Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №240/19183/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/19183/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

I. Стислий зміст позовних вимог та позиція позивача

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період із березня 2024 року по серпень 2024 року;

2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 за період із березня 2024 року по серпень 2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 НГУ з 10 березня 2023 року по 04 липня 2025 року та був виключений зі списків особового складу частини у зв`язку зі звільненням у запас за сімейними обставинами. За твердженням позивача, упродовж березня–серпня 2024 року він щоденно залучався до виконання службових та спеціальних завдань, проте відповідач нарахував та виплатив додаткову винагороду в неповному обсязі: у березні 2024 року – 12 413,80 грн, у квітні – 14 516,13 грн, у травні – 15 000,00 грн, у червні – 3 870,97 грн, у липні – 15 000,00 грн, у серпні – 21 290,32 грн, хоча за подальші місяці (вересень–листопад 2024 року) виплата здійснювалася у повному обсязі по 30 000,00 грн на місяць. Позивач вважає, що сам факт проходження військової служби та повсякденного залучення до завдань за умов воєнного стану дає йому право на щомісячне отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн у повному обсязі, а виплата винагороди лише за окремі дні є протиправною бездіяльністю відповідача.

II. Позиція відповідача та заперечення проти позову

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Військова частина НОМЕР_1 зазначила, що відповідно до пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 729 «Деякі питання виплати військовослужбовцям Національної гвардії України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168», додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн виплачується військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Виплата здійснюється на підставі наказів командира військової частини за рапортами командирів відповідних підрозділів. За наказами командира військової частини НОМЕР_1 від 08 квітня 2024 року № 187, від 06 травня 2024 року № 227, від 05 липня 2024 року № 344, від 08 липня 2024 року № 349, від 06 серпня 2024 року № 399 та від 09 вересня 2024 року № 451 солдату ОСОБА_1 нараховано та виплачено додаткову винагороду пропорційно фактичним дням виконання завдань з охорони та оборони важливих державних об`єктів № 100 та № 105, а за серпень 2024 року – також за дні залучення до завдань із протиповітряного прикриття та наземної оборони у складі угруповання сил в/ч НОМЕР_2 . У дні, які не ввійшли до зазначених наказів, позивач до виконання бойових (спеціальних) завдань не залучався, відповідні рапорти не подавалися. Відповідач наголосив, що жодних доказів виконання спеціальних завдань у інші дні позивач не надав, а рапорти від 25 червня 2025 року, додані представником позивача, під час проходження служби не реєструвалися та не розглядалися.

III. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та витребувано у відповідача письмові докази щодо обліку службового часу й виплати грошового забезпечення позивачу.

11 серпня 2025 року на виконання вимог ухвали суду від відповідача надійшла заява з копіями наказів про виплату додаткової винагороди солдату ОСОБА_1 за березень–серпень 2024 року (накази № 187, 227, 344, 349, 399, 451).

19 серпня 2025 року відповідач через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд установив таке.

IV. Обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10 березня 2023 року по 04 липня 2025 року на посадах стрільця та водія автомобільної групи відділення матеріально-технічного забезпечення стрілецької роти 3-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 по особовому складу від 20 червня 2025 року № 24 о/с солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за сімейними обставинами).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04 липня 2025 року № 79 солдата ОСОБА_1 із 04 липня 2025 року виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 01 липня 2025 року № 208 про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2024 рік, додаткову винагороду за постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 нараховано у таких сумах: за березень – 12 413,80 грн; за квітень – 14 516,13 грн; за травень – 15 000,00 грн; за червень – 3 870,97 грн; за липень – 15 000,00 грн; за серпень – 21 290,32 грн.

Підставою здійснення вказаних нарахувань слугували накази командира Військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям:

– витяг із наказу від 08 квітня 2024 року № 187: виплатити солдату ОСОБА_1 додаткову винагороду з розрахунку 30 000,00 грн на місяць пропорційно дням виконання службово-бойових завдань з охорони та оборони важливих державних об`єктів № 100 та № 105 за березень 2024 року за 15 днів (підстава: рапорт командира підрозділу);

– витяг із наказу від 06 травня 2024 року № 227: виплатити винагороду за квітень 2024 року за 15 днів виконання зазначених завдань;

– витяг із наказу від 05 липня 2024 року № 344: виплатити винагороду за травень 2024 року за 15 днів виконання зазначених завдань;

– витяг із наказу від 08 липня 2024 року № 349: виплатити винагороду за червень 2024 року за 4 дні виконання зазначених завдань;

– витяг із наказу від 06 серпня 2024 року № 399: виплатити винагороду за липень 2024 року за 15 днів виконання зазначених завдань;

– витяг із наказу від 09 вересня 2024 року № 451: виплатити винагороду за серпень 2024 року за 7 днів виконання завдань з охорони державних об`єктів, а також відповідно до пункту 8 наказу за 24 дні (з 08 по 31 серпня 2024 року) за виконання бойових завдань у складі діючого угруповання Повітряних Сил оборони держави з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (підстава: довідка військової частини НОМЕР_2 від 02 вересня 2024 року № 249/57/1965).

