Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №420/6482/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6482/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність Військової частини № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за періоди безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Херсонської області в періоди з 01 січня 2023 року по 01 січня 2024 року в збільшеному розмірі до 100 000 (ста тисяч) гривень на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з урахуванням фактично сплачених сум; зобов`язання військову частину № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за періоди безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Херсонської області в період з 01 січня 2023 року по 01 січня 2024 року в збільшеному розмірі до 100 000 (ста тисяч) гривень на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з урахуванням фактично сплачених сум; зобов`язання військову частину № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.05.2026 поновлено позивачу строк звернення до суду із цим позовом, відкрито провадження по справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувано у Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії бойових розпоряджень та інших доказів, що підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або заходах у період з 01.01.2023 по 01.01.2024; належним чином засвідчену інформацію про здійснення/ не здійснення нарахування додаткової винагороди в розмір 100 000,00грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 у період з 01.01.2023 по 01.01.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивача у позовній заяві представник позивача вказав, у період дії воєнного стану, військовослужбовці Держприкордонслужби мають право на отримання збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168. Так, пунктом 1 Постанови № 168 передбачено, що умовами отримання спірної додаткової винагороди є:- здійснення безпосередньої участі у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;- перебування в районах їх ведення (здійснення). Відповідно, законодавством виокремлено та розмежовано знаходження військовослужбовців як в районах бойових дій, так і в районах здійснення заходів, які відповідно також беруть участь в бойових діях або здійснюють заходи з безпеки та відсічі в районах їх ведення, а у період здійснення зазначених заходів розмір додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Отже, як вказав представник, з урахуванням встановлених умов у Постанові № 168 від 28 лютого 2022 (у спірний період з 20.01.2023 року по 09.08.2023 року в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підхід до нарахування та виплати військовослужбовцям як Збройних Сил України так і іншим військовим формуванням, зокрема Державної прикордонної служби не відрізнявся в частині нарахування та виплати збільшеної винагороди до 100000 грн. Представник позивача також зазначив, що слід врахувати, що відповідно до Методичних рекомендацій розроблених та затверджених Апаратом Головнокомандувача Збройних Сил України, доведених до підпорядкованих військових частин телеграмою Заступника Начальника Генерального Штабу Збройних Сил України до №346/345 від 02.03.2023 року з`ясовано та встановлено, що «додаткова винагорода у розмірі 100,0 тисяч гривень виплачується військовослужбовцям за попередній місяць пропорційно часу безпосередньої участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань у разі одночасного дотримання таких умов:- безпосередня участь військовослужбовця у виконанні бойового завдання визначеного бойовим наказом командира військової частини (командира підрозділу);- перебування військовослужбовця під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно». З урахуванням викладеного, посилаючись на практику Верховного Суду, представник позивача просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

25.11.2025 до суду від представника відповідача надішли пояснення з витребуваними судом документами, згідно яких представник просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, вказавши, що лейтенант ОСОБА_1 в період часу з 01.01.2023 по 01.01.2024 (окрім 08 календарних днів грудня 2023 року) - в районах ведення воєнних (бойових) дій не перебував, бойових та спеціальних завдань в даних районах не виконував, а за періоди часу виконання бойових (спеціальних) завдань поза районами ведення воєнних (бойових) дій, вказаний військовослужбовець отримував додаткову винагороду передбачену ПКМУ від 28.02.2022 №168 у розмірі 30 000 гривень пропорційно, а отже суб`єкт владних повноважень - НОМЕР_2 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_1 ) діяв із суворим дотриманням та відповідно до вимог чинного національного законодавства України, та виплатив всі належні ОСОБА_1 кошти зокрема додаткову винагороду передбачену ПКМУ від 28.02.2022 № 168 у розмірі 30 000 та 100 000 гривень відповідно.

