Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №160/2313/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа №160/2313/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно Транспортна Компанія «Агротрейд» до Відділу державного нагляд (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно Транспортна Компанія «Агротрейд» до Відділу державного нагляд (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №042148 від 18 вересня 2024 року, винесену начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово - Транспортна Компанія «АГРОТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 43969418) адміністративно-господарського штрафу в сумі 51000 грн;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (вул. Фізкультурна, 9, м. Київ, 03150 код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово - Транспортна Компанія «АГРОТРЕЙД» (вул. Сурська, буд. 35, м. Кам`янське, Дніпропетровська обл. 51933, код ЄДРПОУ 43969418) судовий збір, сплачений за подання позову та витрат на правничу допомогу адвоката у загальному розмірі 15 028 (п`ятнадцять тисяч двадцять вісім) гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваною постановою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 51000 грн за порушення вимог ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач вважає цю постанову протиправною і зазначає про відсутність заборонних знаків при русі транспортного засобу, а також про те, що відповідачем під час здійснення документального габаритно-вагового контролю об`єктивно не було встановлено фактичну масу транспортного засобу. Вагу вантажу було встановлено лише на підставі наданої TTH. Позивач вказує, що товарно-транспортна накладна не може бути єдиною підставою для визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, а тому вважає, що висновки контролюючого органу про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, не підтверджені належним чином, що виключає відповідальність на підставі ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Також позивач зазначає, що не був повідомлений відповідачем про розгляд справи, чим було порушено його право на захист та надання пояснень. З огляду на викладені обставини, позивач уважає, що оскаржувана у цій справі постанова є протиправною і такою, що підлягає скасуванню.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/2313/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач позовні вимоги не визнає. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що 19.07.2024 при проведенні рейдової перевірки було перевірено транспортний засіб марки MAN, н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_2 , з напівпричіпом марки MEGA, н.з. НОМЕР_3 , свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_5 . Транспортний засіб належить позивачу. Водієм для перевірки надано товарно-транспортну накладну №60 від 19.07.2024. Автомобільним перевізником зазначено ТОВ «ПРОМО ТРАНС». Перевіркою зафіксовано перевищення вагових параметрів транспортного засобу позивача шляхом проведення документального вагового контролю відповідно до вимог підпункту 5-1 пункту 1 «Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007. Під час проведення документального габаритно-вагового контролю встановлено: маса транспортного засобу з вантажем становить 40,660 т, що перевищує нормативно визначені 24 т на 69,4 %. За результатами проведення габаритно-вагового контролю інспекторами складено Акт №АВ002984 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 19.07.2024. Зважаючи на виявлене порушення було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР058349 від 19.07.2024. В акті зафіксовано порушення вимог п.22.5 Правил дорожнього руху України та статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 17 частини 1 статі 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Водій надав пояснення. Копію акту отримав. Враховуючи, що пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлена норма щодо граничних габаритних параметрів, то перевищення цих показників є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III. Також відповідач указує, що згідно з підпунктом 5-1 пункту 2 Порядку №879, документальний габаритно-ваговий контроль – це визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу. Відповідно до пункту 16 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. В даному випадку було проведено документальний контроль, шляхом додавання маси транспортного засобу та маси вантажу, яка вказана у наданій для перевірки товарно-транспортній накладній. Щодо доводів позивача про відсутність жодного заборонного знаку при русі, відповідач повідомляє, що відповідно до Переліку автомобільних доріг місцевого значення, затвердженого розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації від 25 червня 2012 року №632/А-2012, зі змінами, внесеними розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації від 05 серпня 2020 року № 518/од-2020, автомобільна дорога О160202/ Арциз – Виноградівка – Спаське належить до доріг місцевого значення, а тому нормативно допустима вага при проїзді вказаною дорогою становить 24 тони. Вказана інформація є загальнодоступною для ознайомлення для недопущення випадків перевищення вагових норм, аналогічно ситуації, що склалася під час перевірки. Щодо розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у відповідності до вимог Порядку №1567, відповідач зазначає, що 03.09.2024 Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області направив на офіційну електронну адресу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повідомлення про розгляд справи №76318/25/24-24 від 03.09.2024 разом з копією акту №АР058349. Також на розгляд справи було запрошено ТОВ «ПРОМО ТРАНС», від якого надійшли пояснення з доказами того, що перевізником в спірному випадку є саме позивач. Таким чином, відповідач вважає, що ним вжито усіх заходів щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи. На підставі викладеного відповідач вважає оскаржувану постанову обґрунтованою та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій він, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

