Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №160/2328/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа №160/2328/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 14393/2025 від 14.10.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

зобов`язати Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » призначити одноразову грошову допомогу батькам загиблого поліцейського ОСОБА_3 під час дії воєнного стану, передбачену пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що син позивача - заступник командира взводу № 1 роти № 2 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення « Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » старший лейтенант поліції ОСОБА_3 - на підставі наказу Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 05 жовтня 2024 року № 326 ДСК був відряджений до особливого розпорядження до оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_3 » оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з метою виконання бойових (спеціальних) завдань, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України в порядку взаємодії підрозділів поліції зі Збройними Силами України, під час перебування у якому ІНФОРМАЦІЯ_5 загинув у місті Краматорськ Донецької області.

Позивач наполягає на тому, що абзац перший пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 при встановленні права членів сімей загиблих осіб на одноразову грошову допомогу не визначає жодних інших умов її виплати, окрім факту загибелі особи в період дії воєнного стану, тоді як перелік додаткових (наслідкової, часової, функціональної, територіальної, функціонально-часової та наслідково-часової) умов стосується іншого виду виплати - допомоги сім`ям осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва). Позивач також зазначає, що Краматорська міська територіальна громада включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309.

На підтвердження наведених обставин позивач долучив до позовної заяви копії документів щодо обставин загибелі сина, звернення до відповідача та відповіді відповідача, а також докази направлення копій позовної заяви іншим учасникам справи.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, відповідачу надано строк для подання відзиву.

20 лютого 2026 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Позиція відповідача зводиться до такого: позовна заява не відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки містить вимогу, що стосується також іншої особи - батька загиблого; виплата одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 можлива лише за наявності сукупності функціональної, територіальної та часової ознак; місто Краматорськ Донецької області не визначене як район ведення воєнних (бойових) дій, а тому територіальна ознака відсутня; відповідач вчинив вичерпний перелік дій щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, здійснивши її нарахування та виплату батькам загиблого відповідно до статей 97 та 99 Закону України «Про Національну поліцію» у розмірі по 1 135 500,00 грн кожному.

24 лютого 2026 року представник позивача подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що Краматорська міська територіальна громада за кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад UA14120090000098500 включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, та що матеріали спеціального розслідування містять посилання на бойові розпорядження військового командування і на наказ про відрядження загиблого поліцейського для виконання бойових (спеціальних) завдань.

25 лютого 2026 року відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких наголосив, що Краматорськ віднесено не до територій активних бойових дій, а до територій можливих бойових дій, та послався на наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 04 грудня 2024 року № 546 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій».

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з частиною п`ятою статті 262 цього Кодексу суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 проходив службу в Національній поліції України на посаді заступника командира взводу № 1 роти № 2 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та мав спеціальне звання старшого лейтенанта поліції. Позивач ОСОБА_1 є його матір`ю, третя особа ОСОБА_2 - батьком.

Наказом Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 05 жовтня 2024 року № 326 ДСК, виданим на підставі бойових розпоряджень Головнокомандувача Збройних Сил України від 12 червня 2024 року № 9092 та Генерального штабу Збройних Сил України від 13 червня 2024 року № 9169, а також наказу Національної поліції України від 15 червня 2024 року № 1652 ДСК, окремі поліцейські полку управління поліції особливого призначення № 3, серед яких і ОСОБА_3 , із 05 жовтня 2024 року до особливого розпорядження відряджені до оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_3 » оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з метою виконання бойових завдань, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України в порядку взаємодії підрозділів поліції зі Збройними Силами України.

Як зафіксовано в Акті № 554 спеціального розслідування нещасного випадку від 28 липня 2025 року, відряджені в зону бойових дій поліцейські полку управління поліції особливого призначення № 3 для виконання бойових (спеціальних) завдань були забезпечені штатною та автоматичною вогнепальною зброєю, засобами індивідуального захисту та іншим необхідним майном, спорядженням, спеціальними і медичними засобами.

30 листопада 2024 року близько 21 години 30 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи під час виконання службових обов`язків за адресою: АДРЕСА_1 , куди він прибув на виконання наказу Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 22 листопада 2024 року № 1335 з метою перевірки особового складу підрозділу, унаслідок протиправних дій іншої особи, яка застосувала ручну гранату та автоматичну вогнепальну зброю, отримав поранення, несумісні із життям, від яких помер на місці події.

За фактом зазначених протиправних дій 30 листопада 2024 року та 03 грудня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, пунктом 1 частини другої статті 115 та частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України, і розпочато досудове розслідування; особі, дії якої спричинили загибель поліцейського, повідомлено про підозру.

