Суд: Житомирський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 07 вересня 2026 р.
Справа: №240/21563/25
Суддя: Липа Володимир Анатолійович
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/21563/25
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
I. Стислий зміст позовних вимог та аргументів позивача
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить:
1) визнати протиправними рішення та дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо неврахування стажу роботи позивача з 07 грудня 1976 року по 18 грудня 1978 року головним бухгалтером колгоспу «Шлях до Комунізму»;
2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 раніше призначеної з 01 березня 2023 року пенсії з врахуванням стажу роботи з 07 грудня 1976 року по 18 грудня 1978 року головним бухгалтером колгоспу «Шлях до Комунізму» та виплатити суму донарахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що перебуває на обліку в територіальному органі Пенсійного фонду України та отримував пенсію по інвалідності другої групи відповідно до Закону України «Про державну службу». З 01 березня 2023 року відповідач без його заяви перевів його на отримання пенсії по інвалідності другої групи за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV у зв`язку з тим, що розмір пенсії за цим Законом був більшим.
Ознайомившись із розрахунком стажу форми РС-право, надісланим листом від 01 липня 2025 року № 0600-0202-8/57764, позивач виявив, що пенсійний орган не включив до його страхового стажу період роботи на посаді головного бухгалтера колгоспу «Шлях до Комунізму». Позивач наголошує, що вказаний період підтверджується належними записами у його трудовій книжці робітника і службовця, де зазначено про прийняття на роботу та звільнення за власним бажанням на підставі відповідних рішень. Позивач стверджує, що виконував роботу на підставі трудового договору як фахівець, членства в колгоспі не набував, а тому вимога відповідача про надання довідок щодо трудоднів або вихододнів суперечить частині першій статті 56 і статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
II. Позиція відповідача та клопотання про поновлення процесуального строку
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у позові у повному обсязі.
Відповідач підтверджує факт переведення позивача з 01 березня 2023 року з пенсії по інвалідності за Законом України «Про державну службу» на пенсію по інвалідності другої групи в розмірі 90 відсотків пенсії за віком відповідно до пункту 4-7 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.
Заперечуючи проти зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача у колгоспі «Шлях до Комунізму» з 07 жовтня 1976 року по 18 грудня 1978 року, відповідач посилається на норми частини другої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та положення постанови Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310 «Про трудові книжки колгоспників». Пенсійний орган стверджує, що трудова діяльність у колгоспі має підтверджуватися трудовою книжкою колгоспника або довідками про виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві. Оскільки в матеріалах пенсійної справи відсутні дані про кількість відпрацьованих вихододнів чи трудоднів на посаді головного бухгалтера у колгоспі «Шлях до Комунізму», відповідач вважає свої дії щодо неврахування зазначеного періоду законними.
Разом із відзивом відповідач заявив клопотання про поновлення строку на подання відзиву, мотивуючи його дією воєнного стану, оголошеннями повітряних тривог у місті Житомирі та значним навантаженням на працівників управління. Враховуючи гарантії доступу до правосуддя та засади змагальності сторін, суд визнає наведені відповідачем причини поважними та поновлює процесуальний строк для подання відзиву.
III. Процесуальні дії суду та вирішення заяви про вступ третьої особи
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
IV. Фактичні обставини, встановлені судом
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи та надані копії пенсійної справи, суд встановив такі фактичні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю другої групи безстроково, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 та довідкою до акта огляду МСЕК серії 10ААВ № 822080.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та до 01 березня 2023 року отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу».
Пунктом 4-7 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV передбачено, що особам, пенсії яким призначені відповідно до Закону України «Про державну службу», розмір яких з урахуванням перерахунку буде більший за нормами цього Закону, проводиться автоматичне переведення пенсії без звернення особи за матеріалами пенсійної справи.
На виконання зазначеної норми рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 28 лютого 2023 року № 918090142479 позивача з 01 березня 2023 року переведено на пенсію по інвалідності другої групи за нормами Закону № 1058-IV у розмірі 90 відсотків пенсії за віком.
При здійсненні цього переведення та розрахунку страхового стажу пенсійний орган зарахував позивачу стаж тривалістю 41 рік 3 місяці 29 днів, визначивши коефіцієнт стажу 0,41250, і призначив пенсію в сумі 8451,71 грн.
У подальшому під час масового перерахунку пенсії з 01 березня 2024 року стаж позивача визначено тривалістю 43 роки 6 місяців 0 днів з коефіцієнтом 0,43500 та доплатою за понаднормовий стаж за 8 років, що підтверджується розрахунком пенсії від 25 лютого 2024 року.
З наданої копії форми РС-право за особовим рахунком позивача № НОМЕР_2 судом встановлено, що органом Пенсійного фонду враховано період роботи до 06 жовтня 1976 року, а наступним зарахованим періодом є робота з 27 грудня 1978 року. Тобто період з 07 жовтня 1976 року по 18 грудня 1978 року повністю виключено з розрахунку страхового стажу позивача.
Як вбачається з дослідженої судом копії трудової книжки робітника і службовця серії НОМЕР_3 , заповненої 25 квітня 1976 року на ім`я ОСОБА_1 :
- під порядковим номером 4 міститься запис від 07 жовтня 1976 року: «Прийнятий на посаду головного бухгалтера колгоспу «Шлях до Комунізму». Підстава: Протокол № 17 від 07.10.1976 року»;
- під порядковим номером 5 міститься запис від 18 грудня 1978 року: «Звільнений з посади головного бухгалтера за власним бажанням. Підстава: Протокол № 26 від 18.12.1978 року колгоспу «Шлях до Комунізму» Коростишівського району Житомирської області».
Ці записи засвідчені підписами відповідальних посадових осіб та чітким відбитком печатки колгоспу «Шлях до Комунізму». Жодних підчисток, неоговорених виправлень або сумнівних позначок у трудовій книжці немає.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 01 липня 2025 року № 0600-0202-8/57764 позивачу надано інформацію про розрахунок стажу та розмір пенсії, з якого слідує, що спірний період роботи не врахований до страхового стажу через ненадання довідок про трудову участь у колгоспі.
V. Мотиви та нормативно-правове обґрунтування висновків суду
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується положеннями законодавства України та висновками Верховного Суду.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV страховий стаж є періодом, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За правилом частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Спірний період роботи позивача припадає на 1976-1978 роки, тобто мав місце до набрання чинності Законом № 1058-IV та запровадження персоніфікованого обліку, тому порядок його зарахування визначається положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Аналіз цієї норми свідчить про те, що законодавцем встановлено два самостійні правові режими набуття трудового стажу: робота за трудовим договором та робота на підставі членства в колгоспі.
Частина друга статті 56 Закону № 1788-XII встановлює, що при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Суд звертає увагу, що особливий порядок обчислення стажу за фактичною тривалістю вихододнів, визначений частиною другою статті 56 Закону № 1788-XII, поширюється виключно на осіб, які були членами колгоспу, що прямо закріплено у диспозиції цієї статті.
Порядок обліку праці членів колгоспу визначався Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310. Згідно з пунктами 1, 2, 5 цих Основних положень саме трудова книжка колгоспника була основним документом про діяльність члена колгоспу, і саме до неї вносилися розділи про членство в колгоспі та трудову участь у громадському господарстві з фіксацією встановленого річного мінімуму.
Натомість правовий статус спеціалістів та працівників, які працювали у сільськогосподарських підприємствах і колгоспах за трудовим договором без набуття членства в колгоспі, регулювався загальними нормами трудового законодавства (КЗпП УРСР). На таких працівників велася типова трудова книжка робітника і службовця за постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців». Наймані спеціалісти отримували гарантовану заробітну плату (посадовий оклад), підлягали державному соціальному страхуванню, і річний мінімум трудової участі у вихододнях для них статутом колгоспу не встановлювався.
Як встановлено судом під час дослідження копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , вона є саме трудовою книжкою робітника і службовця, а не трудовою книжкою колгоспника. Позивач був прийнятий на посаду головного бухгалтера колгоспу на підставі протоколу засідання правління та звільнений за власним бажанням відповідно до вимог законодавства про працю. Відповідач не надав жодних доказів того, що позивач приймався загальними зборами у члени колгоспу.
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, імперативно встановлено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Довідки підприємств, архівні довідки та інші документи витребовуються виключно за відсутності трудової книжки або за відсутності в ній відповідних записів чи наявності виправлень.
Трудова книжка позивача містить належні, чіткі та послідовні записи про роботу головним бухгалтером колгоспу «Шлях до Комунізму» у період з 07 жовтня 1976 року по 18 грудня 1978 року. За таких обставин вимога відповідача про надання додаткових довідок щодо вихододнів є безпідставною.
Правові висновки Верховного Суду та застосування практики ЄСПЛ
Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 12 червня 2024 року у справі № 120/2366/21-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду підтвердив, що обов`язок підтвердження виконання річного мінімуму трудової участі стосується виключно членів колгоспу, трудова діяльність яких фіксувалася у трудових книжках колгоспника відповідно до Основних положень № 310.
У постановах від 27 лютого 2026 року у справі № 620/14565/24, від 20 січня 2026 року у справі № 460/6126/24 та від 31 січня 2025 року у справі № 120/8471/23 Верховний Суд вказав, що на підставі частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до трудового стажу зараховується робота за трудовим договором незалежно від форм власності підприємства чи кооперативу, а трудова книжка є первинним і самодостатнім доказом набутого стажу.
Верховний Суд у своїх постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 677/277/17, від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 та від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а сформував сталу правову позицію:
«Відповідальність за можливі помилки або неточності ведення документації не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу. Недотримання правил ведення кадрової документації може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила порушення, а не для громадянина, і не може впливати на його особисті права».
Крім того, у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19 Верховний Суд зазначив, що перекладання обов`язку доказування та надання додаткових первинних відомостей на позивача є неприйнятним, а неможливість пенсійного органу скористатися правом на проведення самостійної перевірки відомостей не може бути підставою для обмеження прав пенсіонера.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, пункти 70, 71) підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Державні органи повинні діяти своєчасно, у належний спосіб і бути максимально послідовними. Тягар виправлення помилок або неповноти інформації не повинен покладатися на приватних осіб, а ризик будь-якої помилки органу влади має нести сама держава.
У справі «Москаль проти Польщі» (рішення від 15 вересня 2009 року, заява № 10373/05, пункти 73-76) та у справі «Сук проти України» (рішення від 10 березня 2011 року, заява № 10972/05) Європейський суд з прав людини визнав, що право на отримання пенсійних виплат є майновим інтересом, що підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Органи пенсійного забезпечення зобов`язані дотримуватися принципу пропорційності та не накладати на людину непропорційний тягар внаслідок формальних сумнівів щодо архівних відомостей.
Щодо правильного визначення спірного періоду та виходу за межі позовних вимог.
Суд звертає увагу, що у позовній заяві позивач зазначив дату початку спірного періоду як 07 грудня 1976 року («з 07.12.1976 року по 18.12.1978 року»).
Водночас запис № 4 у трудовій книжці позивача містить дату «07.10.1976» (07 жовтня 1976 року). Саме період з 07 жовтня 1976 року по 18 грудня 1978 року за посадою головного бухгалтера колгоспу досліджувався пенсійним органом і прямо зазначений відповідачем у тексті відзиву на позовну заяву.
Таким чином, зазначення позивачем дати 07 грудня 1976 року є технічною опискою у найменуванні місяця.
Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Оскільки фактично порушення прав позивача полягає у невизнанні всього безперервного періоду роботи головним бухгалтером за записом № 4 трудової книжки з 07 жовтня 1976 року по 18 грудня 1978 року, для повного та належного захисту порушеного конституційного права позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та захистити право позивача щодо періоду з 07 жовтня 1976 року по 18 грудня 1978 року.
Щодо моменту перерахунку пенсії.
Відповідно до частини першої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
З матеріалів справи встановлено, що переведення ОСОБА_1 на норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відбулося рішенням відповідача з 01 березня 2023 року на підставі пункту 4-7 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV. Саме при первинному визначенні стажу за цим Законом відповідач протиправно не включив період роботи з 07 жовтня 1976 року по 18 грудня 1978 року. Отже, перерахунок пенсії з урахуванням відновленого стажу має бути проведений саме з дати переведення на цей вид пенсії, тобто з 01 березня 2023 року, з виплатою відповідної різниці між належними та виплаченими сумами.
За частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач цей процесуальний обов`язок не виконав і правомірності виключення спірного періоду з трудової книжки позивача не довів. Відтак позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
VI. Розподіл судових витрат
Позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи і згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору. Судовий збір при поданні позову не сплачувався. Доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, тому розподіл судових витрат за статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,м. Житомир,Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 07 жовтня 1976 року по 18 грудня 1978 року на посаді головного бухгалтера колгоспу «Шлях до Комунізму».
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 07 жовтня 1976 року по 18 грудня 1978 року на посаді головного бухгалтера колгоспу «Шлях до Комунізму».
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01 березня 2023 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням у страховому стажі періоду роботи з 07 жовтня 1976 року по 18 грудня 1978 року на посаді головного бухгалтера колгоспу «Шлях до Комунізму», з виплатою різниці між нарахованими та фактично отриманими сумами пенсії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Липа
08.09.26
Оригінал: reyestr.court.gov.ua