Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №585/861/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №585/861/26

Номер провадження 22-ц/816/2554/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Черних О.М. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Худика А.М.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Менька Дмитра Дмитровича на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27.05.2026, ухвалене під головуванням судді Євлах О.О. у справі № 585/861/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, повний текст рішення виготовлений 01.06.2026

УСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

04.03.2026 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» подано позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.11.2014 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_2 укладено угоду № 200153744 щодо кредитування (кредитний договір) за умовами якого банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 9993,42 грн. з встановленим строком користування з 25.11.2014 (видана кредитна карта), а відповідач зобов`язалася повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

20.07.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за даним Кредитним договором №200153744.

ПАТ «Банк Михайлівський», правонаступником якого є ТОВ «Діджи Фінанс», виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідачка порушила умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк.

Станом на 14.01.2026 розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 30487,74 грн, з яких 9993,42 грн. - заборгованість за кредитом та 20494,32 грн.- заборгованість за процентами. Крім цього, позивач вважає, що відповідач має сплатити 3 % річних в сумі 2746,40 грн. та інфляційні втрати в сумі 6666,58 грн.

Таким чином, позивач просив суд поновити строк позовної давності як пропущений з поважної причини та стягнути з відповідача заборгованість за договором №200153744 від 25.11.2014 в загальному розмірі 39900 грн., а також стягнути судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст оскаржуваного рішення

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27.05.2026 частково задоволено позов ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 . Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №200153744 від 25.11.2014 у розмірі 22181,88 грн: з яких 9993,42 грн. - заборгованість за кредитом, 6955,53 грн – заборгованість по відсотках, 3706,13 грн – інфляційні витрати, 1526,80 грн. – 3% річних та судові витрати зі сплати судового збору 1480 грн

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Представник ОСОБА_1 - адвокат Менько Д.Д. подав апеляційну скаргу, у якій зазначив, що суд першої інстанції, неповно з`ясував обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, формально підійшов до оцінки доводів сторони відповідача та фактично позбавив останнього права на належний судовий захист і реалізацію принципу змагальності сторін. Вказав, що в строк дії договору кредиту – 12 місяців, а тому вважає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доводам щодо пропуску позивачем строку позовної давності, хоча такі обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору та могли вплинути на законність ухваленого рішення.

Крім того вказав, що про відсутність первинних бухгалтерських документів на підтвердження самої заборгованості ОСОБА_1 посилаючись на правову позицію Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891-15, згідно якої належним доказом розміру заборгованості за кредитним договором є первинні бухгалтерські документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» Зазначив, що позивач не надав належних виписок за весь період кредитування (з 2014 року), які б підтверджували реальний рух коштів.

Вказав, що оскільки основне зобов`язання припинило свою дію, то будь –які нарахування додаткових санкцій (3% річних та інфляційні витрати) є незаконними.

З урахуванням наведеного, просив скасувати рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27.05.2026 у справі№ 585/861/26 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс».

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2026 справу передано судді-доповідачеві – Черних О.М.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 08.07.2026 відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 08.07.2026 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило

Позиція апеляційного суду

Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

2. Мотивувальна частина

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам цивільного матеріального та процесуального законодавства України.

Фактичні обставини справи

Згідно копії платіжної інструкції №25 від 09.07.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило на користь ПАТ «Банк Михайлівський» грошові кошти за Протоколом №UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15.06.2020 (а.с.13)

Згідно копії постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №66483131 від 29.12.2022 ТОВ «ФК «Плеяда» зобов`язано передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 №1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 №1 і №2 ( а.с.14)

Згідно копії постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №66491947 від 17.01.2023 ТОВ «ФК «Фагор» зобов`язано передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 №1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 №1 і №2 (а.с.15)

ТОВ «Діджи Фінанс» зробило Розрахунок суми заборгованості за кредитним договором № 200153744 від 25.11.2014, згідно якого ОСОБА_2 має заборгованість на загальну суму – 339900,72 грн, з яких: 30487,74 грн. – сума боргу, 6666,58 грн. - інфляційне збільшення, 2746,40 грн - штрафні санкції ( а.с.17)

Згідно роздруківки інформації про договір - тип кредиту невизначений, дата видачі 25.11.2014, термін дії до 24.11.2016 року. Статус – ліквідація фінансової установи. Дата оновлення 21.03.2016. Кредитор - Банк «Михайлівський» (а.с.34)

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» зобов`язано передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 №1905 та прийому-передачі до нього від 20.05.2016 №1 і №2. (а.с.208-223)

25.11.2014 ОСОБА_3 підписала Заяву (оферту) №200153744 (а.с.224)

Згідно довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Visa Platinum CashBack». В розділі ІІІ «Загальні умови надання кредиту в рамках карткового продукту зазначено строк дії кредиту – 12 місяців, неіменна строк дії картки 3 роки. В кінці довідки вказано, що строк користування кредитом 12 місяців (у разі повного повернення кредиту щомісячними платежами) умови пролонгації відсутні (а.с.226 на зв.)

