Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №420/20903/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/20903/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Юхтенко Л.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ), в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ), яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;

зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення(базових місяців) — січня 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ), яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Ухвалою від 16.07.2026 року поновлено позивачу строк звернення до суду, прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач під час проходження військової служби у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) перебував на грошовому забезпеченні відповідача.

Позивач зазначає, що у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року йому не було нараховано та виплачено у належному розмірі індексацію грошового забезпечення із застосуванням для обчислення індексу споживчих цін місяця підвищення посадових окладів військовослужбовців — січня 2008 року.

На думку позивача, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних соціальних гарантій, яка має обов`язковий характер та підлягає нарахуванню і виплаті незалежно від наявності чи відсутності відповідного фінансування.

Позивач посилається на положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, та зазначає, що з 01.12.2015 року визначальним для встановлення місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін, є саме підвищення тарифної ставки (посадового окладу), а не збільшення інших складових грошового забезпечення.

Позивач вказує, що посадові оклади військовослужбовців були встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294, яка набрала чинності з 01.01.2008 року, а наступне підвищення посадових окладів відбулося лише з 01.03.2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704.

У зв`язку з цим позивач вважає, що за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року при нарахуванні індексації його грошового забезпечення відповідач повинен був застосовувати січень 2008 року як місяць підвищення посадового окладу, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін.

Представник позивача звернувся до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати належної позивачу індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року.

У відповідь відповідач повідомив про відсутність правових підстав для застосування січня 2008 року при обчисленні індексації грошового забезпечення позивача.

Позивач також зазначає, що у разі виплати належної йому індексації грошового забезпечення така виплата повинна бути проведена з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Крім того, позивач вказує, що у зв`язку з несвоєчасною виплатою належної йому індексації грошового забезпечення він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за весь період затримки, починаючи з 01.01.2016 року до дня фактичної виплати індексації.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, а також компенсації втрати частини доходів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

До канцелярії суду 31.07.2026 від НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує та просить у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Відповідач вказує, що у чинній редакції Порядку №1078 відсутнє поняття «базовий місяць», у зв`язку з чим вважає безпідставними доводи позивача щодо необхідності застосування січня 2008 року як базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення.

Також відповідач зазначає, що нарахування індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року, на його думку, суперечить вимогам нормативно-правових актів, які регулюють порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Щодо вимоги про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідач посилається на положення Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, та зазначає, що така компенсація виплачується одночасно з відповідними виплатами у розмірі фактично утриманого податку.

Стосовно вимог позивача про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідач вважає такі вимоги передчасними, оскільки на час розгляду справи відповідна сума індексації позивачу не нарахована та не виплачена.

З огляду на викладене відповідач вважає, що підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні, та просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідь на відзив не надходив.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ), що підтверджено записами у військовому квитку НОМЕР_5 .

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 10.09.2024 року №651-ОС позивача звільненого з військової служби у запас, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 10 вересня 2024 року.

Судом встановлено, що представник позивача звернувся до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін.

За результатами розгляду звернення відповідач повідомив про відсутність правових підстав для здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року, а також щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково, з огляду на таке.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За правилами частини першої ст. 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно до частин другої, третьої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці та грошове забезпечення.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій, яка є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Зазначений порядок індексації заробітної плати передбачений п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями, яким передбачено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (пункт 6 доповнено абзацом згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013, яка застосовується з 01.12.2015).

До 01.12.2015 року рішення про затвердження особливого порядку індексації не було прийнято.

Аналіз наведених нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме: Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Також аналіз наведених норм доводить, що індексація грошового забезпечення має нараховуватись підприємством, організацією, установою, яка здійснює виплату доходу.

Відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Ця норма безпосередньо не скасовує виплату індексації заробітної плати та не пов`язує індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів усіх рівнів.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року по справі №825/1987/17.

Водночас нормами Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.

Пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013, яка застосовується з 01.12.2015 року), у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, починаючи з 01.12.2015 року, для визначення місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, визначальним є місяць підвищення тарифної ставки (посадового окладу), а не місяць збільшення інших складових грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців. Вказана постанова набрала чинності з 01.01.2008 року.

У подальшому зміна розмірів посадових окладів військовослужбовців відбулася з 01.03.2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Таким чином, у період з 01.01.2008 року по 28.02.2018 року посадові оклади військовослужбовців не змінювалися.

Отже, для проведення індексації грошового забезпечення позивача за спірний період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів), з якого має здійснюватися обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, є січень 2008 року.

Суд зазначає, що повноваження відповідача щодо визначення місяця підвищення тарифної ставки (посадового окладу) для цілей застосування Порядку №1078 не є дискреційними, оскільки такий місяць визначається відповідно до нормативно встановлених правил.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування січня 2008 року як місяця підвищення посадових окладів військовослужбовців при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період до 28.02.2018 року викладений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26.01.2022 року у справі №400/1118/21, від 20.04.2022 року у справі №420/3593/20, від 19.05.2022 року у справі №380/11904/21 та від 28.06.2022 року у справі №420/4841/21.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року відповідач повинен був застосовувати січень 2008 року як місяць підвищення посадового окладу для обчислення індексу споживчих цін.

При цьому суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 28.09.2022 року у справі №400/1119/21 зазначив, що з 01.12.2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу для цілей застосування Порядку №1078 є місяць останнього підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.

Відтак, доводи відповідача щодо відсутності підстав для застосування січня 2008 року при обчисленні індексації грошового забезпечення позивача суд вважає необґрунтованими.

Суд також зазначає, що відсутність у Порядку №1078 після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 поняття «базовий місяць» не змінює встановленого цим Порядком механізму визначення місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін. Таким місяцем є місяць підвищення тарифної ставки (посадового окладу).

Таким чином, суд доходить висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення посадового окладу для обчислення індексу споживчих цін.

Отже, з метою ефективного захисту порушеного права позивача належить зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення посадового окладу для обчислення індексу споживчих цін, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог в частині одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського, особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Згідно з пунктами 3-5 Порядку №44 виплата грошової компенсації здійснюється установами, що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат доходів.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Таким чином, виплата індексації грошового забезпечення, право на яку позивач набув у зв`язку з проходженням військової служби, повинна здійснюватися з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих з такої виплати відповідно до Порядку №44.

Отже, позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та зобов`язання нарахувати і виплатити таку компенсацію, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

Згідно зі статтею 3 цього Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу. При цьому інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться.

Відповідно до статті 4 Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації зазначеного Закону постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Відповідно до пункту 2 Порядку №159 компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам.

Згідно з пунктом 3 Порядку №159 компенсації підлягають грошові доходи, які разом із сумою індексації одержуються громадянами в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Водночас суд зазначає, що відповідно до статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

У постанові від 02.04.2024 року у справі №560/8194/20 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зазначив, що умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та нарахування таких доходів, у тому числі за рішенням суду. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата відповідної заборгованості.

Таким чином, обов`язок щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів виникає у суб`єкта, який здійснює виплату відповідного доходу, одночасно з виплатою заборгованості за таким доходом.

Як встановлено судом у межах цієї справи, належна позивачу індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення посадового окладу для обчислення індексу споживчих цін відповідачем не нарахована та не виплачена.

Цим рішенням суд зобов`язує НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 відповідної індексації грошового забезпечення.

Отже, станом на час розгляду цієї справи виплата основної суми доходу, з порушенням строків виплати якого позивач пов`язує виникнення права на компенсацію втрати частини доходів, ще не здійснена.

З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та зобов`язання нарахувати і виплатити таку компенсацію задоволенню не підлягають.

Таким чином, оцінюючи встановлені у справі обставини у сукупності з наведеними положеннями законодавства, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено правомірність своєї бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення посадового окладу, а також щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати такої індексації.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії — задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року.

Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січня 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко