Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №400/8378/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 р. № 400/8378/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу від 16.05.2026 № 281, визнання протиправним та скасування пункту 21 наказу від 16.05.2026 № 144, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) і військової частини НОМЕР_1 про:

визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо взяття на військовий облік позивача з подальшим внесенням до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (у тому числі до інформаційних систем «Оберіг» та «Резерв+») відомостей про позивача, як про особу, що є військовозобов`язаним;

визнання протиправним і скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.05.2026 № 281 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову позивача на військову службу за призовом під час мобілізації та направлення до військової частини НОМЕР_1 ЗСУ;

визнання протиправним і скасування пункту 21 наказу командира військової частини НОМЕР_1 ЗСУ (по стройовій частині) від 16.05.2026 № 144, яким позивача зараховано до складу військової частини зі статусом «солдат за призовом по мобілізації ОСОБА_2 , курсант навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, ВОС-100221А, 3193717997, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_4 » та взято на забезпечення;

зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 вилучити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (у тому числі інформаційних систем «Оберіг» та «Резерв+») всі відомості відносно позивача, у тому числі як про особу, що є військовозобов`язаним;

зобов`язання командира військової частини НОМЕР_1 ЗСУ виключити зі списків особового складу військової частини позивача.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є російським громадянином і ніколи не отримував громадянства України. Відповідно до статті 65 Конституції України, статей 1, 211, 212 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-ХІІ) та Положення про проходження військової служби у Збройних Силах України іноземцями та особами без громадянства, затвердженого Указом Президента України від 10.06.2016 № 248/2016 (далі – Положення № 248/2016), мобілізації підлягають лише громадяни України, а іноземці можуть проходити військову службу у Збройних Силах України на підставі укладеного контракту про його проходження. Однак, незважаючи на це, на думку позивача, ІНФОРМАЦІЯ_2 його було протиправно взято на військовий облік та призвано на військову службу під час мобілізації, а наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.05.2026 № 144 протиправно включено його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

29.07.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до Миколаївського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову і просив у його задоволені відмовити повністю. Відзив умотивовано тим, що 15.05.2026 під час здійснення заходів з перевірки військово-облікових документів позивач був зупинений працівниками Національної поліції України та ІНФОРМАЦІЯ_3 та доставлений (супроводжений) до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Оскільки під час перевірки позивач не пред`явив документів, що посвідчують особу, його персональні дані встановлювалися посадовими особами з використанням інформації, отриманої через наявні державні інформаційні ресурси за реєстраційним номером облікової картки платника податків. За результатами перевірки було встановлено, що дані про особу містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, однак особа не перебуває на військовому обліку в жодному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки та має статус «особа, не прив`язана до військкомату». Також під час перевірки відомостей за РНОКПП було встановлено, що він здійснює підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець та зареєстрований за адресою, зазначеною у відповідних державних реєстрах. Ці відомості не містили будь-якої інформації про іноземне громадянство позивача або інший спеціальний правовий статус. ІНФОРМАЦІЯ_2 не наділений повноваженнями самостійно встановлювати або перевіряти наявність у особи громадянства іншої держави поза межами офіційних документів та державних інформаційних ресурсів. Військово–лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 Позивач був визнаний придатним до військові служби. Тому наказ від 16.05.2026 № 281 був виданий начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 в межах наданих законом повноважень під час проведення мобілізаційних заходів. Сам по собі подальший спір щодо правового статусу позивача не свідчить про протиправність дій посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 на момент прийняття оскаржуваного наказу.

У відповіді на відзив від 31.07.2026 позивач звернув увагу на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не мав права ототожнювати відсутність відомостей про іноземний статус із громадянством України. Відомості про РНОКПП, місце проживання та підприємницьку діяльність однаково можуть належати іноземцю. Запис у Реєстрі «особа, не прив`язана до військкомату» також є лише технічним записом і не підтверджує громадянства. За відсутності паспорта громадянина України ІНФОРМАЦІЯ_2 мав спочатку достовірно встановити належність особи до суб`єктів військового обов`язку, а не створювати такий статус власними умисними діями.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Одночасно з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову від 09.07.2026, у задоволенні якої ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 відмовлено.

15.07.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі, про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за матеріалами в електронній формі, а також про рекомендування позивачу подати до суду деякі докази.

У встановлений судом строк позивач не подав до суду рекомендовані докази.

Позовну заяву з додатками та ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.07.2026 суд направив військовій частині НОМЕР_1 в її електронний кабінет; ці документи отримані нею відповідно 10.07.2026 і 15.07.2026, що підтверджується картками руху документів.

Військова частина НОМЕР_1 не скористалася правом на подання відзиву на позовну заяву, а ІНФОРМАЦІЯ_2 – заперечень.

Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розглянувши заяви та матеріали адміністративної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Позивач є російським громадянином, який з березня 1994 року постійно проживає в Україні, що підтверджується тимчасовою посвідкою на постійне проживання серія НОМЕР_2 , виданої ВГІРФО ММУ УМВС України в Миколаївській області 25.09.2006, паспортом серія НОМЕР_3 , виданим 26.08.2014 Генеральним консульством у м. Одеса, та листом управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області від 26.05.2026 № 4801.3.4-5008/48.2-26.

У листі від 29.06.2026 № 6.4-7250/2-26 Державна міграційна служба України повідомила, що рішення щодо набуття / прийняття до громадянства України з 01.01.1994 по теперішній час, отримання довідки про реєстрацію особи громадянином України, документування паспортом громадянина України, припинення громадянства України позивачем не приймалося.

В електронній обліковій картці позивача зазначено, що його було взято на військовий облік 16.05.2026 у ІНФОРМАЦІЯ_7 та було виключено з цього обліку 16.05.2026 у зв`язку з його призовом (прийняттям) на військову службу.

Відповідно до довідки ВЛК від 16.05.2026 № 2026-0516-1631-3974-0 позивач був визнаний придатним до військової служби.

Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.05.2026 № 281 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» позивача призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.05.2026 № 144 позивача зараховано з 17.05.2026 до списків особового складу і всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 , а також призначено на посаду.

Вважаючи свій призов на військову службу під час мобілізації, в особливий період та зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною шостою статті 2 Закону № 2232-ХІІ видами військової служби є:

базова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до частин першої і п`ятої статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону № 2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Отже, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а ведення персонально-якісного обліку вказаних категорій громадян та внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (ЄДРВР) покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Реєстр) – інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно з абзацом вісімнадцятим пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.

Відтак до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить ведення Реєстру, в якому збираються, зберігаються, обробляються та використовуються дані про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до частини першої статті 26 Основного Закону України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, – за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземець – особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Згідно з частиною шостою статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.

У випадках, передбачених законом, іноземці та особи без громадянства (у тому числі звільнені з полону до завершення бойових дій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України), які на законних підставах перебувають на території України (далі - іноземці та особи без громадянства), можуть у добровільному порядку (за контрактом) проходити військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Відповідно до абзаців першого-четвертого пункту 2 Положення про проходження військової служби у Збройних Силах України іноземцями та особами без громадянства, затвердженого Указом Президента України від 10.06.2016 № 248/2016, іноземці, які на законних підставах перебувають на території України, можуть бути прийняті на військову службу за контрактом до Збройних Сил України та до Державної спеціальної служби транспорту (далі - військова служба) у добровільному порядку.

У добровільному порядку іноземці проходять:

військову службу за контрактом осіб рядового складу;

військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (частина перша статті 9 Конституції України).

Згідно зі статтею 1 Положення про закони і звичаї війни на суходолі, що є додатком до IV Гаазької конвенції 1907 року, учасниками якої є Україна та російська федерація, військові закони, права і обов`язки застосовуються не лише до армій, але й також до ополчення та добровольчих загонів, якщо вони відповідають таким умовам:

1. Знаходяться під командуванням особи, відповідальної за своїх підлеглих;

2. Мають закріплену відмітну емблему, яка може бути впізнана на відстані;

3. Відкрито носять зброю; і

4. Ведуть бойові дії відповідно до законів і звичаїв війни.

У країнах, в яких ополчення або добровольчі загони становлять армію чи входять до її складу, вони включаються у категорію «армія».

Пунктом «h» статті 23 Положення про закони і звичаї війни на суходолі, що є додатком до IV Гаазької конвенції 1907 року, встановлено, що крім заборон, передбаченими спеціальними конвенціями, особливо забороняється оголошувати скасованими, призупиненими або неприйнятними для розгляду у суді права і позови громадян супротивної сторони. Воюючій стороні також забороняється примушувати громадян супротивної сторони брати участь у військових діях, спрямованих проти їхньої власної держави, навіть у випадку, якщо вони перебували на службі такої воюючої сторони до початку війни.

