Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №420/34018/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/34018/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), в якій просить:

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 193324,28 грн. в якості сплати за інфляційні збитки за період з 01.05.2019 р. по 28.02.2025 р. Зазначені грошові кошти стягнути з будь-якого розрахункового рахунку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 40132,87 грн. в якості сплати трьох відсотків річних за період з 01.05.2019 р. по 28.02.2025 р. Зазначені грошові кошти стягнути з будь-якого розрахункового рахунку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 116728,58 грн. в якості сплати за моральну шкоду, пов`язану з істотно тривалим, більше 50 (п`ятдесяти) календарних місяців, невиконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 року по справі № 420/2120/21. Зазначені грошові кошти стягнути з будь-якого розрахункового рахунку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі, яка кореспондує сумі задоволених вимог у цьому адміністративному позові.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 06.04.2021 р. Одеський окружний адміністративний суд ухвалив рішення по справі № 420/2120/21, 31.07.2024 р. - рішення по справі № 420/19397/24, а 05.12.2024 р. - рішення по справі № 420/30089/24. Внаслідок протиправної бездіяльності, відповідач має перед позивачем заборгованість з виплати пенсії (за період з 01.04.2019 р. по 28.02.2025 р.) у сумі 406914,90 грн. 24.03.2025 р. позивач письмово висунув відповідачу "Досудову вимогу" щодо добровільної виплати ним протягом 7-ми денного терміну заборгованості по пенсії. Відповіді на означену "Досудову вимогу" позивачу не надійшло. Станом на дату подання цього адміністративного позову жодне з вищевказаних рішень суду не виконано у повному обсязі, що спонукає позивача до звернення до суду за захистом своїх законних прав та інтересів. Також позивач вважає, що відповідач, в якості компенсації моральної шкоди, завданої ним позивачу, повинен сплатити на користь позивача 50% від розрахункової частини майнової ціни даного позову, тобто 116728,58 грн. Позивач вважає свої права порушеними, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 10.10.2025 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

23.10.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 р. по справі № 420/2120/21, яке набрало законної сили 27.05.2021 р., ОСОБА_1 на підставі наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 р. у справі № 420/7620/19 довідки № ЮО100158 від 09.12.2020 р. про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, за посадою, відповідною (аналогічною) останній штатній посаді ОСОБА_1 - командир окремого батальйону матеріального забезпечення, та виходячи з таких видів і розмірів основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії: посадовий оклад 5220,00 грн.; оклад за військове звання підполковник 1410,00 грн.; відсоткова надбавка за вислугу років 45% 2983,50 грн.; надбавка за особливості проходження служби 87,80% 8440,65 грн.; премія 55% 2871,00 грн. Всього грошове забезпечення для обчислення пенсії 20925,15 грн. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 становив 12345,84 грн. Сума доплати за період з 01.04.2019 р. по 30.06.2021 р. з урахуванням фактично виплачених сум склала 180194,49 грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. З огляду на те, що Головним управлінням включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії, необхідно дійти висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Спірні правовідносини врегульовані спеціальним законодавством та на нього не поширюються приписи цивільного законодавства, отже у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не виникло перед позивачем грошового зобов`язання у розумінні ст.11 ЦК України, як зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, а відтак Головне управління не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні ст.625 ЦК України, тому положення ст.ст.549 та 625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Також наголошує, що вказані позивачем у позовній заяві розрахунок і оцінка душевних страждань є суб`єктивними і не підтверджені відповідними документами, іншими належними і допустимими доказами.

26.10.2025 р. позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому заперечив проти наведених в ньому доводів та аргументів.

Ухвалою від 07.09.2026 р. залишено без розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

З урахуванням вимог п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно даних КП "ДСС" рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 р. у справі № 420/2120/21, яке набрало законної сили 27.05.2021 р., визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення з 01.04.2019 р. перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки № ЮО100158 від 09.12.2020 р. про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 р. у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.04.2019 р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 р. у справі № 420/7620/19 довідки № ЮО100158 від 09.12.2020 р. про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, за посадою, відповідною (аналогічною) останній штатній посаді ОСОБА_1 - командир окремого батальйону матеріального забезпечення, та виходячи з таких видів і розмірів основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії: посадовий оклад 5220,00 грн.; оклад за військове звання підполковник 1410,00 грн.; відсоткова надбавка за вислугу років 45% 2983,50 грн.; надбавка за особливості проходження служби 87,80% 8440,65 грн.; премія 55% 2871,00 грн. Всього грошове забезпечення для обчислення пенсії 20925,15 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 р. у справі № 420/19397/24, яке набрало законної сили 02.09.2024 р. визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплаті пенсії з 01.02.2021 р. на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 № ЮО100158 від 24.11.2023 р., виданої станом на 01.01.2021 р. у відповідності до вимог ст.43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.02.2021 р. перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 № ЮО100158 від 24.11.2023, виданої станом на 01.01.2021 р. у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.02.2021 р. по день проведення перерахунку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 р. у справі № № 420/30089/24, яке набрало законної сили 07.01.2025 р., визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті з 01.07.2021 року щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 р. № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб"; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити з 01.07.2021 р. ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 р. № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання вище вказаних рішень суду, відповідач здійснював перерахунок пенсії позивачу, внаслідок чого за період з 01.04.2019 р. по 28.02.2025 р. виникла заборгованість у сумі 406914,90 грн.

24.03.2025 р. позивач письмово висунув відповідачу "Досудову вимогу" щодо добровільної виплати ним протягом 7-ми денного терміну заборгованості по пенсії за період з 01.04.2019 р. по 28.02.2025 р. у сумі 406914,90 грн.

Станом на день звернення до суду, відповідач відповіді на вимогу позивача не надав.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч.3 ст.11 та ч.1 ст.13 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Законодавець у ч.1 ст.509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч.2 ст.509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Поряд з цим, стягнення інфляційних втрат регулюється ст.625 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд враховує, що за змістом ст.ст.524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 р. у справі № 758/1303/15-ц.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24.10.2011 р. у справі № 6-38цс11).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.07.2018 р. у справі № 2а-11853/10/1570.

У той же час, суд звертає увагу, що між сторонами справи, а саме позивачем та пенсійним фондом відсутні договірні зобов`язання щодо нарахування та виплати пенсії, оскільки вказане питання врегульоване спеціальним законодавством.

У постанові від 18.03.2020 р. у справі № 711/4010/13-ц Великою Палатою Верховного Суду сформовано висновок, відповідно до якого приписи статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин, сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство.

Вказана правова позиція була висловлена також Верховним Судом України у постанові від 20.01.2016 р. у цивільній справі № 6-2759цс15.

За результатами системного аналізу законодавчих приписів, які регулюють спірні відносини, та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та пенсійним органом, як суб`єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача, шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними.

Таким чином, в цій справі у відповідача не виникло перед позивачем грошового зобов`язання в порядку ст.11 ЦК України, як зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, а відтак відповідач не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні ст.625 ЦК України, тому положення ст.ст.549 та 625 ЦК України, на які посилається позивач, не підлягають застосуванню до спірних відносин.

Вказана правова позиція щодо застосування положень ст.625 ЦК України узгоджується з правовою позицією, що міститься у постановах Верховного Суду від 27.08.2020 р. у справі № 804/871/16, від 18.07.2018 р. у справі № 2а-11853/10/1570, від 08.02.2018 р. у справі № 826/22867/15 та викладена в постановах П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025 р. № 420/6166/25 та від 11.03.2026 р. у справі № 420/27259/25.

Отже, підстави для стягнення на користь позивача суми 3% річних та втрат від інфляції відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п.2 ч.2 ст.23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п.4 ч.2 ст.23 ЦК України).

Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, позивач повинен довести, зокрема, яку саме шкоду йому заподіяно і який її розмір.

При цьому необхідно враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

На думку суду, у цій справі підстав для стягнення моральної шкоди немає, оскільки спір виник у зв`язку із невиплатою доплати до пенсії, а не самої пенсії, тобто позивач не був позбавлений грошового доходу у вигляді пенсії, та позивачем не наведено, у чому саме полягала ця шкода, та які настали наслідки.

Наведені позивачем обґрунтування щодо моральної шкоди не підтверджуються жодними доказами, а отже є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Положеннями ч.1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко