Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №420/38983/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/38983/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якій позивач просить:

стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , суму заборгованості 20960 грн. 00 коп. по єдиному податку з фізичних осіб на бюджетний рахунок UA168999980314030699000015694, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./С.Андр.-Іван./18050400.

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС в Одеській області та згідно з пунктом 15.1 статті 15, підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пунктами 36.1 і 36.5 статті 36 Податкового кодексу України зобов`язана сплачувати податки та збори у строки і в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Позивач вказує, що станом на момент подання позову, відповідно до інтегрованої картки, довідки про податкову заборгованість та розрахунку податкового боргу, податкова заборгованість відповідача складає 20960,00 грн по єдиному податку з фізичних осіб, а виникла ця заборгованість на підставі нарахування згідно із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування №42464876 від 23.11.2023.

Позивач зазначає, що зазначена сума є узгодженою в розумінні пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, у встановлений строк не сплачена, а тому є податковим боргом у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Позивач також вказує, що у зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості податковий орган виніс податкову вимогу форми «Ф» від 29.08.2024 №0063385-1308-1532, яку направив рекомендованим листом на адресу боржника, та наголошує, що за пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі зміни суми податкового боргу податкова вимога додатково не надсилається, а за пунктом 58.3 статті 58 цього Кодексу документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Право на звернення до суду позивач обґрунтовує підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 та пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України та зазначає, що раніше з позовом про стягнення з відповідача суми податкового боргу в розмірі 20960,00 грн з підстав, зазначених у цьому позові, не звертався.

Процесуальні дії у справі

Суд ухвалою від 25.11.2025 відкрив провадження у справі, вирішив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву з дня отримання копії цієї ухвали та вирішив опублікувати оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України про відкриття провадження у справі з метою повідомлення відповідача з урахуванням частини першої статті 130 КАС України.

Оголошення про відкриття провадження у справі суд розмістив на офіційному вебпорталі судової влади України, що підтверджує довідка про розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України по адміністративній справі 420/38983/25.

Копію ухвали про відкриття провадження та позов з додатками від 25.11.2025 відповідач отримала особисто 16.12.2025, що підтверджує інформація про отримання копії судового рішення учасником судового процесу від 23.12.25.

Відповідач правом на подання відзиву у встановлений судом строк не скористалась; відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Відповідно до відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №2042429 від 25.11.2025, ОСОБА_1 зареєстровано як фізичну особу-підприємця 17.11.2023, актуальний стан на дату формування - зареєстровано, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , основний вид економічної діяльності - 47.22 Роздрібна торгівля м`ясом і м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах.

Згідно з ідентифікаційними даними платника податків, сформованими Головним управлінням ДПС в Одеській області 30.06.2025, відповідач перебуває на обліку як платник податків за основним місцем обліку з 01.01.2025 - у Головному управлінні ДПС в Одеській області. Податкова адреса відповідача: Україна, 67020, Одеська обл., Березівський район, Андрієво-Іванівська територіальна громада, село Каховка, вул. Центральна, буд. 39.

За квитанцією №2 контролюючий орган 23.11.2023 прийняв від відповідача заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування форми, якій присвоєно реєстраційний номер 42464876.

Відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 23.11.2023, відповідач просила перевести її на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01.12.2023, обравши другу групу платників єдиного податку та ставку 20,00 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати, без реєстрації платником податку на додану вартість. Місцем провадження господарської діяльності зазначено Одеську область, Березівський район, м. Березівка, вул.Паркова, 14. Кількість осіб, які перебувають із підприємцем у трудових відносинах, - 0. Обраний вид діяльності за КВЕД - 47.22.

З ідентифікаційних даних платника податків від 30.06.2025 суд встановив, що відповідача зареєстровано в реєстрі платників єдиного податку за реєстраційним номером заяви 42464876 від 23.11.2023, група платника - 2, ставка - 20, дата переходу на спрощену систему оподаткування та дата початку застосування ставки і групи - 01.12.2023. Дата кінця застосування ставки та групи не зазначена.

