Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №160/16543/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 рокуСправа №160/16543/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову в призначенні пенсії №046850020799 від 29.05.2026 року ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області переглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 25.05.2026 року з урахуванням періоду роботи в Колгоспі «Заповіт Леніна» з 1992 по 1994 роки згідно архівної довідки №О-01 від 22.01.2025 року.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідачем-1 протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 1992 по 1994 роки згідно архівної довідки №О-01 від 22.01.2025 року в Колгоспі «Заповіт Леніна». У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

17.06.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Також вказаною ухвалою залучено співвідповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області отримало копію ухвали про відкриття провадження у справі 18.06.2026 року, а Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області – 22.06.2026 року, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, які наявні в матеріалах справи.

Відповідачі у встановлений судом строк відзивів на позовну заяву не надали, як і заяв про визнання позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

29.05.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області розглянуло заяву ОСОБА_1 від 25.05.2026 року та прийняло рішення №046850020799, яким відмовило заявнику в призначенні пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку відсутністю у заявника необхідного страхового стажу.

Також у вказаному рішенні зазначено, що: за результатом розгляду документів до страхового стажу не враховано період роботи в Колгоспі «Заповіт Леніна» з 1992 року по 1994 рік згідно архівної довідки №О-01 від 20.01.2025 року, оскільки по-батькові заявника зазначено скорочено.

Крім цього, у вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж заявника становить 20 років 10 місяців 21 день, при необхідних від 22 до 32 років.

Непогоджуючись із непризначенням пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637) - документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача містяться наступні записи щодо спірного періоду (далі мовою оригіналу):

- 01.11.1992 року – принят в члены колхоза «Заповит Ленина» согласно поданного заявления;

- 19.09.1994 року – уволен с членов колхоза «Заповит Ленина» по собственному желанию.

Крім цього суд звертає увагу, що факт роботи позивача протягом вищенаведеного періоду підтверджується архівною довідкою №О-01 від 20.01.2025 року.

Суд зазначає, що відповідачем-1 не зараховано вищезазначений період роботи позивача у зв`язку із наявністю недоліку в архівній довідці, а саме: по-батькові заявника зазначено скорочено.

Однак суд звертає увагу на те, що доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даного періоду роботи відповідачами до суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при зарахуванні періодів роботи позивача до страхового стажу.

Суд також зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Висновки аналогічного характеру викладені в постановах Верховного Суду від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а та від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а.

Окрім цього, Верховний Суд в постанові від 06.03.2018 року по справі №754/14898/15-а, зауважив, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Таким чином суд доходить висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області протиправно відмолено позивачу в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01.11.1992 року по 19.09.1994 року, а отже оскаржуване рішення в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області переглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 25.05.2026 року з урахуванням періоду роботи в Колгоспі «Заповіт Леніна» з 1992 по 1994 роки згідно архівної довідки №О-01 від 22.01.2025 року, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.1, 2 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Як встановлено судом з архівної довідки №О-01 від 22.01.2025 року позивач відпрацював:

- в 1992 році – 48 людоднів;

- в 1993 році – 306 людоднів;

- в 1994 році – 228 людоднів.

Отже страховий стаж заявника з урахуванням фактично відпрацьованого часу протягом періоду роботи з 01.11.1992 року по 19.09.1994 року становить 25 років 00 місяців 03 дні.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.

Отже у позивача наявний необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно п.1 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як встановлено судом, позивачу виповнилось 63 роки 16.07.2025 року, в свою чергу за призначенням пенсії позивач звернувся 25.05.2026 року, тобто пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Таким чином, враховуючи наявність безпосереднього права на призначення пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» така пенсія підлягала призначенню позивачу з 25.05.2026 року, тобто з дня звернення за пенсією.

Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на той факт, що позивач набув беззаперечне право на призначення пенсії за віком, суд, з метою повного захисту порушених прав позивача, доходить висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та:

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи з 01.11.1992 року по 19.09.1994 року згідно архівної довідки №О-01 від 22.01.2025 року;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплатити позивачу пенсію за віком відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 25.05.2026 року.

Таким чином суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області переглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 25.05.2026 року з урахуванням періоду роботи в Колгоспі «Заповіт Леніна» з 1992 по 1994 роки згідно архівної довідки №О-01 від 22.01.2025 року не підлягає задоволенню як така, яка не направлена на повне відновлення порушених прав позивача.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи той факт, що вимоги позивача, які не підлягають задоволенню є похідними, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 1 331,20 грн., підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Керуючись ст.2, 77, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 7, код ЄДРПОУ 21084076), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №046850020799 від 29.05.2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.11.1992 року по 19.09.1994 року згідно архівної довідки №О-01 від 22.01.2025 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 25.05.2026 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 7, код ЄДРПОУ 21084076) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський