Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №587/393/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м.Суми

Справа №587/393/25

Номер провадження 22-ц/816/269/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Черних О. М. , Худика А. М.

сторони:

позивач – ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС»

відповідач – ОСОБА_1 ,

треті особи: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПЛЕЯДА», ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАГОР»

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС»

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 21 березня 2025 року, ухваленого у складі судді Гончаренко Л. М., у м. Суми,

у с т а н о в и в:

У січні 2025 року представник позивача - Романенко М.Е., через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.05.2016 р. між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ОСОБА_1 укладено угоду №200520998 щодо кредитування. Відповідно до умов кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 15250 грн з встановленим строком користування з 04.05.2016 р. по 20.05.2017 р., а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений у договорі строк та сплатити відсотки за користування.

20 липня 2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 р., укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021р. у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», у тому числі і за зазначеним кредитним договором. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів.

23 травня 2016 року згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №812 розпочато процедуру виведення ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду, який має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлений права вимоги. Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом, у зв`язку з чим станом на 23.01.2025 р. загальний розмір заборгованості становить 38569,31 грн., з яких: 12758,98 грн - заборгованість за кредитом, 25810,33 грн - заборгованість за відсотками, а також сума збитків з урахуванням 3% річних – 3468,24 грн, сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань – 18437,11 грн, що разом становить 60474, 66 грн.

У зв`язку з наведеним, просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №200520998 від 04.05.2016 р. у розмірі 60474,66 грн, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 21 березня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на необґрунтованість судового рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 р. у справі № 910/11298/16 застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 р. №1905, а саме: зобов`язано ТОВ «ФК «ПЛЕЯДА» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 р. № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 р. № 1 і №2. Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «ПЛЕЯДА» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 р. №1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 р. № 1 та від 20.05.2016 р. № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 р. № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу. Відповідно, не виникало право розпоряджатися майном у тому числі відчужувати іншим особам. Визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 р. № 1, укладений між ТОВ «ФК «ПЛЕЯДА» та ТОВ «ФК «ФАГОР». Окрім того, визнано відсутніми у ТОВ «ФК «ФАГОР» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 р. №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 р. № 1 та від 20.05.2016 р. № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 р. до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20.05.2016 р. № 1 та додатках до нього.

Стверджує, що станом на дату подачі позову ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є єдиним належним кредитором за кредитним договором №200520998 від 04.05.2016 р.

Вважає, що оскільки ТОВ «ФК «ФАГОР» не могло бути кредитором відповідача за спірним кредитним договором, то зобов`язання не було виконано належним чином, а надана ТОВ «ФК «ФАГОР» довідка не може повною мірою бути підтвердженням відсутності заборгованості у відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Мазурової К. Д., не погоджується з викладеними доводами в апеляційній скарзі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, з врахуванням того, що відповідач здійснював погашення кредиту на користь ТОВ «ФК «ФАГОР» з 2016 року по серпень 2019 року, коли договори факторингу були чинними, а рішення суду про їх недійсність було ухвалене лише 01 липня 2021 року, тобто після того як відповідач розрахувався за своїми зобов`язаннями. Вважає, що суд першої інстанції вірно встановив факт припинення кредитних зобов`язань та безпідставність намагань позивача повторно стягнути кошти за вже припиненим договором, тому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що між ОСОБА_1 та ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» 04.05.2016 р. було укладено договір №200520998, відповідно до умов якого на умовах повернення, платності, строковості, банк надав позичальнику у користування кредитні кошти у розмірі 15250 грн, з встановленим строком користування з 04.05.2016 р. по 20.05.2017 р., а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений у кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами (а.с. 17).

20 липня 2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 р., укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020 р., що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 р. у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», у тому числі і за кредитним договором №200520998 від 04.05.2016 р. на суму 38569,31 грн. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів (а.с. 14-15,25-26).

Відповідно до договору №7_БМ про відступлення прав вимоги від 20 липня 2020 року, укладеного між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», за цим договором у порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору.