Смерть ОСОБА_3 засвідчено лікарським свідоцтвом про смерть від 02 грудня 2024 року та свідоцтвом про смерть від 06 грудня 2024 року.

Відповідно до висновку службового розслідування від 31 грудня 2024 року № 319/59/01-2024вн, затвердженого тимчасово виконуючим обов`язки начальника Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у діях старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 порушень вимог чинного законодавства та службової дисципліни не встановлено.

Спеціальна комісія із спеціального розслідування нещасного випадку кваліфікувала, що старший лейтенант поліції ОСОБА_3 загинув у період проходження служби під час виконання службових обов`язків (підпункт 1 пункту 7 розділу III Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05 жовтня 2020 року № 705, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2020 року за № 1139/35422), про що складено Акт № 554 спеціального розслідування нещасного випадку від 28 липня 2025 року.

Постановою медичної (військово-лікарської) комісії від 23 вересня 2025 року № 341 підтверджено, що травма, яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , отримана під час виконання службових обов`язків.

25 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в разі загибелі поліцейського відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (вхідний № Г-1180 від 01 жовтня 2025 року).

За результатами розгляду цієї заяви листом від 14 жовтня 2025 року № 14393/2025 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для здійснення виплати одноразової грошової допомоги на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168. Як вбачається зі змісту цього рішення та з наведеної у відзиві позиції відповідача, підставою відмови стало те, що, на думку органу, для виникнення права на одноразову грошову допомогу за пунктом 2 постанови № 168 необхідна сукупність функціональної, територіальної та часової ознак, а місто Краматорськ Донецької області не визначене як район ведення воєнних (бойових) дій.

Водночас 04 листопада 2025 року протоколом № 58 комісії з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ухвалено рішення призначити та виплатити ОСОБА_1 і ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу; 10 листопада 2025 року затверджено окремі висновки про призначення одноразової грошової допомоги кожному з них у розмірі 1 135 500,00 грн; наказом відповідача від 17 листопада 2025 року відповідно до статей 97 та 99 Закону України «Про Національну поліцію» і Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2024 року № 646, призначено виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розмірі по 1 135 500,00 грн. Зазначені кошти виплачено, що сторонами не заперечується.

Не погоджуючись із рішенням відповідача, оформленим листом від 14 жовтня 2025 року № 14393/2025, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).

Згідно з частиною десятою статті 62 Закону № 580-VIII поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства. Одним із заходів соціального захисту поліцейського та членів його сім`ї є виплата одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) поліцейського.

Відповідно до пунктів 1 і 2 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: 1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин; 2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції.

Згідно з частиною четвертою статті 98 Закону № 580-VIII до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у пунктах 1 і 2 частини першої статті 97 цього Закону, належать, зокрема, батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті).

Пунктами 1 і 2 частини першої статті 99 Закону № 580-VIII установлено, що розміри одноразової грошової допомоги визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, і становлять: у разі загибелі (смерті) поліцейського (пункт 1) - 750 розмірів такого прожиткового мінімуму; у разі смерті поліцейського (пункт 2) - 250 розмірів такого прожиткового мінімуму.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, дію якого в подальшому неодноразово продовжено, зокрема Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року № 740/2024. Отже, на дату загибелі ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_5 - на території України діяв правовий режим воєнного стану.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова № 168), якою врегулював особливості окремих виплат, у тому числі одноразової грошової допомоги, для поліцейських та їх сімей на період дії воєнного стану.

Пунктом 1 постанови № 168 установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Спірні правовідносини стосуються виплати, передбаченої пунктом 2 постанови № 168. Оскільки право на одноразову грошову допомогу виникає в день, визначений самою постановою, суд застосовує пункт 2 постанови № 168 в редакції, чинній станом на 30 листопада 2024 року, тобто в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 червня 2024 року № 714 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1311 (редакція постанови № 168 від 21 листопада 2024 року).

Абзац перший пункту 2 постанови № 168 у зазначеній редакції передбачає: «Особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень».

Аналіз наведеної норми свідчить, що вона встановлює дві самостійні підстави виплати одноразової грошової допомоги: перша - загибель осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 постанови № 168; друга - смерть таких осіб внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва).

Розмежування цих підстав випливає передусім із граматичної побудови норми. Дієприкметник «отриманого» вжито у формі родового відмінка однини і він узгоджується виключно зі словом «поранення» (у сполученні «поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого»). Іменники «загибель» і «смерть» є словами жіночого роду, а тому з формою «отриманого» узгоджуватися не можуть. Отже, увесь наступний блок умов - часова («отриманого у період воєнного стану»), функціональна («під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії»), територіальна («перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора»), функціонально-часова («у період здійснення зазначених заходів») та наслідково-часова («не пізніше ніж через один рік після поранення») - синтаксично й змістовно стосується лише другої підстави, тобто смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва).