04.02.2026 до суду від представника позивача надійшли пояснення, згідно яких представник наголосив, що відповідач надав до суду витяги з журналів бойових дій, з яких вбачається факт виконання військовослужбовцем «завдань повітряної розвідки, для фіксації розміщення підрозділів РФ, коригування арт.вогню,» «виконання бойових (спеціальних) завдань, забезпечення здійснення заходів з національної безпеки, оборони, відсічі та стримування збройної агресії в межах визначеного рубежу оборони НОМЕР_2 прикордонного загону. Проведення заходів повітряної розвідки, висвітлення обстановки щодо місць накопичення живої сили, техніки та інших споруд РОВ, передача інформації для нанесення вогневого ураження, підтримання літальних апаратів у справному стані та використання їх за призначенням, взаємодія з підрозділами ЗСУ», «виконання бойових (спеціальних) завдань з усебічного забезпечення, набуття практичних навичок в бойовому пілотуванні та веденні повітряної розвідки з використанням БпЛА» тощо. Вказані бойові завдання виконувались військовослужбовцем у вказані в Витягах проміжки часу, а саме: з 03.05.2023 по 13.05.2023р., з 14.05.2023р. по 18.05.2023р. з 19.05.2023р. по 24.05.2023р. з 25.05.2023р. по 30.06.2023р., з 01.07.2023р. по 15.07.2023р., з 01.08.2023р. по 01.09.2023р. з 01.09.2023р. по 03.09.2023р. з 21.09.2023р. по 06.10.2023р. з 07.10.2023р. по 03.11.2023р. з 16.11.2023р. по 03.12.2023р. з 04.12.2023р. по 23.01.2024р. з 27.01.2024р. по 13.02.2024р. з 14.02.2024р. по 19.02.2024р. з 21.02.2024р. по 31.03.2024р. Враховуючи наведене, як вказав представник, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині вказаних вище проміжків часу, що відповідає усталеній практиці розгляду таких справ судом апеляційної інстанції.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , в тому числі у спірний період з 01 січня 2023 року по 01 січня 2024.

Позивач, вказавши що він проходив військову службу у військовій частині № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) та брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебував безпосередньо в районах ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів та виконував бойові (спеціальні) завдання, а саме під час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом), у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України першого ешелону оборони по батальйону включно в операційній зоні оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сил оборони держави, однак йому, в періоди з 01 січня 2023 року по 01 січня 2024 року, не виплачено додаткову винагороду передбачену ПКМУ від 28.02.2022 № 168 у розмірі 100 000 гривень відповідно, звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, посилаючись на своє ж рішення від 6 липня 1999 року №8-рп/99, зауважив, що служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві.

Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п`ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей.

Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 листопада 1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із пунктами другим-третім статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно:

1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні;

2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 Закону №389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно із їх призначенням та специфікою діяльності.

Згідно із положеннями статті 1 Закону України від 03.04.2003 №661-IV "Про Державну прикордонну службу України" (далі - Закон №661-IV) на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.

Згідно до пунктів 3, 4 статті 19 Закону №661-IV на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у відбитті вторгнення або нападу на територію України збройних сил іншої держави або групи держав; участь у виконанні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану.

Отже, відповідач входить до структури Державної прикордонної служби України, а тому починаючи з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року здійснює передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 “Про введення воєнного стану в Україні” та №69 “Про загальну мобілізацію” Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 прийнято постанову №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (далі - Постанова №168).

Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №1146 “Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168”, яка застосовувалася у період з 01.09.2022 року по 20.01.2023 року та в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 року №43 “Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168”, яка застосовувалася у період з 20.01.2023 року по 09.08.2023 року) установлено, що:

“На період дії воєнного стану військовослужбовцям, зокрема, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.”.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення (абзац другий в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №1146 та абзац третій в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 №43).

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абзац третій в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №1146 та абзац четвертий в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 №43 ).

Відтак, виплата додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць, виплачується, зокрема, військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебувають під час такої участі у бойових діях чи здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів на підставі наказів командирів.

Згідно із пунктом 2-1 Постанови №168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 "Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168", яка застосовувалася у період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року) установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Тобто, у вказаний період, саме до повноважень керівництва відповідних міністерств та державних органів віднесено визначення технічних питань, що необхідні для здійсненні додаткової винагороди у збільшеному розмірі, в межах, що не перевищують 100 000 грн. вказаній категорії осіб (порядку обліку часу, нарахування, документального підтвердження та інших), а не зміну визначених Кабінетом Міністрів України підстав здійснення таких виплат.

На виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в України" та пункту 2-1 Постанови №168, з метою врегулювання порядку і умов здійснення виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди під час дії воєнного стану, 09 грудня 2022 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України прийнято Наказ № 628/0/81-22-АГ (далі - Наказ № 628/0/81-22-АГ, що діяв до 01 лютого 2023 року).

Відповідно до пункту 1 Наказу № 628/0/081-22АГ військовослужбовцям, крім випадків, передбачених цим наказом, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення, органах забезпечення (далі органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби (у зв`язку із звільненням з військової служби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов`язків військової служби.

Додаткова винагорода збільшується до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Пунктом 2 Наказу № 628/0/081-22АГ передбачено, що до безпосередньої участі у бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення бойових дій:

1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом Держприкордонслужби (підрозділом, в тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі штабу відповідного органу військового управління Збройних Сил України, угрупування військ (сил) або штабу технічної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил), та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

2) бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які згідно з бойовим розпорядженням виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угрупувань військ, інших складових сил оборони, та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

3) бойових (спеціальних) завдань з відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються, нанесення вогневого ураження на об`єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншої технікою, за умови безпосереднього вогневого контакту з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час збройного нападу (вогневого ураження);

4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;

5) бойових завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;

7) бойових (спеціальних) завдань екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морських та річкових акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також при виконанні бойових завдань щодо пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів.

Згідно із пунктом 3 Наказу № 628/0/081-22АГ документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:

1) бойовий наказ (бойове розпорядження);

2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них;

3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або в заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені, та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах.

Пунктами 5-6 Наказу № 628/0/081-22АГ передбачено, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів Голови Держприкордонслужби, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби, а їх начальникам (командирам) на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня. Підготовка проєктів наказів про виплату додаткової винагороди в органі Держприкордонслужби здійснюється до 08 числа кожного місяця підрозділом, визначеним начальником (командиром) органу Держприкордонслужби.

26 січня 2023 року Міністерством внутрішніх справ України видано наказ №36, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за №196/39252, яким затверджено Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі Порядок №36, що застосовується з 01 лютого 2023 року).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 36 до безпосередньої участі в бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення воєнних (бойових) дій:

1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

2) бойових (спеціальних) завдань з усебічного забезпечення органів (підрозділів) Держприкордонслужби, угруповань військ, інших складових сил оборони згідно з бойовим розпорядженням в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

3) бойових завдань з охорони об`єктів під час нанесення по них вогневого ураження противником, відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення їх у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього вогневого контакту з противником;

4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;

5) бойових (спеціальних) завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;

7) бойових (спеціальних) завдань у складі екіпажу корабля, катера, судна забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів;

8) бойових (спеціальних) завдань у складі відділів прикордонної служби, прикордонної застави, прикордонної комендатури, прикордонної комендатури швидкого реагування в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником.

Пунктом 4 Порядку №36 встановлено, що документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у воєнних (бойових) діях або заходах, є:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;

- рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у бойових діях або заходах.

Відповідно до пункту 6 Порядку №36 виплата додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється щомісяця за минулий місяць на підставі наказів Голови Державної прикордонної служби України, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби, а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня, які видаються до 8 числа поточного місяця.

З послідовного аналізу наведених норм слідує, що хоч і дії, які кваліфікуються як безпосередня участь в бойових діях або заходах впродовж спірного періоду змінювалися, однак перелік документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у воєнних (бойових) діях залишався незмінним.

Так, наведеним нормами чітко визначено, що документами, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у воєнних (бойових) діях або заходах є:

- бойовий наказ (бойове розпорядження) або журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Тобто, за наявності одного з наведених документів, військовослужбовець, який брав безпосередню участь у воєнних (бойових) діях має безумовне право на отримання додаткової грошової винагороди до 100000 гривень, а у начальника (командира) органу Держприкордонслужби, в якому такий військовослужбовець проходить службу виникає обов`язок підготувати та видати наказ про здійснення такої виплати такому військовослужбовцю.

Вирішуючи спірні правовідносини суд враховує, що Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування положень наказу Адміністрації ДПС №164-АГ у правовідносинах щодо права військовослужбовця Держприкордонслужби на отримання збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 у таких правовідносинах, яку надалі підтримано Верховним Судом і у інших справах за подібних обставин, зокрема, у постановах від 05 грудня 2024 року (справа № 120/4135/23), від 20 травня 2025 року (справа №120/19283/23) від 06 листопада 2025 року (справа №120/11498/23), від 09 жовтня 2025 року (справа №120/16619/23), від 18 грудня 2025 року (справа № 120/892/24) та інші.

Так, у наведених вище справах Верховний Суд вказав:

“Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що у переліку завдань, які визначають “безпосередню участь військовослужбовця Держприкордонслужби України у бойових діях або заходах”, відсутня чітка прив`язка до меж, бойових (спеціальних) завдань та операцій здійснення самих бойових дій та заходів.

Отже, цей перелік охоплює широкий спектр військових дій, які можуть виконуватися військовослужбовцями як у районах ведення бойових дій, так і поза їхніми межами. Це означає, що виконання військовослужбовцем різноманітних військових завдань, як у районах ведення бойових дій, так і поза їхніми межами, може вважатися підставою для визнання його участі у бойових діях або заходах.”.

Водночас, Верховний Суд указав, що підставою для виплати додаткової винагороди згідно із наказом Адміністрації ДПС № 164-АГ є наказ командира, який видається, у разі, якщо особи беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби).

Процедура підтвердження участі у бойових діях (пункт 3 Наказу № 164-АГ) здійснюється шляхом видачі довідки (додаток № 1) на підставі одного з визначених документів:

“бойового наказу (розпорядження); журналу бойових дій; рапорту начальника, без вимоги надання додаткових документів або сукупності інформації. Начальники органів Держприкордонслужби зобов`язані щомісячно повідомляти органи, де проходять службу відряджені військовослужбовці, про їх участь у бойових діях (додаток № 2).”.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд констатував, що, ураховуючи положення наказу Адміністрації ДПС № 164-АГ, який дозволяє підтвердження участі у бойових діях або заходах на підставі одного з визначених документів, можна дійти висновку, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах не повинно бути надмірно обмеженим. Навіть, якщо надані військовослужбовцем документи не повністю відповідають вимогам наказу Адміністрації ДПС № 164-АГ через формальні недоліки у документальному підтвердженні, вони можуть бути достатніми для підтвердження його права на додаткову винагороду.

Такий правовий висновок сформовано Верховним Судом у справах № № 120/4135/23, 120/4135/23, 120/19283/23, 120/11498/23, 120/16619/23 та 120/892/24.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно витягів з журналу бойових дій головного оперативно –розшукового відділу НОМЕР_2 прикордонного загону, лейтенант ОСОБА_2 , у періоди з 03.05.2023 по 13.05.2023р., з 14.05.2023р. по 18.05.2023р., з 19.05.2023р., по 24.05.2023р., з 25.05.2023р. по 30.06.2023р., з 01.07.2023р. по 15.07.2023р., з 01.08.2023р. по 01.09.2023р., з 01.09.2023р. по 03.09.2023р., з 21.09.2023р. по 06.10.2023р., з 07.10.2023р. по 03.11.2023р., з 16.11.2023р. по 03.12.2023р., з 04.12.2023р. по 23.01.2024р., з 27.01.2024р. по 13.02.2024р., з 14.02.2024р. по 19.02.2024р., з 21.02.2024р. по 31.03.2024р. був застосований в виконанні бойових (спеціальних) завдань, зокрема,:

«Виконання бойових (спеціальних) завдань, забезпечення здійснення заходів з національної безпеки, оборони, відсічі та стримування збройної агресії в межах визначеного рубежу оборони НОМЕР_2 прикордонного загону. Проведення заходів повітряної розвідки, висвітлення обстановки щодо місць накопичення живої сили, техніки та інших споруд РОВ , передача інформації для нанесення вогневого ураження , підтримання літальних апаратів у справному стані та використання їх за призначенням, взаємодія з підрозділами ЗСУ, відпрацювання звітних документів;

Виконання бойових (спеціальних) завдань з усебічного забезпечення, набуття практичних навичок в бойовому пілотуванні та ведені повітряної розвідки з використанням БпЛА;

Виконання бойових (спеціальних) завдань, забезпечення здійснення заходів з національної безпеки, оборони, відсічі та стримування збройної агресії в межах визначеного рубежу оборони НОМЕР_2 прикордонного загону. Проведення заходів повітряної розвідки, висвітлення обстановки щодо місць накопичення живої сили, техніки та інженерних споруд РОВ, передача інформації для нанесення вогневих уражень, підтримання літальних апаратів у справному стані та використання за призначенням, взаємодія з підрозділами ЗСУ, відпрацювання звітних документів;

Здійснення заходів з повітряної розвідки за допомогою БпЛА на лінії першого ешелону оборони відповідного ОУВ, проведення повітряної розвідки з метою висвітлення обстановки щодо місць зосередження живої сили та техніки, розташування інженерних споруд противника, нанесення вогневого ураження по РОВ та коригування артилерії з використанням БпЛА;

Виконання бойових (спеціальних) завдань, забезпечення здійснення заходів з національної безпеки, оборони, відсічі та стримування збройної агресії в межах визначеного рубежу оборони НОМЕР_2 прикордонного загону. Проведення заходів повітряної розвідки, висвітлення обстановки щодо місць накопичення живої сили, техніки та інженерних споруд РОВ, передача інформації для нанесення вогневих уражень, підтримання літальних апаратів у справному стані та використання за призначенням, взаємодія з підрозділами ЗС, відпрацювання звітних документів та ін.».

Слід зазначити, що за умовами частини першої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 74 КАС України).

За приписами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд враховує, що бойові накази (розпорядження) є одним із ключових документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях, нарівні з журналами бойових дій (оперативної обстановки) та рапортами командирів підрозділів про участь конкретних військовослужбовців у виконанні бойових завдань.

Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Приписами частини 3 статті 80 КАС України передбачено, що про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Ураховуючи те, що в силу приписів частини другої статті 77 КАС України обов`язок надати докази, що свідчать про необґрунтованість заявлених позивачем вимог покладено на відповідача, а будь-яка інформація стосовно спору має бути підтверджена належними та допустимими доказами, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.05.2026 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії бойових розпоряджень та інших доказів, що підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або заходах у період з 01.01.2023 по 01.01.2024; належним чином засвідчену інформацію про здійснення/ не здійснення нарахування додаткової винагороди в розмір 100 000,00грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 у період з 01.01.2023 по 01.01.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, лейтенант ОСОБА_3 забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, виконував бойові (спеціальні) завдання, визначені бойовими розпорядженнями НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, а також бойовими розпорядженнями ОУВ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, на які наявне посилання в наданих до суду витягах з журналів бойових дій відповідача.

Зазначені бойові (спеціальні) завдання ОСОБА_3 виконував безпосередньо в районі населених пунктів ІНФОРМАЦІЯ_1 , н.п. Кізомис, н.п. Дніпровське, н.п. Новодмитрівка, острів Карантинний.

Разом з цим, відповідач, всупереч встановленому наказами № 628/0/081-22АГ та Порядком № 36 алгоритму дій, не виніс наказ про здійснення ОСОБА_1 виплату додаткової щомісячної винагороди в розмірі до 100 000 грн.

