Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №320/5745/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 р. № 320/5745/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу, за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 і військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

09 лютого 2026 року до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про:

визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.06.2025 про призов на військову службу за мобілізацією позивача;

визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (дата та номер на час подання позову не є відомими) про зарахування позивача до списків особового складу, для проходження військової служби за мобілізацією.

зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , звільнивши його з військової служби.

26.05.2026 позивач подав до Київського окружного адміністративного суду позовну заяву в новій редакції з позовними вимогами до ІНФОРМАЦІЯ_1 і військової частини НОМЕР_1 , в якій просив суд:

визнати протиправним взяття позивача на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.06.2025 про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період позивача;

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (дата та номер на час подання позову не є відомими) про зарахування позивача до списків особового складу, для проходження військової служби за мобілізацією;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , звільнивши його з військової служби.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.05.1999 військово-лікарською комісією (далі – ВЛК) ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_1 він був визнаний обмежено придатним до військової служби в мирний час, а 20.07.1999 – непридатним до військової служби за станом здоров`я, про що зроблено відповідні відмітки у Довідці від 13.07.1999 № 1/386, виданій замість військового квитка або іншого військово-облікового документа ІНФОРМАЦІЯ_4 . Отже, на його думку, з 20.07.1999 він втратив статус військовозобов`язаного. Однак, 30.06.2025 позивача було затримано працівниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки і відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.06.2025 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Водночас наказом командира військової частини НОМЕР_1 його було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . На переконання позивача, вказані накази є протиправними, оскільки право бути виключеним з військового обліку за станом здоров`я виникло та було реалізовано ще 20.07.1999. Він наголосив на тому, що застосоване раніше формулювання «знятий з військового обліку» за своїми правовими наслідками відповідає сучасному поняттю «виключений з військового обліку». Порушення процедури призову є підставою для звільнення його з військової служби.

29.07.2026 військова частина НОМЕР_1 заперечила позову і просила у його задоволені відмовити повністю, закцентувавши увагу на тому, що позивач не подавав по команді рапорт про своє звільнення з військової служби. Відтак відсутні підстави для зобов`язання військової частини НОМЕР_1 приймати рішення про звільнення позивача з військової служби. Відповідач вказав на те, що факт непроходження позивачем медичного огляду під час його призову не є свідченням непридатності позивача до військової служби, а також підставою для його звільнення з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-ХІІ).

У відповіді на відзив від 31.07.2026, поданий на відзив військової частини НОМЕР_1 , позивач звернув увагу на те, що відповідач визнав факт не проходження позивачем ВЛК. Призов його на військову службу, як невійськовозобов`язаного, якого доставили в ІНФОРМАЦІЯ_2 для написання заяви про внесення коректних даних, без проведення ВЛК, є нічим іншим, як грубим порушенням його прав та процедури призову на військову службу.

17.08.2026 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшли письмові пояснення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.08.2026 № 10516, в яких він заперечив проти позову. Свою позицію відповідач аргументував тим, що у зв`язку з відсутністю в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних щодо наявності у позивача чинної довідки ВЛК, йому було запропоновано у супроводі поліції прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 . 30.06.2026 позивач пройшов медичний огляд ВЛК, за результатами якого був визнаний придатним до військової служби. Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.07.2025 № 183/7-МГ його було призвано до лав Збройних Сил України. Станом на 07.07.2025 документів, що підтверджували б право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, ним надано не було.

У письмових поясненнях від 18.08.2026 позивач повідомив, що у 2013, 2021, 2022 і 2024 роках він звертався до територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо зміни свого паперового військово-облікового документа (довідки від 13.07.1999), але йому було відмовлено у цьому на тій підставі, що він не перебуває на військовому обліку. Тому запис в його обліковій картці про взяття його 28.09.2012 на військовий облік не відповідає дійсності, так як він з 1999 року і до 30.06.2025 не перебував на військовому обліку. Позивач також повністю заперечив, що він проходив ВЛК 30.06.2026, що, на його думку, підтверджується не надання відповідачем копії картки обстеження та медичного огляду позивача.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

26.05.2026 позивач подав до Київського окружного адміністративного суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додав позов у новій редакції, в якій відповідачами зазначив ІНФОРМАЦІЯ_2 та військову частину НОМЕР_1 , а також квитанцію про сплату судового збору; клопотання про витребування доказів у відповідачів та клопотання про передачу справи за підсудністю.