Згідно із розрахунком інфляційних втрат, 3% річних за кредитним договором №200520998 від 04.05.2016 р., основна сума заборгованості за договором з 13.12.2021 р. до 11.12.2024 р. 38569,31 грн, 18437,11 грн – інфляційне збільшення, 3468,24 – штрафні санкції, а разом 60474,66 грн (а.с. 45).

Відповідно до копії повідомлення ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» від 20.05.2016 р., адресованого ОСОБА_1 , банк повідомляє, що між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «ПЛЕЯДА» був укладений Договір факторингу №1905 від 19 травня 2016 р., згідно з яким відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №200520998 від 04.05.2016 р., що укладений між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» і позичальником ОСОБА_1 разом з усіма додатками та додатковими угодами/договорами про внесення змін. На виконання умов кредитного договору просять ОСОБА_1 з моменту отримання повідомлення перерахувати кошти в рахунок виконання зобов`язань за договором у розмірі, що відповідає розміру поточних зобов`язань станом на 19.05.2016 року за реквізитами, наданими фактором (а.с. 57).

Із копії повідомлення директора ТОВ «ФК «ПЛЕЯДА» від 20.05.2016 р., яким ОСОБА_1 повідомлено про те, що отримані ТОВ «ФК «ПЛЕЯДА» від ПАТ «Банк Михайлівський» права вимоги за кредитним договором було відступлено на користь ТОВ «ФК «ФАГОР» відповідно до договору факторингу №1 від 20 травня 2016 року (а.с. 57 зв.б.).

22 серпня 2019 року ТОВ «ФК «ФАГОР» видано ОСОБА_1 довідку, відповідно до якої, ТОВ «ФК «ФАГОР» станом на 22.08.2019 р. є єдиним законним кредитором за кредитом, який був наданий ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» клієнту ОСОБА_1 за договором №200520998 від 04.05.2016 р.; повідомлено, що станом на 22.08.2019 р. заборгованість за договором погашена у повному обсязі та договір закритий. Додатково повідомлено, що відповідно до діючого законодавства України (зокрема, ст. 204, 1082 ЦК України), дії боржників по виконанню обов`язку на користь ТОВ «ФК «ФАГОР» будуть вважатися належним виконанням зобов`язання за договором. Зазначений факт має місце, оскільки відповідно до чинного законодавства України вирішення судом спору, який існує між кредиторами, буде мати негативні наслідки не для боржника (клієнта), який повністю виконав свої обов`язки перед ТОВ «ФК «ФАГОР», а для сторони спору, не на користь якої прийняте судове рішення (а.с. 56).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі №910/11298/16, яка набрала законної сили, вирішено: апеляційну скаргу ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на рішення Господарського суду м. Києва від 04 березня 2021 року у справі № 910/11298/16 задовольнити; рішення Господарського суду м. Києва від 04 березня 2021 року у справі №910/11298/16 скасувати, в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у цій частині; застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905, а саме: зобов`язати ТОВ «ФК «ПЛЕЯДА» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року №1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року №1 і №2; визнати відсутніми у ТОВ «ФК «ПЛЕЯДА» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року №1905, реєстрах прав вимог від 19 травня 2016 року №1 та від 20 травня 2016 року №2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року №1 і №2 до зазначеного договору факторингу; визнати недійсним договір факторингу від 20 травня 2016 року №1, укладений між ТОВ «ФК «ПЛЕЯДА» та ТОВ «ФК «ФАГОР»; зобов`язати ТОВ «ФК «ФАГОР» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», згідно договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905 та актів прийому-передачі до нього від 20 травня 2016 року №1 і №2; визнати відсутніми у ТОВ «ФК «ФАГОР» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19 травня 2016 року №1 та від 20 травня 2016 року №2, актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року до зазначеного договору факторингу №1 і №2, та в договорі факторингу від 20 травня 2016 року №1 та додатках до нього (а. с. 28-43).