19.07.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено акт №АР058349 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

В акті зазначено, що посадові особи зазначеного відділу провели перевірку транспортного засобу марки МАN, номерний знак НОМЕР_6 , напівпричіп MEGA, номерний знак НОМЕР_7 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_8 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ТТК «АГРОТРЕЙД».

Під час перевірки виявлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме під час проведення документального габаритно-вагового контролю встановлено: маса транспортного засобу з вантажем становить 40,660 т, що перевищує нормативно визначені 24 т на 69,4 %, чим порушено вимоги ПДР України.

Також 19.07.2024 було складено акт АВ №002984 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

18.09.2024 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області винесена постанова ПШ №042148 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою на ТОВ «ТТК «АГРОТРЕЙД» накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 51000,00 грн. У постанові вказано, що ТОВ «ТТК «АГРОТРЕЙД» допущено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, відповідальність за яке передбачена абзацом 17 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом №АР058349 від 19.07.2024.

Позивач не погоджується із накладеним на нього штрафом, зазначає про протиправність прийнятої відповідачем постанови, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі Закон № 2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з частиною сьомою статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до абзацу 17 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України; габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, що включає перевірку на відповідність встановленим законодавством нормативам вагових або габаритних параметрів таких транспортних засобів, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; великоваговий транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання до медичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до положень частини другої статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої та одинадцятої статті 8 цього Закону автомобільні дороги загального користування поділяються на автомобільні дороги державного та місцевого значення.

Перелік доріг місцевого значення, у тому числі їх ділянок, що суміщаються з вулицями міст та інших населених пунктів, затверджують Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні державні адміністрації один раз на три роки.

Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджено Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2014 №363 (далі - Правила перевезення №363).

Правилами перевезення №363 на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.

Відповідно до пунктів 2.5 та 2.7 Правил перевезення №363 за способом вантаження і розвантаження вантажі бувають: штучними, сипучими, навалочними і наливними, а в залежності від маси, габаритів одного вантажного місця та специфіки вантажі підрозділяються на такі, перевезення яких здійснюється: за цими правилами і за спеціальними правилами (великовагові, великогабаритні, небезпечні). За цими правилами здійснюються перевезення вантажів, маса і габарити яких в транспортному положенні разом з транспортним засобом не перевищують обмеження, що встановлені Правилами дорожнього руху України.

Згідно з пунктом 27.1 Правил перевезення № 363 великовагові і великогабаритні вантажі при вантаженні, перевезенні та розвантаженні потребують не тільки додержання підвищеної обережності, застосування спеціальних пристроїв і кріплення, а також відповідних умов на маршруті перевезення і спеціальних узгоджень та дозволів.

Перевезення цієї категорії вантажів автомобільними транспортними засобами здійснюється з особливостями, встановленими Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30.

Відповідно до пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила №30) рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі – ПДР №1306) передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема:

б) фактичної маси, а саме: комбіновані транспортні засоби: трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом максимального значення для автомобільних доріг місцевого значення 24 т;

в) навантаження на вісь максимального значення для автомобільних доріг місцевого значення, зокрема: на одинарну вісь - 7 т; на здвоєні осі, якщо відстань між осями від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах 10,5 т.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами».

Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами «б» та «в» цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу під час руху без дозволу на рух або у разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подальший рух такого транспортного засобу забороняється до усунення порушення шляхом отримання дозволу на рух за пройдену частину маршруту або повного (часткового) перевантаження вантажу, що перевозиться в інший транспортний засіб, з подальшим підтвердженням дотримання вагових та/або габаритних параметрів, установлених законодавством, або отримання дозволу на рух на весь маршрут.