Стосовно першої підстави - загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 постанови № 168, - жодних додаткових умов абзац перший пункту 2 постанови № 168 не встановлює.

Такий висновок підтверджується системним тлумаченням пункту 2 постанови № 168, а саме його абзацом восьмим, який визначає день виникнення права на виплату: «Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Днем виникнення такого права є дата, зазначена у свідоцтві про смерть особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, загибель якої сталася в період воєнного стану або смерть якої настала внаслідок причин, зазначених в абзаці першому цього пункту, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва)».

У цьому абзаці нормотворець прямо та послідовно розділив дві ситуації: для загибелі він назвав єдину ознаку - «загибель якої сталася в період воєнного стану», тоді як для смерті він відіслав до «причин, зазначених в абзаці першому цього пункту», тобто до всього блоку умов, пов`язаних з отриманням поранення. Якби умови абзацу першого пункту 2 постанови № 168 стосувалися й загибелі, така побудова абзацу восьмого була б позбавлена сенсу, а розмежування «загибель - смерть» не мало б жодного нормативного змісту.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що станом на 30 листопада 2024 року право членів сім`ї загиблого поліцейського на одноразову грошову допомогу, передбачену пунктом 2 постанови № 168, пов`язувалося з двома обставинами: належністю поліцейського до кола осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 постанови № 168, та настанням його загибелі в період дії воєнного стану.

Разом із тим оскаржуване рішення відповідача, оформлене листом від 14 жовтня 2025 року № 14393/2025, а також викладена у відзиві правова позиція ґрунтуються на іншій редакції пункту 2 постанови № 168 - тій, у якій абзац перший стосувався сімей загиблих осіб, а перелік умов (наслідкової, часової, функціональної, територіальної, функціонально-часової та наслідково-часової) було зосереджено в окремому, шостому абзаці цього пункту, що стосувався сімей осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва). Саме зі структури тієї редакції відповідач виводить необхідність сукупності функціональної, територіальної та часової ознак і для випадку загибелі поліцейського.

Проте, пункт 2 постанови № 168 у такій редакції та з такою структурою абзаців застосовувався до 18 червня 2024 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 2024 року № 714 пункт 2 постанови № 168 викладено в новій редакції, у якій абзац перший має наведений вище зміст, а абзац шостий регулює вже інше питання - право малолітніх, неповнолітніх, повнолітніх непрацездатних дітей, непрацездатної вдови (вдівця) та непрацездатних батьків загиблої (померлої) особи на 50 відсотків частки незалежно від змісту особистого розпорядження. Відтак редакція, з якої виходив відповідач, втратила чинність 18 червня 2024 року, тобто більш як за п`ять місяців до загибелі ОСОБА_3 і майже за рік і чотири місяці до ухвалення оскаржуваного рішення.

Пунктом 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення суб`єкта владних повноважень, ухвалене за наслідками застосування норми, яка на момент виникнення спірних правовідносин уже не була чинною, за жодних умов не може вважатися обґрунтованим. Ця обставина сама по собі є самостійною і достатньою підставою для висновку про невідповідність оскаржуваного рішення критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не змінює цього висновку й посилання на Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі поліцейських під час дії воєнного стану, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 червня 2022 року № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 липня 2022 року за № 858/38194 (далі - Порядок № 376).

У редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваного рішення (14 жовтня 2025 року), пункт 1 Порядку № 376 передбачав, що цей Порядок визначає механізм оформлення документів і виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови № 168, «у разі загибелі поліцейських під час дії воєнного стану, які брали участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, а також поліцейських, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого за вказаних обставин під час дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва)».

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 вересня 2025 року № 607 цей акт викладено в новій редакції під назвою «Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) поліцейських під час дії воєнного стану» (редакція чинна з 21 жовтня 2025 року). Пункт 1 Порядку № 376 у чинній редакції передбачає, що ці Порядок і умови визначають механізм оформлення документів і виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови № 168, «у разі загибелі поліцейських, зазначених у пунктах 1-1-2 постанови № 168, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого в період воєнного стану під час участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора в період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва)».

Порівняння цих двох редакцій показує, що Міністерство внутрішніх справ України привело підзаконний акт у відповідність із пунктом 2 постанови № 168 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 червня 2024 року № 714: до підстави «загибель поліцейського» умови функціонального, територіального та часового характеру більше не застосовуються, а весь відповідний блок умов пов`язаний виключно з підставою «смерть внаслідок поранення».

