Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №479/1541/25 — Миколаївський апеляційний суд

08.09.26

22-ц/812/1866/26

Провадження №22-ц/812/1866/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08 вересня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження за відсутності учасників цивільну справу № 479/1541/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана його представником ОСОБА_2 , на додаткове рішення, яке ухвалив Кривоозерський районний суд Миколаївської області під головуванням судді Репушевської Олени Віталіївни, у приміщенні цього суду 07 травня 2026 року, дата складання повного судового рішення не зазначена, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», про відшкодування, завданої шкоди внаслідок дорожньої-транспортної пригоди,

у с т а н о в и в :

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньої-транспортної пригоди.

Позов мотивовано тим, що 30 січня 2025 р. трапилась ДТП за участю автомобіля марки «ScaniaR440», державний номерний знак НОМЕР_1 , по автодорозі M-05 Київ-Одеса в бік м. Києва на 298 км 400 м, в сел. Криве Озер не врахував дорожньої обстановки при виїзді з вул. Кобзаря на автодорогу М-05 Київ-Одеса не надав перевагу в русі автомобілю марки «Mercedes-Benz», державний номерний зник НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Згідно постанови Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 21 березня 2025 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ScaniaR440», державний номерний зник НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну - 160000 грн., франшиза - 3200 грн. 03 червня 2025 року ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» повідомила позивача про прийняте рішення, згідно з яким належна сума страхового відшкодування становить 156800 грн., яку перераховано ОСОБА_1 . Згідно із ремонтною калькуляцією №25-1256929 від 18 квітня 2025 року вартість ремонту становить 408373,70 грн., а за вирахуванням зношення запчастин 68,10% (239294 грн. - загальна сума вирахувань без ПДВ), загальна сума (після вирахувань) 169079,70 грн. Оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений третьою особою як страховиком позивача розмір страхового відшкодування, то сторона позивача вважає, що з ОСОБА_3 як винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням в розмірі 251573,70 грн. Внаслідок отриманих пошкоджень в результаті ДТП автомобіль позивача не зміг покинути місце пригоди власним ходом, в зв`язку із чим ОСОБА_1 вимушений був скористатися послугами евакуатора для його доставки до місця проживання у м. Києві вартіістю 16000 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 267573 грн. 70 коп. на відшкодування майнової шкоди та компенсацію моральної шкоди в розмірі 10000 грн., а також судові витрати.

Заочним рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 31 березня 2026 року позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грн 70 коп. відшкодування завданої майнової шкоди та 2675 грн 74 коп. судового збору.

У задоволенні решти вимог суд відмовив.

20 квітня 2026 року представник позивача адвокат Карпюк А.В. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з відповідача 11000 грн. витрат на професійну правничу допомог.

Заява мотивована тим, що у позовній заяві ним визначено орієнтовну суму судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11000 грн і вказано про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікував понести у зв`язку із розглядом справи. Вказані витрати підтверджені договором про надання правової допомоги б/н від 21 лютого 2025 року, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордером, додатковою угодою № 1 від 21 лютого 2026 року до договору про надання правничої допомоги б/н від 21 лютого 2025 року, актом приймання-передачі наданих робіт (послуг) № 1 від 13 квітня 2026 року за договором № б/ н про надання правничої допомоги від 21 лютого 2025 року на суму 11000 грн.

Додатковим рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2026 року у задоволенні заяви відмовлено.

Додаткове рішення суду мотивовано тим, що витрати на правничу допомогу не доведені, оскільки не надано документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), тому є недоведеними.