Пунктом 32 Порядку № 879 визначено, що перевізник, який має намір використовувати великоваговий та/або великогабаритний транспортний засіб, зобов`язаний не пізніше ніж за три доби звернутися до уповноважених Укравтодором підприємств із заявою про видачу погодження маршруту. Дозвіл на рух великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу після отримання погодження маршруту видається уповноваженим підрозділом Національної поліції через центри надання адміністративних послуг.

Пунктом 39 Порядку № 879 передбачено, що відповідальність за збереження великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, рух яких заборонено, за весь час з моменту заборони руху до його відновлення несе перевізник, а в разі перевезення вантажу - вантажовідправник.

Як установлено судом, 19.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельно Транспортна Компанія «Агротрейд» здійснювало перевезення вантажним автомобілем марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_2 , з напівпричіпом марки MEGA, н.з. НОМЕР_3 , свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_4 , вантажу відповідно до товарно-транспортної накладної від 19.07.2024 №60, під керуванням водія ОСОБА_1 .

Пунктом 1 Порядку №879 визначено, що цей Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах.

Підпунктом 5 пункту 2 Порядку №879 передбачено, що дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами», після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.

Як слідує зі змісту підпункту 5-1 пункту 2 цього Порядку документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Відповідно до пункту 16 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Таким чином, нормативне регулювання прямо передбачає можливість здійснення габаритно-вагового контролю не лише шляхом безпосереднього зважування транспортного засобу, а й шляхом аналізу документів, які містять відомості про власну масу транспортного засобу та масу вантажу.

В цьому випадку було проведено документальний контроль, шляхом додавання маси транспортного засобу без навантаження, відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ та маси вантажу.

Суд звертає увагу, що у випадку проведення документального габаритно-вагового контролю фактичне зважування транспортного засобу не здійснюється, а отже, відсутні правові підстави для оформлення документів, які підтверджують результати такого зважування.

Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи позивача у цій частині.

Водночас, позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги, зазначає про відсутність на автомобільній дорозі дорожніх знаків вантажопідйомності або знаків, які забороняють проїзд, передбачені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, у зв`язку із чим вважає, що застосування до нього адміністративно-господарського штрафу є безпідставним.

Так, відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху України на ділянках автомобільних доріг загального користування місцевого значення, на яких створені дорожні умови, що дають можливість рухатися з більшою фактичною масою та навантаженням на вісь, за погодженням із уповноваженим підрозділом Національної поліції рішенням власників доріг або органів, яким передано право на утримання таких доріг, можуть установлюватися дорожні знаки 3.15 та 3.16 із параметрами, визначеними для відповідної дороги.

Аналіз наведених положень свідчить, що встановлення дорожніх знаків 3.15 та 3.16 є способом запровадження виключення із загальних вагових обмежень для окремих ділянок автомобільних доріг місцевого значення, на яких створено відповідні дорожні умови. Тобто зазначені дорожні знаки не встановлюють загальні вагові обмеження, а навпаки - дозволяють рух транспортних засобів із більшою фактичною масою, ніж це передбачено загальними правилами.

Отже, відсутність дорожніх знаків 3.15 чи 3.16 сама по собі не може свідчити про відсутність порушення вагових норм та не звільняє перевізника від обов`язку дотримуватися нормативних вагових параметрів, визначених законодавством.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про автомобільні дороги» автомобільні дороги загального користування поділяються на автомобільні дороги державного та місцевого значення.

Автомобільні дороги місцевого значення поділяються на обласні та районні.

До обласних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з`єднують адміністративні центри Автономної Республіки Крим і областей з іншими населеними пунктами в межах Автономної Республіки Крим чи області та із залізничними станціями, аеропортами, річковими портами, пунктами пропуску через державний кордон, місцями відпочинку і не належать до доріг державного значення.

