Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №240/18807/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/18807/26

категорія 106020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо надання відмови у звільненні мене, ОСОБА_1 , з військової служби на підставі підпункту “ж” пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, оформлену листом від 06 травня 2026 року №765/1/7942;

- визнати протиправною бездіяльність Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду рапорту про звільнення мене, ОСОБА_1 , з військової служби на підставі підпункту “ж” пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”;

- зобов`язати Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України прийняти рішення про звільнення мене, ОСОБА_1 , з військової служби та видати наказ про звільнення на підставі підпункту “ж” пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” - у зв`язку із закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

На обґрунтування позовних вимог вказує, що проходить військову службу за контрактом на посаді начальника відділу сил підтримки військової частини НОМЕР_2 на підставі наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 04 березня 2025 року №286, що підтверджується копією посвідчення офіцера серії НОМЕР_3 . Зазначає, що 04 липня 2023 року мною було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу. Відповідно до пункту 3 контракту від 04 липня 2023 року цей контракт є строковим та укладений відповідно до строків, встановлених законодавством, за погодженням сторін на 3 (три) роки, а тому строк дії контракту від 04 липня 2023 року спливає 04 липня 2026 року. У позові зазначається, що дотримуючись вимоги, визначеної пунктом 4 контракту, в порядку підпорядкування звернувся до командира військової частини НОМЕР_2 із рапортом, у якому просив ініціювати перед вищим командуванням процедуру мого звільнення з військової служби відповідно до підпункту “ж” пункту з частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у зв`язку із закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану. До рапорту було додано нотаріально засвідчені копії паспорту громадянина України, картки платника податків, а також витяг з реєстру територіальної громади про місце моєї реєстрації та завірену начальником управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 копію контракту від 04 липня 2023 року (рапорт зареєстрований військовою частиною НОМЕР_2 за вхідним номером 1828/р від 13 березня 2026 року). Звертає увагу, що тримісячний строк подання рапорту передбачений пунктом 4 контракту ним дотримано, а сам контракт було укладено 04 липня 2023 року, тобто в період дії воєнного стану, що прямо підпадає під дію зазначеної норми Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ. Позивач вважає, що поданим рапортом він реалізував своє законне право на припинення військової служби та у встановленому порядку повідомив командування про небажання укладати новий контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, однак кадровий центр Сухопутних військ Збройних Сил України повернув на адресу військової частини НОМЕР_2 без реалізації подання та додаткові матеріали щодо звільнення його з військової служби у запас за підпунктом “ж” пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”. Позивач у позові зазначає, що відповідь у формі листа не є правомірним процедурним результатом розгляду його рапорту про звільнення з військової служби, при цьому належним є видача наказу про звільнення, або обґрунтована відмова, затверджена Командувачем Сухопутних військ ЗСУ. Позивач зауважує про порушення процедури розгляду його рапорту, при цьому лист кадрового центру за своїм змістом є остаточним рішенням, яке унеможливило реалізацію права позивача на звільнення, а отже має ознаку владно-розпорядчого органу. Просить позов задовольнити.

Суддя своєю ухвалою від 20.05.2026 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС 05.06.2026 (вх. від 09.06.2026) надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 . Заперечуючи позовні вимоги, представник відповідача зазначає, що пункт 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII зазнав суттєвих змін з моменту укладання позивачем Контракту про проходження військової служби, а саме доповнений підпунктом “ж”, на підставі якого позивач просив звільнити його зі служби. Водночас, станом на дату укладення Контракту, строки військової служби під час дії особливого періоду визначались частиною 9 статті 23 Закону № 2232-XII (редакції від 29.10.2022), пункт 2 якої передбачав, що під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону; з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону. Представник відповідача зауважує, що пункт 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII не містив приписів про звільнення з військової служби у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

