Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №280/4790/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 вересня 2026 року Справа № 280/4790/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Виконавчого комітету Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій від 15.04.2026 №84301239 державного реєстратора прав на нерухоме майно Лань Вадима Сергійовича Виконавчого комітету Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області;

зобов`язати Виконавчий комітет Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області (ЄДРПОУ 04352523) здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі заяви від 10.04.2026 за реєстраційним номером 72473691 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

понесені судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивачу, на праві спільної сумісної власності, належить частка майна, а саме квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що 10.04.2026 звернувся до відповідача із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно, однак, державний реєстратор прийняв рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій з посиланням на відсутність підтвердження відомості про проведення до 01.01.2013 державної реєстрації права власності за спадкоємцем в органі, який відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення такого права, здійснював оформлення та/або реєстрацію прав на нерухоме майно, що на думку позивача є протиправним, оскільки надані позивачем документи підтверджують право власності позивача на квартиру та містять усю необхідну інформацію та всі обов`язкові реквізити. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 25.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Протягом строків, встановлених ч.1 ст.261 КАС України, відзив не подано.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 27.08.2026 судом витребувано у представника ОСОБА_1 , адвоката Харькова Віталія Олександровича докази по справі, а саме оригінал технічного паспорту на квартиру для огляду судом.

01.09.2026 представником позивача надано документи на виконання ухвали від 27.08.2026.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на праві спільної (часткової) власності належить квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_2 від 08.08.1999.

10.04.2026 ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер заяви № 72473691).

15.04.2026 державним реєстратором прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №84301239 з таких підстав: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Крім того, зазначено, що сканована копія поданого договору не містить відмітки (печатки)про його реєстрацію в бюро технічної інвентаризації, яке відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення права, здійснювало оформлення та/або реєстрацію права на нерухоме майно.

Покликаючись на протиправність рішення відповідача, позивач звернувся із вказаною позовною заявою до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон №1952-IV).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України № 1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч .4 ст. 3 Закону № 1952-IV).

За правилом абз. 4 ч. 5 ст. 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 6 Закону № 1952-IV визначено, що суб`єктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) які набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Частиною 3 ст. 10 Закону № 1952-IV врегульовано, що державний реєстратор: 1)встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 ст. 18 Закону № 1952-IV).

Пунктом 1 ст. 20 Закону № 1952-IV визначено, що заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).

Порядок зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав врегульовано нормами ст. 23 Закону № 1952-IV.

Так, розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках (ч. 1):

1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством;

2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника (ч. 2).

Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви. Перебіг строку державної реєстрації прав продовжується з моменту усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду, з урахуванням часу, що минув до його зупинення (ч. 3).

Рішення повинно містити вичерпний перелік підстав для зупинення розгляду заяви. Державний реєстратор не має права вимагати від заявника надання інших документів, крім тих, відсутність яких стала підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, якщо інше не випливає з документів, що надані додатково (ч. 4).

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Відповідно до п. 23 Порядку № 1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Отже, система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013. До цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.

Тобто до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.

Після 2013 року при проведенні будь-яких операцій з такою нерухомістю потрібно, щоб записи про право власності були спочатку перенесені в Реєстр, який існує в електронному вигляді.

При цьому, державний реєстратор при перенесенні даних в Реєстр має перевірити факт державної реєстрації права власності за наданими документами тим чи іншим органом БТІ.

За приписами п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону №1952-IV державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації.

Частиною 5 ст. 23 Закону №1952-IV передбачено, що у разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 24 Закону №1952-IV установлено, що підставою для відмови в державній реєстрації прав, серед іншого, є те, що після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху.

При цьому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження заявленого права позивачем було подано, зокрема, свідоцтво про право власності №5318 від 08.08.1999 видане ОП ЗАЕС НАЕК «Енергоатом», технічний паспорт.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що заявлене позивачем право виникло до 01.01.2013 року, а тому державний реєстратор мав обов`язок перевірити відомості щодо реєстрації такого права за даними органу, який до запровадження Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснював оформлення та/або реєстрацію прав на відповідний об`єкт.

Втім, під час розгляду справи, судом встановлено, що надані позивачем документи не містять відмітки (печатки) про реєстрацію в бюро технічної інвентаризації, яке відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення права, здійснювало оформлення та/або реєстрацію права на нерухоме майно.

Таким чином державний реєстратор фактично був позбавлений можливості перевірити відомості щодо речового права, яке виникло до 01.01.2013 року, у порядку, передбаченому пунктом 3 частини третьої статті 10 Закону №1952-IV.

Суд зауважує, що така перевірка спрямована, зокрема, на забезпечення об`єктивності, достовірності та повноти відомостей Державного реєстру прав, а також на перевірку відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 27 Закону №1952-IV державна реєстрація права власності може проводитися, зокрема, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 01.01.2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката. Водночас наведена норма не скасовує обов`язку державного реєстратора здійснити перевірку поданих документів та відомостей, передбачену статтею 10 Закону №1952-IV, і не надає підстав для внесення відомостей до Державного реєстру прав без дотримання процедури державної реєстрації.

Суд також зазначає, що у разі неможливості підтвердити державну реєстрацію права власності на паперових носіях БТІ особа не позбавлена права на судовий захист свого речового права іншим належним способом.

Зокрема, пунктом 9 частини першої статті 27 Закону №1952-IV передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Водночас у межах цієї адміністративної справи предметом судового розгляду є не встановлення чи визнання права власності позивача на квартиру, а правомірність рішення державного реєстратора про відмову в проведенні реєстраційних дій.

Доказів того, що на час прийняття рішення від 15.04.2026 №84301239 у державного реєстратора були наявні всі необхідні відомості для проведення державної реєстрації права власності позивача, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд приходить до висновку, що рішення відповідача від 15.04.2026 року №84301239 про відмову в проведенні реєстраційних дій прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Законом №1952-IV, є обґрунтованим та пропорційним, а тому підстави для його скасування відсутні.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області (72002, Запорізька область, Василівський район, смт. Михайлівка, вул. Центральна, буд.36, код ЄДРПОУ 04352523) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова