Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №260/3004/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 вересня 2026 рокум. Ужгород№ 260/3004/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Плеханова З.Б. розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), яким просить:

- Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати індексації – різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 10.07.2020 року щомісячно.

- Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію – різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 10.07.2020 року включно у розмірі 3845,15 грн. щомісячно, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року N 1078 з урахуванням фактично виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

- Визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати індексації – різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 10.07.2020 року по 14.06.2026 року щомісячно.

- Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію – різницю грошового забезпечення за період з 10.07.2020 року по 14.06.2026 року включно у розмірі 3845,15 грн. щомісячно, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року N 1078 з урахуванням фактично виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходила військову службу в Державній прикордонній службі України. Разом з тим, відповідачами за період проходження служби не було повідомлено позивача про виплати, та їх правову природу. На звернення позивача з метою з`ясування правильності нарахування окремих виплат під час проходження військової служби а також під час здійснення остаточного розрахунку відповідачами було надано архівні відомості грошового забезпечення.

Із вказаних Архівних відомостей грошового забезпечення встановлено, що під час проходження військової служби, окремі складові грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 03.08.2016 року по 14.06.2025 року проведена з порушенням Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, що призвело до порушення майнових прав Позивача, оскільки виплата індексації проведена у меншому розмірі ніж визначено у законодавстві.

08 травня 2026 року ухвалою ЗОАС відкрито спрощене позовне провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позов та докази, які в нього є в термін протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали.

22 травня 2026 року від військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) до суду надійшов відзив, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити. Зазначив, що військова служба є особливим видом публічної служби, у зв`язку з чим правовідносини щодо її проходження та грошового забезпечення військовослужбовців регулюються насамперед спеціальним законодавством, зокрема Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» та «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». При цьому, відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII, грошове забезпечення військовослужбовців складається з основних та додаткових його видів, визначається залежно від посади, військового звання, умов та тривалості служби і виплачується у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Щодо індексації грошового забезпечення відповідач послався на положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078, зазначивши, що з липня по грудень 2022 року індексація позивачу нараховувалась із застосуванням базового місяця березня 2018 року. Водночас у 2023 році, у зв`язку із зупиненням дії Закону № 1282-XII відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась. З 2024 року її нарахування було відновлено, однак, за позицією відповідача, індексація могла проводитися лише після перевищення індексом споживчих цін установленого порогу у 103 %, у зв`язку з чим така виплата була здійснена з серпня 2024 року.

Крім того, відповідач зазначив, що у 2025 та 2026 роках індекс споживчих цін не досяг рівня, необхідного для перевищення 103-відсоткового порогу індексації, а тому підстав для нарахування позивачу індексації за відповідні періоди, а також за січень-липень 2024 року, немає. З огляду на це НОМЕР_2 прикордонний загін дійшов висновку, що позивач не довів порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та просив суд прийняти відзив і відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

25 травня 2026 року від військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнає у повному обсязі та вважає їх безпідставними. Зазначив, що останнім днем проходження військової служби позивачки у Національній академії є 06.06.2020, що підтверджується довідкою про проходження нею служби, а тому вимога про перерахунок індексації грошового забезпечення за період з 07.06.2020 по 10.07.2020 є необґрунтованою. Водночас відповідач послався на положення статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, зазначивши, що індексація грошового забезпечення є державною гарантією та проводиться у разі перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у 103 відсотки.

Щодо визначення суми індексації відповідач зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 було змінено систему грошового забезпечення військовослужбовців, а у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів. У зв`язку з цим, на думку відповідача, відповідно до абзаців третього, четвертого та шостого пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації з березня 2018 року мала визначатися з урахуванням розміру підвищення грошового доходу, а в подальшому збільшуватися у разі перевищення індексом споживчих цін встановленого порогу. При цьому відповідач послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.11.2022 у справі № 120/12718/21-а, та вказав, що у період з березня по листопад 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103 відсотки.

З огляду на викладене відповідач вважав відсутніми підстави для перерахунку та виплати позивачці індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 10.07.2020, визначеної з урахуванням розміру підвищення її грошового доходу у березні 2018 року. У зв`язку з цим ІНФОРМАЦІЯ_3 суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обставини встановлені судом

ОСОБА_1 у період з 03.08.2016 по 14.06.2025 проходила військову службу в органах та підрозділах Державної прикордонної служби України. Зокрема, у період з 03.08.2016 по 06.06.2020 позивачка проходила військову службу та перебувала на грошовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), а з 10.07.2020 по 14.06.2025 - у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ). Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 19.06.2025 №863-ОС позивача з 14.06.2025 вибуло у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

У квітні 2026 року позивач звернулася до відповідачів з адвокатськими запитами щодо нарахування та виплати їй окремих складових грошового забезпечення за час проходження військової служби. У відповідь ІНФОРМАЦІЯ_2 надала лист від 22.04.2026 №09.01/4980-26-Вих, а НОМЕР_2 прикордонний загін – лист від 22.04.2026 №09/5297-26-Вих, до яких було долучено відомості щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивача.

З наданих сторонами документів судом встановлено, що у лютому 2018 року розмір грошового забезпечення позивача становив 312,00 грн., у тому числі посадовий оклад курсанта – 208,00 грн. та підвищений посадовий оклад – 104,00 грн., а у березні 2018 року – 930,00 грн., у тому числі посадовий оклад курсанта – 620,00 грн. та підвищений посадовий оклад – 310,00 грн. Таким чином, різниця між розміром зазначених складових грошового забезпечення за березень та лютий 2018 року становила 618,00 грн.

Позивач вважає, що під час нарахування та виплати їй індексації грошового забезпечення відповідачами не було належним чином визначено суму індексації-різниці, право на яку, на її думку, виникло у березні 2018 року. Зокрема, позивач виходить із того, що сума можливої індексації за березень 2018 року становила 4463,15 грн., а з урахуванням підвищення грошового доходу на 618,00 грн. розмір індексації-різниці мав становити 3845,15 грн. щомісячно.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо нарахування (нарахування у меншому розмірі) та виплати індексації грошового забезпечення в належному розмірі, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Щодо нарахування та виплати позивачці за період з 01 березня 2018 року по 14 червня 2025 року індексації грошового забезпечення у вигляді індексації-різниці, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Час проходження військової служби є страховим стажем, стажем роботи, стажем роботи за спеціальністю, а також стажем державної служби.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до частин 1-4 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з абзацом 2 частини 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 2 Закону України №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до статті 4 Закону України №1282-XII індексація грошових доходів громадян проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотки.

За змістом статті 6 Закону України №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи громадян підлягають індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Отже, індексація грошового забезпечення військовослужбовців є державною соціальною гарантією, яка має обов`язковий характер, а її проведення не залежить від наявності відповідного фінансування у кошторисі державного органу.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Пунктом 1-1 Порядку №1078 передбачено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з інфляцією здійснюється з урахуванням індексу споживчих цін.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Згідно з пунктом 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій, стипендій та інших грошових доходів громадян значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбулося підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація доходів, які перевищують прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, провадиться виходячи з частини доходу, що не перевищує такий прожитковий мінімум.

Абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку №1078 визначено особливості проведення індексації у місяці підвищення грошових доходів.

Так, якщо розмір підвищення грошового доходу у місяці його підвищення перевищує суму індексації, яка склалася у відповідному місяці, індексація у цьому місяці не проводиться. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу.

При цьому у разі підвищення грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифної ставки (окладу) розмір індексації у місяці підвищення доходу не зменшується.

Отже, з аналізу положень пункту 5 Порядку №1078 вбачається, що у місяці підвищення грошового доходу необхідно порівняти розмір такого підвищення із сумою індексації, яка могла бути нарахована у відповідному місяці. У випадку, коли розмір підвищення грошового доходу є меншим за суму індексації, належної до виплати, особі має бути виплачена різниця між цими сумами.

У подальшому така сума індексації-різниці зберігається до наступного підвищення тарифних ставок (окладів), за якого сума підвищення доходу не перевищить суму індексації, що склалася на відповідний місяць.

Такий підхід до визначення розміру індексації у місяці підвищення грошового доходу відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 12.04.2023 у справі №420/6982/21, а також у постанові у справі №400/3826/21, відповідно до яких для визначення розміру індексації-різниці необхідно встановити розмір підвищення доходу працівника у відповідному місяці та порівняти його із сумою індексації, яка могла бути нарахована у цьому місяці.

Таким чином, для визначення права позивача на індексацію-різницю з березня 2018 року необхідно встановити розмір підвищення її грошового доходу у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року та розмір індексації, яка могла бути нарахована у березні 2018 року.

Як встановлено судом з матеріалів справи, відповідно до архівної довідки про складові грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року їй було виплачено грошове забезпечення у розмірі 312,00 грн., з яких посадовий оклад становив 208,00 грн., а підвищення посадового окладу – 104,00 грн.

У березні 2018 року розмір відповідних складових грошового забезпечення позивача становив 930,00 грн., з яких посадовий оклад – 620,00 грн., підвищення посадового окладу – 310,00 грн.

Таким чином, розмір підвищення грошового доходу позивачки у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року становить:

930,00 грн. – 312,00 грн. = 618,00 грн.

Отже, розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року становив 618,00 грн.

Разом з тим, для визначення суми індексації, яка мала бути нарахована у березні 2018 року, необхідно врахувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на березень 2018 року, та величину приросту індексу споживчих цін.

У березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн., а величина приросту індексу споживчих цін становила 253,30 відсотка.

Відповідно сума індексації, яка могла бути нарахована позивачці у березні 2018 року, становить:

1762,00 грн. Ч 253,30 % / 100 = 4463,15 грн.

Таким чином, у березні 2018 року сума можливої індексації грошового забезпечення позивачки становила 4463,15 грн., тоді як розмір підвищення її грошового доходу у цьому місяці становив 618,00 грн.

Оскільки розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року був меншим за суму індексації, яка могла бути їй нарахована у цьому місяці, відповідно до пункту 5 Порядку №1078 позивачу належала до виплати сума індексації-різниці, яка визначається як:

4463,15 грн. – 618,00 грн. = 3845,15 грн.

Отже, починаючи з березня 2018 року позивач мала право на виплату індексації-різниці у розмірі 3845,15 грн. до наступного підвищення тарифних ставок (окладів), за результатами якого розмір підвищення грошового доходу перевищив би суму індексації, що склалася на відповідний місяць.

При цьому суд враховує, що позивач проходила військову службу в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького та НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України, у зв`язку з чим обов`язок щодо належного нарахування та виплати їй грошового забезпечення, у тому числі його індексації, покладається на відповідного суб`єкта у межах періоду проходження позивачем військової служби у відповідному військовому формуванні.

Як убачається з матеріалів справи, позивач у період з 03.08.2016 по 06.06.2020 проходила військову службу в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, а з 10.07.2020 по 14.06.2025 – у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.

Таким чином, при вирішенні питання щодо належного відповідача та періоду, за який на позивачку поширюється обов`язок відповідного військового формування щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, суд виходить із фактично встановлених матеріалами справи обставин проходження позивачем військової служби.

Суд також враховує, що індексація грошового забезпечення є складовою державних соціальних гарантій та підлягає виплаті військовослужбовцю за наявності передбачених законом підстав. Невиплата або неналежне нарахування відповідних сум не може бути обґрунтована лише відсутністю бюджетних асигнувань чи особливостями фінансування відповідного державного органу.

Відтак, у разі встановлення судом факту ненарахування та невиплати позивачу належної суми індексації-різниці, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний здійснити її нарахування та виплату за відповідний період з урахуванням вимог Закону України №1282-XII та Порядку №1078.

Крім того, суд враховує, що у період з січня по грудень 2023 року індексація грошового забезпечення не підлягає нарахуванню та виплаті позивачу, оскільки відповідно до пункту 3 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року №2710-ІХ було зупинено на 2023 рік дію Закону №1282-ХІІ.

Таким чином, суд встановив, що за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 14 червня 2025 року сума індексації грошового забезпечення з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 мала виплачуватися позивачу в розмірі 4463,15 грн. щомісяця. Таким чином, з урахуванням практики Верховного Суду щодо повноважень суду самостійно здійснювати розрахунки сум індексації, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідачів нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення в сумі 3845,15 грн. щомісячно за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року; 01 січня 2024 року по 14 червня 2025 року (день виключення зі списків особового складу).

Щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, слід зазначити, що аналіз пунктів 2-3 Порядку №44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату, відповідно до вимог Закону №1282-ХІІ.

Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання, суд констатує, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постанові від 08 травня 2025 року у справі №380/6610/24.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати індексації – різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 06.06.2020 року щомісячно.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію – різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 06.06.2020 року включно у розмірі 3845,15 грн. щомісячно, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 з урахуванням фактично виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

4. Визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати індексації – різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 10.07.2020 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 14.06.2025 року щомісячно.

5. Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію – різницю грошового забезпечення за період з 10.07.2020 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 14.06.2025 року включно у розмірі 3845,15 грн. щомісячно, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 з урахуванням фактично виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його виготовлення в повному обсязі до Восьмого апеляційного адмінсуду.

СуддяЗ.Б.Плеханова