У відзиві зазначається, що 04.07.2023 між ОСОБА_1 (Позивачем) та Міністерством оборони України в особі командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ” було укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу (далі - Контракт). На момент укладання Контракту від 04.07.2023 чинне законодавство містило імперативну норму, що дія контракту продовжується понад встановлені строки з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII, яка на момент укладання Контракту не містила приписів про звільнення з військової служби у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану. Вказане положення також закріплено у абзаці 2 пункту 1 спірного Контракту від 04.07.2023, з яким погодився позивач під час його укладення і підписання. Умови контракту у встановленому порядку не змінювались, отже підлягають застосуванню. Водночас, внесені Законом №3633-ІХ від 11.04.2024 суттєві зміни до Закону №2232-XII, зокрема до пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII не скасовують укладений 04.07.2023 між позивачем та Міністерством оборони України Контракт, не вносить зміни в суттєві та додаткові умови проходження позивачем військової служби та не свідчать про автоматичне скасування домовленостей, досягнутих сторонами до внесення відповідних змін до законодавства, а тому не можуть бути підставою для автоматичного звільнення позивача з військової служби, всупереч умовам Контракту можна дійти висновків, що відповідачі, відмовляючи Позивачу у звільненні з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із закінченням строку служби у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України, отже дії Відповідачів є правомірними, а підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відзив ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов до суду 18.06.2026. Заперечуючи позовні вимоги представник відповідача зазначає про обставини та правове обґрунтування, подібні до тих, що зазначені у відзиві військової частини НОМЕР_1 .

У період із 22.06.2026 по 26.06.2026, із 13.07.2026 по 27.07.2026 (включно) та із 11.08.2026 по 27.08.2026 (включно) головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, судом встановлено наступне.

04.07.2023 між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ” було укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу.

У пункті 1 Контракту зазначено, що громадянин України ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання ... проходити військову службу в Збройних Силах України протягом строку дії Контракту на всій території України або за її межами в порядку, визначеному законодавством, а в разі настання особливого періоду - і понад встановлений строк Контракту відповідно до вимог, визначених пунктом 2 частини 9 статті 23 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

У пункті 3 Контракту визначено, що цей Контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на 3 (три) роки.

Пунктом 4 Контракту передбачено, що сторони зобов`язуються не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку контракту повідомити одна одну про бажання або небажання укладати контракт чи відмову в його укладенні із зазначенням причин, передбачених нормативно-правовими актами.

ОСОБА_1 подав рапорт командиру військової частини НОМЕР_2 у якому вказано: "Прошу Вашого клопотання перед вищим командуванням про звільнення мене, полковника ОСОБА_1 , начальника відділу сил підтримки військової частини НОМЕР_2 з військової служби у запас (проходжу службу за контрактом) відповідно до підпункту "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану".

У листі від 06.05.2026 №765/1/7942 за підписом начальника кадрового центу Сухопутних військ Збройних Сил України вказано: "Повертаю на Вашу адресу подання та додаткові матеріали щодо звільнення полковника ОСОБА_2 , начальника відділу сил підтримки військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_4 з військової служби у запас, за пунктом третім частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, за підпунктом “ж” (у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану).

Відповідно до пункту 2.12 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від І0.04.2009 №170 (далі - Інструкція, контракт про проходження військової служби припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби за підставами, визначеними пунктом 35 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення).

Довідково. Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктам 195 цього Положення).

Під час дії особливого періоду контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби за рішенням командування військової частини у період:

протягом строку проведення мобілізації та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації на підставах, передбачених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу":

за бажанням військовослужбовця за наявності підстав, передбачених підпунктами "а", "б", "в", "і", "ж”, "к" пункту 1, а в особливий період (крім строку проведення мобілізації та дії воєнного стану) за наявності підстав, передбачених підпунктами "а", "б", "в", "й" та "к" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону.

Враховуючи зазначене вважається за доцільне рекомендувати командиру військової частини НОМЕР_2 продовжити полковнику ОСОБА_1 дію контракту в порядку, визначеному пунктом 12 Положення (наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев`ятою статті 23 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”), водночас для уникнення напруги серед підлеглого особового складу слід організувати роз`яснювальну роботу щодо порядку та підстав для звільнення з військової служби під час дії правового режиму військового стану.".

