Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №340/3301/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/3301/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – відповідач) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову відповідача, оформлену витягом з протоколу №552 вн від 07.05.2026, у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та має право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану". Позивач послався на те, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , має військове звання старшого солдата, належить до осіб рядового, сержантського і старшинського складу, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , безпосередньо брав участь у бойових діях протягом 214 днів та має посвідчення учасника бойових дій. Також зазначив, що 10.08.2023 наказом № 56 о/с його було призначено на посаду старшого акумуляторника під час дії воєнного стану, коли йому було 22 роки. На думку позивача, зазначена обставина свідчить про його фактичне прийняття або вступ на військову службу під час воєнного стану. Позивач вказав, що оскаржуваним рішенням комісії військової частини НОМЕР_1 , оформленим витягом з протоколу № 552 вн від 07.05.2026, йому було відмовлено у виплаті одноразової грошової винагороди виключно з огляду на дату укладення ним первинного контракту. Вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідач не врахував факт призначення його на військову посаду під час воєнного стану, тривалість безпосередньої участі у бойових діях та відсутність обставин, які могли б перешкоджати виплаті винагороди. Крім того, позивач послався на статті 2, 5, 77 КАС України, статті 19 та 24 Конституції України, вказавши, що відповідач не довів правомірності оскаржуваної відмови, а застосування лише дати первинного контракту суперечить принципам обґрунтованості, добросовісності, розсудливості, пропорційності та рівності перед законом.

Представник відповідача подав відзив, у якому проти позову заперечив у повному обсязі. Зазначив, що пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 передбачено виплату одноразової грошової винагороди особам рядового, сержантського і старшинського складу, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу саме під час воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях у районах їх ведення строком, що сукупно становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності постановою. Відповідач послався на те, що позивач був прийнятий на військову службу за контрактом 04.02.2021, тобто до введення в Україні воєнного стану 24.02.2022. У зв`язку з цим, на думку відповідача, позивач не належить до визначеної пунктом 4 постанови № 153 категорії осіб, оскільки не виконує обов`язкову умову щодо прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану. При цьому відповідач зазначив, що подальше проходження позивачем військової служби та його участь у бойових діях не змінюють установленої постановою умови щодо часу прийняття (призову) на військову службу. Відповідач також зазначив, що діяв у межах наданих повноважень та відповідно до чинного законодавства, оскільки за відсутності передбаченої пунктом 4 постанови № 153 умови щодо прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану правові підстави для виплати позивачу одноразової грошової винагороди відсутні (а.с.44-45).

У відповідь на відзив представник позивача послався на те, що відповідач надмірно формально тлумачить положення постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, оскільки враховує лише дату первинного укладення контракту. Зазначив, що позивач на момент набрання чинності постановою не досяг 25-річного віку, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , належить до рядового, сержантського і старшинського складу, має військове звання старшого солдата, безпосередньо брав участь у бойових діях протягом 214 днів та не має дискваліфікуючих обставин. Наголосив, що 10.08.2023 року наказом № 56 о/с позивача було призначено на посаду старшого акумуляторника, тобто під час дії воєнного стану, а тому така обставина, на його думку, має юридичне значення для визначення права на винагороду. Також зазначив, що відповідач фактично визнав факт безпосередньої участі позивача у бойових діях протягом 214 днів та відсутність кримінальної, адміністративної і дисциплінарної відповідальності, яка могла б бути підставою для невиплати винагороди (а.с.53-57).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 04.02.2021 року проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та має військове звання старшого солдата, що підтверджується довідкою № 50/02/10/1-4046 від 07.07.2025 (а.с. 29-зв.).

Матеріалами справи також підтверджено безпосередню участь позивача у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій у періоди з 22.02.2023 по 24.06.2024 та з 26.06.2024 по 01.10.2024. Зазначена обставина підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 №4040 від 03.07.2025 (а.с. 30).

04.04.2024 позивачу видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 (а.с. 29).

Згідно з витягом з інформаційно-аналітичної системи Міністерства внутрішніх справ України "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" відомості про притягнення позивача до кримінальної відповідальності, наявність незнятої чи непогашеної судимості та перебування у розшуку відсутні (а.с. 30-зв.).

15.04.2026 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом, у якому просив здійснити виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 (а.с. 24-25).

За результатами розгляду даного рапорту комісією військової частини НОМЕР_1 з питань виплати винагороди у зв`язку з реалізацією експериментального проекту прийнято рішення, оформлене витягом з протоколу № 552 вн від 07.05.2026, яким відмовлено позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди з огляду на дату його прийняття на військову службу за контрактом (а.с.73-74).

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі – Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з частиною 4 статті 2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 було затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Згідно з пунктом 2 Положення, громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.

Відповідно до частини 2 статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі – Закон № 2011-ХІІ) у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам (далі – Інструкція № 200).

Згідно пункту 2 Розділу І Інструкції № 200, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

До складу грошового забезпечення військовослужбовців (крім курсантів вищих військових навчальних закладів із числа осіб, які не перебували на військовій службі перед зарахуванням на навчання) входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Цього ж дня Президент України видав Указ № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", яким оголошено проведення загальної мобілізації.

В подальшому, відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі – Постанова № 153) та затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі – Порядок).

Підпунктом 1 пункту 3 Постанови № 153 (у первинній редакції) було установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу; Збройні Сили; Міністерство оборони; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.

Пунктом 4 Постанови №153 було установлено, що:

особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 Постанови № 153 (у чинній редакції) установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Аналіз первинної та чинної редакцій Постанови № 153 свідчить, що як у первинній, так і в чинній редакції пункту 4 цієї постанови законодавцем визначено спеціальне коло військовослужбовців, яким за встановлених умов виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах.

Так, відповідно до абзацу другого пункту 4 Постанови № 153 у первинній редакції особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 гривень.

Аналогічне за змістом положення міститься в абзаці другому пункту 4 Постанови № 153 у чинній редакції, яким передбачено виплату винагороди громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153.

Отже, зі змісту абзацу другого пункту 4 Постанови № 153 як у первинній, так і в чинній редакції вбачається, що право на отримання винагороди пов`язане з одночасною наявністю таких обставин: особа належить до осіб рядового, сержантського і старшинського складу; до набрання чинності Постановою № 153 у віці до 25 років була прийнята або призвана на військову службу; таке прийняття або призов відбулися під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64; особа проходить військову службу; особа брала безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій протягом строку, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153.

Таким чином, пункт 4 Постанови № 153 пов`язує виникнення права на отримання винагороди не лише з фактом проходження військової служби під час воєнного стану та участі у бойових діях, а зокрема з юридичним фактом прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану.

При цьому абзацом третім пункту 4 Постанови № 153 передбачено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 000 000 гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, сумарно обчислених.

Абзацом четвертим пункту 4 Постанови № 153 передбачено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку з наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону, крім тих, які добровільно здалися в полон, винагорода виплачується в повному обсязі.

Водночас абзацом п`ятим пункту 4 Постанови № 153 встановлено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту, у разі притягнення до кримінальної відповідальності, а також у разі притягнення два або більше разів до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Отже, положення абзаців третього – п`ятого пункту 4 Постанови № 153 визначають особливості виплати винагороди залежно від тривалості безпосередньої участі у бойових діях, наявності визначених обставин, пов`язаних із пораненням або перебуванням у полоні, а також наявності обставин, що виключають виплату винагороди. Водночас зазначені положення застосовуються до військовослужбовців, які належать до категорії осіб, визначених абзацом другим пункту 4 Постанови № 153, та не змінюють установленої ним умови щодо прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану.

Поряд із цим чинною редакцією пункту 4 Постанови № 153 передбачено, що виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану з числа осіб, які проходили строкову військову службу, проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу "молодший лейтенант", або проходили військову службу, мали спеціальні звання чи класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Таким чином, і зазначені додаткові положення чинної редакції пункту 4 Постанови № 153 прямо пов`язують можливість виплати винагороди з відповідністю особи вимогам, установленим абзацом другим цього пункту, а тому не змінюють визначальної умови щодо прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що як первинна, так і чинна редакція пункту 4 Постанови № 153 передбачає як необхідну умову для виникнення права на одноразову грошову винагороду факт прийняття або призову особи на військову службу під час воєнного стану. Сам факт проходження військової служби під час воєнного стану, призначення військовослужбовця на іншу військову посаду в цей період або безпосередня участь у бойових діях не є тотожними прийняттю чи призову на військову службу під час воєнного стану та не замінюють такої умови.

Відтак для вирішення питання про наявність у позивача права на виплату винагороди за пунктом 4 Постанови № 153 визначальним є встановлення того, коли саме та на якій правовій підставі позивач був прийнятий або призваний на військову службу, оскільки саме ця обставина є однією з обов`язкових умов, прямо визначених зазначеною нормою.

Оцінивши положення пункту 4 постанови № 153 у взаємозв`язку з установленими у справі обставинами, суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на передбачену цією нормою одноразову грошову винагороду.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, має військове звання старшого солдата та належить до рядового, сержантського і старшинського складу. Також підтверджено його безпосередню участь у бойових діях протягом 214 днів та відсутність обставин, які відповідно до пункту 4 постанови № 153 виключають виплату винагороди.

Разом з тим зазначені обставини є лише частиною встановлених пунктом 4 постанови № 153 умов. Обов`язковою умовою для набуття права на винагороду є те, щоб особа до набрання чинності цією постановою, будучи у віці до 25 років, була прийнята або призвана на військову службу під час воєнного стану.

Як установлено судом, позивач був прийнятий на військову службу за контрактом 04.02.2021 (а.с. 48), тобто до введення воєнного стану 24.02.2022. Отже, визначена пунктом 4 постанови № 153 умова щодо часу прийняття на військову службу позивачем не виконана.

Посилання позивача на те, що 10.08.2023 наказом № 56 о/с його призначено на посаду старшого акумуляторника під час дії воєнного стану, цього висновку не спростовує.

За своїм юридичним змістом поняття "прийняті або призвані на військову службу" та "призначені на посаду" не є тотожними. Прийняття на військову службу або призов на військову службу є юридичними фактами, з якими законодавство пов`язує виникнення правовідносин військової служби у відповідній формі. Натомість призначення військовослужбовця, який уже перебуває на військовій службі, на іншу штатну посаду є кадровим переміщенням у межах уже існуючих правовідносин військової служби та не означає повторного прийняття особи на військову службу.

Тому призначення позивача 10.08.2023 на посаду старшого акумуляторника не може розглядатися як прийняття його на військову службу під час воєнного стану.

Доводи позивача про те, що відповідач визнав факт його служби, участі у бойових діях протягом 214 днів та відсутність дискваліфікуючих обставин, також не свідчать про протиправність відмови. Визнання зазначених обставин підтверджує дотримання позивачем окремих умов пункту 4 постанови № 153, але не усуває відсутності самостійної обов`язкової умови щодо часу прийняття або призову на військову службу.

Необґрунтованим є і посилання позивача на мету постанови № 153, принципи пропорційності, справедливості та рівності. Мета нормативного акта не може бути підставою для розширення визначеного ним кола отримувачів виплати, а принципи пропорційності та рівності не надають суду повноважень замінювати прямо встановлену нормативним актом умову іншою.

При цьому відмінність між особами, прийнятими або призваними на військову службу до введення воєнного стану, та особами, які були прийняті або призвані під час воєнного стану, безпосередньо встановлена пунктом 4 постанови № 153 та має юридичне значення саме для визначення права на відповідну винагороду. Тому відмова позивачу з цієї підстави не є дискримінаційною.

Отже, оскільки позивач був прийнятий на військову службу до введення воєнного стану, а призначення на іншу військову посаду у період воєнного стану не є прийняттям або призовом на військову службу у розумінні пункту 4 постанови № 153, у нього відсутня одна з обов`язкових умов для отримання спірної винагороди.

За таких обставин відповідач, розглянувши рапорт позивача від 15.04.2026 і прийнявши рішення, оформлене витягом з протоколу № 552 вн від 07.05.2026, правомірно відмовив у виплаті одноразової грошової винагороди.

Оскільки відмова є правомірною, підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000 гривень також відсутні.

У зв`язку з викладеним, підстав для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН