Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №950/2006/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/2006/26

Номер провадження 3/950/846/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, що надійшли від відділення поліції № 3 Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 704883, складеним 28 червня 2026 року о 00 годині 47 хвилин інспектором відділення поліції № 3 Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області лейтенантом поліції Розпутнім Дмитром Миколайовичем, ОСОБА_1 28 червня 2026 року о 00 годині 34 хвилини в м. Лебедині по вул. Тараса Шевченка (Леніна), 86, нібито керував транспортним засобом Korando, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота та млява мова. У протоколі зазначено, що він відмовився від проходження огляду на місці зупинки із застосуванням приладу Drager та в КНП «Лебединська лікарня», чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України.

До матеріалів долучено направлення на огляд водія транспортного засобу від 28 червня 2026 року, в якому зазначено про виявлення тих самих ознак сп`яніння та відмову ОСОБА_1 від огляду, а також акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де зазначено прилад Drager 6820 та запис «від огляду відмовився». У протоколі вказано, що свідки не залучалися, а технічним засобом відеозапису є пристрій № 4214.

Матеріали направлено до Лебединського районного суду Сумської області супровідним листом ВП № 3 Сумського РУП ГУНП в Сумській області від 02 липня 2026 року. До суду вони надійшли 07 липня 2026 року.

ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, однак до суду не з`явився, причин неявки не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або інших клопотань не подав.

Відповідно до статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише тоді, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи та якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Участь особи під час розгляду справи за статтею 130 КУпАП не віднесена законом до випадків обов`язкової присутності.

Ураховуючи належне повідомлення ОСОБА_1 , відсутність від нього будь-яких заяв та те, що він не виявив наміру скористатися наданими йому процесуальними правами, суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності. Такий розгляд не порушує права особи на захист, оскільки ОСОБА_1 мав реальну можливість прибути до суду, надати пояснення, докази, заявити клопотання та скористатися правничою допомогою, однак цього не зробив.

Дослідивши матеріали справи та відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, суд доходить такого висновку.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, згідно зі статтею 245 КУпАП, є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. За змістом статті 280 КУпАП при розгляді справи суд, зокрема, зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні.

За частиною першою статті 130 КУпАП адміністративна відповідальність, зокрема, настає за «відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду» на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Таким чином, належність особи до суб`єкта цього правопорушення, тобто встановлення факту, що саме вона керувала транспортним засобом, є обов`язковою складовою складу адміністративного правопорушення. Такий самий підхід закріплено у статті 266 КУпАП, яка передбачає проведення огляду щодо осіб, які керують транспортними засобами, та у пункті 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого саме водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі статтею 252 КУпАП суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, яким уповноважена службова особа фіксує обставини, що, на її думку, свідчать про вчинення правопорушення. Водночас викладені у ньому відомості не звільняють суд від обов`язку перевірити їх належними, допустимими та достовірними доказами. Сам по собі протокол не може бути визнаний достатнім доказом усіх обставин, зазначених у ньому, якщо ці обставини не підтверджені іншими доказами, сукупність яких усуває обґрунтований сумнів щодо факту правопорушення та винуватості особи.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 712/7385/17, провадження № 11-1434апп18, за якою складення протоколу про адміністративне правопорушення є процесуальною дією, а оцінка відомостей, що містяться в ньому, має бути надана саме під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Отже, протокол не є рішенням про притягнення особи до відповідальності та не має наперед установленої доказової сили.

Судом безпосередньо досліджено відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, долучені до матеріалів справи. На цих відеозаписах не зафіксовано рух транспортного засобу Korando, державний номерний знак НОМЕР_1 , а також не відображено факту керування ним ОСОБА_1 . Відеозаписи не містять і фіксації складення протоколу про адміністративне правопорушення. Отже, цей об`єктивний технічний доказ не підтверджує ключову для обвинувачення обставину, а саме те, що ОСОБА_1 у час, місці та за обставин, указаних у протоколі, був водієм транспортного засобу.

Відсутність відеозапису руху транспортного засобу сама по собі не виключає можливості доведення факту керування іншими належними та допустимими доказами. Проте в цій справі таких доказів не надано. Свідки у протоколі не зазначені та не залучалися. Письмових пояснень очевидців факту керування, фотофіксації, інших відеозаписів або інших об`єктивних даних, які дозволили б без припущень установити, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, матеріали справи не містять.

Направлення на огляд та акт огляду не усувають цієї прогалини. Вони оформлені тією самою службовою особою в межах однієї події та містять відомості про запропонований огляд і відмову від нього, але не містять самостійних фактичних даних, які б підтверджували попередній факт керування транспортним засобом. Зазначення в цих документах ОСОБА_1 як «водія» є відтворенням версії, викладеної в протоколі, а не незалежним підтвердженням цієї обставини.

Аналогічно, підпис ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення не є визнанням ним факту керування транспортним засобом чи вини у вчиненні правопорушення. Такий підпис підтверджує ознайомлення з процесуальним документом та отримання його копії, проте не замінює обов`язку органу, який склав протокол, довести кожну істотну обставину обвинувачення.

Верховний Суд у постанові Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а зазначив, що в силу принципу презумпції невинуватості, який підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, усі сумніви щодо події правопорушення та винності особи тлумачаться на її користь, а недоведені подія та вина прирівнюються до доведеної невинуватості особи. Цей підхід відповідає статті 62 Конституції України, за якою ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд не вправі усувати недоліки доказування шляхом припущень, самостійного пошуку чи конструювання доказів замість органу, який ініціював притягнення особи до адміністративної відповідальності. За відсутності достовірного підтвердження того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, суд не може дійти висновку, що він набув статусу водія, на якого поширювався обов`язок, передбачений пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, і який міг бути суб`єктом правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Суд також враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22, провадження № 14-87цс24: закриття судом провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення саме по собі не є встановленням протиправності дій працівників поліції щодо складення протоколу. Тому ця постанова не містить висновку про неправомірність дій поліцейських, а вирішує виключно питання про наявність достатніх доказів для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за пред`явленим обвинуваченням.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що доказами, дослідженими у судовому засіданні, не доведено обов`язкову ознаку об`єктивної сторони та суб`єкта правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а саме факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. За таких обставин у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. На підставі частини другої статті 284 КУпАП за результатами розгляду справи виноситься постанова про закриття справи.

Керуючись статтями 7, 245, 247, 251, 252, 266, 280, 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі № 950/2006/26, провадження № 3/950/846/26, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, потерпілим або його представником до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Роман БАКЛАНОВ