25.11.2014 ОСОБА_3 та ТОВ «Страхова компанія М-Лайн» підписали Договір добровільного страхування життя (а.с.227)

Згідно розписки - ОСОБА_3 отримала картку № НОМЕР_1 (а.с.228).

Позивачем було надано Виписки по особовим рахункам з 23.05.2016 по 27.07.2020 - ОСОБА_1 (а.с.48-204)

Згідно платіжної інструкції №25 від 09.07.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило на користь ПАТ «Банк Михайлівський» грошові кошти за Протоколом №UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15.06.2020 (а.с.13)

Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 25.11.2015 звернулася до ПАТ «Банк Михайлівський» із заявою (оферта) № 2000153744 про відкриття поточного рахунку та надання кредиту з лімітом до 50000 грн

Дана заява підписана особисто ОСОБА_2 та представником банку.

25.11.2014 відповідачка заповнила та підписала анкету № 926494 з наданням особистих даних та даних про доходи та витрати.

Згідно довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту кредиту на споживчі потреби, сума кредиту до 50 000 грн, строк кредиту 12 місяців. (том 1 зв. а. с. 226).

В довідці зазначені загальні умови надання кредиту в рамках карткового продукту та орієнтовна сукупна вартість кредиту в рамках карткового продукту, з якими позичальник ознайомлена 25.11.2014, про що свідчить її підпис.

Відповідно до розписки про отримання платіжної картки ОСОБА_2 отримала платіжну картку 25.11.2014 відповідно до договору № 200153744 від 25.11.2014 (том 1 а. с. 228).

Згідно витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 7_БМ із відступленням прав вимоги за кредитними договорами від 20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200153744, дата відкриття кредитного договору 25.11.2014, сума видачі кредиту 9993,42 грн, кредит споживчий, загальний залишок заборгованості складає 30487,44 грн, з яких: 9993,42 грн - заборгованість за кредитом, 20494,02 грн - заборгованість за відсотками (том 1 а. с. 205-207).

25.11.2014 між ОСОБА_3 та ПАТ «Банк Михайлівський» (від імені ТзДВ «Страхова компанія «М-Лайф») було укладено договір добровільного страхування життя (програма страхування від нещасних випадків держателів платіжних карток банку), про що свідчить ксерокопія договору. Договір підписаний ОСОБА_3 та представником ПАТ «Банк Михайлівський» (том 1 а. с.227-228).

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що надана позивачем виписка по особовому рахунку ОСОБА_2 відповідає вимогам первинного документу, а тому є належним та допустимим доказом.

З виписки по рахунку, наданої позивачем, вбачається, що відповідач отримала картку за умовами укладеного з банком договору та отримала кредитні кошти з власної ініціативи, що свідчить про укладення сторонами кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до статті 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Таким чином, позивач ТОВ «Діджи Фінанс», як правонаступник ПАТ «Банк Михайлівський», відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції який помилково дійшов висновку, що строк дії договору до 25.11.2017, а тому колегія суддів відповідно до правових позицій Верховного Суду, прийнятого ЗаконуУкраїни №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дій норм на період дії воєнного стану», 15.03.2022, набув чинності 17.03.2022, яким позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, нараховані включно з 24.02.2022, дійшла до висновку, що з відповідачки необхідно стягнути заборгованість із розрахунку: тіло кредиту: 9 993,42 грн; договірні відсотки (58,8% річних): 5 876,13 грн (нараховуються лише в межах строку дії договору — з 25.11.2014 по 25.11.2015); 3% річних (ст. 625 ЦК України) - 3 080,99 грн (за період прострочення з 26.11.2015 по 23.02.2022) – 2173,36; інфляційні збитки (ст. 625 ЦК України)- 666,58 грн; всього на загальну суму – 24709,49грн.

Та обставина, що відповідач отримала кредитні кошти та користувалася ними, останньою не спростовано та не надано суду належних та допустимих доказів, що вона повністю повернула кредитні кошти банку.

Позовна давність

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи представник відповідача у суді першої інстанції просив застосувати до позовних вимог строк позовної давності.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Діджи Фінанс» просило поновити строк позовної давності, посилаючись на те, що 20 липня 2020 року воно набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору від 20 липня 2020 року №7_БМ, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15 червня 2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за зазначеним кредитним договором.

Крім того, оригінали документів, а саме: кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20 липня 2020 року, були отримані позивачем лише на початку 2023 року.

Позивач також зазначав, що саме наявність тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору, в деяких випадках за частиною кредитних договорів, на переконання позивача призвело до спливу встановленого законодавством загального строку позовної давності, в межах якого суд має право задовольнити позовні вимоги кредитора (за умови, що боржник клопотатиме перед судом про застосування такої позовної давності), що в свою чергу також є підставою для його поновлення/не застосування судом позовної давності оскільки кредитор з об`єктивних причин був позбавлений можливості звернутись до суду в межах такого строку (частина п`ята статті 267 ЦК України).

За змістом частини третьої статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строк. Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто строку виконання зобов`язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з ст. 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України).

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. (частина четверта статті 267 ЦК України).

У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними і прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 6610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що відмова національного суду обґрунтувати причину відхилення заперечення стосовно спливу позовної давності є порушенням статті 6 Конвенції. Встановлена законом позовна давність була важливим аргументом, вказаним компанією-заявником в ході судового розгляду. Якби він був прийнятий, то це, можливо, могло призвести до відмови в позові. Проте, суд не навів ніяких обґрунтованих причин для неприйняття до уваги цього важливого аргументу (GRAFESCOLO S.R.L. v.THE REPUBLIC OF MOLDOVA, № 36157/08, § 22, 23, ЄСПЛ, від 22 липня 2014 року).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 925/756/19 (провадження № 12-40гс20) зроблено висновок, що «строк, у межах якого пред`являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), ЦК України визначено як позовна давність (стаття 256 цього Кодексу). Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), перебіг якої відповідно до частини першої статті 261 цього ж Кодексу починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Отже, перебіг позовної давності обчислюється з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19, зазначила, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому, саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункти 61, 62), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19, пункти 5.43, 5.44) та у справі № 911/3677/17 (провадження №12-119гс19, пункти 6.43, 6.44).

При цьому, питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункт 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18)).

За результатами оцінки доказів судом встановлено, що між ПАТ «Банк Михайлівський», правонаступником якого є ТОВ «Діджи Фінанс», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір від 25.11.2014 строком на 12 місяців, однак свої зобов`язання відповідачка належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом та процентами.

Таким чином, строк повернення кредитних коштів сплинув 25.11.2015.

Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що строк дії кредиту становить 3 роки, оскільки це спростовується самим договором. Так, 25.11.2014 відповідачка заповнила та підписала анкету № 926494 з наданням особистих даних та даних про доходи та витрати.

Згідно довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту кредиту на споживчі потреби, сума кредиту до 50 000 грн, строк кредиту 12 місяців. (том 1 зв. а. с. 226).

Даних про те що відповідач здійснювала погашення кредиту виписка по особовому рахунку не містить.

Тобто, починаючи з 25.11.2015 у банку виникло право на звернення до суду з позовом до позичальника для захисту своїх порушених прав.

До наявних правовідносин, має бути застосовано трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України, який закінчився 25.11.2018.

Позивач звернувся з позовом до суду лише 04.03.2026, тобто з пропуском позовної давності, яка передбачена статтею 257 ЦК України.

Враховуючи вищевказані обставини, те, що з позовом ТОВ «Діджи Фінанс», яке є правонаступником ПАТ «Банк Михайлівський», звернулося до суду 04.03.2026, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає за необхідне рішення суду скасувати і ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності.

При цьому, суд вважає, що наведені позивачем в позові причини пропуску строку позовної давності, не дають підстав для поновлення або не застосування строку позовної давності з урахуванням того, що ТОВ «Діджи Фінанс», яке набуло право вимоги за кредитним договором після ПАТ «Банк Михайлівський», не навело поважних причин, які об`єктивно перешкоджали кредитору звернутись з відповідними вимогами про стягнення заборгованості в період до 25.11.2018.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову. Сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови в позові, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо судових витрат

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга відповідача задоволена, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності, судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, відшкодуванню не підлягають і залишаються за позивачем.

Натомість, сплачений ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 3993,60 грн. підлягає стягненню з позивача на її користь.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню чи порушення норм процесуального права.

З огляду на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 374,376, 381- 384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Менька Дмитра Дмитровича - задовольнити.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27.05.2026 - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»» (код ЄДРПОУ 42649746, адреса: 07406, м. Бровари, вул.Симона Петлюри, буд. 21/1) на корить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3993,60 грн

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - О.М. Черних

Судді: В.І. Криворотенко

А.М. Худик