Суд ураховує, що на дату ухвалення оскаржуваного рішення (14 жовтня 2025 року) діяла ще попередня редакція Порядку № 376. Проте наказ Міністерства внутрішніх справ України є актом нижчої юридичної сили порівняно з постановою Кабінету Міністрів України і не може звужувати обсяг права, встановленого постановою. Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Отже, у частині, в якій попередня редакція пункту 1 Порядку № 376 поширювала умови участі в бойових діях та перебування в районах їх ведення також і на підставу «загибель поліцейського», вона не підлягала застосуванню як така, що суперечила пункту 2 постанови № 168 у редакції, чинній з 18 червня 2024 року.

Оскільки сторони спору по-різному визначають статус території, на якій сталася загибель, суд вважає за необхідне встановити цю обставину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (далі - постанова № 1364) установлено, зокрема, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій; до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій, території активних бойових дій та території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; у переліку визначаються дата початку та дата завершення бойових дій (дата виникнення та припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації.

Крім того, постановою № 1364 прямо встановлено, що території, для яких не визначена дата завершення бойових дій (дата припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації Російською Федерацією, вважаються такими, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованими Російською Федерацією. Виняток із цього правила прирівнювання постанова № 1364 передбачає лише для чітко визначеного кола цілей (зупинення вчинення виконавчих дій, надання доступу користувачів до єдиних та державних реєстрів, реалізації окремих положень законодавства про споживче кредитування та про компенсацію за пошкоджене і знищене нерухоме майно), до якого спірні правовідносини не належать.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік № 309).

У Переліку № 309 у редакції, чинній станом на 30 листопада 2024 року, Краматорська міська територіальна громада (код за Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад UA14120090000098500) міститься один раз - у розділі I «Території, на яких ведуться (велися) бойові дії», пункт 1 «Території можливих бойових дій», підпункт 1.2 «Донецька область», Краматорський район, із зазначенням дати виникнення можливості бойових дій 24 лютого 2022 року; дата припинення можливості бойових дій для цієї громади не визначена. У пункті 2 «Території активних бойових дій» та у пункті 3 «Території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси» того самого розділу Краматорська міська територіальна громада не зазначена.

Зі змісту наведених актів випливають два висновки, кожен з яких суд встановлює як обставину справи. По-перше, посилання представника позивача на підпункт 1.2 Переліку № 309 як на підтвердження ведення в місті Краматорськ активних бойових дій є помилковим: цей підпункт належить до розділу про території можливих, а не активних бойових дій. По-друге, є неточним і твердження про те, що місто Краматорськ узагалі не визначене як територія, на якій ведуться (велися) бойові дії: за постановою № 1364 до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються в тому числі території можливих бойових дій, а території, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, вважаються такими, на яких ведуться бойові дії. Станом на 30 листопада 2024 року Краматорська міська територіальна громада була саме такою територією.

Обставини, які характеризують виконувані загиблим поліцейським завдання, задокументовані самим відповідачем. Акт № 554 спеціального розслідування нещасного випадку від 28 липня 2025 року, складений спеціальною комісією, утвореною наказом відповідача, і затверджений керівником відповідача, фіксує, що наказом Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 05 жовтня 2024 року № 326 ДСК ОСОБА_3 із 05 жовтня 2024 року до особливого розпорядження був відряджений до оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_3 » оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з метою виконання бойових завдань, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України в порядку взаємодії підрозділів поліції зі Збройними Силами України, а також що відряджені в зону бойових дій поліцейські для виконання бойових (спеціальних) завдань були забезпечені штатною та автоматичною вогнепальною зброєю і засобами індивідуального захисту.

Цим самим Актом установлено, що станом на момент події ОСОБА_3 перебував під час виконання службових обов`язків, а спеціальна комісія кваліфікувала подію як таку, внаслідок якої поліцейський загинув у період проходження служби під час виконання службових обов`язків.

Істотне значення має і те, як сам відповідач кваліфікував подію під час призначення одноразової грошової допомоги за статтями 97 та 99 Закону № 580-VIII.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2025 року встановлений статтею 7 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у розмірі 3028 гривень. Рішення про виплату ухвалено у 2025 році, а тому саме цей розмір прожиткового мінімуму підлягав застосуванню.

Одноразова грошова допомога, призначена батькам загиблого, становить 1 135 500,00 грн кожному, тобто разом 2 271 000,00 грн. Ця сума дорівнює 750 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2025 року (750 х 3028 = 2 271 000), розподіленим між двома отримувачами порівну. Розмір у 750 прожиткових мінімумів передбачений пунктом 1 частини першої статті 99 Закону № 580-VIII і застосовується у випадку, визначеному пунктом 1 частини першої статті 97 цього Закону, тобто у разі загибелі поліцейського, що настала, зокрема, внаслідок протиправних дій третіх осіб. Натомість для випадку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII (смерть поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції), пункт 2 частини першої статті 99 цього Закону встановлює 250 прожиткових мінімумів.

