Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №140/5177/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/5177/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій щодо не врахування щомісячної додаткової винагороди, запровадженої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова №168) при обчисленні та виплаті компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023-2025 роки у кількості 58 днів та додаткової відпустки, яка надається відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон №3551-ХІІ) за 2024-2025 рр. у кількості 28 днів; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023-2025 роки у кількості 58 днів та додаткової відпустки, яка надається відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ за 2024-2025 роки у кількості 28 днів, із врахуванням при її перерахунку щомісячної додаткової винагороди, запровадженої Постановою №168 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі – Порядок №44), з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 26.03.2023 по 14.10.2025 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ; наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.10.2025 №291 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

З вказаного наказу позивачем встановлено, що йому не було враховано щомісячну додаткову винагороду, передбачену Постановою №168 при обчислені та виплаті компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023-2025 роки у кількості 58 днів та додаткової відпустки відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ за 2024-2025 роки у кількості 28 днів.

Позивач вважаючи такі дії відповідача протиправними, просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні з огляду на те, що компенсація за невикористані календарні дні основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій не входить до складу грошового забезпечення, яке виплачується військовослужбовцю на момент виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в період з 26.03.2023 по 14.10.2025 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується записами військового квитка серії НОМЕР_2 .

Відповідно до грошового атестату від 15.10.2025 №1310/10ФЕС ОСОБА_1 виплачена компенсація за невикористану відпустку за 13 днів 2023 року в розмірі 9242,68 грн, за 15 днів 2025 року в розмірі 10664,63 грн, за 30 днів 2024 року в розмірі 21329,25 грн, а також виплачена компенсація за невикористану відпустку УБД за 14 днів 2024 року в розмірі 9953,65 грн, за 14 днів 2025 року в розмірі 9953,65 грн.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон №2011-XII).

Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Як установлено пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» (пункт 14 статті 10-1 Закону №2011-XII).

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі – Порядок №260).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

За приписами пункту 3 розділу ХХХІ Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення (пункт 5 розділу ХХХІ Порядку №260).

Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з невключенням до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, при обчисленні та виплаті компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023-2025 роки у кількості 58 днів та додаткової відпустки, яка надається відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ за 2024-2025 рр. у кількості 28 днів.

Так, на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168, пунктом 1 якої (у первинній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро України та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), – розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Редакція Постанови №168 неодноразово змінювалася. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 №836 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168» Постанову №168 доповнено новим пунктом 1-1, відповідно до якого на період воєнного стану військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за визначених цим пунктом умов щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах; військовослужбовцям, які виконують визначені цією нормою бойові (спеціальні) завдання, – додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань; військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, – додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Також Постановою №836 Постанову №168 доповнено пунктом 1-2, відповідно до якого виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

При цьому наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за №177/39233, перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення, визначений пунктом 2 розділу І Порядку №260, доповнено додатковою винагородою на період дії воєнного стану.

Отже, на час звільнення позивача з військової служби та проведення з ним розрахунку 14.10.2025 Порядок №260 прямо відносив додаткову винагороду на період дії воєнного стану до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Водночас пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 передбачає включення до розрахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Тому для вирішення цього спору визначальним є питання, чи належить передбачена Постановою №168 додаткова винагорода до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260 підлягають врахуванню при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Вирішуючи питання щодо правової природи додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та можливості її врахування при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права.

Так, у постанові від 29.08.2024 у зразковій справі №640/13029/22 Велика Палата Верховного Суду висловилася щодо правової природи додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, віднісши її до одноразового додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовців.

У постанові від 10.12.2024 у справі №580/9551/23 Верховний Суд, вирішуючи питання про те, чи є додаткова винагорода, установлена Постановою №168, щомісячним додатковим видом грошового забезпечення чи одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, виходив з того, що така винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки встановлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні відповідного правового режиму.

Верховний Суд також звернув увагу, що розмір додаткової винагороди не є сталим, оскільки її виплата та розмір залежать від виконання військовослужбовцем відповідних завдань, часу участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, а сама виплата здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

З огляду на такі ознаки Верховний Суд у справі №580/9551/23 дійшов висновку, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, встановлена Постановою №168, належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Цей правовий підхід застосовано Верховним Судом і у постанові від 12.02.2026 у справі №420/77/25 безпосередньо при вирішенні питання щодо включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток. Верховний Суд погодився з тим, що така винагорода у встановленому законом порядку та окремим нормативно-правовим актом віднесена до одноразового додаткового виду грошового забезпечення, а тому не підлягає врахуванню при визначенні місячного грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення зазначеної компенсації.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у зразковій справі №280/8933/24, розкриваючи характер додаткової винагороди військовослужбовцям за критерієм систематичності її виплати, звернула увагу на те, що пунктом 2 розділу І Порядку №260 додаткова винагорода на період дії воєнного стану прямо віднесена до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У постанові від 10.06.2026 у справі №240/33823/23 Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого до складу грошового забезпечення, з якого нараховується, зокрема, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, включаються додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер. Натомість додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, має тимчасовий (непостійний) характер, оскільки встановлюється на період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, залежить від виконання військовослужбовцем відповідних завдань та визначається наказами командирів (начальників).

Аналогічний підхід до застосування зазначених норм права викладено Верховним Судом у постанові від 09.07.2026 у справі №240/4421/24.

При вирішенні цієї справи суд особливо враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 20.08.2026 у справі №200/766/25, оскільки предметом судового розгляду в ній було саме питання включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток.

У зазначеній постанові Верховний Суд, врахувавши висновки, сформовані у постанові від 10.06.2026 у справі №240/33823/23, дійшов висновку, що до складу грошового забезпечення, з якого нараховується грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, включаються додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер. Додаткова ж винагорода, передбачена Постановою №168, за своєю правовою природою має тимчасовий (непостійний) характер, її розмір не є сталим, залежить від виконання відповідних завдань та часу участі військовослужбовця у бойових діях або відповідних заходах і визначається наказами командирів (начальників). Тому така винагорода не є складовою грошового забезпечення, яка підлягає врахуванню при обчисленні компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

З огляду на наведене суд відхиляє доводи про те, що сама по собі щомісячна фактична виплата позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, свідчить про належність такої виплати до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Періодичність фактичної виплати певного виду грошового забезпечення не є визначальною ознакою для встановлення його правової природи. Визначальними є нормативне віднесення відповідної виплати до певного виду грошового забезпечення, характер такої виплати та встановлені законодавством умови виникнення права на її отримання.

При цьому вжите у Постанові №168 формулювання щодо виплати додаткової винагороди «щомісячно» характеризує періодичність її нарахування за наявності передбачених законодавством умов, однак саме по собі не змінює нормативного віднесення такої виплати до одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Отже, поняття щомісячної виплати винагороди та щомісячного додаткового виду грошового забезпечення у розумінні пункту 2 розділу І Порядку №260 не є тотожними.

Суд також враховує, що пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 дійсно не містить окремого застереження про неврахування при обчисленні компенсації саме додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168. Однак наведена обставина не свідчить про необхідність її включення до відповідної розрахункової величини, оскільки вказана норма позитивно визначає склад грошового забезпечення, який враховується при обчисленні компенсації: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення.

Отже, для застосування пункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260 визначальним є не те, чи встановлена ним пряма заборона на врахування певної виплати, а те, чи належить така виплата до передбачених цією нормою складових розрахункової величини. Оскільки додаткова винагорода на період дії воєнного стану віднесена пунктом 2 розділу І Порядку №260 до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, підстави для її включення до визначеного пунктом 6 розділу ХХХІ цього Порядку складу грошового забезпечення відсутні.

Судом також враховано, що у раніше ухвалених постановах Верховного Суду, зокрема від 23.09.2024 у справі №240/32125/23, від 20.12.2024 у справі №240/21650/23 та від 10.09.2025 у справі №240/2400/24, висловлювався інший підхід, за яким додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, враховувалася при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Разом з тим наявність таких висновків не свідчить про необхідність їх застосування при вирішенні цієї справи.

Так, у постанові від 20.08.2026 у справі №200/766/25 Верховний Суд спеціально розглянув питання щодо застосовності раніше сформованої судової практики та зазначив, що з огляду на зміну правового регулювання висновки, викладені у постановах від 23.09.2024у справі №240/32125/23, від 07.11.2024 у справі №240/23909/23, від 21.11.2024 у справі №240/28165/23, від 06.12.2024 у справі №240/12225/23, від 19.12.2024 у справі №580/3483/24, від 14.01.2025 у справі №240/31245/23, від 10.04.2025 у справі №240/2078/24 та від 23.04.2025 у справі №580/769/23 не є релевантними до спірних правовідносин.

При цьому висновок Верховного Суду від 20.08.2026 сформовано саме у спорі щодо включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, до складу грошового забезпечення для обчислення компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, тобто у правовідносинах, які за своїм змістом та правовим регулюванням є подібними до правовідносин у цій справі.

Тому при вирішенні цього спору суд враховує актуальні та безпосередньо застосовні до спірних правовідносин висновки Верховного Суду, відповідно до яких додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, не належить до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які включаються до розрахунку грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

При цьому у спірних правовідносинах грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023-2025 роки у кількості 58 днів та додаткової відпустки, яка надається відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ за 2024-2025 рр. у кількості 28 днів позивачу виплачено згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.10.2025 №291 (про що вказано в грошовому атестаті від 15.10.2025 №1310/10/ФЕС), тобто після набрання чинності наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», яким перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення прямо доповнено додатковою винагородою на період дії воєнного стану.

Крім того, на час звільнення позивача пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 діяв у редакції наказу Міністерства оборони України від 26.09.2023 №566 та передбачав обчислення грошової компенсації за невикористані дні відпусток виходячи, серед іншого, саме із щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Системне застосування пунктів 2 розділу І та 6 розділу ХХХІ Порядку №260, чинних станом на 14.10.2025, не дає підстав ототожнювати фактичну щомісячну виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, із її належністю до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки нормативно така винагорода була прямо віднесена до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

За таких обставин невключення додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислено грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023-2025 роки у кількості 58 днів та додаткової відпустки, яка надається відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ за 2024-2025 рр. у кількості 28 днів, відповідає правовому регулюванню, чинному на момент проведення відповідного розрахунку.

Отже, суд не встановив протиправності дій відповідача щодо невключення зазначеної додаткової винагороди до розрахунку грошової компенсації позивача, а тому відсутні й правові підстави для зобов`язання здійснити її перерахунок та виплату з урахуванням такої винагороди.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та врахувавши висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, суд дійшов висновку, що невключення додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023-2025 роки у кількості 58 днів та додаткової відпустки, яка надається відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ за 2024-2025 рр. у кількості 28 днів, є правомірним.

Відтак відсутні правові підстави як для визнання протиправними оскаржуваних дій відповідача, так і для зобов`язання його здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у зв`язку із чим у задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись статтями 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Суддя О. О. Андрусенко