Згідно з підпунктом XV пункту «b» частини другої статті 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду, ратифікованого Законом України 21.0.2024 № 3909-ІХ, для цілей цього Статуту «воєнні злочини» означає інші серйозні порушення законів і звичаїв, що застосовуються в міжнародних збройних конфліктах у встановлених рамках міжнародного права, а саме будь-яке з таких діянь, зокрема, примушення громадян ворожої сторони до участі у воєнних діях проти їхньої власної країни, навіть якщо вони перебували на службі воюючої сторони до початку війни.

Відповідно до преамбули і статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

З наведеного випливає, що в Україні російські громадяни за своїм правовим статусом відповідно до Положення про закони і звичаї війни на суходолі, що є додатком до IV Гаазької конвенції 1907 року, є громадянами супротивної сторони.

Тому вони:

не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що проводиться на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ;

не можуть бути примушені до участі у військових діях, спрямованих проти російської федерації, зокрема до проходження військової служби у військових формуваннях України у період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

Суд встановив, що згідно з тимчасовою посвідкою на постійне проживання серія НОМЕР_2 , виданої ВГІРФО ММУ УМВС України в Миколаївській області 25.09.2006, паспортом серія НОМЕР_3 , виданим26.08.2014 Генеральним консульством у м. Одеса, та листом управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області від 26.05.2026 № 4801.3.4-5008/48.2-26 позивач є громадянином російської федерації, тобто громадянином супротивної сторони.

У позовній заяві позивач стверджує, що він не бажав і не бажає проходити військову службу у військових формуваннях України.

За таких обставин, протиправними є:

дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо взяття позивача на військовий облік з внесенням до Реєстру відомостей про нього;

наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.05.2026 № 281 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» і наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.05.2026 № 144 в частині, що стосується позивача, оскільки вони суперечать пункту «h» статті 23 Положення про закони і звичаї війни на суходолі, що є додатком до IV Гаазької конвенції 1907 року.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Водночас задовольняючи позовні вимоги повністю, суд використовуючи повноваження передбачені частиною другою статті 9 КАС України, самостійно визначає формулювання резолютивної частини судового рішення, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позовна заява містить три основні позовні вимоги немайнового характеру:

дві до ІНФОРМАЦІЯ_3 (щодо взяття позивача на військовий облік та щодо визнання протиправним і скасування наказу про його призов на військову службу);

одна до військової частини НОМЕР_1 , за подання якої він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за поданням до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який поданий фізичною особою, розмір судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі – застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року становить 3328,00 гривень.

З огляду на те, що позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру, за які позивач повинен сплатити судовий збір, і що вона подана в електронній формі, судовий збір за подання цього позову становить 2129,92 грн (?3328,00х2х0,4х0,8=?2129,92).

Відповідно до квитанції до платіжної інструкції від 07.07.2026 № 2.745460221.1 позивач за подання позову сплатив судовий збір в сумі 3993,60 гривні. Оскільки цим рішенням позов задоволено повністю позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 2129,92 гривні.

З військової частини НОМЕР_1 не підлягає стягненню судовий збір, оскільки за подання позову з позовною вимогою до неї позивач звільнений від сплати судового збору.

Натомість згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» надмірно сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 1863,68 грн (?3993,60-?2129,92 = ?1863,68) може бути повернута йому за його клопотання за ухвалою суду.

Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 і військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 з подальшим внесенням до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про ОСОБА_1 , як про особу, яка є військовозобов`язаним.

3. Визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.05.2026 № 281 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

4. Визнати протиправним і скасувати пункт 21 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.05.2026 № 144 в частині, що стосується ОСОБА_1 .

5. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 вилучити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів усі дані про ОСОБА_1 , зокрема як про особу, яка є військовозобов`язаною.

6. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2129 (Дві тисячі сто двадцять дев`ять) гривень 92 копійки.

8. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

9. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

10. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

11. Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідачі:

ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 );

військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

12 Повний текст рішення суду складений 08.09.2026.

Суддя В.Г.Ярощук