).

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Тлумачення статті 5 та абзацу 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що за загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв`язку з чим законодавець передбачає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Проте із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ними чинності, абзацом 2 пункту 5 Прикінцевих положень передбачається виняток і допускається застосування ЦК України до прав та обов`язків, які продовжують існувати після набрання ним чинності.

У пункті 1 постанови Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз`яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України 2003 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина відкрилася до набрання чинності ЦК України 2003 року і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК України 2003 року.

За змістом ст. 548, 549 ЦК Української РСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_3 після його матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Закінчення строку на прийняття спадщини після її смерті припало на 17 січня 2004 року (це була субота (вихідний день), тому останнім днем строку для подачі заяви про прийняття спадщини нотаріусу фактично став перший після нього робочий день — понеділок, 19 січня 2004 року.

Позивач не довів фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном після померлої сина спадкодавиці – ОСОБА_3 .

Враховуючи, що спадщина після ОСОБА_4 відкрилася до набрання чинності ЦК України 2003 року і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК України 2003 року.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 після смерті матері успадкував будинок та розпорядився ним на свій розсуд, розпродав майно та предмети домашнього вжитку в ході судового розгляду справи не підтвердилися жодними доказами, окрім тверджень самого позивача.

В обґрунтування таких доводів заявник зазначив, що ОСОБА_3 звертався до органів реєстрації актів цивільного стану із заявою про реєстрацію смерті матері ОСОБА_4 , йому була видана довідка для отримання одноразової допомоги, що на думку позивача є беззаперечним доказом прийняття спадкодавцем спадщини після смерті матері.

Проте такі твердження заявника ґрунтуються на помилковому тлумаченні законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Цивільний кодекс України, як і Цивільний кодекс Української РСР, не пов`язують прийняття спадщини зі зверненням особи із заявою про реєстрацію смерті та отриманням допомоги на поховання.

Достатніх доказів на підтвердження фактичного вступу ОСОБА_3 в управління або володіння спадковим майном матеріали справи не містять.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_3 після його матері ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

В частині вимог позивача щодо встановлення додаткового строку на прийняття спадщини апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини 3 статті 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом частин 2, 3 статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 ЦК України).

Тобто право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини законодавець надає виключно спадкоємцю.

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (див. пункти 53 - 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)).

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі № 756/957/18).

З огляду на встановлені у даній справі обставини, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду щодо відсутності підстав для задоволення вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

ОСОБА_1 не надав до суду достатніх доказів на підтвердження родинних зав`язків зі спадкодавцем ОСОБА_3 , тобто не довів, що належить до кола спадкоємців після нього.

З позовом у даній справі ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду через значний період часу після смерті спадкодавця - 11 років, без жодного підтвердження зазначив, що про смерть ОСОБА_3 дізнався лише у березні 2019 році і протягом наступних п`яти років займався збором інформації щодо спадкового майна, а також документів на підтвердження родинного зв`язку. Тривалість збору документів заявник пояснив введенням карантинних обмежень з березня 2020 року, початком повномасштабної агресії рф та введенням в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року.

Враховуючи тривалість пропуску строку, а також ту обставину, що збір інформації щодо спадкового майна, а також документів на підтвердження родинного зв`язку у розумінні чинного законодавства та релевантної практики Верховного Суду не належить до поважних причин пропуску строку на прийняття спадщини, апеляційний суд не вбачає підстав для висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги в цій частині. Суд першої інстанції надав належну оцінку зазначеним доводам позивача, тому відсутні підстави для їх переоцінки.

За встановлених обставин доводи апеляційної скарги не містять підстав, достатніх для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Сумцовим Євгеном Станіславовичем, залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 8 вересня 2026 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

Д. В. Сізов