Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №320/24953/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року справа № 320/24953/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому позивач просить суд:

- прийняти позовну заяву щодо протиправної відмови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у внесенні достовірних та документально підтверджених відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів до розгляду;

- зобов`язати уповноваженого (-их) працівника (-ів) ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно та належним чином розглянути заяву ОСОБА_1 та вчинити відповідні дії за результатами розгляду заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову шляхом надання копії позовної заяви з додатками для направлення відповідачу; надання засвідчених належним чином копій додатків до позовної заяви (у двох примірниках); надання уточненої позовної заяви, в якій чітко визначено зміст позовних вимог позивача до відповідача відповідно до вимог частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме шляхом викладення в уточненій позовній заяві вимог про визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень та уточнення вимог зобов`язального характеру, зазначивши реквізити заяви ОСОБА_1 , яку позивач просить зобов`язати повторно та належним чином розглянути, та зазначивши які саме відповідні дії за результатами розгляду заяви позивач просить зобов`язати вчинити відповідача.

30.06.2025 судом зареєстровано заяву представника позивача про усунення недоліків позову, до якої, зокрема, додано уточнений адміністративний позов.

Так, в уточненому адміністративному позові від 30.06.2025 позивач просить суд:

- прийняти позовну заяву щодо протиправної відмови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у внесенні достовірних та документально підтверджених відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів до розгляду;

- визнати дії уповноваженого (-их) працівника (-ів) ІНФОРМАЦІЯ_1 незаконними;

- зобов`язати уповноваженого (-их) працівника (-ів) ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно та належним чином розглянути заяву ОСОБА_1 та вчинити відповідні дії за результатами розгляду заяви.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 01.08.2017 його було виключено з військового обліку військовозобов`язаних на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що підтверджується відповідним записом у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 .

Водночас у військово-обліковому документі в електронній формі, сформованому в мобільному застосунку «Резерв+», позивача зазначено як військовозобов`язаного, що, на його думку, не відповідає документально підтвердженому факту його виключення з військового обліку.

Позивач зазначає, що 26.03.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів достовірних відомостей щодо його виключення з військового обліку, однак листом від 14.04.2025 №12/7208 відповідач відмовив у розгляді такої заяви, пославшись на зміну законодавства.

На думку позивача, така відмова є протиправною, оскільки факт його виключення з військового обліку у 2017 році належним чином підтверджений військово-обліковим документом, а відповідач не має правових підстав для повторного взяття позивача на військовий облік без передбаченої законом процедури. У зв`язку з цим позивач вважає, що відомості Реєстру мають бути приведені у відповідність до даних його військово-облікового документа.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, витребувано докази у сторін.

30.09.2025 через підсистему «Електронний Суд» представником позивача подано заяву про зміну предмету позову, яка була зареєстрована канцелярією суду 02.10.2025.

До заяви про зміну предмету позову позивачем долучено уточнену позовну заяву у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду належним чином заяви, яка датована 26.03.2025, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про виключення з військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно та належним чином розглянути заяву, яка датована 26.03.2025 щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та надати відповідну відповідь з урахуванням ухваленим рішенням по справі;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з військового обліку.

Також 30.09.2025 через підсистему «Електронний Суд» представником позивача подано письмові пояснення та клопотання про долучення доказів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2026 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 від 30.09.2025 про зміну предмета позову у адміністративній справі №320/24953/25.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований належним чином.

На підставі положень частини шостої статті 162 та частини другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку із ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Приймаючи до уваги відсутність таких клопотань з боку учасників справи, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 виданим Гусятинським РС УДМС України в Тернопільській області 25.12.2013.

Відповідно до довідки про звільнення серії КИВ №15155, виданої Ірпінським виправним центром УДПтС України в м. Києві та Київській області (№132) Державної пенітенціарної служби України 09.12.2016 ОСОБА_1 був засуджений 07.07.2010 Сімферопольським районним судом АР Крим за частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України до 8 років позбавлення волі. Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 23.07.2015 невідбуту частину покарання замінено на обмеження волі на 2 роки 6 місяців 25 днів відповідно до статті 82 Кримінального кодексу України. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29.09.2015 зараховано тримання під вартою з 23.07.2015 по 02.09.2015 (42 дні) під час слідування до виправного центру згідно з статтею 72 Кримінального кодексу України. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 20.01.2016 зараховано попереднє ув`язнення згідно з статтею 72 Кримінального кодексу України з 18.02.2010 по 14.09.2010.

Згідно з інформацією, наявною у тимчасовому посвідченні ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , виданому 03.08.2017 ІНФОРМАЦІЯ_6 , позивача виключено з військового обліку з 01.08.2017 на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», про що свідчить відповідний запис, внесений ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до наданого позивачем витягу із військово-облікового документу програмного забезпечення «Резерв+», сформованого 15.04.2025, ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_7 , звання відсутнє, номер в реєстрі Оберіг 110820231320454400106, дата уточнення даних 24.03.2025, військово-обліковий документ є дійсним до 15.04.2026. Адреса проживання позивача зазначена у військово-обліковому документі: АДРЕСА_1 .

26.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою, посвідченою приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Монько Т.В., у якій просив виключити його з військового обліку та виправити (внести зміни) облікові дані в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів системи «Оберіг» щодо його статусу як невійськовозобов`язаного та виключення з військового обліку.

У відповідь на зазначену заяву ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 14.04.2025 №12/7208, посилаючись на положення статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», повідомив, що громадяни, які прибули після відбування покарання в установах виконання покарань, підлягають взяттю на військовий облік. У зв`язку з цим відповідач запропонував ОСОБА_1 особисто звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_3 , оновити облікові дані та переоформити військово-обліковий документ, а за наявності підстав - оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неналежному розгляді заяви від 26.03.2025 про виключення його з військового обліку, а також у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його виключення з військового обліку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно із частиною першою статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі-Порядок №1487).

Пунктом 2 Порядку №1487 визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Таким чином, із аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Таким чином, на ІНФОРМАЦІЯ_2 покладено обов`язок щодо внесення до Реєстру достовірних та актуальних відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У межах даного спору позивач стверджує, що він був виключений з військового обліку 01.08.2017 у зв`язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення особливо тяжкого злочину.

У зв`язку з чим 26.03.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою щодо виключення його з військового обліку та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. За результатами розгляду зазначеної заяви відповідачем надано позивачу письмову відповідь від 14.04.2025 №12/7208, у якій повідомлено про відсутність підстав для його виключення з військового обліку.

На переконання позивача відповідачем не розглянуто належним чином його заяву від 26.03.2025 та безпідставно не внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відомості.

На підтвердження правомірності своєї позиції позивач додатково посилається на рішення Подільського районного суду міста Києва від 19.08.2025 у справі №758/3267/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, у якому суд, зокрема, виходив із того, що відповідно до запису у тимчасовому посвідченні позивача його було виключено з військового обліку з 01.08.2017 на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а відтак дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав вважати позивача таким, що перебуває на військовому обліку, та притягати його до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку.

Як встановлено судом із матеріалів справи, у тимчасовому посвідченні ОСОБА_1 № НОМЕР_1 виданому 03.08.2017 ІНФОРМАЦІЯ_6 , наявна інформація про виключення останнього з військового обліку з 01.08.2017 на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу.

Судом встановлено, що вироком Сімферопольського районного суду АР Крим від 07.07.2010 ОСОБА_1 засуджено до 8 років позбавлення волі за частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України.

Санкцією частини першої статті 115 Кримінального кодексу України було передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Кримінального кодексу України (у редакції, чинній на момент засудження позивача) особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Отже, злочин, передбачений частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України, за який був засуджений позивач, відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України належить до категорії особливо тяжких злочинів.

Надаючи правову оцінку доводам позивача суд зазначає наступне.

Згідно з частиною п`ятою статті 1 Закону №2232-ХІІ встановлено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Підстави виключення з військового обліку наведені в частині шостій статті 37 Закону №2232-ХІІ та неодноразово зазнавали змін.

Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній на момент винесення вироку Сімферопольського районного суду АР Крим від 07.07.2010) було передбачено, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

При цьому зазначена редакція пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ залишалася чинною також на момент внесення до тимчасового посвідчення позивача запису про його виключення з військового обліку.

Оцінюючи посилання позивача на правову позицію Подільського районного суду міста Києва у рішенні від 19.08.2025 у справі №758/3267/25 як на обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, які в силу приписів частини четвертої статті 78 КАС України не підлягають доказуванню суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що предметом розгляду справи №758/3267/25 була правомірність постанови територіального центру комплектування та соціальної підтримки про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, тоді як предметом розгляду у цій справі є питання щодо правомірності бездіяльності відповідача, яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку.

Водночас, згідно з частиною сьомою статті 78 КАС України, правова оцінка, надана судом певному факту під час розгляду іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Суд зазначає, що наведені у рішенні Подільського районного суду міста Києва від 19.08.2025 у справі №758/3267/25 висновки щодо правомірності перебування позивача на військовому обліку та наявності у нього права на виключення з військового обліку є правовою оцінкою суду, яка відповідно до частини сьомої статті 78 КАС України не є обов`язковою для суду у цій справі.

Таким чином, суд у цій справі не пов`язаний правовою оцінкою, наданою Подільським районним судом міста Києва у справі №758/3267/25, та має самостійно визначити правове регулювання спірних правовідносин і надати оцінку наявності у відповідача обов`язку щодо внесення до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку станом на момент звернення позивача із відповідною заявою від 26.03.2025.

Разом з тим суд враховує, що правовідносини щодо перебування особи на військовому обліку є триваючими. Відтак оцінка наявності чи відсутності у особи статусу військовозобов`язаного здійснюється з урахуванням законодавства, чинного на момент вирішення відповідного питання.

Законом України від 11.04.2024 №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» статтю 37 Закону №2232-ХІІ викладено в новій редакції.

Відповідно до частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом;

6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів «й» або «к» пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Отже, судом встановлено, що стаття 37 зазначеного Закону зазнала змін, і чинна на момент виникнення спірних правовідносин редакція частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Перелік підстав для виключення з військового обліку, визначений чинною редакцією статті 37 Закону №2232-ХІІ, є вичерпним.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що з набранням чинності змін до статті 37 Закону №2232-XII, внесеними Законом №3633-IX, позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, щодо якої чинна редакція закону не передбачає підстав для виключення з військового обліку.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у Рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України: випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Тобто дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами правовідносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Верховний Суд у постанові від 09.04.2026 в справі №280/6524/24 зазначив, що «Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Однак, у цьому випадку йдеться не про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності, а поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає національним інтересам держави.

У зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII звужено коло підстав для виключення з військового обліку.

Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.».

Таким чином, у спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки спірні між сторонами у цій справі правовідносини виникли після внесення відповідних змін до Закону №2232-XII.

Суд зазначає, що 01.08.2017 позивача було виключено з військового обліку на підставі чинної на той час норми закону. Разом з тим зазначена обставина не означає, що законодавчо визначений статус особи не може бути змінений у майбутньому у зв`язку зі зміною правового регулювання військового обов`язку.

Після внесення Законом №3633-IX змін до статті 37 Закону №2232-XII законодавець виключив засудження до позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин із переліку самостійних підстав для виключення громадянина з військового обліку. При цьому позивачем не наведено та матеріалами справи не підтверджено наявності щодо нього будь-яких інших підстав для виключення з військового обліку, передбачених частиною шостою статті 37 Закону №2232-XII у редакції, чинній на момент його звернення із заявою від 26.03.2025.

Обов`язок відповідача як органу ведення Реєстру полягає у внесенні до нього актуальних та достовірних відомостей, що відповідають чинному правовому регулюванню.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку, оскільки на момент звернення позивача до відповідача вже діяла нова редакція статті 37 Закону №2232-ХІІ, яка не передбачала засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину як підставу для виключення з військового обліку.

Разом з тим, надаючи оцінку позовній вимозі про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неналежного розгляду заяви позивача від 26.03.2025, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що зазначена заява була розглянута ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатами чого відповідачем надано позивачу письмову відповідь від 14.04.2025 №12/7208.

Зі змісту вказаної відповіді вбачається, що відповідач повідомив позивача про неможливість його виключення з військового обліку, пославшись на положення статті 37 Закону №2232-ХІІ, та запропонував особисто звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_3 для оновлення облікових даних і переоформлення військово-облікового документа.

Таким чином, доводи позивача про нерозгляд його заяви від 26.03.2025 спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідачем за результатами її розгляду надано письмову відповідь по суті порушеного питання.

При цьому незгода позивача зі змістом та правовою оцінкою, наведеною відповідачем у листі від 14.04.2025 №12/7208, сама по собі не свідчить про допущення відповідачем бездіяльності щодо розгляду заяви.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.03.2025 задоволенню не підлягає.

Оскільки вимога про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 26.03.2025 є похідною від вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо її неналежного розгляду, підстави для її задоволення також відсутні.

Відповідно до положень частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в цілому.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.