Із змісту постанови Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 по справі №910/11298/16, вбачається, що 30 травня 2016 року, згідно з наказом Тимчасової адміністрації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» №37, затверджено результати проведеної перевірки, викладені в акті про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності від 30 травня 2016 року №1, згідно з якими встановлено нікчемність договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905, та прийнято рішення застосувати наслідки його нікчемності.

Ухвалюючи рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з тих підстав, що виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань перед ТОВ «ФК «ФАГОР» за кредитним договором №200520998 від 04.05.2016 року, укладеними між ним та ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», є належним виконанням зобов`язань, внаслідок чого вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», є необґрунтованими, оскільки договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг, у зв`язку з чим є безпідставним покладення на позичальника, як споживача банківських послуг, ризику настання наслідків нікчемності правочину між його кредиторами, обов`язку повторного погашення заборгованості по одному й тому ж самому кредиту, при цьому вже у збільшеному розмірі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, які узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положеннями частини першої, третьої статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Із змісту статті 545 ЦК України, вбачається, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

У цій справі відповідач ОСОБА_1 повністю виконав свій обов`язок, сплативши ТОВ «ФК «ФАГОР» заборгованість за кредитним договором №200520998 від 04.05.2016 року, укладеним між відповідачем та ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», про що свідчить довідка від 22.08.2019 р., видана ТОВ «ФК «ФАГОР» ( а.с.56).

Доказів на підтвердження того, що вказана довідка є недійсною, ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді, стороною позивача не надано.

Отже, виконавши належним чином зобов`язання за кредитним договором, для відповідача у серпні 2019 року припинив дію й кредитний договір.

ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», уклавши договір відступлення прав вимоги №7_БМ лише 20 липня 2020 року, тобто майже через рік після повного погашення боргу за кредитним договором, не могло набути право вимоги до відповідача, оскільки неможливо відступити право вимоги, яке вже припинилося, у зв`язку з його виконанням.

Не спростовують висновків суду першої інстанції й посилання апелянта на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 р. у справі № 910/11298/16, якою застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 №1905 та визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між ТОВ «ФК «ПЛЕЯДА» та ТОВ «ФК «ФАГОР».

Так, у постанові від 20 липня 2022 року в справі № 923/196/20 (провадження № 12-58гс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).

Відповідач ОСОБА_1 не був стороною договорів факторингу, укладених між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», ТОВ «ФК «ПЛЕЯДА» та ТОВ «ФК «ФАГОР».

Отже, сама лише недійсність вимоги не зумовлює недійсності відповідного договору між первісним кредитором та новим кредитором. Недійсність вимоги зумовлює відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором. У таких випадках передання недійсної вимоги за правовою природою є невиконанням чи неналежним виконанням договору, за яким було відчужено недійсну вимогу.

Поряд з цим, відповідач добросовісно здійснював погашення кредиту на користь ТОВ «ФК «ФАГОР» з 2016 року по серпень 2019 року, тоді коли вказані вище договори факторингу були чинними, оскільки рішення суду про їх недійсність чи нікчемність було ухвалене лише 01 липня 2021 року.

Установивши, що відповідач належним чином виконав зобов`язання за кредитним договором новому кредитору (ТОВ «ФК «ФАГОР»), що підтверджується матеріалами справи та не спростовано позивачем, а визнання недійсним договору факторингу, на підставі якого черговий новий кредитор (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») набув право вимоги до відповідача за кредитним договором, відбулося після припинення зобов`язань за цим договором, у зв`язку із його належним виконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволені позову з підстав того, що у позивача відсутнє право вимоги до відповідача.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу позивача, що його права на набуті права вимоги до відповідача за кредитним договором можуть бути захищені не за рахунок останнього, а шляхом звернення до особи, в якої позивач набув це право.

На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст.389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. 367-369, п.1 ч.1 ст. 374, ст. 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» залишити без задоволення.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 21 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. М. Черних

А. М. Худик