В апеляційній скарзі представник позивача – адвокат Карпюк А.В. просить додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд, відмовляючи в задоволенні заяви, дійшов висновку, що у відшкодуванні витрат на правничу допомогу необхідно відмовити з огляду на їх недоведення, оскільки не надано документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Однак, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі № 925/1137/19, від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року в справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року в справі №753/1203/18, а також від 22 листопада 2019 року в справі № 910/906/18. До заяви про ухвалення додаткового рішення та для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, представником позивача надано договір про надання правової допомоги б/н від 21 лютого 2025 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер (знаходиться в матеріалах справи), додаткову угоду № 1 від 21 лютого 2026 року до договору про надання правничої допомоги б/н від 21 лютого 2025 року, акт приймання-передачі наданих робіт (послуг) № 1 від 13 квітня 2026 року за договором № б/н про надання правничої допомоги від 21 лютого 2025 року на суму 11000 грн. Отже, представник позивача зауважує, що надані документи в повному обсязі підтверджують, що Ванджураком Р.В. у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11000 грн.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.

В суд апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися, про день, час та місце судового засідання були повідомлені відповідно до положень статей 128, 130 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомили.

Зважаючи на вимоги частини 6 статті 128, частин 1, 2 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення учасників справи, які не з`явилися, належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Додаткове рішення суду першої інстанції не відповідають вказаним вимогам закону.

Як убачається з матеріалів справи, заочним рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 31 березня 2026 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грн 70 коп. відшкодування завданої майнової шкоди та 2675 грн 74 коп. судового збору. У задоволенні решти вимог суд відмовив.

Також Кривоозерський районний суд Миколаївської області 31 березня 2026 року ухвалив додаткове рішення, яким у задоволенні заяви, яка подана представником позивача, про ухвалення такого рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача 11000 витрат на оплату професійної правничої допомоги відмовив, посилаючись на недоведеність факту таких витрат через ненадання доказів проведення позивачем їх оплати адвокатові.

Вирішуючи питання обґрунтованості та законності таких висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з таких міркувань.

A?aiia?aii ai ?anoeie 1 noaoo? 264 OIE Oe?a?ie ai ieoaiu, ye? ae??oo? noa i?a ?an ooaaeaiiy ??oaiiy, a?aianaii oa ye ?iciia?eeoe i?? noi?iiaie noaia? aeo?aoe.

Частиною 1 статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У справі, яка переглядається, у позовній заяві ОСОБА_1 окрім вимог по суті спору щодо стягнення з відповідача майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, просив суд стягнути з відповідача судові витрат, виклавши попередній розрахунок суми таких витрат, до якої включив 11000 грн. витрат на правничу допомогу.

Після ухвалення 31 березня 2026 року заочного рішення судом першої інстанції 20 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» позивач, в інтересах якого діяв його представник адвокат Карпюк А.В., тобто після спливу визначеного частиною 8 статті 141 ЦПК України строку, подав заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення вартості витрат на професійну правничу допомогу – 11000 грн., а також просив поновити строк на звернення із такою заявою, посилаючись на те, що отримав заочне рішення у підсистемі «Електронний суд» лише 13 квітня 2026 року.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Суд залишив поза увагою, що заява від представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу була подана з пропуском визначеного законом строку та містить заяву про його поновлення, та всупереч наведеним положенням закону таку заяву не розглянув.

Відповідно до частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Згідно тексту заочного рішення справу було розглянуто за відсутності учасників справи, натомість дата складання повного судового рішення не зазначена, відомості щодо надсилання позивачу або його представнику копії заочного рішення у справі відсутні.

Згідно відомостей з Єдиного реєстру судових рішень щодо справи № 479/154/25 заочне рішення було надіслано судом до реєстру 10 квітня 2026 року, зареєстровано – 13 квітня 2026 року, забезпечено надання загального доступу – 14 квітня 2026 року.

Тому колегія суддів приймає доводи заяви про ухвалення додаткового рішення щодо поважності пропуску строку на її подання до суду, вважає наведені причини пропуску строку поважними, оскільки отримавши доступ до заочного рішення 13 квітня 2026 року, ОСОБА_2 , сформував заяву про ухвалення додаткового рішення в «Електронному суді» 17 квітня 2026 року (п`ятниця), яка надійшла до місцевого суду 20 квітня 2026 року (а.с. 59).

Наведене з підставою для поновлення строку на звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі.

Щодо заявлених вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до складу яких входять витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу його представник долучив до заяви про ухвалення додаткового рішення по справі: договір про надання правничої допомоги б/н від 21 лютого 2025 року та додаткову угоду № 1 від 21 лютого 2026 року до цього договору; акт приймання-передачі наданих робіт (послуг) № 1 від 13 квітня 2026 року за договором № б/ н про надання правничої допомоги від 21 лютого 2025 року на суму 11000 грн.

Відповідно до положень пункту 4.1. договору про надання професійної правничої допомоги від 21 лютого 2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Ковальчук, Воробей та партнери», яке видало ордер адвокату Карпюку А.В., який представляв інтереси позивача в суді першої інстанції, за послуги, що надаються адвокатським об`єднанням, клієнт сплачує гонорар, попередньо узгоджений сторонами, який визначається адвокатським об`єднанням в акті наданих послуг, протягом трьох днів з моменту надання послуги ш8ляхом перерахунку суми на розрахунковий рахунок об`єднання (а.с. 64-66).

Згідно зі додатковою угодою № 1 до договору від 21 лютого 2025 року сторони домовились, що гонорар адвоката обчислюється, виходячи з встановленого розміру оплати наданої професійної правничої допомоги: 3000 грн. за зустріч, консультацію клієнта, вивчення первинних документів, узгодження правової позиції; 8000 грн. – підготовка позовної заяви (а.с. 67).

Як убачається з акту приймання-передачі наданих робіт (послуг) № 1 від 13 квітня 2026 року Адвокатське об`єднання «Ковальчук, Воробей та партнери» надало ОСОБА_1 наступні послуги загальною вартістю 11000 грн.: зустріч, консультацію клієнта, вивчення первинних документів, узгодження правової позиції - 3000 грн. (1 год 30 хвил.); підготовка позовної заяви - 8000 грн. (4 години).

Згідно з частинами другою, четвертою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 686/4996/23 (провадження № 61-15625св23).

Крім того, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 січня 2024 року у справі № 757/555/22-ц, провадження № 61-10724св23, від 14 лютого 2024 року у справі № 161/14183/22, провадження № 61-15443св23, від 18 березня 2024 року у справі № 357/1559/22, провадження № 61-16351св23.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

З урахуванням викладеного висновок суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для компенсації позивачу витрат на правничу допомогу через ненадання доказів їх оплати на день ухвалення додаткового рішення є хибним, суперечать наведеним положенням процесуального закону та сталій практиці Верховного Суду.

За такого суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні вимог про стягнення на користь позивача витрат на оплату правничої допомоги, тому колегія суддів частково приймає аргументи апеляційної скарги.

Апеляційний суд також враховує, що за відсутності клопотання іншої сторони (відповідача) суд не може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Такі висновки відповідають висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

З урахуванням того, що подані позивачем (його представником) докази щодо обсягу та вартості даних адвокатом послуг в якості правничої допомоги в суді першої інстанції підтверджують реальність цих послуг, їх вартість, яка відповідає критеріям розумності та справедливості, та за відсутності заперечень відповідача щодо співмірності витрат на правничу допомогу, наявні підстави для стягнення з останнього витрат на отриману позивачкою правничу допомогу в суді першої інстанції.

Натомість у справі, яка переглядається, заочним рішення від 31 березня 2026 року суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування 267573 грн. 70 коп. майнової шкоди, але відмовив у стягненні компенсації 10000 грн. моральної шкоди, тобто задовольнив позовні вимоги на 96,4%.

Таке є підставою для стягнення з ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам, а саме – 10604 грн.

За такого оскільки при ухваленні додаткового рішення суд першої інстанції помилково застосував норми процесуального закону, його необхідно в силу вимог пункту 4 статті 376 ЦПК України скасувати, ухвалити нове судове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 10604 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана його представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Додаткове рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 07 травня 2026 року скасувати, ухвалити у справі нове судове рішення.

Поновити строк на звернення ОСОБА_1 із заявою про ухвалення у справі додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Заяву ОСОБА_1 , яка підписана його представником Карпюком Андрієм Віталійовичем, про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , 10604 грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

______________________________________________

Повна постанова складена 08 вересня 2026 року