Згідно з розрахунком податкового боргу, станом на 02.07.2025, складеним податковим керуючим Головного управління ДПС в Одеській області, за відповідачем обліковано нарахування єдиного податку з фізичних осіб (код бюджетної класифікації 18050400, Андрієво-Іванівська сільська територіальна громада) на підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №42464876 від 23.11.2023 за строками сплати 20.05.2024, 20.06.2024, 20.07.2024, 20.08.2024, 20.09.2024, 20.10.2024, 20.11.2024 та 20.12.2024 - по 1420,00 грн за кожним, а за строками сплати 20.01.2025, 20.02.2025, 20.03.2025, 20.04.2025, 20.05.2025 та 20.06.2025 - по 1600,00 грн за кожним. Загальний борг - 20960,00 грн.

Відповідно до витягу з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , нарахування єдиного податку здійснювались щомісяця на підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №42464876 від 23.11.2023. Відомостей про погашення недоїмки за період з 20.05.2024 до 30.06.2025 інтегрована картка не містить.

За довідкою про податкову заборгованість станом на 02.07.2025, загальна заборгованість відповідача становить 20960,00 грн, з яких недоїмка по основному платежу - 20960,00 грн, недоїмка по фінансових санкціях - 0,00 грн, залишок несплаченої пені - 0,00 грн; назва податку - єдиний податок з фізичних осіб, шифр бюджетної класифікації 18050400, бюджетний рахунок UA168999980314030699000015694, отримувач - ГУК в Од.обл./С.Андр.-Іван./18050400, код ЄДРПОУ отримувача 37607526, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП).

Головне управління ДПС в Одеській області склало податкову вимогу форми «Ф» від 29 серпня 2024 року №0063385-1308-1532, якою повідомило ОСОБА_1 про наявність у неї станом на 28 серпня 2024 року податкового боргу в сумі 5680,00 грн, попередило, що починаючи з 21 травня 2024 року на будь-яке майно платника податків розповсюджується право податкової застави, вимагало терміново сплатити суму податкового боргу та застерегло про застосування заходів стягнення. Місцем проживання платника податків у вимозі зазначено: АДРЕСА_2 .

Згідно з детальним розрахунком суми податкового боргу до цієї вимоги, податковий борг становить 5680,00 грн, з яких податкове зобов`язання - 5680,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 0,00 грн, пеня - 0,00 грн.

З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення форми 119 №0600965442070 суд встановив, що відправником цього поштового відправлення є Головне управління ДПС в Одеській області, адресатом - Безимяна Олена Володимирівна, поштова адреса адресата: вул. Центральна 39, Каховка, Березівський р-н, Одеська обл., дата подання - 23.09.2024. Відмітки про вручення поштового відправлення адресату повідомлення не містить.

Довідка про причини повернення/досилання форми 20 щодо цього поштового відправлення містить відмітки «Повертається» та «адресат відсутній за вказаною адресою».

У зв`язку з несплатою податкового боргу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи (пункт 36.5 статті 36 ПК України).

Відповідно до пункту 293.1 статті 293 ПК України, ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Згідно з підпунктом 2 пункту 293.2 статті 293 ПК України, фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць, для другої групи платників єдиного податку - не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Пунктом 295.1 статті 295 ПК України визначено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Відповідно до пункту 295.2 статті 295 ПК України, нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

До спірних правовідносин суд застосовує саме наведені норми глави 1 розділу XIV ПК України, оскільки відповідач з 01.12.2023 перебуває на спрощеній системі оподаткування у другій групі платників єдиного податку, а нарахування, які утворили заявлену до стягнення суму, контролюючий орган здійснив на підставі поданої відповідачем заяви №42464876 від 23.11.2023, а не за результатами перевірки.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX установлено з 1 січня 2024 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 7100 гривень, з 1 квітня - 8000 гривень. Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX установлено з 1 січня 2025 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 8000 гривень.

Оскільки за пунктом 293.1 статті 293 ПК України фіксована ставка єдиного податку для другої групи визначається у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, місячний розмір єдиного податку за обраною відповідачем ставкою 20 відсотків становив 1420,00 грн у 2024 році та 1600,00 грн у 2025 році. Саме такі суми відображені в розрахунку податкового боргу станом на 02.07.2025 та в інтегрованій картці платника податків, а тому суд визнає нарахування таким, що відповідає закону та обраній самою відповідачем ставці.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 59.4 статті 59 ПК України встановлено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За пунктом 42.5 статті 42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Пунктом 42.3 статті 42 ПК України визначено, що якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

Згідно з пунктом 87.11 статті 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Пунктом 102.4 статті 102 ПК України встановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Суд встановив, що відповідач є фізичною особою-підприємцем та платником єдиного податку другої групи з 01.12.2023, а отже відповідно до пункту 295.1 статті 295 ПК України була зобов`язана сплачувати єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Доказів сплати авансових внесків за строками сплати з 20.05.2024 до 20.06.2025 матеріали справи не містять, а відповідач таких доказів суду не надала.