До районних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з`єднують адміністративні районні центри з іншими населеними пунктами, інші населені пункти між собою, з підприємствами, об`єктами культурного значення, іншими дорогами загального користування у межах району.

Перелік доріг місцевого значення, у тому числі їх ділянок, що суміщаються з вулицями міст та інших населених пунктів, затверджують Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні державні адміністрації один раз на три роки.

Відповідно до Переліку автомобільних доріг місцевого значення, затвердженого розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації від 25 червня 2012 року №632/А-2012, зі змінами, внесеними розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації від 05 серпня 2020 року № 518/од-2020, автомобільна дорога О160202/ Арциз - Виноградівка - Спаське належить до доріг місцевого значення, а тому нормативно допустима вага при проїзді вказаною дорогою становить 24 тони.

Наведені позивачем доводи фактично ґрунтуються на помилковому тлумаченні пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, оскільки пов`язують відсутність дорожніх знаків із відсутністю будь-яких вагових обмежень, тоді як наведена норма передбачає можливість збільшення допустимих вагових параметрів лише за наявності спеціально визначених умов.

Необізнаність водія та автомобільного перевізника з вимогами п.22.5 ПДР України щодо нормативно дозволеної маси транспортного засобу з вантажем, з якою можна рухатися дорогою місцевого значення, не звільняє їх від обов`язку дотримуватися вказаної норми.

Перевізник завчасно знав маршрут руху, що підтверджується наданою під час перевірки товарно-транспортною накладною, а отже, повинен був врахувати габаритно-вагові норми, встановлені для тієї чи іншої ділянки дороги і, відповідно, перевозити ту масу вантажу, яка не спричинить руйнування доріг загального користування.

Таким чином, посилання позивача на відсутність дорожніх знаків не спростовує встановленого відповідачем факту порушення нормативних вагових параметрів та не свідчить про протиправність оскаржуваної постанови.

Щодо доводів позивача про те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 16 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - справа про порушення) та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою автомобільного перевізника або його уповноваженої особи) протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 17 Порядку передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи. Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру». У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.

В аспекті повідомлення особи про розгляд справи щодо притягнення її до відповідальності ці засади втілюються в тому, що відповідне повідомлення повинно бути надіслано завчасно, а в особи повинна бути реальна можливість отримати таке повідомлення, оцінка ж дотриманню цих вимог здійснюється судом з урахуванням конкретних обставин справи.

Суд указує, що Порядком № 1567 установлено обов`язок органу державного контролю повідомити суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Водночас, неявка суб`єкта господарювання на розгляд такої справи не є перешкодою для її розгляду та прийняття відповідного рішення.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 березня 2018 року у справі № 820/4810/17, постанові від 21.12.2023 у справі №560/11763/22.

Суд установив, що 03.09.2024 відповідачем позивачу було надіслано повідомлення про розгляд справи на електронну адресу: ttkagrotrade@ukr.net, тоді як, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформація про здійснення зв`язку із позивачем є іншою, ніж та, на яку направлено повідомлення відповідачем, а саме: ttk-agrotrade@ukr.net.

Водночас, суд зазначає, що позивач, скориставшись своїм правом звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, не позбавлений можливості у такому випадку доводити факт дотримання ним законодавства про автомобільний транспорт.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 01.03.2018 у справі №820/4810/17.

За встановлених обставин, позивач вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз. 17 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідальність перевізників, яка передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ - це санкція за порушення законодавства про автомобільний транспорт за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Таким чином, підстави для скасування постанови відсутні.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, позовна заява у цій справі є такою, що задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно Транспортна Компанія «Агротрейд» (вул. Сурська, буд. 35, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, 51933, код ЄДРПОУ 43969418) до Відділу державного нагляд (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Воскресенська, буд. 24, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельно Транспортна Компанія «Агротрейд» (вул. Сурська, буд. 35, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, 51933, код ЄДРПОУ 43969418).

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (вул. Воскресенська, буд. 24, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 39816845).

Суддя Н.В. Кучугурна