25 червня 2025 року представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом про надання довідки щодо складових грошового забезпечення та документів, що підтверджують безпосередню участь позивача в заходах оборони України. Листом від 07 липня 2025 року № 1/47/17- відповідач надав довідку про грошове забезпечення та зазначив, що позивач до виконання заходів безпосередньої участі в бойових діях на лінії зіткнення не залучався, а його рапорти від 25 червня 2025 року під час проходження служби до реєстрації не подавалися.

V. Нормативно-правове обґрунтування та мотиви суду

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-XII). Відповідно до статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок його виплати визначається Міністерством оборони України, керівниками відповідних центральних органів виконавчої влади.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан.

На виконання указів Президента України Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова № 168).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2023 року № 836 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» Постанову № 168 доповнено пунктом 1-1 такого змісту:

«1-1. Установити, що на період дії воєнного стану: військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань».

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 729 (зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 вересня 2023 року за № 1606/40662) затверджено «Особливості виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України» (далі – Особливості № 729).

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Особливостей № 729 додаткова винагорода у розмірі 30 000,00 гривень виплачується військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Пунктом 4 Особливостей № 729 встановлено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів військових частин, які видаються щомісяця до 5 числа за минулий місяць на підставі рапортів командирів підрозділів. До рапортів додаються документи, що підтверджують виконання військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань.

Аналіз наведених норм свідчить, що після нормативних змін, внесених у 2023 році, додаткова винагорода в розмірі до 30 000,00 грн не є безумовною фіксованою щомісячною гарантією за сам факт проходження військової служби в умовах воєнного стану. Її нарахування імперативно пов`язане з виконанням конкретних бойових (спеціальних) завдань та обчислюється пропорційно кількості днів фактичного залучення військовослужбовця до таких завдань.

Правова природа зазначеної винагороди неодноразово досліджувалася Верховним Судом. Зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 серпня 2026 року у справі № 520/16406/23, від 20 серпня 2026 року у справі № 560/8541/24, від 20 серпня 2026 року у справі № 200/766/25 та від 19 серпня 2026 року у справі № 280/6703/25 сформовано сталу позицію, за якою передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода виплачується виключно за фактичне виконання відповідних бойових (спеціальних) завдань пропорційно часу їх виконання на підставі належно оформлених розпорядчих документів (наказів командирів частин та рапортів).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як свідчать досліджені судом письмові докази, командування Військової частини НОМЕР_1 у спірний період діяло в суворій відповідності до приписів Постанови № 168 та Особливостей № 729. Видання наказів командира частини від 08.04.2024 № 187, від 06.05.2024 № 227, від 05.07.2024 № 344, від 08.07.2024 № 349, від 06.08.2024 № 399 та від 09.09.2024 № 451 здійснювалося на підставі поданих у встановленому порядку рапортів командирів підрозділів. Додаткову винагороду розраховано шляхом ділення місячного розміру (30 000,00 грн) на кількість днів у календарному місяці та множення на кількість днів залучення позивача до виконання службово-бойових завдань (охорона та оборона важливих державних об`єктів; протиповітряне прикриття).

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач виконав свій процесуальний обов`язок та надав суду належні, достовірні і допустимі докази правомірності нарахування винагороди пропорційно часу залучення. Натомість позивач не надав жодного належного доказу, який би свідчив про виконання ним бойових (спеціальних) завдань у ті дні спірного періоду, які не були включені до наказів командира військової частини.

Посилання представника позивача на складені ним рапорти від 25 червня 2025 року суд оцінює критично, оскільки ці рапорти складені більше ніж через дев`ять місяців після спірних подій, безпосередньо перед звільненням у запас, під час несення служби у 2024 році не подавалися та не реєструвалися у військовій частині.

Оцінюючи твердження позивача про порушення його законних очікувань щодо отримання щомісячно повних 30 000,00 грн, суд звертається до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

У рішенні Великої Палати ЄСПЛ у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopeckэ v. Slovakia, заява № 44912/98, п. 35, 45–52) Суд підкреслив, що поняття «майно» у першому реченні статті 1 Першого протоколу до Конвенції може охоплювати як «наявне майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «правомірне очікування» ефективного здійснення права власності. Проте сподівання на визнання права власності, яке не може бути реалізоване через невиконання вимог закону, або суто умовна вимога не становлять «майна» за змістом статті 1 Першого протоколу.

Аналогічний висновок викладено у рішенні ЄСПЛ у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та 23278/11, п. 31, 35), де зазначено, що за відсутності виконання особою встановлених національним законодавством обов`язкових критеріїв саме по собі сподівання на отримання соціальної чи іншої публічної виплати не породжує захищеного майнового права.

Оскільки позивач виконував спеціальні завдання лише в окремі дні спірних місяців і отримав за ці дні належну винагороду в повному обсязі, у нього не виникло правомірних очікувань на виплату винагороди за дні, коли такі завдання ним не виконувалися.

ЄСПЛ у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine, заява № 4909/04, п. 58) також зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення.

Перевіривши дії відповідача за критеріями частини другої статті 2 КАС України, суд доходить висновку, що військова частина НОМЕР_1 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, обґрунтовано, розсудливо та пропорційно.

За таких обставин протиправної бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди судом не встановлено, а тому в задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

VI. Розподіл судових витрат

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як учасник спору щодо оплати праці. З огляду на ухвалення рішення про відмову в позові, відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 72–77, 90, 139, 241–246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа

08.09.26