У позовній заяві в новій редакції позивач змінив предмет позову, підстави позову залишились незмінними.

02.06.2026 Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про передачу адміністративної справи № 320/5745/26 за підсудністю до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2026 головуючим суддею для розгляду цієї справи визначено суддю Ярощука В.Г.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.07.2026 прийнято адміністративну справу № 320/5745/26 до свого провадження, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів і витребувано у відповідачів деякі докази.

Військова частина НОМЕР_1 надали суду витребувані докази.

Натомість ІНФОРМАЦІЯ_2 надав лише частину витребуваних доказів, про причини неподання інших суд мне повідомив. Так, ним не було подано до суду першої інстанції такий витребуваний в нього доказ: копію картки обстеження та медичного огляду позивача.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розглянувши заяви матеріали адміністративної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Згідно з даними Довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 д 13.07.1999 № 1/386, виданої замість військового квитка, позивач 20.05.1999 визнаний призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 непридатним до військової служби у мирний час, придатним до нестрової служби у військовий час. 20.07.1999 він був знятий з військового обліку.

Відповідно до довідки ВЛК від 30.06.2025 № 2025-0630-1228-0602-3 позивач був визнаний придатним військової служби.

В обліковій картці позивача міститься запис про взяття його військовий облік 28.09.2012 та про зняття з військового обліку 07.07.2025 у зв`язку з прийняттям на військову службу за мобілізацією. Також в цій картці зазначено, що відповідно до постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 від 30.06.2025 № 2025-0630-1228-0602-3 він визнаний придатним до військової служби.

Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.07.2025 № 183/7-МГ «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» позивача призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.07.2025 № 201 позивача зараховано з 09.07.2025 до списків особового складу і всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 , а також призначено на посаду.

Вважаючи свій призов на військову службу під час мобілізації, в особливий період та зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-ХІІ) військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону № 2232-ХІІ).

Відповідно до частин першої і п`ятої статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частини першої статті 34 Закону № 2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Отже, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а ведення персонально-якісного обліку вказаних категорій громадян та внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (ЄДРВР) покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Реєстр) – інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно з абзацом вісімнадцятим пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.

Відтак після прийняття ВЛК постанови за результатами медичного огляду особи відповідний районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний був унести до Реєстру дані про таку постанову в межах своїх повноважень та відповідно до актуального правового статусу цієї особи.

Відповідно до частини четвертої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній з 12.01.1999 по 30.07.1999) зняттю з військового обліку підлягають громадяни:

а) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби із зняттям з військового обліку;

б) які досягли граничного віку перебування в запасі;

в) призвані або прийняті на військову службу;

г) взяті на спеціальний облік Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту з України з питань виконання покарань у зв`язку з призначенням на посади рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ кримінально-виконавчої системи чи зарахуванням курсантами і слухачами вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань;

д) які вибули на постійне місце проживання за межі України;

е) померлі.

Пунктом 96 Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 04.01.1994 № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.07.1994 за № 177/386 (в редакції, чинній з 04.01.1994 по 25.07.1999) лікар виносить одну із таких постанов про придатність (тимчасову або повну непридатність) до строкової служби:

а) «придатний до військової служби. Ступінь обмеження 1 (2, 3, 4, 5)»;

б) «тимчасово непридатний до військової служби. Ступінь обмеження 6»;

в) «непридатний до військової служби у мирний час, обмежено здатний у воєнний час. Ступінь обмеження 7»;

г) «непридатний до військової служби із зняттям з військового обліку. Ступінь обмеження 8».