Отже, обравши розмір у 750 прожиткових мінімумів, відповідач самостійно кваліфікував подію саме як загибель поліцейського, а не як смерть під час проходження служби. Тим самим орган визнав наявність ключового поняття, з яким абзац перший пункту 2 постанови № 168 пов`язує право на одноразову грошову допомогу. Ця кваліфікація, зроблена самим відповідачем, узгоджується і з висновком спеціальної комісії, викладеним в Акті № 554 від 28 липня 2025 року.

За наведеного суд доходить висновку, що рішення відповідача, оформлене листом від 14 жовтня 2025 року № 14393/2025, ґрунтується на нормі, яка на дату виникнення спірних правовідносин уже не була чинною, і на такому тлумаченні пункту 2 постанови № 168, яке не відповідає ані граматичній побудові абзацу першого цього пункту, ані його системному зв`язку з абзацом восьмим, ані змісту підзаконного регулювання, приведеного Міністерством внутрішніх справ України у відповідність із цією нормою. Таке рішення не відповідає критеріям, визначеним пунктами 1 і 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Вирішуючи питання про належний спосіб захисту порушеного права, суд виходить з такого.

Частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 245 цього Кодексу у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позивач просить зобов`язати відповідача призначити одноразову грошову допомогу. Суд вважає, що підстав для задоволення позову в такий спосіб немає, з огляду на таке.

По-перше, установлення розміру виплати та кола її отримувачів потребує дослідження й оцінки документів, які є в розпорядженні відповідача і які до матеріалів справи не подані. Зокрема, відповідачем не надано наказів про нарахування ОСОБА_3 додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови № 168, за жовтень та листопад 2024 року, які мають значення для встановлення того, чи забезпечував поліцейський здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення). Так само предметом оцінки органу має стати зміст наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 04 грудня 2024 року № 546 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» у частині періоду з 01 по 30 листопада 2024 року, на який посилається відповідач. Дослідження цих документів у їх сукупності є завданням суб`єкта владних повноважень під час повторного розгляду заяви.

По-друге, останній абзац пункту 2 постанови № 168 конструює відповідні виплати не як доплату різниці, а як альтернативу з правом вибору отримувача: «Якщо особи, зазначені в особистому розпорядженні загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, або особи, зазначені у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України «Про Національну поліцію» та пункті 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за їх вибором». Оскільки одноразову грошову допомогу за статтями 97 та 99 Закону № 580-VIII уже призначено і виплачено, відповідач під час повторного розгляду заяви має запропонувати особам, які мають право на її отримання, здійснити передбачений цією нормою вибір, а суд не може підмінити собою це волевиявлення.

По-третє, друга позовна вимога сформульована про призначення одноразової грошової допомоги «батькам загиблого поліцейського», тобто на користь двох осіб. Разом із тим позивачем у справі є лише мати загиблого - ОСОБА_1 , тоді як батько загиблого ОСОБА_2 бере участь у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Відповідно до частини другої статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, мають права та обов`язки, визначені у статті 44 цього Кодексу, тобто не мають прав позивача; самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 у справі не заявляв. Підстав для звернення позивача до суду в інтересах іншої особи, які згідно з частиною сьомою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України мали б бути зазначені в позовній заяві, не наведено. За таких обставин суд не може присудити щось на користь особи, яка відповідних вимог не заявляла.

По-четверте, зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про призначення виплати за наведених вище обставин означало б перебирання судом на себе повноважень цього органу, що суперечить абзацу другому частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ефективним і достатнім способом захисту порушеного права позивача за таких обставин є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 вересня 2025 року (вхідний № Г-1180 від 01 жовтня 2025 року) про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови № 168, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. У решті позовних вимог, а саме у вимозі про зобов`язання призначити одноразову грошову допомогу, належить відмовити.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач правомірності оскаржуваного рішення не довів.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог: вимога про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, оформленого листом від 14 жовтня 2025 року № 14393/2025, підлягає задоволенню, а вимога про зобов`язання призначити одноразову грошову допомогу задоволенню не підлягає; порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути її заяву з урахуванням висновків суду.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ), оформлене листом від 14 жовтня 2025 року № 14393/2025, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.

Зобов`язати Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) від 25 вересня 2025 року (вхідний № Г-1180 від 01 жовтня 2025 року) про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова