Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №730/1265/26 — Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01

Справа №730/1265/26

Провадження № 3/730/373/2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2026 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі головуючої судді – Данько О.В.,

з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни справу про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою в АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою в АДРЕСА_2 , не одруженого, не працюючого, дітей на утриманні немає, за ч.1 ст.130 КУпАП,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 7 серпня 2026 року о 15-49 год. в м. Борзна по вул. Пантелеймона Куліша, 72, керував електровелосипедом «SIGNUM» у стані алкогольного сп`яніння. За результатами огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер 6820», встановлено, що рівень алкоголю у його крові становив 0,48‰.

ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного правопорушення визнав частково, не оспорював факт вживання алкогольних напоїв та процедуру огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу. Однак, зауважив, що на відеозаписі не зафіксований факт керування транспортним засобом. Він дійсно у той день керував електровелосипедом, потужність двигуна якого складає менше 3 кВт, та заїхав у міський парк, де його чекали знайомі. Згодом до них під`їхав службовий автомобіль поліції. Поліцейський зазначив, що чує від нього запах алкоголю та запропонував пройти огляд на стан сп`яніння. Водночас причин для такого огляду не було, оскільки поліцейський його не зупиняв.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленого законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За змістом положень ч.1 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.2.9 «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом положень ч.2, 3, 4 ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція), затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.02.2008, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного правопорушення підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення, він підпису якого ОСОБА_2 відмовився;

- роздруківкою результату тестування на алкоголь від 07.08.2026, згідно якого рівень алкоголю у крові ОСОБА_1 становив 0,48 ‰, що перевищує допустиму норму;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де він засвідчив своїм підписом згоду з результатом огляду;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують вагу та швидкість реакції від 07.08.2026;

- розпискою ОСОБА_1 від 07.08.2026 про зобов`язання не керувати транспортними засобами протягом 24 годин;

- відеозаписом, де зафіксовано, що поліцейський заїхав у міський парк та зробив зауваження чоловікам, що сиділи на лавці з пляшкою пива, щодо недопустимості розпивання алкогольних напоїв у громадських місцях. ОСОБА_1 перебував поруч та сидів на електровелосипеді. Поліцейський виявив у нього ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота) та запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці, на що він погодився. При цьому ОСОБА_1 , під час спілкування з поліцейськими, не заперечував факт керування транспортним засобом. Результат тестування був позитивний та перевищував допустиму норму 0,02‰. ОСОБА_1 з ним погодився. Після цього, щодо нього був складений відповідний протокол.

Відповідно до витягу з підсистеми «ГСЦ Посвідчення водія» інформаційно-телекомунікаційної системи інформаційного порталу Національної поліції України («Цунамі») ОСОБА_1 отримував посвідчення водія категорії А.

З огляду на положення ст.251 КУпАП, вищевказані докази є належними, допустимими та достатніми доказами у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ зі змінами визначає основні терміни, які вживаються в таких значеннях:

- електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Відповідно до практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду, будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів. Таким чином, межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду № 278/3362/15-к від 01.03.2018.

Отже, коли електровелосипед служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.

Відповідно до п.1.10 ПДР України транспортний засіб пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

Аналіз вказаних норм вказує на те, що електровелосипед із будь якою потужністю двигуна відноситься до категорії електричних колісних транспортних засобів, яка є складовою більш широкого поняття - транспортні засоби. Тобто, електровелосипед із будь якою потужністю двигуна є транспортним засобом.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.03.2023 (справа № 127/5920/22, провадження № 61-10553св22) використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Водночас, пунктом 2.13 ПДР України визначено категорії транспортних засобів, серед яких наявна категорія А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Пунктом 1.10 ПДР України визначено, що механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія, затвердженого постановою КМУ від 08.05.93 № 340, передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, поділяються на такі категорії, зокрема, "А1" - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун із робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів чи електродвигун потужністю до 4 кВт.

Таким чином, до категорії "А1" належать транспортні засоби, з електродвигуном потужністю від 3 до 4 кВт, оскільки вони належать до механічних транспортних засобів у розумінні Закону України "Про дорожній рух". На ці транспортні засоби право на керування передбачає наявність дозвільних документів.

Отже, наявність посвідчення водія та реєстраційного документа передбачено виключно для "механічних" транспортних засобів.

Диспозиція та санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП вказують, що суб`єктом адміністративного правопорушення є водій або інша особа, яка керувала транспортним засобом у відповідному стані чи передавала керування особі, яка перебувала у відповідному стані. З наведеного видно, що поширення вимог п. 2.5, підпункту 2.9 ПДР на водія транспортного засобу не перешкоджає притягненню інших осіб, які перебувають у стані сп`яніння (у тому числі які керують електричними транспортними засобами) до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.

Ураховуючи вищевказані обставини в їх сукупності, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і він підлягає адміністративній відповідальності як інша особа, оскільки у матеріалах справи відсутні докази належності транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , до певної категорії: не з`ясовано та не зазначено його характеристик, зокрема потужності двигуна, необхідність отримання посвідчення на право керування таким транспортним засобом, тобто не доведено, що він підпадає під категорію водій.

Водночас, суд вважає необгрунтованими доводи ОСОБА_1 , що поліцейський не зупиняв його під час керування транспортним засобом, а підійшов тоді, коли він перебував у парку та не їхав, оскільки, він сам у своїх поясненнях підтвердив, що керував електровелосипедом після того як вживав алкогольні напої та саме на цьому транспортному засобі прибув до міського парку.

При накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд ураховує, обставини та характер вчиненого правопорушення, ступінь вини порушника, його особу та майновий стан, відсутність обставин що пом`якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Таким чином, до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення як до іншої особи, яка керує транспортним засобом, у виді штрафу у розмірі передбаченому санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 40-1, ч.1 ст.130, ст.283, 284, 307, 308 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення штраф стягується в подвійному розмірі – 34000 (тридцять чотири тисячі) грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Борзнянський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О.В. Данько