Вказане, в свою чергу, свідчить про допущену бездіяльність з боку керівництва НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ), який при отриманні документів, що підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах, не видав наказ щодо виплати йому додаткової щомісячної грошової винагороди в розмірі до 100 000 грн.

В той же час, суд враховує, що згідно наданих відповідачем до суду розрахункових листів січень 2023-січень 2024 року, позивачу виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 30 000,00 грн.

У свою чергу, позовні вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на його користь додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн. за період з 01.01.2023 року до 02.05.2023 не підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Враховуючи положення наказу №628/0/081-22АГ та Порядку №36, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача шляхом

-визнання протиправною бездіяльність Військової частини № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за періоди безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Херсонської області в періоди з 03.05.2023 по 13.05.2023р., з 14.05.2023р. по 18.05.2023р., з 19.05.2023р. по 24.05.2023р, з 25.05.2023р. по 30.06.2023р., з 01.07.2023р. по 15.07.2023р., з 01.08.2023р. по 01.09.2023р., з 01.09.2023р. по 03.09.2023р., з 21.09.2023р. по 06.10.2023р., з 07.10.2023р. по 03.11.2023р., з 16.11.2023р. по 03.12.2023р., з 04.12.2023р. по 01.01.2024р. в збільшеному розмірі до 100 000 (ста тисяч) гривень на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з урахуванням фактично сплачених сум;

-зобов`язання військову частину № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за періоди безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Херсонської області в період з 03.05.2023 по 13.05.2023р., з 14.05.2023р. по 18.05.2023р., з 19.05.2023р. по 24.05.2023р, з 25.05.2023р. по 30.06.2023р., з 01.07.2023р. по 15.07.2023р., з 01.08.2023р. по 01.09.2023р., з 01.09.2023р. по 03.09.2023р., з 21.09.2023р. по 06.10.2023р., з 07.10.2023р. по 03.11.2023р., з 16.11.2023р. по 03.12.2023р., з 04.12.2023р. по 01.01.2024р. в збільшеному розмірі до 100 000 (ста тисяч) гривень на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з урахуванням фактично сплачених сум.

Поряд з цим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання військову частину № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, оскільки відновленню підлягає лише порушене право та в даному випадку відсутні об`єктивні підстави вважати, що після здійснення відповідного нарахування грошового забезпечення в подальшому будуть порушені права позивача та враховуючи, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Ухвалюючи дане судове рішення суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за періоди безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Херсонської області в періоди з 03.05.2023 по 13.05.2023р., з 14.05.2023р. по 18.05.2023р., з 19.05.2023р. по 24.05.2023р, з 25.05.2023р. по 30.06.2023р., з 01.07.2023р. по 15.07.2023р., з 01.08.2023р. по 01.09.2023р., з 01.09.2023р. по 03.09.2023р., з 21.09.2023р. по 06.10.2023р., з 07.10.2023р. по 03.11.2023р., з 16.11.2023р. по 03.12.2023р., з 04.12.2023р. по 01.01.2024р. в збільшеному розмірі до 100 000 (ста тисяч) гривень на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з урахуванням фактично сплачених сум.

Зобов`язати Військову частину № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) додаткову винагороду за періоди безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Херсонської області в період з 03.05.2023 по 13.05.2023р., з 14.05.2023р. по 18.05.2023р., з 19.05.2023р. по 24.05.2023р, з 25.05.2023р. по 30.06.2023р., з 01.07.2023р. по 15.07.2023р., з 01.08.2023р. по 01.09.2023р., з 01.09.2023р. по 03.09.2023р., з 21.09.2023р. по 06.10.2023р., з 07.10.2023р. по 03.11.2023р., з 16.11.2023р. по 03.12.2023р., з 04.12.2023р. по 01.01.2024р. в збільшеному розмірі до 100 000 (ста тисяч) гривень на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з урахуванням фактично сплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра