Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №468/742/26 — Миколаївський апеляційний суд

08.09.26

22-ц/812/1826/26

Провадження № 22-ц/812/1826/26 Головуючий суду першої інстанції Васильченко-Дрига Н.О.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року м. Миколаїв Справа № 468/742/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого – Царюк Л.М.,

суддів – Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на заочне рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 15 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Васильченко-Дриги Н.О., в залі судового засідання в м. Новий Буг, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

30 березня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі – ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 28 вересня 2023 між року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем за допомогою вебсайту (navse.in.ua) який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1279-4921.

На виконання вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А2926 для підписання кредитного договору, підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов договору відповідач отримав від позивача кредит у розмірі – 15 000 грн, строк кредитування - 300 днів, базовий період – 14 днів, комісія за видачу кредиту -15,00% від суми кредиту, знижена % ставка – 1,20% в день, стандартна % ставка - 1,50% в день.

Відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, відсотків, а тому станом на 06 березня 2026 року за ним утворилась заборгованість в розмірі 59 386.66 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 12 888.50 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 46 498.16 грн.

Посилаючись на викладене, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором станом на 06 березня 2026 року в розмірі 59 386.66 грн.

Заочним рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 15 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 28 вересня 2023 року № 1279-4921 в розмірі 32 221.25 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судовий збір в розмірі 1 444.53 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитним договором, а тому з нього на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» слід стягнути прострочену заборгованість.

Між тим, заявлений до стягнення розмір процентів за користування кредитними коштами не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а тому розмір стягуваних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» процентів за користування кредитними коштами слід зменшити до 19 332.75 грн.

Не погодившись з рішенням суду ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до умов укладеного договору строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит позичальнику- 300 календарних днів з моменту перерахування Кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 23 липня 2024 року.

Базовий період – строк (період) протягом якого боржник (позичальник) буде сплачувати саме відсотки за користування кредитом (в даному випадку – 14 днів), який він сам обирає при заповнення заявки на отримання грошових коштів. А строк кредитування – строк на який видаються грошові кошти позичальнику, якими він може користуватися (в даному випадку – 300 днів).

Комісія за видачу кредиту є одноразовою, та не застосовувалась як санкція до відповідача за невиконання зобов`язань.

Позивач не нараховував відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень статті 625 ЦК України, пеню, штраф або інших платежів за невиконання/неналежне виконання умов Кредитного договору, а комісія надається одноразово за видачу кредитних коштів.

ОСОБА_1 правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористався та продовжував користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах.

Вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України.

Позивачем дотримано вимоги, зокрема статей 1048, 1056-1 ЦК України щодо встановлення розміру процентів за користування суми кредитом, що була надана (проінформована, доведена до відома) відповідачу.

Судом першої інстанції помилково застосовано подвійну облікову ставку Національного банку України до суми нарахованих відсотків, оскільки передбачені Договором нараховані відсотки були погоджені між сторонами.

Помилково ототожнювати, що проценти за користування кредитом (правове регулювання яких передбачене відповідно статей 1048,1056-1 ЦК України), що нараховуються протягом строку договору (пункт 4.9. Договору) є неустойкою (пенею) у разі невиконання (порушення, прострочення) зобов`язань боржником за договором.

На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надходило.

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 28 вересня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1279-4921 продукту «НА ВСЕ», за умовами якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало відповідачу кредитний ліміт у розмірі 15 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити нараховані проценти відповідно до графіка платежів.

Пунктом 4.9 кредитного договору встановлено, що кредит надається строком на 300 днів з моменту перерахування коштів; дата повернення (виплати) кредиту 23 липня 2024 року.

Згідно з пунктом 4.6 кредитного договору плата за користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою 1,50% за кожний день користування кредитом. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 15 000 грн підтверджено довідкою про перерахування коштів на картку НОМЕР_1 через платіжну систему LiqPay, дата платежу – 28 вересня 2023 року, тип платежу – видача кредиту, номер платежу 2371606396.

ОСОБА_1 не виконав зобов`язань за кредитним договором щодо повернення запозичених коштів та процентів за користування такими коштами. Як встановлено з розрахунку заборгованості відповідач за весь час строку кредитування сплатив чотири платежі, а саме: 12 жовтня 2023 року – 4 624.52 грн; 25 жовтня 2023 року- 2 565грн; 10 листопада 2023 року -3 572.26 грн; 22 листопада 2023 року – 3 684.04 грн. Несплаченою на дату закінчення кредитування (24 липня 2024 року) залишилася сума у розмірі 59 386.66 грн, з яких 12 888.50 грн – тіло кредиту та 46 498.16 грн заборгованість за процентами за користування кредитними коштами. Цей залишок заборгованості залишився незмінним й станом на 06 березня 2026 року.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно з частинами 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з частиною 1 статті 367, частиною 1 статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду першої не відповідає повною мірою.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із частинами 1, 2 статті 207 ЦК України (тут і далі - у редакції, на час укладення договору кредиту) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За правилами статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII "Про електронну комерцію" (далі - Закон № 675-VIII) на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів у мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Положеннями статті 3 Закону № 675-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на час укладення договору кредиту) передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статей 11, 12 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, керувався тим, що укладення Договору шляхом його підписання ОСОБА_1 за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, а також отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 15 000 грн підтверджується матеріалами справи.

Отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 15 000 грн підтверджено довідкою про перерахування коштів на картку НОМЕР_1 через платіжну систему LiqPay, дата платежу – 28 вересня 2023 року, тип платежу – видача кредиту, номер платежу 2371606396

ОСОБА_1 на виконання умов Договору сплатив:12 жовтня 2023 року – 4 624.52 грн; 25 жовтня 2023 року- 2 565грн; 10 листопада 2023 року -3 572.26 грн; 22 листопада 2023 року – 3 684.04 грн, що було враховано позивачем при визначення розміру заборгованості.

Суд мотивував рішення тим, що кредитодавець виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошті згідно з умовами Договору, однак позичальник свої зобов`язання за договором не виконав та не повернув отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка становить 59 386.66 грн, з яких заборгованість за основним боргом – 12 888.50 грн, заборгованість за нарахованими процентами – 46 498.16 грн.

Між тим, суд першої інстанції вважав, що заявлений до стягнення розмір процентів не відповідає засадам справедливості, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а тому дійшов висновку, що розмір заборгованості по процентам за користування кредитними коштами підлягає зменшенню до 19 332.75 грн.

Апеляційний суд вважає такі висновки помилковими з огляду на наступне.

Будь-які правовідносини у сфері споживчого кредитування регулюються насамперед спеціальним законом — Законом України «Про споживче кредитування». Це спеціальний закон, який має перевагу над загальним.

Закон України «Про захист прав споживачів» є загальним нормативним актом, який встановлює універсальні гарантії для всіх категорій споживачів: при купівлі товарів, замовленні послуг, гарантійному ремонті, поверненні продукції, отриманні інформації.

Водночас, Закон «Про споживче кредитування» був прийнятий законодавцем саме для детального врегулювання кредитних відносин між фінансовою установою та споживачем. Стаття 2 цього Закону прямо визначає його мету: «Захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг…»

Отже, законодавець уже створив спеціальний баланс інтересів між кредитором і позичальником. Саме тому застосування загального закону для коригування умов договору, які вже врегульовані спеціальним законом, суперечить базовим принципам права.

Особливо важливою в цьому випадку є стаття 8 Закону «Про споживче кредитування». Частина 5 статті 8 прямо передбачає: «Максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 відсоток». Це означає, що законодавець уже вирішив питання максимального фінансового навантаження на споживача.

Якщо при розгляді справи суд встановить, що фінансова установа укладає договір зі споживачем з дотриманням цього законодавчого обмеження, то, суд, посилаючись на загальні категорії справедливості, фактично позбавлений можливості створювати нову норму права і встановлювати інше, не передбачене законом обмеження, у нашому випадку проценти за користування кредитними коштами.

Проценти за користування кредитом не є санкцією. Це істотна умова договору, це плата кредитодавцю за користування його коштами. Цивільний кодекс України прямо передбачає це у статті 1054: «Позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти».

Стаття 627 Цивільного кодексу України закріплює один із фундаментальних принципів приватного права — свободу договору. Сторони мають право самостійно визначати умови договору, якщо вони не суперечать закону. Позичальник до укладення договору отримує від кредитодавця паспорт споживчого кредиту, в якому вказані всі фінансові складові, в тому числі сума кредиту, реальна річна процентна ставка, строк дії договору, та погоджується з їх умовами шляхом електронного підпису.

Отже, суд не може втручатися у договірну ціну будь-якого договору, зокрема, й договору кредиту.

Захист прав споживача безумовно є конституційною цінністю. Але захист не може означати довільне втручання у договірні відносини там, де законодавець уже встановив спеціальне регулювання розміру процентної ставки. Якщо законодавець визначив допустиму межу процентної ставки, саме ця межа повинна бути критерієм законності., в іншому випадку, виникне ситуація, коли учасники цивільного обороту більше не зможуть прогнозувати правові наслідки укладених договорів, що є питанням правової визначеності як фундаментального принципу верховенства права.

Суд першої інстанції, розглядаючи позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс», не надавав правову оцінку умовам укладеного сторонами кредитного договору відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування» в частині визначення процентної ставки за користування кредитними коштами, а тому дійшов передчасного висновку про зменшення розміру заборгованості за процентами за користування кредитними коштами.

Ураховуючи викладені вище обставини, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а рішення суду в частині розміру заборгованості за Договором підлягає зміні.

Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції слід змінити в частині розміру заборгованості за Договором.

Щодо стягнення судових витрат.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).

За результатами перегляду справи апеляційна скарга ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволена, позов також задоволено в повному обсязі.

Звертаючись з апеляційною скаргою позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 993.60 грн, при зверненні з позовом до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 662.40грн.

За такого, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 6 656 грн.

Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити.

Заочне рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 15 червня 2026 року в частині розміру заборгованості за кредитним договором та розподілу судового збору змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 59 386 грн 66 коп. заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 28 вересня 2023 року № 1279-4921 продукту «НА ВСЕ», а також 6 656 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повне судове рішення складено 08 вересня 2026 року.