Суд враховує, що в тексті позовної заяви позивач зазначив суму заборгованості « 20960 грн. 40 коп.», тоді як у прохальній частині позовної заяви, у розрахунку податкового боргу та в довідці про податкову заборгованість зазначено 20960,00 грн. Суд розцінює це розходження як описку в тексті позовної заяви та виходить із суми 20960,00 грн, яка підтверджена первинними документами та заявлена до стягнення в прохальній частині.

Оскільки узгоджена сума грошового зобов`язання не сплачена відповідачем у встановлений ПК України строк, така сума в силу підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України є податковим боргом.

Матеріалами справи підтверджено, що Головне управління ДПС в Одеській області склало податкову вимогу форми «Ф» від 29.08.2024 №0063385-1308-1532 та надіслало її 23.09.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0600965442070 за адресою: вул. Центральна 39, Каховка, Березівський р-н, Одеська обл., тобто за податковою адресою відповідача, яка зазначена і в облікових даних платника податків, і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд враховує, що поштове відправлення повернуто відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а відмітки про вручення повідомлення про вручення не містить. Проте це не спростовує дотримання позивачем встановленої процедури.

Так, за абзацом другим пункту 42.5 статті 42 ПК України, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення, і відсутність адресата за вказаною адресою є саме такою причиною.

До того ж, пункт 95.2 статті 95 ПК України пов`язує право на стягнення зі спливом 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) податкової вимоги, тобто передбачає альтернативу, за якої достатньо встановити день надіслання вимоги. У цій справі таким днем є 23.09.2024, і тридцятиденний строк сплив 23.10.2024, тоді як позивач звернувся до суду 20.11.2025.

За пунктом 42.3 статті 42 ПК України платник податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих за попередньою податковою адресою та повернених як такі, що не знайшли адресата, лише за умови, що він повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси; доказів такого повідомлення матеріали справи не містять, а адреса відповідача за даними Єдиного державного реєстру станом на 25.11.2025 залишилась тією самою.

Цей висновок узгоджується з практикою Верховного Суду. У постанові від 08 липня 2026 року у справі №280/2210/25 Верховний Суд зазначив: «Отже, положеннями пунктів 95.1 - 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу. Так, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги».

Наведений висновок є застосовним до спірних правовідносин, оскільки його сформульовано у справі за позовом контролюючого органу про стягнення податкового боргу, у якій податкову вимогу також було повернуто контролюючому органу без вручення платнику податків.

Суд окремо оцінює те, що в податковій вимозі від 29.08.2024 зазначено суму податкового боргу 5680,00 грн станом на 28.08.2024, тоді як до стягнення заявлено 20960,00 грн. Ця розбіжність не є перешкодою для задоволення позову. За абзацом другим пункту 59.5 статті 59 ПК України? у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Суд враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 25 лютого 2020 року у справі №1340/5767/18 Верховний Суд зазначив: «Варто зазначити, що з огляду на правове регулювання порядку направлення податкових вимог, повторне направлення податкової вимоги не передбачено виключно у випадку, якщо з моменту направлення першої вимоги, податковий борг, визначений у ній, не погашено у повному обсязі з урахуванням і того боргу, який виник після її направлення. Проте у разі, якщо після направлення податкової вимоги податковий борг був погашений у повному обсязі, вважається, що правовідносини з його погашення вичерпали своє значення (припинилися)». Наведений висновок є застосовним до спірних правовідносин, оскільки в обох випадках ідеться про дію раніше надісланої податкової вимоги за умови подальшої зміни суми податкового боргу.

