Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №478/654/26 — Миколаївський апеляційний суд

08.09.26

22-ц/812/1959/26

Провадження № 22-ц/812/1959/26 Головуючий суду першої інстанції Сябренко І.П.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року м. Миколаїв Справа № 478/654/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого – Царюк Л.М.,

суддів – Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання – Богуславській О.М.,

без участі учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник – ОСОБА_2 , на ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 21 липня 2026 року, повне судове рішення складено 21 липня 2026 року, постановлену під головуванням судді Сябренко І.П., в залі судового засідання в с-ще Казанка, за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу виданого Казанківським районним судом Миколаївської області 18 травня 2026 року за вимогою ОСОБА_3 про стягнення аліментів на малолітню дитину,

В С Т А Н О В И В:

11 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого Казанківським районним судом Миколаївської області 18 травня 2026 року за вимогою ОСОБА_3 про стягнення аліментів на малолітню дитину.

В обґрунтування заяви посилався на те, що ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу, за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на малолітню дитину.

18 травня 2026 року Казанківським районним судом Миколаївської області видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої дитини – дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

У ОСОБА_1 відсутня можливість сплачувати заявлений ОСОБА_3 розмір аліментів з огляду на його матеріальне становище, наявність у нього іншої малолітньої дитини та непрацездатної матері, а також інших обставин, що мають істотне значення.

Зокрема, протягом 2024-2026 років він неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з надання психіатричної допомоги з приводу лікування встановлених в нього діагнозів.

Так, 02 квітня 2026 року йому надана друга група інвалідності за діагнозом F-20.0 з переоглядом 28 березня 2028 року.

З 04 травня 2026 року він є непрацездатним та отримує пенсію по інвалідності в розмірі 4 300.20 грн, інших джерел для існування не має, на даний момент вирішується питання про визнання його недієздатним, влаштування у відповідний заклад.

Боржник вважає, що вказані обставини для даної справи слід вважати нововиявленими, оскільки такі обставини є істотними та не були досліджені судом при ухваленні судового наказу. Стягнення з нього аліментів на утримання дитини, в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку становитиме для нього надмірний тягар, що призведе до позбавлення його єдиного джерела для існування пенсії, призначеної в розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив судовий наказ, виданий Казанківським районним судом Миколаївської області 18 травня 2026 року у справі за вимогою ОСОБА_3 про стягнення аліментів на малолітню дитину скасувати, у задоволені заяви про видачу судового наказу відмовити.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 21 липня 2026 року в задоволені заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що подаючи заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 не зазначив про існування на дату видачі судом судового наказу, обставин, які визначені у частині 1 статті 164 ЦПК України, які б слугували підставою суду для постановлення ухвали про відмову у видачі даного наказу.

Таким чином, обставини, на які посилався боржник ОСОБА_1 у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, не є нововиявленими в контексті положень статті 423 ЦПК, що виключає можливість перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами на підставі пункту 1 частини 2 статті 423 ЦПК України.

Доводи заяви ОСОБА_1 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами свідчать про його незгоду з судовим наказом, що не є підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник - ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що враховуючи, що судовий наказ про стягнення аліментів був виданий у відсутність боржника (відповідача), без врахування його позиції та аргументів, без надання можливості подати суду докази на підтвердження своїх заперечень, то під час перегляду зазначеного наказу за нововиявленими обставинами, з метою дотримання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме права бути вислуханим судом, мають бути враховані усі доводи і аргументи відповідача, навіть якщо вони за своєю суттю не є нововиявленими, однак, мають суттєве значення для справи, оскільки боржник (відповідач) позбавлений права оскаржити вказаний наказ у будь-який інший спосіб.

Вказаним у заяві ОСОБА_1 обставинам та доказам, що їх підтверджують суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі правової оцінки не надав, помилково вважав їх такими, що не є нововиявленими та такими, що не мають істотного значення для вирішення питання про видачу судового наказу.

На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від стягувачки не надходило.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомили. Ураховуючи приписи частини 2 статті 372 ЦПК України, апеляційний суд розглянув справу без участі учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками малолітньої дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (копії) серії НОМЕР_1 виданого від 10 січня 2017 року.

15 травня 2026 року ОСОБА_3 звернулась до Казанківського районного суду Миколаївської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту подання заяви до досягнення дитиною повноліття.

Обґрунтовуючи заяву ОСОБА_3 вказала, що дитина проживає разом з нею та перебуває на її утриманні, боржник ОСОБА_1 добровільно не надає матеріальну допомогу на утримання дитини.

18 травня 2026 року Казанківським районним судом Миколаївської області видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки смт. Казанка Казанківського району Миколаївської області, громадянки України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючої, аліменти на малолітню дитину – дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Стягнення провадити щомісячно починаючи з 15 травня 2026 року до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави, в сумі 332 грн 80 коп. На підставі пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину -однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Згідно з частиною 8 статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини 1 статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 552/1290/20 викладено висновок про те, що «аналіз приписів розділу II ЦПК України дає підстави для висновку, що визначеними законом способами захисту порушеного права боржника у випадку видачі судового наказу про стягнення аліментів (пункт 4 частини 1 статті 161 ЦПК України) є подання позову про зменшення розміру аліментів або звернення до суду із заявою про перегляд такого судового наказу за нововиявленими обставинами».

