Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №300/6404/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р. справа № 300/6404/25

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рено Командор" до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рено Командор" (надалі, також – позивач, ТОВ "Рено Командор"), в інтересах якого діє адвокат Шевченко Кирило Тарасович (надалі, також – представник позивача), звернулося в суд з позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (надалі, також – відповідач, Івано-Франківська митниця ДМСУ), в якому просить:

– визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації № UA206050/2025/000148 від 24.06.2025 року та рішення про коригування митної вартості № UA206000/2025/000023/2 від 24.06.2025 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рено Командор" подало електронну митну декларацію № 25UA206050006567U3 для митного оформлення придбаних позивачем товарів. Декларантом було обрано за основу перший (основний) метод визначення митної вартості, на основі якого було визначено митну вартість, подано митну декларацію, а також всі документи, які підтверджують вартість придбаного транспортного засобу. Однак, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації та інших, необхідних для митного оформлення документів, Івано-Франківська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару, в рядку 33 якого як обставину для прийняття такого рішення вказано, що: "Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною, визначеною декларантом, у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості товару. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей у кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості – заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Перевірка поданих до митного оформлення документів здійснювалась візуально, із застосуванням інформаційних технологій. Декларантом не надано: висновок про вартість, підготовлений експертною організацією та товарно-транспорту накладну. Таким чином митницею не встановлено та не підтверджено додатковими документами належних відомостей у документах, що підтверджують всі складові митної вартості. Відповідно до вимог частини 6 статті 54 МКУ, неподання декларантом чи уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2, 3 статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 13.02.2025 № 25UA205140008960U1, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) товару". Крім даного рішення, відповідачем прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, згідно якої відмовлено у митному оформлені товарів з тих самих причин. На думку позивача, ним під час митного оформлення було надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару, згідно з вимогами Митного кодексу України, а тому, вищезазначені акти відповідача є незаконними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки порушують норми законодавства щодо їх прийняття. Таким чином, просить позов задовольнити (а.с. 1-9).

15.09.2025 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від позивача надійшов друкований примірник позовної заяви із додатками (а.с. 11-40).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 41-42).

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.09.2025 по 07.10.2025 згідно наказу від 15.09.2025 № 290-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 90), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

25.09.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Так, відповідач зазначає, що під час митного оформлення товару було встановлено, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Відповідач зазначає, що позивачем не надано належних та достатніх доказів понесення транспортних витрат, зокрема, не додано товарно-транспортну накладну, отримання якої декларантом передбачено умовами наданого до митного оформлення контракту. Також не надано висновок експертної установи з визначення вартості представленого до митного контролю товару. Відповідно до частини 3 статті 53 декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана. Документи не надано. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 13.02.2025 № 25UA205140008960U1, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) товару". Однак, декларантом надано відповідь про те, що ним надано повний пакет документів відповідно до статті 53 МК України. Представник відповідача зазначає, що надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів. Отже, виходячи з вищенаведеного, митна декларація не могла бути оформлена за основним методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 3 статті 53 МК України. Крім того, відповідач зазначає про помилковість методу визначення митної вартості товару, оскільки позивачем обраний основний метод – за ціною договору (контракту), коли натомість необхідно було застосувати резервний. Відтак, оскільки позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами всі складові митної вартості товарів, то відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а рішення про коригування митної вартості та картку відмови такими, що прийняті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин. Також у своєму відзиві відповідач заявив клопотання про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 44-50).

25.09.2025 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов друкований примірник відзиву на позовну заяву із додатками (а.с. 51-78).

26.09.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 79-85).

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 30.10.2025 по 07.11.2025, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд даної справи у судовому засіданні з викликом сторін відмовлено (а.с. 86-88).

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 19.01.2026 по 30.01.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 17.03.2026 по 20.03.2026 згідно наказу від 11.03.2026 № 19-В, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 18.05.2026 по 22.05.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 14.08.2026 по 28.08.2026 згідно наказу від 27.07.2026 № 153-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 90), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

09.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рено Командор" (покупець) і нерезидентом компанією Valco Commercials Ltd (Великобританія) (продавець), укладений зовнішньоекономічний договір № 09-05/25, згідно якого продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти товар і здійснити оплату за товар за умовами контракту, назва товару, кількість і ціна товару, зазначена у фактурах або специфікаціях, які додані до контракту, вартість контракту становить 6000,00 фунтів стерлінгів. Доставка товару буде здійснюватись на умовах FCA (Incoterms 2020) відповідно до фактур або специфікацій, які є невід`ємною частиною контракту. Товар буде поставлено до покупця у термін 180 днів після повної оплати за товар. Оплата товару здійснюється покупцем у британських фунтах (а.с. 28-29).

Специфікація до даного контракту визначена додатком № 1 від 09.05.2025, відповідно до змісту якої, продавець передає покупцеві 1 товар – бувший у використанні самоскидний напівпричіп, модель STAS Tipping Trailer, рік випуску 2014, номер шасі НОМЕР_1 . Загальна сума – 6000,00 фунтів стерлінгів (а.с. 30).

За змістом технічного опису від 24.06.2025, транспортний засіб марки STAS, модель S300, рік виготовлення – 2014, країна виробник – Бельгія, власна маса 5500 кг, бувший у використанні, пошкодження – пошкодження корпуса самоскида, пошкодження корозією рами по всій площині, несправна гальмівна система, а саме ADC та ABD, амортизатори вийшли з ладу, несправні супорти, зношена резина, зношені гальмівні диски, пошкоджений гідроциліндр, несправна пневматична система, срізні отвори ванни самоскида, наскрізні протертості, ванна, рама та опрокиди самоскида потребують зварювальних робіт, сліди вибоїн та деформації по всій площині ванни (а.с. 31).

09.05.2025 нерезидентом компанією "Valco Commercials Ltd" (Великобританія) видано рахунок-фактуру № 2025024 від 09.05.2025, згідно якого покупець купляє товар навантажувач STAS, серійний номер YE6S300CXE0001255, рік випуску – 2014, країна-виробництва – Бельгія, кількість – 1 штука, ціна транспортного засобу – 6000 фунтів стерлінгів. Оплата здійснюється відповідно до умов контракту. Даний рахунок підписано нерезидентом, підпис посвідчено печаткою (а.с. 24).

Відповідно до змісту платіжної інструкції в іноземній валюті № 3 від 15.05.2025, ТОВ "Рено Командор" перерахувало на користь нерезидента грошові кошти в сумі 6000,00 фунтів стерлінгів, призначення платежу: prepayment for STAS Tipping Trailer acc to contract № 09-05/25 from 09.05.2025, invoice № 2025024 from 09.05.2025 (а.с. 26).

За змістом калькуляції витрат по маршруту від 24.06.2025, вартість витрат на доставку придбаного транспортного засобу становить 42000,00 грн, зокрема вартість пального – 31500,00 грн, вартість оплати доріг – 6300,00 грн, вартість харчування – 4200,00 грн (а.с. 27).

В подальшому, позивачем подавалася митна декларація країни-відправлення № 25GB6Q50XQDQ01VAA8 від 19.06.2025, за змістом якого здійснюється експорт товару. Загальна сума – 6000,00 фунтів стерлінгів (а.с. 32).

24.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокер-Сервіс-Логістик" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Рено Командор" подало електронну митну декларацію № 25UA206050006567U3 для митного оформлення придбаного позивачем транспортного засобу, який ввозиться на територію України, а саме: трьохвісний напівпричіп самоскид, марки STAS, моделі S300CX, шассі № НОМЕР_1 , маса у разі максимального навантаження – 38000 кг, вантажопідйомність 32500 кг, календарний рік виготовлення – 2014, бувший у використанні, обладнаний тягово-зчепним пристроєм для зчеплення з сідлом автотягача. Пошкоджений згідно технічного опису, ціна транспортного засобу – 6000 фунтів стерлінгів. Відомості про вартість – 378360,00 грн, обмінний курс – 56,06 грн (а.с. 23). Декларантом було обрано за основу перший (основний) метод визначення митної вартості, на основі якого було визначено митну вартість, подано митну декларацію, а також всі документи, які підтверджують вартість транспортного засобу.

В графі "42" (ціна товару) декларації на перший товар визначено ціну 6000,00 фунтів стерлінгів. Митну вартість товару визначено за першим (1) методом, тобто за першим (основним), на підтвердження чого заповнено графу "43" митної декларації (а.с. 23).

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією № 25UA2060500065567U3 надано відповідачу такі документи:

– Контракт купівлі-продажу № 09-05/25 від 09.05.2025 із специфікацією до нього, викладеної в додатку № 1 (а.с. 28-30);

– Рахунок-фактура № 2025024 від 09.05.2025 (а.с. 24);

– Платіжна інструкція в іноземній валюті № 3 від 15.05.2025 (а.с. 26);

– Калькуляція транспортних витрат ТОВ "Рено Командор" від 24.06.2025 (а.с. 27);

– Технічний опис товару (а.с. 31);

– Митна декларація країни-відправлення № 25GB6Q50XQDQ01VAA8 від 19.06.2025 (а.с. 77).

За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів, митним органом прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товару № UA206050/2025/000023/2 від 24.06.2025, у якому збільшено вартість імпортованого товару до 11421,02 фунт стерлінг, замість заявлених декларантом 6000,00 фунтів стерлінгів (а.с. 76).

Так, у рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною, визначеною декларантом, у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості товару. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей у кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості – заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Перевірка поданих до митного оформлення документів здійснювалась візуально, із застосуванням інформаційних технологій. Декларантом не надано: висновок про вартість, підготовлений експертною організацією та товарно-транспорту накладну. Таким чином митницею не встановлено та не підтверджено додатковими документами належних відомостей у документах, що підтверджують всі складові митної вартості. Відповідно до вимог частини 6 статті 54 МКУ, неподання декларантом чи уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2, 3 статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 13.02.2025 № 25UA205140008960U1, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) товару (а.с. 76).

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 13.02.2025 № 25UA205140008960U1 на товар: "Напівпричіп самоскид трьохвісний, марка "STAS", модель S300CX, вантажопідйомність 32680 тонн, маса в разі максимального навантаження 39000,00 кг, бувший у вжитку, календарний рік виготовлення – 2014, модельний рік виготовлення – 2014. Країна виробник – Бельгія. Визначена митна вартість – 13333,00 євро / 11421,02 фунт стерлінг" (а.с. 78).

Враховуючи вказане вище, Івано-Франківська митниця Державної митної служби України за результатами розгляду поданої МД № 25UA206050006567U3 від 24.06.2025 та доданих до неї документів відмовила у митному оформленні (випуску) товару згідно Картки відмови в прийнятті митної декларації № UA206050/2025/000148, у якій також роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: задекларувати митну вартість згідно рішень про визначення митної вартості (а.с. 77).

Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митних декларацій та коригуванням митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту порушеного права шляхом скасування оскаржуваних рішень.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012).

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України (надалі, також – МК України), встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 МК України, митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Частиною першою статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з частинами 2-5 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах 2 та 3 цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як передбачено частинами 1-3, 6 та 7 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами 1-4 статті 57 МК України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Суд зазначає, що обов`язок доведення митної ціни товару покладено на позивача. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України заборонено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такі висновки відповідають правовій позиції в подібних правовідносинах, які викладені в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 № 820/8016/15, від 24.01.2019 № 820/636/17 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі № 21-127а15.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого транспортного засобу який ввозиться на територію України, а саме: трьохвісний напівпричіп самоскид, марки STAS, моделі S300CX, шассі № НОМЕР_1 , маса у разі максимального навантаження – 38000 кг, вантажопідйомність 32500 кг, календарний рік виготовлення – 2014, бувший у використанні, обладнаний тягово-зчепним пристроєм для зчеплення з сідлом автотягача. Пошкоджений згідно технічного опису, ціна транспортного засобу – 6000 фунтів стерлінгів. Відомості про вартість – 378360,00 грн, обмінний курс – 56,06 грн, та стосовно надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому, позиція відповідача полягає у тому, що при поданні декларації обраний метод визначення митної вартості не відповідає вимогам статті 57 МК України, а саме, позивачем обрано перший (основний) метод – за ціною договору (контракту), в той час, коли необхідно було застосовувати другорядний (резервний) метод.

Під час здійснення процедур митного контролю програмно-інформаційним модулем автоматичною системою аналізу і управління ризиками (АСАУР) за митною декларацією від 24.06.2025 року № 25UA206050006567U3 було згенеровано форми митного контролю за напрямком визначення митної вартості.

Як зазначалось судом, у частині 2 статті 53 МК України міститься вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Як було встановлено, декларантом разом із декларацією було подано ряд документів, зокрема: контракт купівлі-продажу № 09-05/25 від 09.05.2025 із специфікацією до нього, викладеної в додатку № 1 (а.с. 28-30), рахунок-фактура № 2025024 від 09.05.2025 (а.с. 24), платіжна інструкція в іноземній валюті № 3 від 15.05.2025 (а.с. 26), калькуляція транспортних витрат ТОВ "Рено Командор" від 24.06.2025 (а.с. 27), технічний опис товару (а.с. 31), митна декларація країни-відправлення № 25GB6Q50XQDQ01VAA8 від 19.06.2025 (а.с. 77). Однак, незважаючи на подані документи, відповідач висунув вимогу про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана, зокрема міжнародну товарно-транспортну накладну та висновок, виготовлений експертною організацією. Оскільки додаткових документів позивачем не було надано, відповідач визначив митну вартість товару за наявними у митниці документами про митне оформлення подібного (аналогічного) товару за митною декларацією від 13.02.2025 № 25UA205140008960U1 на рівні 13333,00 євро / 11421,02 фунт стерлінг.

Щодо посилань відповідача на необхідність надання висновку експертної організації, варто зазначити наступне:

Відповідно до частини 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, норми Митного кодексу України відносять аналізований судом та митним органом, висновок експерта, до додаткових документів, на основі яких може встановлюватися та підтверджуватися митна вартість товару. Суд звертає увагу, що наявність даного документа не є обов`язковою для митного оформлення товару, що підтверджується нормами статті 53 Митного кодексу України, з огляду на що, навіть у випадку наявності зауважень чи сумнівів щодо належності поданого митному органу висновку, мають братися до уваги всі подані заявником документи в їх цілісному аналізі.

Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є контракт та рахунок-фактура (інвойс), платіжна інструкція та інші документи.

З приводу доводів відповідача про неврахування наданого позивачем документу, що стосується понесення транспортних витрат, суд зазначає наступне.

09.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рено Командор" (покупець) і нерезидентом компанією Valco Commercials Ltd (Великобританія) (продавець), укладений зовнішньоекономічний договір № 09-05/25, згідно якого продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти товар і здійснити оплату за товар за умовами контракту, назва товару, кількість і ціна товару, зазначена у фактурах або специфікаціях, які додані до контракту, вартість контракту становить 6000,00 фунтів стерлінгів. Доставка товару буде здійснюватись на умовах FCA (Incoterms 2020) відповідно до фактур або специфікацій, які є невід`ємною частиною контракту. В подальшому, позивачем подавалася контролюючому органу митна декларація країни-відправлення № 25PL401010000HWCB2 від 09.04.2025, за змістом якого здійснюється експорт транспортного засобу – екскаватор колісний CATERPILLAR, модель М312, VIN код – НОМЕР_2 , рік випуску 2001, вага – 14100,00 кг. Загальна сума – 30000,00 злотих. Умови поставки – FCA PL.

За змістом калькуляції витрат по маршруту від 24.06.2025, вартість витрат на доставку придбаного транспортного засобу становить 42000,00 грн, зокрема вартість пального – 31500,00 грн, вартість оплати доріг – 6300,00 грн, вартість харчування – 4200,00 грн

Відповідно до змісту норм Incoterms 2010, FCA (Free Carrier) або Франко-перевізник, це режим, який зобов`язує продавця доставити товар до місця прийому його перевізником відповідно до умов договору (оплата експортних мит – обов`язок постачальника). Місце приймання товару визначається сторонами.

Суд зауважує, що за умовами контракту, поставка товару здійснюється на умовах FCA, що також відображено в поданій позивачем митній декларації.

При подані митної декларації, серед документів також долучено калькуляцію транспортних витрат ТОВ "Рено Командор", за якою вартість витрат на доставку придбаного транспортного засобу становить 42000,00 грн, зокрема вартість пального – 31500,00 грн, вартість оплати доріг – 6300,00 грн, вартість харчування – 4200,00 грн (а.с. 27).

Суд зауважує, що в долученій калькуляції зазначається, що вартість витрат стосується маршруту Belton, UK до пункту пропуску Шегині Медика. Аналогічні положення передбачені контрактом.

Таким чином, суд робить висновок про належне підтвердження позивачем розміру транспортних витрат.

Водночас, суд зауважує, що непідтвердження декларантом належними доказами понесення транспортних витрат не може слугувати самостійною та достатньою підставою для коригування митної вартості товару чи визначення митної вартості всього товару виходячи із іншого методу визначення вартості товару, ніж за ціною договору (контракту).

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на помилковість визначення митної вартості на основі другорядного (резервного) методу. Як було встановлено вище, декларантом від імені позивача було подано митну декларацію № 25UA206050006567U3 для митного оформлення придбаного позивачем транспортного засобу, який ввозиться на територію України, а саме: трьохвісний напівпричіп самоскид, марки STAS, моделі S300CX, шассі № НОМЕР_1 , маса у разі максимального навантаження – 38000 кг, вантажопідйомність 32500 кг, календарний рік виготовлення – 2014, бувший у використанні, обладнаний тягово-зчепним пристроєм для зчеплення з сідлом автотягача. Пошкоджений згідно технічного опису, ціна транспортного засобу – 6000 фунтів стерлінгів. Відомості про вартість – 378360,00 грн, обмінний курс – 56,06 грн.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини 3 статті 60 МК України, для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Відповідачем у прийнятому рішенні не враховано характеристик товару, зокрема не проведено порівняння характеристик товарів щодо їх розмірів, матеріалу виготовлення та інших аспектів, не враховано технічний стан порівнюваних транспортних засобів. Відповідачем не надано суду детальних розрахунків коригування вартості, з яких суд міг би визначити достовірність скоригованої митної вартості такого товару.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що метод визначення митної вартості за другорядним (резервним) було застосовано без врахування особливостей фізичних характеристик товару, який задекларовано позивачем, внаслідок чого скоригована сума митної вартості товару визначена ним помилково.

Щодо зазначеного у спірному рішенні твердження, що заявлена митна вартість товару не була належним чином підтверджена, в силу чого було застосовано визначення вартості за другорядним (резервним) методом, то суд зазначає наступне.

Як встановлено судом подані позивачем до митного оформлення документи щодо ціни товару не містили розбіжностей, оскільки згідно контракту купівлі-продажу № 09-05/25 від 09.05.2025 із специфікацією до нього, викладеної в додатку № 1, рахунку-фактури № 2025024 від 09.05.2025, платіжної інструкції в іноземній валюті № 3 від 15.05.2025 та митної декларації країни-відправлення № 25GB6Q50XQDQ01VAA8 від 19.06.2025, вартість транспортного засобу становить 6000,00 фунтів стерлінгів (а.с. 24, 26, 28-30, 32).

Митним органом не зазначено в чому полягала невідповідність заявленої митної вартості та необхідність подання додаткових документів.

На підтвердження заявленої митної вартості та фактичної сплати позивачем на користь свого контрагента коштів, як суду так і відповідачу надано платіжну інструкцію в іноземній валюті № 3 від 15.05.2025, яка підтверджує сплату позивачем грошових коштів в розмірі 6000,00 фунтів стерлінгів на користь продавця за контрактом купівлі-продажу № 09-05/25 від 09.05.2025 із специфікацією до нього, викладеної в додатку № 1 (а.с. 28-30).

Окрім цього, дана сума підтверджується митною декларацією країни-відправлення № 25GB6Q50XQDQ01VAA8 від 19.06.2025, яка була надана відповідачу разом із поданою митною декларацією (а.с. 77). Незважаючи на те, що значна маса інформації в такій декларації зазначена іноземною мовою, серед наявних цифрових даних та відомостей про позивача (RENO KOMANDOR), можна також зробити висновок про належність даної декларації до товарів, стосовно яких було подано митну декларацію. Суд вище зазначав про факультативність подання даного документа, тому, навіть невзяття його до уваги відповідачем не давало можливості зробити висновок про неможливість підтвердження вартості товару, оскільки в інших ключових для цього питання документах ціна товару була однаковою та взаємноузгодженою.

Суд звертає увагу, що зазначені документи містять усі необхідні реквізити, детальний опис транспортного засобу, який дає можливість ідентифікувати його, а також кількість та ціну товару та відповідають за назвою і змістом вимогам пунктів 1-4 частини 2 статті 53 МК України.

Отже, подані до митного оформлення документи підтверджують ціну придбання товару, не містять розбіжностей, а також дають можливість повністю ідентифікувати товар, за придбання якого були сплачені відповідні кошти.

Жодних обґрунтованих сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів відповідачем зазначено не було.

Також, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить даних щодо конкретної суми розбіжностей чи сумнівів. При цьому сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Суд також приймає до уваги позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи № 809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Так, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст поданих декларантом документів, в тому числі будь-яких відомостей про отримання від компетентних органів Великобританії інформації про невідповідність виданих нерезидентом документів вимогам нормативно-правових актів.

В даному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Проте всупереч вимогам вищенаведеної норми, рішення про коригування митної вартості товарів не містять такої інформації, що не дає підстав вважати їх обґрунтованими та мотивованими у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних товарів (як підставу незастосування методу за ціною договору щодо ідентичних товарів), а навести цінову інформацію з бази даних про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МКУ, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.

Таким чином, при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Верховний Суд у своїй постанові від 02.07.2020 у справі № 804/2061/17 (провадження № К/9901/2090/18 зазначив: "…Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2017/000010/1 від 25.02.2017 року, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2ст. 55 Митного кодексу України.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган…".

Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано митну вартість, яка визначена ним у розмірі 13333,00 євро / 11421,02 фунт стерлінгів. Крім того, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. У свою чергу, декларант позивача надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Суд також враховує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої декларантом позивача митної вартості товару, тому рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам МК України і підлягає скасуванню.

Слід зазначити, що частиною 1 статті 256 МК України передбачено, що відмова у митному оформленні – це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами 2, 3 статті 256 МК України у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Зважаючи на вищевикладені висновки суду щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів, то сформована на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, також є протиправною та підлягає скасуванню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, № 303-A, пункт 29).

Крім того, згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про повне обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню повністю.

Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 4844,80 грн згідно квитанції до платіжної інструкції № 1324 від 08.09.2025 (а.с. 9).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 01.01.2025 складає 3028,00 гривень.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлюються ставки судового збору, зокрема, відповідно підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 зазначеного Закону за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову за даним договором становить 85255,70 гривні. Суд зазначає, що дана ціна позову складається із сум митних платежів, сплачених надміру внаслідок коригування митної вартості товару.

Зважаючи на це, сума судового збору, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України про судовий збір", становила:

85255,70 * 1,5% = 1278,84 грн

Оскільки, розмір судового збору становить менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то розмір судового збору, який підлягає сплаті позивачем за подання даної позовної заяви становить 3028,00 грн, відповідно до встановленого нижньої межі розміру судового збору, з огляду на що позивачем здійснено переплату судового збору.

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн, відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Інші витрати, питання про розподіл яких може бути вирішено судом, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару Івано-Франківської митниці Державної митної служби України № UA206050/2025/000023/2 від 24.06.2025 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України № UA206050/2025/000148 від 24.06.2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, буд. 159, м. Івано-Франківськ, 76005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рено Командор" (код ЄДРПОУ 34672388, вул. Б. Хмельницького, буд. 109-Б, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77311) сплачений судовий збір, що становить 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 (нуль) копійок.

Копію рішення надіслати учасникам справи через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Рено Командор" (код ЄДРПОУ 34672388, вул. Б. Хмельницького, буд. 109-Б, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77311);

відповідач – Івано-Франківська митниця Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, буд. 159, м. Івано-Франківськ, 76005).

Суддя Главач І.А.