Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №380/8669/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року

справа №380/8669/26

Львівський окружний адміністративний суд

у складі судді Лунь З.І.

секретар судового засідання Ракович А.-В.В.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника відповідача, Можчіля Я.О.

представниці третьої особи Філіпової Г.М.

представниці третьої особи Лисенко В.О.

розглянув у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Державної прикордонної служби України, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення майнової та моральної шкоди.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 05.01.2026 ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина України – ОСОБА_1 ;

-стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 5850 грн, завдану протиправним рішенням та діями посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000грн, завдану протиправним рішенням та діями посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 05.01.2026, йому було відмовлено в перетинанні державного кордону України начальником 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” (тип Б) відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ” ІНФОРМАЦІЯ_1 , лейтенантом ОСОБА_2 в пункті пропуску “Грушів Будомеж”.

Позивач наголошує, що він мав усі документи, необхідні для перетину кордону: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, військовий квиток офіцера запасу Серія: НОМЕР_3 , витяг із наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу державних службовців) від 23.12.2025 № 86; довідку про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 13.08.2024 № 564.

Позивач вказує, що відповідач протиправно йому відмовив у виїзді за кордон, оскільки у рішенні не зазначив конкретної підстави виїзду.

Окрім того, позивач зазначає, що згодом, наступного дня він перетнув кордон в напрямку РП, але в іншому пункті пропуску.

Позивач вважає, що йому було завдано, окрім майнової ще й моральну шкоду, яку просить відшкодувати. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 18.05.2026 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Цією ж ухвалою суд вирішив питання про залучення третіх осіб, а саме суд постановив залучити до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державну прикордонну службу України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26; ЄДРПОУ: 00034039); Міністерство внутрішніх справ України (адреса: 00024, м. Київ, вул. Богомольця Академіка, 10; ЄДРПОУ: 00032684).

Ухвалою суду від 22.05.2026 суд постановив клопотання представника Державної прикордонної служби України про заміну неналежної сторони -третьої особи задовольнити та залучити до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Адміністрацію Державної прикордонної служби України(адреса: 01601, м.Київ, вул. Володимирська, буд.26, код ЄДРПОУ 00034039).

Ухвалою суду від 30.06.2026 суд постановив призначити справу до розгляду у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Від представника відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , надійшов відзив на позовну заяву, у якій він проти позову заперечив з тих підстав, що оскаржуване рішення про відмову в перетинанні державного кордону не тягне за собою юридичної заборони позивачу в перетинанні державного кордону на майбутнє (в наступний раз), тобто таке рішення має разове застосування та приймається на підставі діючого законодавства на основі поданих документів, а тому не створює перешкод в подальшому для перетинання кордону України за наявності на це законних підстав.

Також вказав, що позивач повинен обґрунтувати та надати належні докази на підтвердження факту заподіяння йому саме моральних чи фізичних страждань, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі заявник оцінює заподіяну їй шкоду та з чого вона при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи. При цьому зазначив, що жодним нормативним документом не визначено, що відшкодування моральної шкоди має відбуватися лише грошовими коштами, а не у інший спосіб.

Стосовно стягнення майнової шкоди, то відповідач також заперечив, зазначив, що шкода підлягає відшкодування лише у тому випадку, коли її завдано фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, їх посадовою або службовою особою при здійсненні ними своїх повноважень. А оскільки відповідач, на його думку, не вчинив протиправних дій, відтак, і відстуні підстави для стягнення з нього майнової шкоди. Просить у позові відмовити.

Від представника третьої особи, МВС України, надійшли пояснення, у яких зазначено, що МВС не наділене повноваженнями щодо надання оцінки діям посадових осіб Державної прикордонної служби України, які здійснюють прикордонний контроль, зокрема у пунктах пропуску «Грушів» та «Рава-Руська».

Відповідач подав до суду додаткові пояснення від 17.07.2026, у яких вказав, що мали місце обставини, які об`єктивно не надавали право ІНФОРМАЦІЯ_4 прийняти рішення про надання дозволу на перетинання державного кордону позивачу.

Зазначив, що право позивача на перетинання державного кордону України було реалізовано в короткий проміжок 06.01.2026 при проходженні позивачем прикордонного контролю в пункті пропуску «Рава-Руська», що підтверджується викладеними в позові доводами самого позивача «про перетин державного кордону без будь-яких проблем». Тому відповідач вважає, що у позові слід відмовити..

У додаткових поясненнях відповідача від 01.09.2026, відповідач наголосив, що перебуваючи за робочим місцем програмного комплексу «Оператор ЦСД-М», уповноважена службова особа ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , здійснив пошуковий запит з метою отримання даних про військово-обліковий статус особи, а саме ОСОБА_4 , але водночас жодних відомостей про те, що позивач є особою, яка звільнена від мобілізації/має відстрочку/бронювання/виключена з обліку, тобто такою, що має право на перетинання державного кордону України, уповноваженою службовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 05.01.2026, - отримано не було. Зазначений випадок, як вказує відповідач, стався виключно через збій роботи системи Єдиного державного реєстру призовників. військовозобов`язаних та резервістів, про що позивача було повідомлено листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.02.2026 № 02.3/Б-294/209 щодо розгляду звернення позивача від 28.01.2026 року, яке надійшло до ІНФОРМАЦІЯ_1 від Адміністрації Державної прикордонної служби України за належністю.

Крім цього, відповідач звертає увагу на долучений до позовної заяви додаток 10, а саме скріншот з мобільного застосунку Резерв +, сформований 05.04.2026 (понад три місяці з дня винесення оскаржуваного рішення про відмову в перетинанні державного кордону України), та твердження позивача про наявність відстрочки від призову до 01.01.2027. ІНФОРМАЦІЯ_5 вважає, що вказані доводи позивача щодо наявності відстрочки від призову до 01.01.2027, станом на момент винесення оскаржуваного рішення про відмову в перетинанні державного кордону України, не підтверджується жодними доказами, а отже є недоведеними та необґрунтованими. Просить у позові відмовити.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив позовні вимоги, у їх задоволенні просив відмовити з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Представники третіх осіб у судовому засіданні проти позову заперечили, просили відмовити у його задоволенні.

Суд встановив таке.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянин України, 05.01.2026 перетинав державний кордон в пункті пропуску «Грушів-Будомеж».

При перетинанні державного кордону України позивач подав до контролю:

паспорт громадянина України для виїзду за кордон,

військовий квиток офіцера запасу Серія: НОМЕР_3 ,

витяг із наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу державних службовців) від 23.12.2025 № 86;

довідку про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 13.08.2024 № 564.

Відповідач не заперечив щодо надання позивачем до контролю саме зазначених документів.

Позивач працює головним спеціалістом відділу ведення штатів органів військового управління та підрозділів підготовки організаційно-штатного управління Головного управління персоналу Генерального штабу ЗС України, є учасником бойових дій, а тому має відстрочку від призову на період мобілізації.

Рішенням начальника 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_1 , лейтенантом ОСОБА_2 в пункті пропуску “Грушів Будомеж”від 05.01.2026, - відмовлено у перетинанні державного кордону в напрямку РП у зв`язку із відсутністю підстав для виїзду за кордон відповідно до Закону України «Про затвердженням Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та постанови КМ України №57 (зі змінами та доповненнями).

У зв`язку із отриманою відмовою у перетинанні державного кордону позивач придбав квитки на автобус для перетину державного кордону в іншому пункті пропуску, КПП «Рава-Руська».

06.01.2026 позивач перетнув кордон у пункті пропуску «Рава-Руська», пред`явивши ті самі документи, що і в пункті пропуску «Грушів-Будомеж».

Стосовно правомірності дій інспектора ОСОБА_5 , то позивач звернувся до НОМЕР_4 прикордонного загону із зверненням.

У листі ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.02.2026 № 02.3/Б-294/209 щодо розгляду звернення від 28.01.2026, зазначено, що причиною відмови позивачу в перетинанні державного кордону був збій роботи системи Єдиного державного реєстру.

Позивач, вважаючи рішення, яким йому відмовлено у перетинанні державного кордону протиправним, оскільки, серед іншого, у ньому не вказано такої підстави, як збій роботи системи Єдиного державного реєстру та таким, що завдало йому майнової та моральної шкоди, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 64 Основного Закону).

Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначені Закон України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 №1710-VI (далі - Закон №1710-VI).

Відповідно до частинами 1 і 2 статті 2 Закону №1710-VI прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону №1710-VI пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.

Частиною 1 статті 14 Закону № 1710-VI визначено порядок відмови у перетині державного кордону, зокрема (…), а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, (…)відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови.

Таке рішення набирає чинності невідкладно.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» №3857-XII від 21.01.94 (далі - Закон №3857-XII).

Частиною 1 статті 6 Закону №3857-XII встановлено підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України.

Суд зазначає, що підстави для тимчасового обмеження громадян у виїзді за межі території України, зазначені у вказаній нормі, функціонують за відсутності особливих правових режимів, які вводяться в дію указом Президента України та затверджуються Верховною Радою України.

Одним із таких правових режимів є правовий режим воєнного стану, який введено в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Так, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

Згідно з пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже, станом на час виникнення спірних правовідносин, в Україні діє воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежується законодавством, зокрема, на період дії правового режиму воєнного стану, виїзд за межі України заборонено громадянам України чоловічої статі віком від 18 до 60 років (за виключенням певних категорій при наданні відповідних підтверджуючих документів).

Частиною 4 статті 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що у період дії воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - автоматизована інформаційно- телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

З положень статті 2 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», випливає, що одним з основних завдань Реєстру є ведення військового обліку громадян України.

Статтею 16 вказаного Закону, внесено зміни в Закон України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме частину першу статті 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (Відомості Верховної Ради України, 2006 p., № 38, ст. 324; 2015 p., № 22, ст. 151) викладено в такій редакції: «.Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки».

Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є:

-уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру;

-оперативні командування;

-територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;

-Центральне управління Служби безпеки України;

-відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України;

-відповідний підрозділ розвідувального органу Міністерства оборони України.

У контексті зазначених приписів суд наголошує, що відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_5 ), не є володільцем та органом ведення Реєстру, оскільки володільцем Реєстру є Міністерство оборони України, а органами ведення Реєстру є ТЦК та СП, Центральне управління СБУ та регіональні органи СБУ, відповідні підрозділи СЗРУ.

Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560), який, зокрема, визначає, процедуру оповіщення та прибуття резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації.

Відповідно до пункту 17 вказаної постанови, керівники органів охорони державного кордону (крім авіаційної частини) з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації відповідного голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації) організовують проведення у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та у пунктах пропуску через державний кордон України перевірку в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

У разі відсутності у таких осіб військово-облікового документа (військово- облікового документа в електронній формі) та/або наявності в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про подання таких осіб до розшуку в Національну поліцію уповноважені службові особи підрозділу охорони державного кордону відмовляють їм у перетинанні (на виїзд з України) державного кордону.

Разом з тим, згідно пункту 3 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559:

« 3. Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, він вважається недійсним (крім військово-облікових документів військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів)».

Відповідно до абзацу 2 пункту 54 Порядку №560 у ході перевірки документів перевіряється приналежність громадян щодо військового обов`язку, звіряються їх персональні дані, дані військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки). Із зазначеною метою представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби та поліцейські можуть використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему прикордонного контролю "Гарт-1" Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації ДПСЧ України від 30.09.2008 №810 система "Гарт-1"- це сукупність організаційно-розпорядчих заходів, програмно-технічних та телекомунікаційних засобів, що забезпечують обробку інформації (уведення, записування, зчитування, зберігання, знищення, приймання, передавання) щодо прикордонного контролю осіб і транспортних засобів, які перетинають державний кордон України, та автоматизований доступ до інформації, що зберігається в базах даних системи "Гарт-1"(пункт 3); функціями системи "Гарт-1" є, зокрема, автоматизація процесів перевірки відомостей про осіб, які перетинають державний кордон України, за базами даних осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів, осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань, недійсних, викрадених і втрачених документів на право виїзду за кордон та іншими базами даних, що створюються та використовуються відповідно до законодавства (пункт 6)

Програмний комплекс «Оператор ЦСД-М» є спеціалізованим модулем, розробленим у межах чергових етапів модернізації системи «Гарт». Він призначений для посадових осіб ДПС України, які здійснюють оперативне управління, обробку даних, моніторинг чи контроль другої лінії на базі інформації, що стікається до Центрального сховища даних (ЦСД).

Уповноважена службова особа органу охорони державного кордону, під час оформлення кожної особи, зобов`язана здійснити пошук інформації у комплексі «Оператор ЦСД-М», яка входить до ІТС прикордонного контролю «Гарт-1».

Суд встановив, що 05.01.2026, в ході проходження прикордонного контролю позивачем, в пункті пропуску «Грушів» в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, були відсутні відомості щодо позивача, що підтверджується скріншотом, зі спеціалізованого робочого місця та елементу відомчої інформаційно-телекомунікаційної системи прикордонного контролю «Гарт-1», яку використовують уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України, виконуючи покладені на них обов`язки.

Як видно з означеного доказу, то посадовою особою відповідача, Давидом Гнатюком, відомостей про те, що позивач є особою, яка звільнена від мобілізації/має відстрочку/бронювання/виключена з обліку, тобто має право на перетинання державного кордону України, станом на 05.01.2026 - отримано не було.

Тобто на момент виконання повноважень посадової особи відповідача, а саме 05.01.2026 о 2:04 була відсутня інформація про наявність підстав для перетинання державного кордону позивачем.

З цієї підстави посадова особа відповідача прийняла спірне рішення, яким відмовила позивачу у перетинанні державного кордону.

Стосовно відсутності інформації про наявність підстав для перетинання державного кордону позивачем саме 05.01.2026, то відповідач не несе відповідальності за таке, оскільки не є володільцем та органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Суд також зауважує, що спірне рішення про відмову у перетинанні державного кордону відповідає Наказу МВС України № 457 від 05.06.2023, яким на виконання частини 2 статті 14 Закону №1710-VI, затверджено форму рішення про відмову в перетинанні державного кордону України.

Такі ж висновки щодо обов`язкових реквізитів рішення про відмову у перетинанні державного кордону містяться у постанові Верховного Суду від 14.02.2024 у справі №380/18153/22.

Отже, твердження позивача, що у спірному рішенні повинно було бути зазначене як причина відмови у перетинанні державного кордону «збій системи», - є необґрунтованим.

Поза увагою суду не може залишитися долучений до позовної заяви скріншот з мобільного застосунку Резерв +, сформований 05.04.2026, тобто на час формування позивачем позовної заяви, та твердження позивача про наявність відстрочки від призову до 01.01.2027.

Суд вважає зазначений доказ щодо наявності відстрочки від призову до 01.01.2027 неналежним, оскільки станом на момент винесення спірного рішення цього доказу не існувало.

Як встановив суд, при перетинанні позивачем державного кордону 05.01.2026 позивач не представив до перевірки інформації з мобільного застосунку Резерв + станом на вказану дату.

Стосовно твердження позивача, що при перетинанні державного кордону він пред`явив посадовій особі відповідача довідку про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 13.08.2024 № 564, то таке є необґрунтованим у контексті норми абзацу 2 пункту 54 Порядку №560.

Отже, посадова особа відповідача, приймаючи спірне рішення, діяла правомірно, не взявши до уваги означену довідку.

Стосовно порушеного відповідачем права позивача на перетинання державного кордону за наявності підстав, то суд зазначає, що з урахуванням правової природи спірного рішення, то таке не має наслідком юридичної заборони в перетинанні державного кордону в майбутньому, за наявності на це законних підстав.

Підтвердженням цього є аргументи самого позивача щодо перетинання ним кордону 06.01.2026 у іншому пункті пропуску, який знаходиться в межах юрисдикції НОМЕР_4 прикордонного загону.

Так, при проходженні позивачем прикордонного контролю в пункті пропуску «Рава-Руська», 06.01.2026, дані щодо позивача були в наявності, на підставі чого позивач отримав дозвіл на перетинання державного кордону.

Тому своє право на перетинання державного кордону позивач реалізував, а відтак відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем такого права.

Таким чином, суд висновує про правомірність спірного рішення, у зв`язку з тим, що таке на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом.

Щодо похідних позовних вимог про стягнення з відповідача моральної та майнової шкоди, заявлених позивачем, то у задоволенні таких суд відмовляє, з підстав відмови у задоволенні позову в частині основної вимоги.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідач довів правомірність спірного рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 139 КАС України судовий збір не розподіляється.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в :

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державної прикордонної служби України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26; ЄДРПОУ: 00034039); Міністерства внутрішніх справ України (адреса: 00024, м. Київ, вул. Богомольця Академіка, 10; ЄДРПОУ: 00032684) про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення майнової та моральної шкоди відмовити повністю.

Судові витрати не розподіляти.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 08.09.2026.

Суддя Лунь З.І.