Вважаючи відмову у звільненні з військової служби протиправною, а свої права - порушеними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Згідно зі ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ст.106 Конституції України, Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом частини 1 та 3 ст.1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 7 ст.1 Закону №2232-XII визначено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до ч.9 ст.1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

За приписами п.2 ч.1 та абз.1 ч.3 ст.24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається, зокрема, день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

За приписами п.3 ч.5 ст.26 Закону №2232-XII (в редакції, чинній на момент підписання контракту) контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації:

а) у зв`язку із закінченням встановлених строків військової служби;

б) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби;

в) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

г) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;

ґ) у зв`язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку;

д) у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років;

е) у зв`язку з припиненням громадянства України.

Станом на дату подання позивачем рапорту (13.03.2026), п.3 ч.5 ст.26 Закону №2232-XII встановлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, звільняються із служби на підставах:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;

г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України), але не раніше шести місяців проходження ними безперервної військової служби;

д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);

ж) у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану;

з) у зв`язку з призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя;

и) у зв`язку з визнанням військовослужбовця таким, що не пройшов випробування, встановлене частиною першою статті 21-2 цього Закону (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України);

і) через службову невідповідність (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України);

ї) у зв`язку з відмовою від проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України);

й) у зв`язку з визнанням військовослужбовця таким, що не пройшов випробування, встановлене частиною сьомою статті 20-2 цього Закону (для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону);

к) через службову невідповідність (для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону);

л) з інших підстав, визначених Законом України "Про розвідку" (крім звільнення за згодою сторін).

Тобто приписами підпункту «ж» п.3 ч.5 ст.26 Закону №2232-XII закріплено, що звільнення з військової служби за закінченням строку контракту може бути лише у випадку, коли такий контракт укладено під час дії воєнного стану.

Вказані зміни внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024 (далі - Закон №3633-ІХ).

За цим, пункт 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII зазнав суттєвих змін, а саме доповнений підпунктом «ж», на підставі якого позивач просив звільнити його зі служби.

Частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Належними доказами підтверджується, що 04.07.2023 між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ” було укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу. Цей контракт є строковим та укладався на три роки.

У контракті зазначено, що він може бути достроково припинено (розірвано) з ініціативи органу Державної прикордонної служби України або громадянина України в порядку та на підставах, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Проходженням про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153 визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за № 438/16454 (далі - Інструкція № 170).

У п. 2.12 розділу ІІ Інструкції №170, в редакції, чинній на дату подання рапорту про звільнення, в особливий період Контракт про проходження військової служби припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби за рішенням командування військової частини згідно із Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» у період:

під час дії особливого періоду (крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану) - на підставах, передбачених пунктом 2 (крім підстав, передбачених підпунктами «ґ», «й», «к», «п», «р») частини п`ятої статті 26;

протягом строку проведення мобілізації та з дати введення воєнного стану - до оголошення демобілізації - на підставах, передбачених пунктом 3 (крім підстав, передбачених підпунктами «г», «д», «ж», а також за наявності у військовослужбовця інвалідності, якщо він сам не висловив бажання продовжувати військову службу) частини п`ятої статті 26.

Про припинення (розірвання) Контракту про проходження військової служби за наявності підстав, передбачених підпунктами «а», «б», «в», «ґ», «ж», «к», «л», «п», «р» пункту 1, підпунктами «а», «б», «в», «ґ», «й», «к», «н», «п», «р» пункту 2, підпунктами «а», «б», «г», «д», «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовець повідомляє командування військової частини рапортом на звільнення з військової служби.

У спірному випадку позивачеві відмовлено у звільненні з військової служби на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII ( у зв`язку з закінченням строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану) з підстав того, що норма підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII, яка набула чинності 18.05.2024, не може бути застосована до контракту, який було укладено до набрання чинності зазначеною нормою (04.07.2023).

Між тим, суд вважає, що закінчення строку контракту позивача, як юридичний факт, відбулось під час дії положень законодавства, визначених підпунктом "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII, якими встановлено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Закінчення строку дії контракту є безумовною підставою, передбаченою підпунктом "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII, для звільнення з військової служби.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду, аналізуючи питання дії нормативно-правових актів у часі, у постанові від 31.03.2021 у справі №803/1541/16 вказала, що у разі, якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28.05.2024 в справі №990/56/24 зазначено, що якщо правовідносини виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом.

Також Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №803/1541/16 та у постанові від 19.09.2024 у справі №120/10413/22 вказав, що новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності; якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування. Застосування стосовно триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, допускається за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - "переживаючої" (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм. Адміністративні суди оцінюють законність рішень суб`єктів владних повноважень виключно з точки зору законодавства, яке діяло на момент прийняття таких рішень.

У даному випадку закінчення строку контракту позивача відбулось під час дії положень законодавства, якими визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

У зв`язку з закінченням строку дії контракту у військовослужбовця (позивача) виникає право на звільнення з військової служби, а у відповідного органу військового управління - обов`язок забезпечити його реалізацію.

Отже, суд вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати пряму дію норми у часі, а саме у тій редакції, яка була чинною на момент подання до відповідача рапорту позивачем.

При цьому, у даному випадку відповідачами не доведено, що позивачем надавалась згода чи бажання укласти новий контракт з метою продовження військової служби, будь-яких документів, які підтверджують вжиття відповідачем заходів узгодження з позивачем внесення змін та доповнень до контракту, а також досягнення між сторонами відповідної згоди на продовження дії контракту чи укладення нового, що засвідчується підписами сторін контракту, матеріали справи не містять.

Ураховуючи наведене правове регулювання та встановлені у цій справі обставини, суд висновує, що позивач станом на 13.03.2026 мав право на звільнення зі служби за підпунктом «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України №2232-ХІІ (як такий, що уклав контракт під час дії воєнного стану), яке він і реалізував, звернувшись до командира військової частини НОМЕР_2 з відповідним рапортом (№1828 від 13.03.2026).

Такий висновок суду узгоджується з позицією, викладеною у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2026 року у справі №480/472/26.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача у спірних відносинах, суд виходить з того, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, а практичне застосування ефективного механізму захисту для адміністративного суду є обов`язковим, оскільки протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Водночас, суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень та приймати рішення про звільнення з військової служби, а може лише зобов`язати відповідача прийняти таке рішення за наявності достатніх підстав для цього та наданих позивачем документів.

Беручи до уваги встановлені у цій справі обставини, суд приходить висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України №2232-ХІІ, з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині цього рішення.

Аналогічний висновок викладений у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі №120/18203/25.

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог до кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України в частині відмови у звільненні позивача з військової служби, оскільки лист від 06.05.2026 №765/1/7942 носить інформативний характер та не є актом індивідуальної дії, а кадровий центр не наділений повноваженнями прийняття рішень про прийняття рішень у формі наказів про прийняття на військову службу та/або про звільнення з військової служби.

Разом з тим, кадровий центр Сухопутних військ Збройних Сил України, відповідно до п. 7 Положення про Департамент кадрової політики Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 17 травня 2019 року №243, відповідно до наданих повноважень організовує роботу кадрових органів щодо укладання контрактів особами офіцерського складу визначеної номенклатури щодо проходження ними військової служби, призначення військовослужбовців на посади, їх переміщення та звільнення з військової служби.

З огляду на викладене, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дії кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України щодо повернення подання та додаткових матеріалів щодо звільнення полковника ОСОБА_1 з військової служби у запас та зобов`язати такого суб`єкта владних повноважень організувати передачу до ІНФОРМАЦІЯ_4 подання та додаткових матеріалів щодо звільнення полковника ОСОБА_1 з військової служби.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо повернення подання та додаткових матеріалів (рапорт №1828 від 13.03.2026) щодо звільнення полковника ОСОБА_1 з військової служби у запас.

Зобов`язати Кадровий центр Сухопутних військ Збройних Сил України організувати передачу до ІНФОРМАЦІЯ_1 подання та додаткові матеріалі (рапорт №1828 від 13.03.2026) щодо звільнення полковника ОСОБА_1 з військової служби підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 (№1828 від 13.03.2026) про звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині цього рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук

07.09.26