Частиною 1 статті 423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 919/11027/18).

Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини 2 статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

У постанові Верховного Суду від 01 березня 2024 року у справі № 334/6285/23 викладено висновок про те, що «тлумачення пункту 1 частини другої статті 423 глави 3 розділу V ЦПК України з метою перегляду за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення аліментів дає підстави для висновку, що такими нововиявленими обставинами є юридичні факти, які існували на час видачі судового наказу, є істотними для розгляду заяви про його видачу, тобто могли вплинути на висновки суду про права та обов`язки заявника і боржника. Нововиявлені обставини є також обставини, які виникли після набрання судовим наказом законної сили, але віднесені законом до нововиявлених обставин».

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

У заяві про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 посилався на те, що у нього відсутня можливість сплачувати заявлений ОСОБА_3 розмір аліментів з огляду на його матеріальне становище, наявність у нього іншої малолітньої дитини та непрацездатної матері, а також те, що 02 квітня 2026 року йому надана друга група інвалідності з переоглядом 28 березня 2028 року.

Зазначені обставини, на думку ОСОБА_1 , є підставою для перегляду судового наказу Казанківського районного суду Миколаївської області від 18 травня 2026 року.

ОСОБА_1 вважав, що суд не врахував зазначені ним обставини при вирішення питання щодо стягнення з нього аліментів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Праведная проти росії», заява № 69529/01).

Згідно з частиною 2 статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

ЦПК України містить і перелік підстав, які виключають можливість перегляду судового рішення.

За частиною 4 статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц зазначено, що «нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній чи касаційній скарзі або які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи, не є нововиявленими обставинами. Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться у статтях 424, 426 ЦПК України. Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що підстави повинні виникнути після ухвалення рішення у справі (істотні обставини стали відомі стороні після ухвалення рішення, скасовано рішення, яке стало підставою для ухвалення іншого рішення, встановлені факти завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів після ухвалення незаконного рішення, тощо)».

Рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Підставами для такого перегляду є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (частина 1 та пункт 1 частини 2 статті 423 ЦПК України).

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення

Для перегляду за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення аліментів такими обставинами є юридичні факти, які існували на час видачі цього наказу та є істотними для розгляду заяви про його видачу, тобто могли вплинути на висновки суду про права й обов`язки заявника та боржника; нововиявленими є також обставини, які виникли після набрання судовим наказом законної сили, але віднесені законом до нововиявлених. Необхідно розрізняти нові докази та докази, які підтверджують нововиявлені обставини. Перші не можуть бути підставою для перегляду судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами, тоді як другі є даними, що підтверджують саме такі обставини.

Отже, з урахуванням особливостей наказного провадження щодо видачі судового наказу без проведення судового засідання та повідомлення заінтересованих осіб боржник при поданні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами має надати докази, які свідчать про відсутність передбачених законом підстав для видачі судового наказу про стягнення з нього аліментів.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 суд першої інстанції зазначав, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України, були відомі на час розгляду справи, не підлягають дослідженню під час вирішення питання стягнення аліментів в порядку наказного провадження, а тому не можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що наведені боржником обставини не є нововиявленими в розумінні пункту 1 частини 2 статті 423 ЦПК України та відповідно не дають підстав для скасування судового наказу. Зазначені ОСОБА_1 обставини можуть бути підставою для зменшення визначеного судом розміру аліментів, виходячи із положень статтею 192 СК України, за приписами якої розмір аліментів може бути зменшено за рішенням суду, якщо у платника змінився матеріальний або сімейний стан, погіршилося здоров`я тощо.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що боржник не довів наявність нововиявлених обставин на час видачі судового наказу.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 5 статті 183 СК України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами цієї справи малолітня дитина – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю.

З огляду на зазначене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені ОСОБА_1 у заяві про перегляд справи за нововиявленими обставинами, в розумінні статті 423 ЦПК України, не є нововиявленими обставинами, оскільки не спростовують факти, що були покладені в основу судового наказу та не можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, яку надав суд у такому наказі, а також фактично зводяться до незгоди з прийнятим судовим рішенням у цій справі. За такого, судом першої інстанції правильно визначено, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Казанківського районного суду Миколаївської області від 18 травня 2026 року слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги про те, що судовий наказ про стягнення аліментів був виданий у відсутність боржника, без врахування його позиції та аргументів, без надання можливості подати суду докази на підтвердження своїх заперечень, що може бути зроблено під час перегляду зазначеного наказу за нововиявленими обставинами відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки за встановленими нормами процесуального законодавства перелічені боржником обставини є підставою для захисту прав боржника шляхом подачу позовної заяви про зменшення розміру аліментів, що забезпечить дотримання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме право бути вислуханим судом, де будуть враховані усі доводи і аргументи відповідача.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наказне провадження розглядається як специфічна прискорена процедура для безспірних вимог. Вона не суперечить принципам справедливого суду завдяки наявності компенсаторних механізмів.

У справі, що переглядається, процесуальне право на справедливий судовий розгляд за статтею 6 Конвенції має обмежений характер, і воно може бути обмежене державою, а Конвенція надає державі можливість втручатися у це право. З точки зору Конвенції таке обмеження може бути правомірним, якщо воно передбачене законом, має легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.

Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, оскаржена ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України скасуванню не підлягає.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник – ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 21 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повне судове рішення складено 08 вересня 2026 року.