Згідно з абзацом сьомим частини третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній з 12.05.1992 по 30.07.1999) невійськовозобов`язані – особи, не взяті на військовий облік або зняті з нього.

Закон № 2232-ХІІ у редакції, чинній з 12.05.1992 по 30.07.1999, не передбачав такого поняття як «виключення з військового обліку», а особи, які визнавалися ВЛК непридатними до військової служби підлягали зняттю з військового обліку, та набували статусу невійськовозобов`язаного.

31.07.1999 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» від 18.06.1999 № 766-ХІV (далі – Закон № 766-ХІV), яким Закон № 2232-ХІІ було викладено в новій редакції, зокрема введено таке поняття як «виключення з військового обліку».

Зокрема, відповідно до пункту «а» частини п`ятої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (в редакції Закону № 766-ХІV) виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни, визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відтак невійськовозобов`язані особи, які були зняті з військового обліку до 30.07.1999 у зв`язку з визнання їх ВЛК «непридатними до військової служби із зняттям з військового обліку», з 31.07.1999 вважаються такими, які є виключеними з військового обліку у військових комісаріатах.

Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (в чинній редакції) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України – у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України – у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.

Відповідно до частини шостої статті 37 Закону України № 2232-ХІІ у громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Верховний Суд у постановах від 21.05.2025 у справі № 280/2880/24 і від 09.06.2026 у справі № 320/29761/25 дійшов висновку, що законодавець у статті 37 Закону чітко виокремлює поняття «зняття» з військового обліку та «виключення» з військового обліку, при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік.

Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку: громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку громадяни продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Чинним законодавством не передбачено можливості поновлення на військовому обліку осіб, які були виключені з нього у зв`язку з визнанням їх непридатними до військової служби.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що громадянин, який у встановленому законом порядку до 30.07.1999 був визнаний ВЛК «непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку» та був знятий з військового обліку, вважається виключеним з військового обліку, повністю втрачає правовий статус військовозобов`язаного та не є особою, стосовно якої територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (військові комісаріати) здійснюють ведення військового обліку.

Як наслідок, проходження такою особою медичного огляду та прийняття за результатами цього огляду постанови ВЛК про придатність до військової служби не можуть слугувати правовими підставами для поновлення її на військовому обліку.

Натомість громадяни, які були зняті з військового обліку до 30.07.1999 з інших підстав, передбачених частиною четвертою статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній з 12.01.1999 по 30.07.1999), які пізніше припинили існувати, з 31.07.1999 вважаються знятими з військового обліку, а отже такими, які підлягають взяттю на військовий облік.

Суд встановив, що згідно з даними Довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 д 13.07.1999 № 1/386, виданої заміст військового квитка, позивач 20.05.1999 визнаний призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 непридатним до військової служби у мирний час, придатним до нестрової служби у військовий час. 20.07.1999 він був знятий з військового обліку. У цій довідці не вказано, на якій підставі позивача було знято з військового обліку.

У позовній заяві позивач стверджує, що 20.07.1999 його було знято з військового обліку за результатами повторного медичного огляду на підставі постанови ВЛК від 20.07.1999, якою його було визнано непридатним до військової служби за станом здоров`я.

Проте, він не надав суду ні копії постанови ВЛК від 20.07.1999, ні будь-якого іншого достовірного та достатнього доказу щодо наявності такої постанови ВЛК.

Зокрема, не є такими доказами:

Довідка ІНФОРМАЦІЯ_5 д 13.07.1999 № 1/386, оскільки в ній, по-перше, не вказано підстави зняття позивача з військового обліку, по-друге, містяться дані про постанову ВЛК від 20.05.1999, згідно з якою його визнано непридатним до військової служби у мирний час, придатним до нестрової служби у військовий час;

висновки лікаря від 16.11.1998, рентген висновок від 14.07.1998 і рентген заключення від 27.11.1998, тому що вони були видані до проходження позивачем ВЛК 20.05.1999.