Застосовуючи цей висновок до встановлених обставин, суд виходить з того, що витяг з інтегрованої картки платника податків не містить жодного запису про погашення недоїмки з єдиного податку в період з 20.05.2024 до 30.06.2025: сальдо недоїмки лише зростало - з 1420,00 грн за строком сплати 20.05.2024 до 11360,00 грн станом на 31.12.2024 та 20960,00 грн станом на 30.06.2025.

Отже податковий борг, у зв`язку з наявністю якого позивач надіслав податкову вимогу від 29.08.2024, у повному обсязі не погашався, вимога не є відкликаною, і повторне її надіслання законом не вимагалось.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Отже КАС України допускає встановлення спеціальних строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Таким спеціальним строком для позову контролюючого органу про стягнення податкового боргу є строк, визначений пунктом 102.4 статті 102 ПК України.

У постанові від 25 лютого 2020 року у справі №1340/5767/18 Верховний Суд сформулював такий правовий висновок: «положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 і пункту 102.4 статті 102 КАС України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте норми пункту 102.4 статті 102 ПК України не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно».

Цей висновок суд визнає застосовним до спірних правовідносин, оскільки він сформульований саме щодо позову контролюючого органу про стягнення податкового боргу, тобто щодо вимоги, тотожної заявленій у цій справі.

Актуальність наведеного висновку суд перевірив за пізнішою практикою Верховного Суду.

У постанові від 11 грудня 2025 року у справі №320/39105/23 Верховний Суд, відмовляючи у відступі від висновку, викладеного в постанові від 25.02.2020 у справі №1340/5767/18, зазначив: «Верховний Суд, аналізуючи наведені вище норми права в постанові від 25.02.2020 по справі №1340/5767/18 (адміністративне провадження №К/9901/25029/19), висловив думку, що положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 і пункту 102.4 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом. Зазначена позиція підтримана у подальшому Верховним Судом, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі №819/1399/17 та від 18.05.2022 у справі №640/26239/20. Відступу від зазначених висновків Верховного Суду не здійснювалося».

Відповідно до частин першої - третьої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд враховує розрахунок податкового боргу станом на 02.07.2025, довідку про податкову заборгованість станом на 02.07.2025 та витяг з інтегрованої картки платника податків як належні, допустимі та достовірні докази розміру податкового боргу, оскільки вони узгоджуються між собою за сумами та періодами і не спростовані відповідачем.

Заяву про застосування спрощеної системи оподаткування від 23.11.2023 та квитанцію №2 від 23.11.2023 суд враховує як докази підстави нарахування, податкову вимогу від 29.08.2024 №0063385-1308-1532, повідомлення про вручення форми 119 та довідку форми 20 - як докази дотримання досудової процедури, а відповідь з Єдиного державного реєстру №2042429 від 25.11.2025 та ідентифікаційні дані платника податків від 30.06.2025 - як докази статусу і податкової адреси відповідача.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач, отримавши 16.12.2025 копію ухвали про відкриття провадження та позов з додатками, відзиву на позовну заяву не подала, доказів сплати податкового боргу повністю або частково суду не надала та обставин, на які посилається позивач, не спростувала. За таких обставин суд відповідно до частини шостої статті 77 КАС України вирішує справу на підставі наявних доказів.

Доказів погашення податкового боргу після 02.07.2025 матеріали справи також не містять.

Суд оцінив усі доводи, що мають істотне значення для вирішення спору, та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає стаття 242 КАС України. Інші доводи учасників справи є тотожними за змістом тим, яким суд надав оцінку в цьому рішенні, а тому не спростовують наведених висновків суду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач має непогашений податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 20960,00 грн, позивач дотримався встановленої ПК України процедури, що передує зверненню до суду, та звернувся до суду в межах строку, встановленого пунктом 102.4 статті 102 ПК України, а тому позовна вимога про стягнення цієї суми є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Звертаючись до суду з цією вимогою, позивач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як цього вимагає частина друга статті 19 Конституції України.

Відповідно до пункту 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з частиною другою статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Таких витрат позивач не поніс і до відшкодування не заявляв, а тому судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 90, 122, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , суму заборгованості 20960 грн. 00 коп. по єдиному податку з фізичних осіб на бюджетний рахунок UA168999980314030699000015694, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./С.Андр.-Іван./18050400.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Головне управління ДПС в Одеській області, місцезнаходження: вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166.

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Дмитро БАБЕНКО