В електронній обліковій картці позивача відсутні дані про проходження позивачем ВЛК 20.07.1999.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що наявними матеріалами справи не підтверджується та обставина, що 20.07.1999 позивач був знятий з військового обліку у зв`язку з визнання його ВЛК «непридатними до військової служби із зняттям з військового обліку». Як наслідок, з 31.07.1999 він вважався знятим з військового обліку, а отже таким, який підлягає взяттю на військовий облік.

Згідно з даними електронної облікової картки позивача його було взято на військовий облік 28.09.2012, а отже територіальні центри комплектування та соціальної підтримки мали право приймати рішення щодо його призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період.

Що стосується безпосередньо правомірності (протиправності) прийняття начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 наказу щодо призову позивача 07.07.2025 на військову службу під час мобілізації, в особливий період, то суд зазначає таке.

Частиною тринадцятою статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України – Головою Служби безпеки України.

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі – ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі – ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Абзацом шостим підпункту 2.5.1 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення № 402 встановлено, що до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛКК) належать ВЛК ТЦК та СП.

Відповідно до рядка 10 пункту 1.4 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд військовозобов`язаних, які призивають та проходять військову службу за призовом під час мобілізацію, на особливий період, проводять ВЛК ТЦК та СП, гарнізонні (госпітальні) ВЛК.

Абзацом другим підпункту 2.8.2 пункту 2.8 глави 2 розділу І Положення № 402 закріплено, що ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення.

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі – Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі – ТДВ) (додаток 3).

Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі – МКХ-10).

Отже, до повноважень ВЛК ТЦК та СП належать проведення медичного огляду військовозобов`язаних, які призивають та проходять військову службу за призовом під час мобілізацію, на особливий період, за результатами якого вони приймають постанови про ступінь придатності до військової служби відповідної особи.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що індивідуальний акт – акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Відповідно до абзацу третього пункту 2.9 глави 2 розділу ІІ Положення № 402 інші постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП, на особливий період оформлюються довідкою військово-лікарської комісії (додаток 4 до цього Положення).

Абзацом першим пункту 20.2 глави 20 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, не затверджуються, контролюються, переглядаються, а за необхідності скасовуються або відміняються відповідною штатною ВЛК.

Таким чином, постановою ВЛК районних, міських ТЦК та СП, оформлена довідкою ВЛК, встановлюється факт придатності (непридатності) військовозобов`язаного до проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період, а отже вона стосується прав та інтересів такої особи.

Тобто постанова ВЛК районного, міського ТЦК та СП є індивідуальним актом, який може бути оскаржений в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 , оформлена довідкою від 30.06.2025 № 2025-0630-1228-0602-3, позивач був визнаний придатним військової служби.

Дані про вищенаведену постанову внесені до електронної облікової картки позивача.

В адміністративному або судовому порядку зазначену постанову позивач не оскаржив. Крім того, питання її правомірності (протиправності) не є предметом розгляду в цій справі.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_1 мав повноваження щодо призову позивача 07.07.2025 на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а також відправлення його до місць проходження військової служби.

Відтак наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.07.2025 № 183/7-МГ «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині, що стосується позивача, є правомірним.

Як наслідок, також правомірним є наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.07.2025 № 201 в частині зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Водночас суд відхилив як такі, що не стосуються предмету спору, посилання позивача про те, що він сам утримує і доглядає свою неповнолітню дитину, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, що позивачу була надана на цій підставі відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та / або що він подавав по команді рапорт командуванню військової частини НОМЕР_1 про своє звільнення з військової служби.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 і військової частини НОМЕР_1 відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

5. Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідачі:

ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 );

військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

6. Повний текст рішення суду складений 08.09.2026.

Суддя В.Г.Ярощук